Зауважено, що семантична спеціалізація номінативних речень полягає у ствердженні буття предметів або явищ. З урахуванням основного та супровідних значень виділено буттєві, оцінні номінативні речення (в обох мовах), вказівні (лише в українській мові). Проаналізовано якісну та кількісну конвергенції та дивергенції англійських та українських номінативних речень цих семантичних типів.

The semantic essence of nominal sentences consists in the assertion of the existence of objects or phenomena. The concomitant meaning may be imparted on the basic one and as a result the following semantic types of nominal sentences are shaped: existential, evaluative (in both languages), demonstrative (in Ukrainian only). This article presents the analysis of qualitative and quantitative convergencies and divergencies of English and Ukrainian nominal sentences of the above-mentioned semantic types.

Наведено результати дослідження іменникових фраз, які реалізують активну валентність високочастотних іменників сучасної англійської мови. Увагу приділено принципам наукової системно-квантитативної школи. Із використанням статистичних методів, зокрема, критерію Стьюедента, кореляції рангів, проаналізовано структуру та функціонування іменникових фраз в англомовній художній прозі та їх обумовленість семантикою ядра-іменника.

Приведены результаты исследования фраз на основе существительных, реализующих активную валентность высокочастотных существительных современного английского языка. Уделено внимание принципам научной системно-квантитативной школы. С использованием статистических методов, в частности, критерия Стьюедента, корреляции рангов проанализированы структура и функционирование фраз на основе существительных в англоязычной художественной прозе и их обусловленность семантикой ядра-существительного.

Дані, одержані через контекстуальний аналіз та експериментально-фонетичне дослідження простих розповідних речень з інвертованим словопорядком Ad - P (v-i) - S, свідчать про те, що завдяки паралельному функціюванню граматичних і просодичних засобів ремний підмет актуалізованого речення набуває смислового виділення. Цей факт слід брати до уваги під час читання англійських автентичних текстів вголос.

Рассмотрена одна из кардинальных проблем теоретического языкознания - взаимодействие языка и мышления в свете актуальных аспектов коммуникативной лингвистики. Исследована информативно-коммуникативная сущность предложения, являющегося основным конституэнтом коммуникативной системы, а также главным элементом работы человеческого сознания, фиксации и передачи знаний, вследствие чего основывается на элементарном суждении как определенной форме мысли, обладающей способностью выражать правду и истину.

Проведено комплексне дослідження еліптичного речення (ЕР) сучасної англійської мови з метою визначення його когнітивно-комунікативного потенціалу. Розкрито сутність еліпсису як одного з активних явищ синтаксичної деривації, визначено його роль і місце серед близьких і споріднених явищ. Запропоновано методику відмежування еліпсису від них з наступним виокремленням типів, класів і підкласів. Доведено дифузну природу еліпсису як симбіозу процесу та результату спрощення матеріальної структури речення. Особливу увагу приділено аналізу когнітивно-семантичних передумов стиснення реченнєвої структури, проведено лінгвокогнітивне моделювання простих, практичних і гіпотактичних речень, потенційно відкритих для еліпсису, встановлено номенклатуру інваріантних моделей ЕР сучасної англійської мови. З метою визначення функціонально-комунікативних особливостей проаналізовано ЕР з урахуванням актуального членування, комунікативного динамізму та актомовленнєвого устрою. Наведено опис ЕР для двох режимів його використання - як автономної (в пареміології) та як комунікативно зумовленої предикативної одиниці (у трьох дискурсивних формаціях - розмовно-побутовій, публіцистичній і рекламній).

Здійснено комплексний структурно-семантичний і комунікативно-функціональний аналіз коментабельних конструкцій у сучасній англійській мові на базі матеріалу художнього та медійного дискурсів. Коментабельна конструкція - це складнопідрядне речення, в якому інтродуктивна частина (головне речення) вказує на факт висловлювання (та його авторизацію), а коментабельна частина (підрядне речення) повідомляє про саму подію. Коментабельність розглянуто як властивість дієслів приєднувати підрядне додаткове речення, а також як засіб універсального пізнання реального та можливого світів. Виявлено глибинну структуру коментабельної конструкції та текстової зумовленості коментабельних дієслів. З'ясовано залежність функціонування коментабельних дієслів від їх групової та індивідуальної семантики, типу дискурсу. Установлено зони підвищеної, нейтральної та зниженої коментабельності лексико-семантичних груп коментабельних дієсів у художньому та медійному дискурсах. Явище коментабельності розглянуто як комунікативно-функціональний феномен. Коментабельні конструкції представлено як макроструктурну, персональну, референтну та модальну сітки, що сприяють когезії тексту.

Дисертація присвячена вивченню семантико-прагматичних та комунікативних явищ, пов'язаних з інтерогативністю в сучасній англійській мові. Уточнюється і доповнюється перелік ознак інтерогативності, а також таксономія питальних речень. Обгрунтовується необхідність розгляду питальних висловлювань невід'ємно від відповідей на них. Встановлено й розглянуто окремі типи псевдоінформативних питань. Досліджені вторинні функції питальних речень на основі комунікативної та соціальної взаємодії мовців. Описані комунікативно-функціональні особливості кожного типу питального речення. Розширено інвентар загальновизнаних ознак інтерогативності.

Проведено зіставний аналіз предикативно-атрибутивних конструкцій (ПАК) в англійській та українській мовах. ПАК є структурно-семантичним мінімумом простого речення, що є самостійною або частиною складного речення. На семантичному рівні ПАК представлено як суб'єкт і предикат, що позначає атрибут (ознаку, якість) суб'єкта. На синтаксичному рівні ПАК містить компоненти, які репрезентують семантичні суб'єкт і предикат. Здійснено структурно-синтаксичну класифікацію ПАК, основою якої є аналіз засобів формальної репрезентації предиката. Виділено 7 типів, 6 з яких властиві обом дослідженим мовам, що свідчить про ізоморфізм двох мов у аспекті вираження атрибутивної предикативної семантики. Диференційні особливості ПАК в англійській і українській мовах стосуються частотності окремих структурних типів конструкцій і наявності лише в українській мові ПАК, які є односкладними реченнями. Проаналізовано семантику ПАК на підгрунті типів ознаки, яка представлена предикатом на денотативному рівні та здійснюється за допомогою формул тлумачення. За цього виділено 4 семантичні типи та 10 підтипів конструкцій, усі з яких зустрічаються в обох мовах. Окрім спільного набору семантичних типів ПАК, у досліджених мовах виявлено спільні ознаки у аспекті частотності цих типів і основних засобів презентації кожного з них на формальному рівні, що зумовлено спільністю психофізіологічних і когнітивних особливостей носіїв різних мов.

Здійснено комплексне дослідження структурних, семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей конструкцій з частинами, поєднаними приєднувальними сполучниковими засобами (базове висловлення та приєднувальна частина), омонімічними підрядним і складнопідрядним реченнями. На матеріалі сучасної англійської мови уточнено статус приєднувальних конструкцій і запропоновано критерії їх відокремлення від різних типів приєднування, парцеляції та складнопідрядних речень. Доповнено й уточнено формально-синтаксичні властивості приєднувальних конструкцій. Розширено класифікацію їх приєднувальних частин. Визначено семантичні класи аналізованих одиниць і виявлено їх особливості. Встановлено пропозиціональні значення, у яких конкретизується виконувана приєднувальною частиною інформативна функція. Здійснено класифікацію слів-модифікаторів, які допомагають визначити дані значення. Розкрито функції приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень як складових тексту та роль екстралінгвальних засобів у реалізації даних функцій. Проаналізовано закономірності комунікативного членування та визначено типи рем у залежних компонентах приєднувальних конструкцій і складнопідрядних речень. Вперше проведено кількісний аналіз приєднувальних сполучникових засобів. Запропоновано схеми побудови й функціонування приєднувальних конструкцій.

Досліджено різноструктурні речення сучасної англійської мови, що виражають нереальну умову та/або її наслідок. Доведено, що дані мовні одиниці є складними реченнями особливого типу, які визначено як нереальний умовно-наслідковий період (НУНП) з обов'язковими умовною та наслідковою частинами, встановлено тип синтаксичного зв'язку між ними (взаємозалежність). НУНП розглянуто як втілене у мовних формах складне судження, яке застосовується для суб'єктивного встановлення комунікантами умовно-наслідкового відношення між процесами (подіями) гіпотетичної дійсності. Висвітлено динаміку функціонування НУНП в англомовній художній прозі XIX - XX ст., розкрито особливості синтаксичної структури НУНП, усі ідентифіковані різновиди репрезентовано у вигляді моделей, проведено їх порівняльне вивчення та розроблено класифікацію, виокремлено інваріантну модель НУНП. Охарактеризовано способи вербальної репрезентації умови та наслідку в аналізованих мовних фрагментах і визначено чинники, які обумовлюють таку вербалізацію. Виявлено причини сприйняття самостійно функціонуючих умовних і наслідкових предикативних одиниць як парцелятів НУНП. Запропоновано структурну класифікацію НУНП, які відрізняються за способом оформлення, в якій враховано повноту й експліцитність вираження умовної та наслідкової частин. Встановлено синтаксичний статус і граматичне значення кожного з варіантів НУНП.

Досліджено проблему таксономії та структурного ядра синтаксичної системи англійської мови в аспекті вивчення організації вербальної комунікації. Обгрунтовано нові підходи щодо визначення таксономії елементарних комунікативних одиниць, які функціонують у вигляді висловлювань та парадигматично оформлених речень. Встановлено особливий категоріальний статус простого речення як гештальтутворення, що є якісно новою похідною його гештальтвластивостей. Обгрунтовано наявність елементів гештальттеорії у таксономічному ізоморфізмі простого речення у сучасній англійській мові. В науковий обіг введено поняття "первинна і вторинна ініціація діалогічного спілкування", "діалогічна мережа", "істинно-оцінні висловлювання", "теорія таксономічного ізоморфізму". Досліджено функціонування простого речення у різностильових текстах, у діахронії та синхронії, проаналізовано чинники формування та структурний склад реплік діалогу, а також взаємозв'язок соціопсихологічних характеристик мовця зі структурою та прагматичним типом його висловлювання. Розглянуто семантичне та комунікативне навантаження структурно-предикативних конструкцій. Розроблено систему морфолого-синтаксичних моделей простого речення, що розкриває сутність відносної комунікативної значущості його конституентів. Виокремлено основні опозиції у таксономії простого речення та з'ясовано їх семантичні та функціональні особливості. З'ясовано роль простого речення в системі основних комунікативних одиниць та охарактеризовано його комплексний гештальт як унікальне та багатопланове мовленнєве утворення, що має когнітивну значущість.

Проаналізовано когнітивні та комунікативні аспекти простого речення сучасної англійської мови. Когнітивно-комунікативна сутність простого речення розкрито з позицій якісно нового напряму структурної семантики - теорії логіко-граматичної динаміки, започаткованої O. A. Жаборюк. Визначено, що дана теорія містить спробу вирішення проблеми взаємовідношення між мовою та мисленням, до якої зводяться усі проблеми простого речення. На базі даної теорії розбудовано якісно нову трирівневу класифікацію простого речення, базовану на типах структури предикації. Запропоновано класифікацію, яка є цілісною та системно поєднує такі аспекти речення, як структурний та когнітивно-комунікативний. Розроблено типологію простого речення сучасної англійської мови.

Проаналізовано контрадикторне речення (КР) сучасної англійської мови у двох його структурно-семантичних виявах - протиставному паратаксисі та допустовому гіпотаксисі. Визначено номінативний діапазон контрадикторності. Описано логіко-смисловий патерн. Обгрунтовано методику дослідження КР у когнітивно-функціональній системі координат. Організовано функціонально-семантичне поле КР з виокремленням домінантної, приядрової та периферійної зон, з якими корелюють певні функціонально-семантичні типи КР. Встановлено номенклатуру інваріантних моделей, що відбиває номінативний потенціал КР сучасної англійської мови. Описано предикативну мережу КР з акцентуванням їх темпоральної, модальної та персональної специфіки, завдяки якій уможливлюються процеси синтаксичної модифікації.

Розглянуто таксономію комунікативно-навантажених одиниць синтаксичного рівня. Проаналізовано таксономію структурного ядра синтаксичної системи англійської мови в контексті організації вербальної комунікації. Увагу приділено особливостям структурно-семантичного варіювання та функціонування типів простого речення як гештальт-утворення в аспекті таксономічного ізоморфізму в синтаксисі англійської мови.

Рассмотрена таксономия коммуникативно-нагруженных единиц синтаксического уровня. Проанализирована таксономия структурного ядра синтаксической системы английского языка в контексте организации вербальной коммуникации. Уделено внимание особенностям структурно-семантического варьирования и функционирования типов простого предложения как гештальт-образования в аспекте таксономического изоморфизма в синтаксисе английского языка.

Визначено теоретико-методологічні засади вивчення семантичних і прагматичних характеристик суб'єктно-предикатних відношень у структурі мовленнєвих актів. Розроблено методику семантико-прагматичної інтерпретації суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів в англійській та українській мовах. Охарактеризовано семантичну параметризацію суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів англійської й української мов у різних функціональних стилях XIX та XX ст. Проаналізовано кваліметрію тема-рематичних відношень у структурі зіставлювальних мовленнєвих актів. Проведено прагматичну інтерпретацію кваліметрії суб'єктно-предикатної структури мовленнєвих актів в англійській та українській мовах. Виявлено загальні тенденції до встановлення суб'єктно-предикатних відношень у структурі мовленнєвих актів в досліджуваних мовах.

Проаналізовано структурні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості (КПО) приєднувальних конструкцій (ПК) з приєднувальними сполучниковими засобами, омонімічними підрядними, і складнопідрядних речень (СПР). Описано способи та засоби реалізації приєднувального зв'язку в СПР. Визначено спільні та відмінні, облігаторні та факультативні особливості формальної організації ПК і СПР, їх семантичних і КПО. Викладено критерії відокремлення ПК від різних типів приєднування й парцеляції, а також визначено тексторелевантні особливості ПК.

Досліджено структуру, семантику та прагматику розділового запитання в системі англійської мови. Окреслено шляхи вербалізації категорії питальності в англійській мові, висвітлено місце розділового запитання в макропарадигмі питального речення, розроблено його структурну парадигму, виокремлено суб- та мікропарадигми, розглянуто синтаксичну побудову головного та питального конституентів. У межах діахронного аналізу охарактеризовано структуру розділового запитання протягом XVI - початку XXI ст. і встановлено кількісні й якісні зміни, яких вона зазнала за вказаний період. Поєднання функціонально-семантичного, морфологічного та пунктуаційного підходів дозволяє виокремити парцельоване розділове запитання. Визначено експліцитні й імпліцитні типи розділових запитань, що реалізують кооперативно чи конфронтаційно спрямовані прагмасемантичні та дискурсивні функції.

Досліджено проблему таксономії та структурного ядра синтаксичної системи англійської мови в контексті організації вербальної комунікації. Запроваджено новий підхід до таксономії елементарних комунікативних одиниць (КО), що функціонують на рівні мовлення у вигляді висловлень та на рівні мови - у вигляді парадигматично оформлених речень. Визначено особливий категоріальний статус простого речення (ПР) як гештальт-утворення та як якісно нову похідну його гештальт-властивостей. Описано гештальт-теорію в таксономічному ізоморфізмі ПР в сучасній англійській мові. Проаналізовано функціонування ПР в різностильових текстах, у діахронії та синхронії, визначено структурний склад реплік у діалозі, взаємозв'язок соціально-психологічних характеристик мовця зі структурою і прагматичним типом його висловлення та найбільш частотні смисли і комунікативне навантаження структурно-непредикатних речень. Розроблено систему морфолого-синтаксичних моделей ПР, розкрито сутність відносної комунікативної значущості його конституєнтів. Виділено основні опозиції в таксономії ПР та їх структурно-семантичні й функціональні особливості. Розв'язано проблему ролі ПР в системі основних КО і охарактеризовано його комплексний гештальт як унікальне і багатопланове мовленнєве утворення з когнітивним значенням.

Описано застосування породжувальних граматик у лінгвістичному моделюванні. Надані моделі синтаксису речення застосовують для автоматизації процесів аналізу та синтезу природномовних текстів.

Розкрито проблеми мовного розвитку учнів спеціальної школи. Розглянуто роль дидактичної гри у процесі коригування розвитку дітей. Визначено умови використання ігор на уроках української мови: ігрове завдання має за змістом збігатися з навчальним; зміст гри має бути посильним для дитини та інші. Наведено приклади застосування ігор, зокрема "Відгадай за звуком" та "Хто говорить ?". Виділено елементи, присутність хоча б одного з яких у навчальній діяльності, дає підстави характеризувати її як гру: очікування несподіванки, елементи загадки, руху та змагання. Наголошено, що дидактичною гра є за умови нерозривного зв'язку пізнавального елементу і елементу зацікавленності. Названо психологічні механізми забезпечення засвоєння навчального матеріалу: внутрішню мотивацію діяльності; розкутість пізнавальних дій учня.