Розглянуто проблеми політичного лідерства через призму правлячої еліти, співвідношення понять "політична влада", "авторитет", "політичні відносини".

Проводиться аналіз поглядів В.Липинського на проблему еліт, як проблему функціонування саморегулюючої системи суспільної ієрархії та ругулювання механізмів суспільної регенерації. Апелювання до консервативної традиції та зіставлення поглядів В.Липинського дає змогу виявити як спільні з нею підходи, так і суто авторські, що не містять аналогій із твердженнями репрезентантів елітистської парадигми.

Рассматриваются вопросы политического лидерства: история возникновения этого понятия; основные концепции, функции, черты, типы лидеров политики. Анализируется политическое лидерство в постсоветском пространстве: лидеры новых государственных образований, политические элиты, партии и движения.

Статья посвящена феномену политической элиты в условиях переходного периода. Рассматриваются этимологические и исторические источники понятий "элита" и "политическая элита". Описываются психологические предпосылки влияния трансформативных процессов на формирование новой элиты. Предложен ряд психологических качеств, обусловливающих успешное функционирование элитных представителей в обществе переходного типа.

Книгу присвячено теоретичним і практичним проблемам загальнонаціонального політичного лідерства в Україні. Наведено стислий огляд основних теорій, концепцій та підходів до вивчення лідерства. Зроблено спробу відокремити новий, багатофакторний підхід до вивчення політичного лідерства і застосувати його на прикладі президентських виборів 1994 та 1999 рр. Викладено авторське бачення та аналіз виборчих перегонів 1999 р., перспективи подальшого розвитку країни відповідно до їх результатів. На підставі великого фактологічного матеріалу наведено політичні портрети основних кандидатів на посаду Президента України у виборах 1999 р., а саме: Н.М.Вітренко, Л.Д.Кучми, Є.К.Марчука, О.О.Мороза, П.М.Симоненка, О.М.Ткаченка та ін.

У дисертації визначені і досліджені основні теоретико-методологічні засади елітистських концепцій, критерії поняття "еліта", розроблені українськими мислителями. З'ясовано бачення вченими найбільш прийнятних для України форм суспільно-політичного устрою, правління, політичного режиму. Розкрита сутність механізму практичної інституціалізації теоретичної моделі еліти.

Висвітлено сучасні тенденції та шляхи подальшого розвитку фахової підготовки спеціалістів з фізичної культури та спорту. Окремі розділи присвячено психологічним чинникам розвитку особистості управлінця за умов життєдіяльності вищої школи, комунікативному аспекту діяльності вченого, педагогічній свободі у забезпеченні сучасних потреб освіти, а також формуванню інтелектуальної еліти в онтогенезі. Виявлено причини формування важковиховуваності та злочинної поведінки підлітків. Детально проаналізовано психологічний склад елементів організації соціально-обдарованої особистості у соціально-філософській концепції правлячої еліти суспільства Дмитра Донцова.

Досліджено історію становлення української еліти, її участь у визвольних змаганнях і внесок у розвиток визвольного прогресу. Детально проаналізовано діяльність Г.Сковороди, В.Симоновича, М.Лозинського, І.Шмальгаузена, П.Скоропадського, Ф.Терещенка та ін. Проаналізовано соціокультурну та соціально-психологічні проблеми формування енвайронментальності елітарної культури особистості. Значну увагу приділено типології внутрішньоособистісних конфліктів у психологічній літературі, соціально-педагогічним аспектам кар'єри офіцера тощо.

Досліджено роль політичної еліти у визначенні найефективніших власних шляхів реформування українського суспільства та формування політичної культури народу. Проаналізовано проблеми соціально-економічної та адміністративної реформ у системі творчої діяльності управлінської еліти. Окремий розділ присвячено гуманізації управлінської взаємодії за умов трансформації освітніх закладів в Україні. Значну увагу приділено духовному відродженню українського суспільства та ролі духовенства у даному процесі.

Проаналізовано проблему харизми та лідерства за умов кризи. Розглянуто веберівську теорію харизми та погляди щодо неї його послідовників. Зазначено, що харизматична влада виникає лише у випадку руйнації існуючих політичних інститутів і тоді, коли нові інститути ще недостатньо зміцнилися, тобто саме криза є однією з найголовніших причин появи харизматичного лідера.

Досліджено політичні еліти в системі управління посткомуністичним суспільством. Розглянуто і висвітлено проблеми виникнення, формування та історичного розвитку політичних еліт, їх місце і роль як суб'єктів управлінського процесу. Обгрунтовано концептуалізацію вихідних понять елітарних теорій, розкрито їх релятивно-плюралістичний характер та взаємодоповнюваний зміст. Визначено сутність політичного елітаризму як теорії та практики управлінського процесу. Проаналізовано специфіку формування нової політичної еліти в Україні, вплив на даний процес політичних партій і різноманітних "груп ризику", залежність дій правлячої еліти від культурно-історичних традицій та економічних реалій.

Представлено докладний огляд різноманітних теорій еліти, викладених у вітчизняній та зарубіжній літературі. Виявлено основні характеристики політико-адміністративної еліти, її специфіку як особливого сегмента суспільства. Запропоновано методику емпіричного соціологічного дослідження політико-адміністративної еліти регіону.

Проведено аналіз політичної еліти як потенційного носія конфліктності у суспільстві. Підкреслено, що політична еліта може мати конфліктний потенціал внаслідок відсутності стабільних відносин усередині неї та взаємопорозуміння її представників із представниками інших груп у суспільстві. Для аналізу застосовано класичні теорії еліти (доведено, що вони містять конфліктоутворювальні фактори, перш за все - протиставлення різних соціальних груп суспільства); теоретичні положення макіавелістської школи (доведено, що загальний рівень конфліктності макіавелістської парадигми - 2,25 бала за 5-ти бальною шкалою); ціннісну парадигму (стверджено, що вона має потенційну конфліктність на рівні 1,6 бала); партократичну концепцію (розрахована потенційна конфліктність парадигми - 2,0 бали). Порівняння означених моделей за показником поширеності в Україні призвело до висновку про домінування на емпіричному рівні саме макіавелістської моделі. Проаналізовано ступінь конфліктності відносин між елітою та масами. Доведено, що серед конфліктоутворювальних факторів домінують низький рівень легітимності влади та фрагментарність політичної культури. Визначено, що стабілізуючими факторами виступають первинна ідентичність представників еліти та мас, згода між цими групами щодо пріоритетних проблем регіону. Розглянуто внутрішні конфліктоутворювальні фактори в еліті. Зроблено висновок, що конфліктність політичної еліти обумовлена історично й теоретично обгрунтована.

Сучасна політична еліта сьогодні є носієм значної кількості потенційно конфліктних якостей і характеристик, що виступає негативним елементом розвитку українського суспільства.

Висвітлено процес трансформації української політичної еліти від Люблинської Унії до Зборівського мирного договору 1649 р. Проаналізовано структуру української політичної еліти та логіку процесів, що відбувались у її середовищі на тлі конкретної історичної епохи.

Викладено теоретико-методологічні засади розробки концепції соціальної політики. Проаналізовано співвідношення економічних, соціальних і політичних факторів у світових моделях сучасної демократії. Висвітлено методи політичного управління. Розглянуто порівняльні характеристики моделей політичного управління в аспекті соціальної політики. Наведено принципи побудови соціально-політичної моделі у сучасній Україні. Досліджено соціальні групи суспільства як об'єкт і суб'єкт політичної діяльності держави. Відображено суб'єктивні показники як ціннісні фактори соціальної політики.

Висвітлено напрямки майбутнього розвитку політичної еліти в Україні, позитивні та негативні тенденції процесу формування української політичної еліти (УПЕ) двох вирішальних епох країни. Проаналізовано роль масонства у формуванні УПЕ кінця 10-х рр. ХХ ст. Розглянуто синтез еліт у сучасній Україні та за часів Визвольних змагань. Обгрунтовано політичну боротьбу в державі з погляду класової боротьби, конкуренції ідей та з точки зору еволюції політичної еліти. Досліджено роль підприємницької еліти та процес трансформації колишньої еліти - номенклатури СРСР в еліту незалежної України. Подано типологію УПЕ та охарактеризовано зміну генерацій в українській еліті. Проаналізовано можливості українських політичних партій з точки зору належності їх лідерів до політичної та економічної еліти. Досліджено регіональний аспект і місцеві особливості у формуванні політичної еліти за принципами партійності і земляцтва в сучасній Україні. Вперше проведено порівняльний аналіз еліти сучасної країни і Визвольних змагань, а також системне теоретико-методологічне осмислення проблем формування політичних еліт.

Розглянуто політичне управління в Україні як вирішальний організаційний чинник процесу створення нової соціальної системи. Визначено основні політико-управлінські проблеми України, зокрема, необхідність органічного узгодження політики та державного управління, постійний моніторинг, оцінку ефективності політико-управлінської діяльності всіх рівнів інституцій, насамперед, держави. Висвітлено проблеми створення в країні правового поля з метою перетворення політичного управління на дійовий інструмент гармонізації соціальних протиріч.

Викладено засади проведення виборчих кампаній за умов цивілізованого демократичного змагання за політичну владу. Визначено зміст понять ресурсів влади, політичних технологій і систем, маркетингу. Висвітлено функції політичних систем, режимів і комунікацій. У контексті виборювання влади розглянуто типи лідерства. Проаналізовано вибори як процедуру формування владних структур, з'ясовано їх роль у суспільному житті. Визначено типи виборчих систем, зокрема мажоритарних, пропорційних, змішаних і куріальних, наведено організаційно-політичні та спеціальні елементи стратегії виборчої кампанії. Викладено засоби політичної комунікації, розглянуто особливості політичної телевізійної режисури, а також організації зв'язків з громадськістю.

Встановлено основні опозиційні структури та конструктивні принципи різноманітних модифікацій класичного дискурсу про еліту шляхом з'ясування специфіки історичного розгортання даних дискурсів, зокрема, особливостей теоретизації їх вузлових положень (формування ідеї еліти, окреслення способів виокремлення еліти, а також механізмів і форм її легітимації (самолегітимації)). Здійснено деконструктивну рефлексію над класичним дискурсом про еліту з метою виокремлення трансісторичних засад буття еліт і духовно-інтелектуального призначення феномену еліти у соціокультурному просторі. Розкрито зумовленість історичних формоутворень еліти про неї у контексті історичних типів соціальності (премодерн, модерн, постмодерн). З'ясовано витоки специфіки дискурсу про національну еліту, особливості його формування у посткомуністичному українському просторі. Визначено основні типи та характерні ознаки зазначеного дискурсу, а також окреслено можливу стратегію формування постсучасного дискурсу про українську еліту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф74(4Укр) + Ф038.4

Рубрики:

Рух і організація жінок

Політичні лідери

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ