Висвітлено явища, що супроводжують трансформацію російської науки у перехідний період. Розглядаються стан, зміни та перспективи розвитку фундаментальної і прикладної науки, інноваційної діяльності в Росії. Особливу увагу приділено проблемам розробки державної науково-технічної політики та створенню інфраструктури інноваційного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч213(4РОС)5 + Ш050 л0 + Т1(5)л0

Рубрики:

Історія науки

Східна філологія (в цілому)

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено маловідому сторінку діяльності М. Ф. Біляшівського в роки Першої світової війни як уповноваженого Російської академії наук, а також дійсного члена Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Союзу міст допомоги хворим і пораненим воїнам. Уперше повідомлено про участь у роботі цього комітету не лише самого М. Ф. Біляшівського, а і його дружини та багатьох друзів і знайомих ученого. Продемонстровано результати праці М. Ф. Біляшівського зі збереження пам'яток історії та культури Буковини і Галичини протягом 1916 - 1917 рр.

Рассмотрена история социокультурной и научной жизни России с конца XIX и до начала XX в.; проанализированы политические и социокультурные факторы, которые определили социальный тип русского ученого-естествоиспытателя; выявлены наиболее характерные признаки, присущие ему.

Рассмотрен закон преемственности развития научных знаний через призму интерсубъективного взаимодействия великих русских ученых, принадлежащих к разным эпохам. На примере личностей Н. И. Лобачевского, В. И. Вернадского, Р. С. Ильина продемонстрирована эвристичность такого взаимодействия.

Рассмотрена первая в отечественной истории программа создания целостной системы развития науки и образования, разработанная М. В. Ломоносовым. Эта программа строилась на принципах общедоступности образования, его светского характера, преемственности обучения, интеграции науки и образования, практической направленности развития науки и народного просвещения в интересах роста производительных сил общества и народного благосостояния. Идеи Ломоносова были самым глубоким и последовательным выражением демократического течения в Просвещении, которые опережали свое время.

Наведено дані, приурочені до 90-річного ювілею відомої висилки осінню 1922 р. із Радянської Росії до Західної Європи "філософського пароплава" з видатними діячами російської науки та мистецтва. Зазначено, що тепер, "філософський пароплав" повернувся у вітчизняну культуру, несучи в своїх трюмах безліч конструктивних ідей, у тому числі в області педагогічної науки.

Дослідження присвячено працям відомого вченого, дослідника, поета, поборника розвитку просвіти та економіки Михайла Васильовича Ломоносова. Розглянуто основні напрями наукової діяльності вченого, охарактеризовано його фундаментальні праці за примірниками, що зберігаються у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ. Простежено художні та видавничі особливості видань праць Ломоносова, які характеризують книжкову культуру XVIII ст.

The article is devoted to the works of renowned scholar, researcher, poet, advocate of education and the economy Mikhail Vasilyevich Lomonosov. The main directions of scientific research scientist, described his fundamental work on the copies that are stored in the department of old and rare books Vernadsky. Observed in art and publishing features of media works Lomonosov characterizing book culture of the XVIII century.

Журнал "Наука и науковедение" последние несколько лет довольно регулярно печатает весьма оригинальные по содержанию статьи известного российского историка науки и науковеда, члена-корреспондента РАН Юрия Михайлович Батурина (см. №№ 4, 2013; 1, 2014; 2 и 3 за 2016 гг.). Большинство его статей посвящены научному и гражданскому осмыслению затеянной властью реформы Российской академии наук, анализу последствий ее проведения не только для самой академической науки, но и для страны в целом. Для ученых Украины мысли и оценки Ю. М. Батурина о состоянии РАН в условиях навязанной ей "сверху" трансформации крайне важны не только в информационном плане, но и как предостережение о том, что необдуманной реформой можно с легкостью разрушить интеллектуальное достояние страны. Главный редактор журнала Борис Антонович Малицкий обратился к Юрию Михайловичу с вопросами о процессах и событиях, происходящих в современной академической науке, в частности в России, в связи с реформированием РАН.

Проаналізовано науковий доробок професора В. Л. Кірпічова. Виявлено значну диверсифікацію наукових робіт вченого, що засвідчило різнобічність особистості видатного науковця. Доведено, що, незважаючи на розпорошеність наукових інтересів, наукові студії В. Л. Кірпічова мали переважно піонерний характер. Опрацювання, систематизація та наукометричний аналіз доробку В. Л. Кірпічова дозволили встановити, що періоди високої організаційної активності співпадали із застійними явищами в науковій роботі. Проведена робота підтвердила гіпотезу, що за умов напруженої організаторської роботи, вченому не залишалося достатньо часу на проведення власне наукових студій. Періоди високої організаційної активності збігалися із "затишшям" в науковій роботі і vise versa. Саме значне навантаження, пов'язане із адміністративною роботою, викликане безпрецедентним явищем, коли по-суті одна особа займалася організацією трьох вищих навчальних закладів, не дало вченому можливості більш повно реалізуватися на ниві науки. Хоча його наукові студії свідчать про значний науковий потенціал цієї видатної особистості. Наукові ідеї В. Л. Кірпічова знайшли своє продовження в роботах його учнів та послідовників - А. К. Зайцева, С. П. Тимошенка, К. Е. Реріха, М. В. Кірпічова, М. М. Савіна та інших.