На основании изучения главных положений научного познания и педагогики проанализированы особенности ведения научной и педагогической деятельности выдающимися личностями в различных областях знания, в частности, основателем Московского университета М.В.Ломоносовым, физиками А.Ф.Иоффе, С.И.Вавиловым,, И.В.Курчатовым, механиком А.П.Минаковым, математиком А.Д.Александровым, металлургом и технологом металлов Б.Е.Патоном. Освещена эволюция научных взглядов А.Эйнштейна. Рассмотрены некоторые аспекты проблемы науки, в частности, этики, науки и искусства, оптимума в науке. Освещены социально-экономические проблемы научно-технической революции, дан ее прогноз. Определено место экономической науки среди различных наук, предложены классификации научных исследований и описаны принципы их оценки.

Рассмотрены основные изменения в культуре на рубеже ХХ - ХХІ вв. Освещены проблемы взаимодействия культуры и цивилизации в глобализирующемся мире, отчуждения в постиндустриальном мире, символа в современной философии и культуре, деформации массового сознания в условиях глобализации. Обоснована позитивистская, иррационально-анторологическая и религиозная парадигма и проанализированы особенности их трансформации в современной европейской культуре. Предложены пути оптимального гуманистического преобразования кризиса современной системы образования в условиях жестко конкурирующего глобализирующего мультикультурного мира.

Розкрито суть наукового поняття "епоха змін". Визначено основне завдання сучасної науки, проаналізовано вітчизняні та зарубіжні наукові та літературні джерела, присвячені даному питанню. Висвітлено проблеми середньої та вищої освіти на світовому рівні, а також шляхи їх розв'язання.

Раскрыта сущность научного понятия "эпоха изменений". Оспределена основная задача современной науки, проанализированы отечественные и зарубежные научные и литературные источники по данному вопросу. Освещены проблемы среднего и высшего образования на мировом уровне, а также пути их решения.

Рассмотрены методологические вопросы определения сущности современной интеллигенции, ее социальных установок, нравственных позиций и роли в формировании интеллектуальной элиты общества. В контексте идей ученых Украины и других стран СНГ освещены проблемы современности, связанные с изменением влияния интеллигенции на развитие социальных процессов общества в целом и образования в частности. Рассмотрены гражданственность как критерий нравственности интеллигенции, духовность как ответственность, гуманизация образования как фактор формирования нравственной личности, императивность морали в контексте духовности. Раскрыты некоторые аспекты нравственного воспитания молодежи в условиях свободной конкуренции.

Проанализированы актуальные проблемы взаимосвязи образования, общества и культуры. Раскрыта сущность образования как результат влияния современнных общецивилизационных тенденций развития и детерминанта социокультурных изменний. Показано влияние образования на формирование человека в обществе. Описана система ценностей современного студенчества. Рассмотрены некоторые постмодернистские тенденции в образовании. Исследованы инновационные технологии современного образовательного пространства, показана их эффективность и перспективы развития.

Наведено результати соціально-філософського дослідження освітнього потенціалу особистості (ОПО). Розкрито теоретико-методологічні засади вивчення феномену ОПО. Виявлено та проаналізовано категоріальний ряд, що відображає формування та реалізацію ОПО. З'ясовано сутність ОПО та викладено підходи до його осмислення у суспільствознавстві. Розглянуто ОПО як духовно-діяльнісний феномен, що має інформаційно-енергетичну природу та складну внутрішню структуру, безпосередньо пов'язану з закладеним у людині комплексом потенційних можливостей і здібностей, що проявляються в освітньому процесі та життєдіяльності.

Приведены результаты социально-философского исследования образовательного потенциала личности (ОПЛ). Раскрыты теоретико-методологические основы изучения феномена ОПЛ. Выявлен и проанализирован категорийный ряд, отображающий формирование и реализацию ОПЛ. Согласована сущность ОПЛ и изложены подходы к его осмыслению в обществоведении. Рассмотрен ОПЛ как духовно-деятельный феномен с информационно-энергетической природой и сложной внутренней структурой, непосредственно связанной с заложенным в человеке комплексом потенциальных возможностей и способностей, которые проявляются в образовательном процессе и жизнедеятельности.

Висвітлено проблеми підвищення якісних показників освіти й особливості політико-правових аспектів України в Болонському процесі. Розглянуто фундаменталізацію професійної підготовки як пріоритетний напрям модернізації вищої освіти в України, розкрито загальні засади побудови системи інформаційного моніторингу успішності студентів у процесі впровадження модульно-кредитної системи навчання. Викладено організаційно-педагогічні умови підвищення якісних показників підготовки фахівців військової логістики у вищій військовій школі.

Освещены вопросы повышения качественных показателей образования и особенности политико-правовых аспектов Украины в Болонском процессе. Рассмотрена фундаментализация профессиональной подготовки как приоритетное направление модернизации высшего образования в украинском государстве, раскрыты основы построения системы информационного мониторинга успешности студентов при внедрении модульно-кредитной системы обучения. Изложены организационно-педагогические условия повышения качественных показателей подготовки специалистов военной логистики в высшей военной школе.

Уперше в літературних джерелах з питань державного управління розглянуто мовну політику у сфері освіти України як складник етнонаціональної державної політики. Висвітлено мовну ситуацію в сфері освіти, розкрито сутність державної мовної політики в українській державі. Проведено аналіз становлення в школі різних рівнів української мови як державної, показано безперспективність в освіті країни політики українсько-російської двомовності. Доведено можливість управління мовними процесами в освітянській галузі, запропоновано способи здійснення даного управління. Описано механізми реалізації законотворчої бази з мовного питання.

Впервые в литературных источниках о вопросах государственного управления рассмотрена языковая политика в сфере образования Украины как составная часть этнонациональной государственной политики. Освещена языковая ситуация в сфере образования, раскрыта сущность государственной языковой политики в украинском государстве. Проведен анализ становления в школе разных уровней украинского языка как государственного, показана бесперспективность в образовании страны политики украинско-русского двуязычия. Обоснована возможность управления языковыми процессами в образовательной сфере, предложены способы осуществления данного управления. Описаны механизмы реализации законотворческой базы вопросов языка.

Висвітлено проблеми гендерної соціалізації жіночої молоді в контексті соціально-педагогічної діяльності. Охарактеризовано сучасні гендерні стереотипи, розкрито особливості та зміст гендерного виховання жінок-лідерів. Розглянуто процес професіональної підготовки майбутніх спеціалістів соціальної сфери до реалізації ідеї гендерної рівності.

Освещены проблемы гендерной социализации женской молодежи в контексте социально-педагогической деятельности. Охарактеризованы современные гендерные стереотипы, раскрыты особенности и содержание гендерного воспитания женщин-лидеров. Рассмотрен процесс профессиональной подготовки будущих специалистов социальной сферы к реализации идеи гендерного равенства.

У часи утвердження України як суверенної держави актуальною є проблема перегляду усталених стереотипів мислення, застарілих або хибних тлумачень буття та свідомості. Розглянуто спроби використання антикомунізму для атаки на раціоналізм, філософію й інші суспільні науки, висвітлено соціальні та духовні перспективи України. Проаналізовано проблеми сучасної освіти української держави у світському та релігієзнавчому аспектах. Розкрито теоретико-методологічні засади модернізації української освіти.

Указано, что в период утверждения Украины как суверенного государства актуальной является проблема пересмотра устоявшихся стереотипов мышления, устаревших или ошибочных толкований бытия и сознания. Рассмотрены попытки использования антикоммунизма для атаки на рационализм, философию и другие общественные науки, освещены социальные и духовные перспективы Украины. Проанализированы проблемы современного образования украинского государства в светском и религиоведческом аспектах. Раскрыты теоретико-методологические основы модернизации образования страны.

Розглянуто роль освіти як чинника соціальних змін з урахуванням різних аспектів характеру сучасного суспільства, його основних тенденцій, змін у людській діяльності, мотивів і цінностей. Висвітлено історію та механізми становлення та розвитку освіти як чинника соціальних змін. Запропоновано підходи до розгляду освітньої парадигми у контексті двох комплектарних принципів - факторних об'єктивізму та суб'єктивізму. Зроблено висновок, що сучасна система освіти за певних умов постає ключовим чинником соціальних змін. Увагу приділено основним напрямам трансформацій для забезпечення інноваційного розвитку, що мають стати пріоритетом національної політики.

Рассмотрена роль образования как фактора социальных изменений с учетом различных аспектов характера современного общества, его основных тенденций, изменений в человеческой деятельности, мотивов и ценностей. Освещены история и механизмы становления и развития образования как фактора социальных изменений. Предложены подходы к рассмотрению образовательной парадигмы в контексте двух комплектарных принципов - факторных субъективизма и объективизма. Сделан вывод, что современная система образования при определенных условиях становится ключевым фактором социальных изменений. Внимание уделено основным направлениям трансформаций для обеспечения инновационного развития, которые должны стать приоритетом национальной политики.

Наведено характеристику технократизму як соціального явища, розглянуто його генезис, сутність, семантичну природу, описано основні форми (об'єктивовану та суб'єктивовану) та механізм самовідтворення засобами освіти. Проаналізовано протистояння технократизму та гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, обгрунтовано шляхи гармонізації їх взаємодії в освіті розколотої цивілізації. Доведено, що технонаука формує не лише новий дискурс, а й породжує новий чинник управління суспільством знань і освітою - ноократію або меритократію, який формує симбіоз науки та освіти. На підставі парадигмальної ідеї про визнання особистості фундаментальною цінністю доведено пріоритетне значення гуманістичної парадигми освіти й обгрунтовано необхідність індивідуалізації її форм, висвітлено перспективи розвитку дистанційного навчання та системи безперервної освіти.

Приведена характеристика технократизма как социального явления, рассмотрены его генезис, сущность, семантическая природа, основные формы (объективированная и субъективированная) и механизм самовосстановления средствами образования. Проанализировано противостояние технократизма и гуманизма в индустриальной парадигме развития мирового сообщества, обоснованы пути гармонизации их взаимодействия в образовании расколотой цивилизации. Доказано, что технонаука формирует не только новый дискурс, но и порождает новый фактор управления обществом знаний и образованием - ноократию или меритократию, который формирует симбиоз науки и образования. На основании парадигмальной идеи о признании личности фундаментальной ценностью доказано приоритетное значение гуманистической парадигмы образования и обоснована необходимость индивидуализации ее форм.

Теоретично обгрунтовано генезис, методологію дослідження й умови вирішення соціальних проблем вищої школи, розкрито механізм самовідтворення її соціальних потреб. Запропоновано цілісну концепцію еволюції технократизму як соціального явища, висвітлено його походження, семантичну природу, сутність, зміст і форми. Показано його місце та роль у протистоянні технократизму та гуманізму в індустріальній парадигмі розвитку світової спільноти, висвітлено шляхи їх взаємодії. Доведено, що технонаука формує новий дискурс і породжує новий чинник управління суспільством знань і освітою - ноо- або меритократію.

Теоретически обоснованы генезис, методология исследования и условия решения социальных проблем высшей школы, раскрыт механизм самовоспроизводства ее социальных потребностей. Предложена целосная концепция эволюции технократизма как социального явления, освещены его происхождение, семантическая природа, сущность, содержание и формы. Показаны его место и роль в противостоянии технократизму и гуманизму в индустриальной парадигме развития мирового сообщества, освещены пути их взаимодействия. Доказано, что технонаука формирует новый дискурс и порождает новый фактор управления обществом знаний и образованием - ноо- или меритократию.

Рассмотрены процессы глобализации, происходящие сегодня в мире и необходимость адаптации к ним государственных образовательных систем. В современном мире судьба каждого государства и народа зависит от научно-интеллектуального и образовательного потенциала, которым они обладают. Наука и образование призваны обеспечить национальное возрождение и сыграть ведущую роль в международном интегративном единении, гармонизации отношений во всех областях.

Проведено теоретичний аналіз ролі філософської просвіти в формуванні рефлексивного мислення, толерантності особистості, визначено методи та психолого-педагогічні умови навчально-виховного процесу шкільної освіти доби постмодерну.

Розглянуто проблеми освіти, того "соціального капіталу", який би допоміг утвердити принципи демократії, особистісної самореалізації та виявлення талантів і творчого потенціалу різних спільнот.

Досліджено питання підвищення ефективності реформування освіти з урахуванням економічних та соціальних перетворень, що відбуваються в Україні в останнє десятиріччя. Розкрито сутність економічної ефективності освіти, визначено роль освітньої галузі у формуванні сталого суспільного розвитку. Розглянуто сучасні підходи щодо визначення категорії "освітній потенціал" як складової частини людського потенціалу. Описано механізм відтворювального впливу освіти на соціально-економічний розвиток суспільства. Проаналізовано сучасний стан використання наявного народногосподарського потенціалу освіти. За допомогою системного методу визначено її внутрішню та зовнішню ефективність, критерії економічності, продуктивності та результативності. Виявлено найбільш перспективні напрямки підвищення ефективності освітньої діяльності. Обгрунтовано необхідність удосконалення форм і методів внутрішнього контролю, підвищення їх значення для атестації та акредитації навчальних закладів. Запропоновано методику оцінки діяльності навчальних закладів шляхом встановлення рейтингових показників. Узагальнено діючі моделі підготовки фахівців в системі ступеневої освіти. Наведено рекомендації щодо розробки компетентної моделі бакалавра та спеціаліста та підвищення ефективності державного фінансування освітньої галузі.

Здійснено соціально-філософський аналіз освіти у контексті ціннісних орієнтацій. Обгрунтовано необхідність її осмислення як найважливішого об'єкта соціальної дійсності у проблемному полі соціальної філософії. Зазначено переваги системного підходу як найбільш релевантного предметові дослідження. Висвітлено процедуру застосування системного підходу до освіти. Розглянуто сутнісно-атрибутивні характеристики освіти у спектрі соціокультурних системних зв'язків. Виявлено причини, зміст, динаміку трансформацій освіти у зв'язку з комплексом духовних детермінант діяльності людей - ціннісних орієнтацій. Надано аналіз факторів концептуальних зрушень в освітніх системах, які виявляються у динаміці зміни парадигми освіти. Проаналізовано процес функціонування вищої школи у країнах Північної Європи, а саме: Швеції, Норвегії, Данії та Фінляндії. Доведено необхідність реформи освіти в Україні.

Розглянуто методологічний аспект освіти як чинник соціальних змін. Проаналізовано форми соціального вияву освіти як складової, чинника та результату соціальних змін. На підставі здійсненого аналізу панівних методологічних підходів до вивчення соціальних змін, а також до освіти як цілісної системи. Запропоновано розглядати філософію прагматизму як таку, що дозволяє досягати адекватного пізнання соціальних змін і освіти як їх чинника. Запропоновано термінологічне розрізнення між факторним об'єктивізмом як конкретизації суті відмінності між інституційною парадигмою освіти й особистісно-орієнтованою парадигмою. Виявлено, що факторний суб'єктивізм у дослідженні освіти як чинника соціальних змін є необхідною складовою всіх основних версій теорії постіндустріального суспільства. Показано, що інноваційний і соціально-креативний характер сучасної освіти є реалізацією її антропологічної суті та конкретизується завдяки винесенню на перший план освітнього процесу аксіологічної та праксеологічної складової освіти.

Досліджено теоретико-методологічні та практичні питання використання освіти як чинника економічного зростання за умов перехідної економіки. Розкрито основні методологічні принципи дослідження суті економічного зростання та його основних факторів. Проаналізовано освіту як політекономічну категорію, досліджено взаємозв'язок основних рівнів освіти з економічним зростанням та визначено чинники такого впливу в межах цих рівнів. На підставі аналізу вітчизняної та світової практики розкрито основні недоліки у розвитку освіти та шляхи її вдосконалення як фактора економічного зростання в Україні.