Наведено матеріали дослідження сучасних соціокультурних процесів в Україні й їх національної специфіки. Розглянуто найвагоміші наукові теорії та концепції з проблем інформаційного обміну в суспільстві. На підставі аналізу сучасної культурної політики, науково-освітньої діяльності та художньої (музичної) творчості розкрито проблеми розвитку комунікаційних технологій у культурі України. Описано теоретичні моделі комунікації в аксіологічних орієнтирах особистості українця. Розкрито комунікативні функції музичного твору.

Приведены материалы исследования современных социокультурных процессов в Украине и их национальной специфики. Рассмотрены основные наиболее важные научные теории и концепции по проблемам информационного обмена в обществе. На основе анализа современной культурной политики, научно-образовательной деятельности и художественного (музыкального) творчества раскрыты проблемы развития коммуникационных технологий в культуре Украины. Описаны теоретические модели коммуникации в аксиологических ориентирах личности украинца. Раскрыты коммуникативные функции музыкального произведения.

Наведено результати наукових досліджень в галузях суспільствознавства, культурології, мистецтвознавства, мовознавства, педагогіки, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, документознавства, сучасних інформаційних технологій. Розглянуто способи оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні. Проаналізовано механізм функціонування біржового фондового ринку. Вивчено вплив корпоративного управління на інвестиційну привабливість підприємств. Висвітлено проблеми та перспективи капіталізації банківської системи країни. Викладено культурологічний підхід до професійної підготовки фахівців. Визначено етапи формування толерантності соціальних педагогів, роль психологічного діагностування в роботі даних педагогів з обдарованими учнями в загальноосвітніх навчальних закладах. Описано технологію процесів бібліографічної діяльності на основі комп'ютеризації. Розкрито проблеми створення електронного архіву інформаційно-бібліотечних ресурсів.

Приведены результаты научных исследований в областях обществоведения, культурологии, искусствоведения, языковедения, педагогики, книго-, библиотеко-, библиографо-, документоведения, современных информационных технологий. Рассмотрены способы оптимизации развития информационного общества в Украине. Проанализирован механизм функционирования биржевого фондового рынка. Изучено влияние корпоративного управления на инвестиционную привлекательность предприятий. Освещены проблемы и перспективы капитализации банковской системы страны. Изложен культурологический подход к профессиональной подготовке специалистов. Определены этапы формирования толерантности социальных педагогов, роль психологического диагностирования в работе данных педагогов с одаренными учениками в общеобразовательных учебных заведениях. Описана технология процессов библиографической деятельности на основе компьютеризации. Раскрыты проблемы создания электронного архива информационно-библиотечных ресурсов.

Висвітлено засади риторичного й ідеологічного критицизму, теорії персуазивної комунікації - сучасних гуманітарних напрямів аналізу, які розвивають методологію досліджень масової комунікації. Розглянуто лінгвістичні та психологічні засоби впливу, ідеологічні детермінанти публічного мовлення, аргументативні стратегії дискурсу мас-медіа.

Освещены основы риторического критицизма, теории персуазивной коммуникации - современных гуманитарных направлений анализа, развивающих методологию исследования массовой коммуникации. Рассмотрены лингвистические и психологические средства влияния, идеологические детерминанты публичной речи, аргументативные стратегии дискурса масс-медиа.

Висвітлено особливості комунікативної культури прямого телевізійного ефіру як специфічної форми інтерактивної реальності у контексті осмислення феномену прямого телефіру, в якому формуються реалії безпосереднього зв'язку з аудиторією, висвітлено хаактеристики екранної естетики. Розкрито онтологічний аспект комунікативної культури як способу спілкування, інформаційної взаємодії. Увагу приділено проблемі самоактуалізації людини, творчої самореалізації у просторі можливих комунікацій, що актуально у контексті розгортання політтехнологічних реалій і формування комунікативних мегаспільнот. Досліджено український досвід прямого ефіру як комунікативної технології, визначено проблему співіснування та взаємодії суб'єктів теледискурсу як форми самореалізації людини - суб'єкту комунікації, де реципієнт відіграє роль не пасивного спостерігача, він є співучасником діалогу екранного дійства. Розглянуто телебачення (ТБ) як цілісну естетичну систему як процес естетичної діяльності. Художній вимір телепростору грунтується на художній образності, створеній за допомогою репродукції видів мистецтва, призначених для телепоказу (показу оперних, балетних спектаклів, симфонічних концертів, авторських телепередач). Розглянуто особливості комунікативної та діалогової культури учасників прямого телефіру (ведучого й аудиторії) на українському ТБ. Розглянуто шлях "побудови" телемостів на радянському й українському ТБ. За умов масового мовлення популярною є комунікація, адресована мегааудиторії, роль інформаційного впливу на об'єкт зростає. З використанням монологічних і діалогічних форм спілкування телекомунікатори сприяють активізації процесу діалогу,

Проаналізовано літературу з питань традиційного побуту українців, а також сучасні дослідження з туризму, готельно-ресторанного бізнесу, новітніх мистецьких практик, зокрема, моди та дизайну. Розглянуто механізми входження у побут реклами, мас-медіа, новітніх інновацій постмодерної культури. Зазначено, що поняття "побутова культура" у контексті дослідженої проблеми використано синонімічно поняттю "культура побуту" та розглянуто як культуру кінцевого споживання вироблених у соціумі товарів і послуг. Відзначено, що туризм як новітня форма побутової культури генетично пов'язаний з мандрівництвом, прочанством та, меншою мірою, подорожами. За постмодерної доби рекреація часто набуває форми саме туристичної подорожі. Певне місце у сучасній побутовій культурі посідає мода, яку можна розглядати як своєрідний феномен культури споживання. Вона взаємопов'язана з дизайном, який у постмодерній культурі також є невід'ємною частиною побутової культури, проте як результати діяльності, спрямованої на створення предметного середовища повсякденного побуту людини. Зроблено висновок, що побутова культура історично мінлива у аспекті номенклатури товарів, які можуть відігравати роль предметного середовища побуту, а також у аспекті послуг. Наприкінці XX ст., яке часто визначають як добу постмодерну, побутова культура значно розширюється за рахунок нових складових і змін їх суті.

З'ясовано, що новими функціями, які має виконувати освіта в інформаційному суспільстві, є створення умов для неперервної самоосвіти, забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів, розвиток навичок творчої інформаційної діяльності. Обгрунтовано основні концептуальні положення щодо підготовки педагогічних кадрів на сучасному етапі бурхливого розвитку інформаційного суспільства, що стосуються готовності вчителя до самостійної інформаційної діяльності, неперервної освіти, комп'ютеризації навчального процесу та впровадження інноваційних педагогічних технологій. Досліджено особливості формування професійної культури майбутнього вчителя початкових класів у навчальному процесі ВНЗ (необхідність інтеграції знань, врахування психолого-вікових особливостей учнів, володіння комп'ютерно-ігровою культурою та підвищення рівня культури розумової праці). Доведено, що сформованість інформаційної культури (ІК) має бути головною метою професійної підготовки вчителя під час вивчення всіх навчальних дисциплін. З використанням синергетичного підходу розкрито суть інформаційної культури як відкритої системи й інформаційної діяльності як системотвірного чинника зазначеної культури. Розроблено теоретичну модель її формування у майбутнього вчителя початкових класів. Розглянуто структуру ІК, що є підсистемою професійної, компонентами якої визначено культуру розумової праці, комунікативну культуру, комп'ютерну грамотність й інформаційну компетентність. Запропоновоно технологію й етапи формування ІК студентів. Розроблено систему критеріїв, показників і рівнів її сформованості. Показано динаміку розвитку ІК

Досліджено інформаційну культуру соціальних суб'єктів як фактор удосконалення управління суспільством. Розглянуто моделі формування та реалізації інформаційної культури соціальних суб'єктів як фактор удосконалення управління суспільством. Систематизовано знання щодо теоретико-методологічних засад дослідження впливу інформаційної культури соціальних суб'єктів на процес удосконалення управління суспільством. Розкрито суть поняття "інформаційна культура". Розроблено модель процесу формування інформаційної культури управління за етапами: первісної інформаційної соціалізації, освітньо-інформаційного навчання та формування розвиненої інформаційної культури. Виявлено впливи Інтернету на формування інформаційної культури управління. З'ясовано суть змін в інформаційній культурі соціальних суб'єктів у процесі утвердження інформаційного суспільства та розроблено теоретичну модель сучасного управління як суб'єкта й об'єкта інформаційного суспільства, що грунтується на рольовій моделі управлінської діяльності та концепції самооцінки інформаційної складової особистісно-професійного потенціалу управління.

Досліджено процес формування й особливості функціонування українського інформаційного простору. Відзначено, що національний інформаційний простір на сучасному етапі потребує особливої уваги держави, а також кожного індивіда. Процес вибудови національного символічного середовища у межах інформаційного простору складний і досить тривалий. Зазначено, що кожна інформаційно розвинена держава намагається створити досконалу культурно-комунікативну систему (ККС), яка фактично є чинником розвитку суспільства та держави. ККС діє в межах національного інформаційного простору, який не є замкнений, він взаємодіє, співіснує з інформаційними просторами інших країн. Відзначено, що однією з головних функцій ККС є формування інформаційної культури особи. Формування інформаційного простору України доцільно здійснювати на традиційних, притаманних українцям, духовних цінностях.

Проаналізовано основні елементи дослідження культури посмодерну в контексті проекту постмодернізму. Висвітлено поворот постмодерністської рефлексії до проблем мови та комунікації. Розглянуто роль феномену гри в постмодерні. Встановлено, що гра в постмодернізмі стала одночасно важливим інструментом філософської рефлексії й об'єктом дослідження. Виявлено теоретико-методологічні підстави для культурологічного дослідження постмодерних комунікацій, розглянуто теорії комунікативної раціональності та комунікативної дії, що є найбільш продуктивними. Досліджено специфічні особливості комунікативних процесів на прикладах різних видів перформативних, художніх і віртуальних комунікацій. Розглянуто сучасні медіакомунікації й їх прояви, як телебачення та телевізійна реклама, що є прикладом реалізації у потсмодерних комунікаціях.

Обгрунтовано культуротворчий потенціал "елітарного". З урахуванням систематизації теоретичного досвіду некласичної естетики щодо сутності "еліта - елітарне", та структурно-функціональних ознак "еліти" концептуалізовано поняття "елітарне" в динаміці розвитку естетико-мистецтвознавчих ідей. Систематизовано досвід європейської моделі елітарної культури. Доведено зв'язок "інтуїція - елітарне" в контексті вивчення ознак "ціннісної еліти", вперше проаналізовано ідею Ж. Марітена щодо "інтегрального гуманізму", теорію "інтегрального гуманізму" Ж. Марітена, а також його погляди на сучасне мистецтво. Розкрито специфіку впливу концепції морачізму й естетизму на формування теорії елітарного. Обгрунтовано тезу, що такі явища культури, як перформанс, інсталяція, боді-арт тощо - це метамова банальності, симуляція мистецтва. Зазначено, що в культурі другої половини XX ст. переважає кітч та "елітарний кітч". Запропоновано визначення понять "елітарний кітч" і "сучасне елітарне мистецтво".

Висвітлено підходи до інформації як до феномена культури, наведено характеристику її віртуальних властивостей. Розкрито основні напрями вивчення інформаційної культури та міждисциплінарні аспекти її теоретичного осмислення. Визначено інформатизацію освіти як умову становлення відкритої освіти, а також цілі створення та типологічні ознаки інформаційно-освітнього середовища. Шляхом аналізу зарубіжної літератури вивчено досвід організації віртуальних університетів. Досліджено об'єктивні передумови створення системи відкритої системи освіти в Україні. Проаналізовано нормативно-правове та науково-методичне забезпечення дистанційної освіти в Україні. Проведено дослідження інформаційних систем дистанційної освіти провідних ВНЗ України, запропоновано модель побудови організації навчального процесу відкритого (віртуального) університету, визначено перспективи розвитку дистанційної освіти в Україні. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання питань дистанційної освіти в Україні.

Висвітлено місце культурології й етнокультурології в сучасному інформаційному просторі, соціально-політичні виміри сучасного суспільства, історію світової літератури та мовознавства. Розглянуто актуальні питання культурно-економічного розвитку України, теоретичні та практичні проблеми менеджменту соціокультурної діяльності, актуальні проблеми соціальної педагогіки, аспекти музейної справи й охорони пам'яток історії та культури в контексті новітніх інформаційних технологій. Розкрито освітньо-виховну місію культури, традиції хорової культури. Проаналізовано проблеми історії та теорії музикознавства.

Освещены место культурологии и этнокультурологии в современном информационном пространстве, социально-политические измерения современного общества, история мировой литературы и языковедения. Рассмотрены актуальные вопросы культурно-экономического развития Украины, теоретические и практические проблемы менеджмента социокультурной деятельности, актуальные проблемы социальной педагогики, аспекты музейного дела и охраны памяток истории и культуры в контексте новейших информационных технологий. Раскрыты образовательно-воспитательная миссия культуры, традиции хоровой культуры. Проанализированы проблемы истории и теории музыковедения.

Розглянуто питання музичного виконавства та педагогіки, розвитку театру в інформаційному суспільстві, медіакомунікації й екранне мистецтво в контексті сучасної культури. Висвітлено історію та сучасність хореографічного мистецтва, проблеми книго-, бібліотеко- та бібліографознавства. Проаналізовано нові інформаційні технології в галузі культури, мистецтва й освіти.

Рассмотрены вопросы музыкального исполнительства и педагогики, развития театра в информационном обществе, медиакоммуникации и экранное искусство в контексте современной культуры. Освещены история и современность хореографического искусства, проблемы книго-, библиотеко- и библиографоведения. Проанализированы новые информационные технологии в отрасли культуры, искусства и образования.

Досліджено сучасні соціокультурні процеси в Україні XXI ст. Розроблено нову методологію дослідження культури шляхом імплементації світового досвіду управління процесом комунікації у соціокультурній системі "влада - громадськість" та актуалізації багатовікових вітчизняних риторико-гомілетичних традицій. Висвітлено національну специфіку та стан розвитку комунікаційних процесів у культурі України на прикладі аналізу сучасної культурної політики. Вивчення та використання світового досвіду дозволить в Україні створити таку систему управління інформаційними потоками, яка б забезпечувала діалоговий характер відносин між владою та громадськістю, цілеспрямоване формування громадської думки, стимулювання громадської активності, підвищення авторитету та довіри до органів державної влади.

Исследованы современные социокультурные процессы в Украине XXI ст. Разработана новая методология исследования культуры путём имплементации мирового опыта управления процессом коммуникации в социокультурной системе "власть - общественность" и актуализации многовековых отечественных риторико-гомилетических традиций. Освещена национальная специфика и состояние развития коммуникационных процессов в культуре Украины на примере анализа современной культурной политики. Изучение и использование мирового опыта позволит в Украине создать такую систему управления информационными потоками, которая будет обеспечивать диалоговый характер отношений между властью и общественностью, целенаправленное формирование общественного мнения, стимулирование общественной активности, повышение авторитета и доверия к органам государственной власти.

Розглянуто медіамистецтво - феномен сучасної візуально-орієнтованої медіакульутри, його сутність і характерні особливості, які симптоматично діагностують стан сучасної людини. Розкрито мистецтво невіддільно від загального соціокультурного контексту, як один з його необхідних механізмів - механізму самоопису та саморегуляції культури. Фундаментальні зрушення у світовідчутті сучасної людини - онтологічна невизначеність часопросторових характеристик медіасередовища - поступово виявляються в медіамистецтві, найвищою цінністю якого є комунікація. Розроблено парадигму аналізу медіа-арта, для чого здійснено вихід за межі традиційного категоріального апарату. Проаналізовано практику медіа-арта, на базі якого зроблені важливі висновки щодо змін у світосприйнятті сучасної людини. Виділено чотири провідні напрями медіамистецтва: відео-арт, діджитал-арт, нет-арт, сайєнс-арт і проаналізовано їх роль у формуванні нелінійного мислення людини, створення нового середовища її буття.

Узагальнено науковий досвід осмислення історії розвитку сімейно-шлюбних відносин у вітчизняній культурі. Проаналізовано позитивний досвід навчальних, культурно-освітніх, художніх закладів України з формування морально-етичних цінностей молоді, визначено роль держави в організації цієї діяльності. Досліджено етичні й естетичні чинники формування духовної культури молодої сім'ї. Досліджено місце та роль культурно-просвітницької роботи в організації дозвілля молодих сімей. Проаналізовано форми взаємодії закладів культури з суспільними та релігійними організаціями, визначено алгоритм ефективності в діяльності культурно-освітніх працівників. Охарактеризовано стан та особливості розвитку системи морально-естетичних цінностей молодих сімей в сучасній Україні, визначено шляхи цілеспрямованої виховної роботи з підвищення рівня освіти їх духовної культури.

Шляхом системного аналізу архівних, документальних джерел, етнографічних, культурологічних, мистецтвознавчих наукових праць проаналізовано стан досліджуваної проблеми. Вперше системно розглянуто традиційно-побутову культуру українців у взаємодії з довкіллям. Проведено порівняльний аналіз окремих елементів традиційно-побутових культур українців, росіян і білорусів. Проаналізовано демонологічні уявлення східнослов'янських народів.

Доведено, що на процес формування інформаційної культури майбутніх офіцерів-прикорлонників позитивно впливає сукупність педагогічних умов: використання в навчальному процесі сучасних інформаційних технологій, які застосовуються органами та підрозділами охорони державного кордону; створення у вищому військовому навчальному закладі інформаційно-гехнологічного середовища; упровадження в навчальний процес спецкурсу "Основи інформаційної культури офіцерів-прикордонників". Вдосконалено системи оцінювання сформованості інформаційної культури курсантів. Визначено компоненти даного процесу та критерії.

На підставі наукового аналізу психологічних, педагогічних, бібліотеко та книгознавчих джерел і методичного узагальнення бібліотечного досвіду визначено педагогічні підходи щодо активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Розкрито специфіку активізації пізнавальної діяльності підлітків, показано роль науково-пізнавальної літератури у даному процесі. Проаналізовно сучасні концепції вікових і психологічних особливостей підлітків у вітчизняній і зарубіжній психології, педагогіці та бібліотекознавстві. Узагальнено тенденції застосування гри, засобів і прийомів в активізації пізнавальної діяльності підлітків у психології, педагогіці та бібліотекознавстві. Обгрунтовано концепцію активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей, визначено її основні напрямки. Розроблено ігрові технології, форми, засоби та прийоми активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Обгрунтовано педагогічні умови для створення ігрових форм популяризації науково-пізнавальної літератури в бібліотеках для дітей. Визначено ефективність бібліотечної технології активізації пізнавальної діяльності підлітків у бібліотеках для дітей. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено бібліотечну технологію використання ігрових форм, засобів і прийомів активізації пізнавальної діяльності підлітків на прикладі науково-пізнавальної літератури. Наведено рекомендації щодо її використання для створення різних галузевих моделей, розрахованих на різні вікові групи читачів у бібліотеках для дітей, шкільних бібліотеках та інших позашкільних установах,

у навчальному процесі ВНЗ культури під час підготовки спеціалістів для бібліотек.

Проаналізовано феномен авторства в західноєвропейській художній культурі. Досліджено розвиток теоретичних знань з цієї проблеми та виявлено передумови створення постмодерністської теорії авторства. Визначено основні етапи трансформації авторської функції як складової герменевтичного трикутника "автор - текст - читач" у філософській герменевтиці. Досліджено процеси трансформації проблеми суб'єкта, що призвели до появи сучасних концепцій "смерті суб'єкта" та "смерті автора." Визначено формотворчу та впорядковуючу функції імені й особи автора в культурі. Досліджено особливості функціонування механізмів культурної трансляції у разі передачі "псевдоавторських" смислів художнього твору, за допомогою яких об'єктивні творчі внески втрачають унікальність.