Досліджено процес управління інноваційною діяльністю в науково-освітній сфері з погляду його інституційного й фінансового забезпечення. Запропоновано модель управління інноваційним розвитком системи вищої освіти в Україні у контексті її інтеграції в глобальний простір "нової економіки".

Розкрито сутність та особливості інноваційної праці вчителів за умов модернізації шкільної освіти. Узагальнено досвід такої праці вчителів та її стимулювання в країнах, що рухаються до економіки знань. Здійснено оцінювання стимулювання інноваційної праці вчителів у загальноосвітніх навчальних закладах України. Запропоновано концептуальні засади вдосконалення механізмів стимулювання цієї праці вчителів. Розроблено науково-методичні основи побудови та регулювання "мотиваційного профілю" вчителя. Надано пропозиції щодо вдосконалення стимулювання зазначеної праці вчителів на засадах соціального партнерства.

Розкрито сутність екологізації виробництва, соціальної практики та системи освіти. Розглянуто енергозбереження як пріоритетний напрям державної політики в Україні. Вивчено нормативно-правову базу енергозбереження. Проаналізовано екологізацію технологій теплозбереження та енергозабезпечення навчальних закладів. Приділено увагу інтегруванню питань економії енергії в навчальний процес.

Побудовано модель та доведено ряд теорем, які описують узгодження інтересів фірми та ВНЗ в процесі інноваційної діяльності. Показано, що ВНЗ повинен сигналізувати про здатність стати учасником інноваційного процесу. Доведено, що фірмі вигідно вкладати ресурси у розвиток інфраструктури та ендаументу ВНЗ. Продемонстровано, що існуючі статистичні результати підтверджують одержані в межах моделі економічні висновки.

Питання аналізу ефективності використання енергетичних ресурсів для бюджетної сфери є актуальними, по-перше, через зношеність фонду будівель, по-друге, через відсутність бюджетного фінансування на покриття комунальних витрат і проведення заходів з енергозбереження та санації будівель. Для розробки та реалізації галузевих програм з енергоефективності, необхідна розробка методики оцінки стану енергетичних господарств ВНЗ та їх будівель та рівня ефективності використання енергії в них, яка надасть змогу за невеликого об'єму фінансування визначати об'єкти, що потребують першочергової реалізації заходів з енергоефективності. Для розв'язання проблеми побудови оптимальної моделі енергозберігаючих заходів підприємства з урахуванням фінансових обмежень запропоновано використання методологічного апарату штучних імунних систем. Запропоновано алгоритм із застосуванням еволюційних методів штучних імунних систем для синтезу оптимальних моделей впровадження енергозберігаючих заходів у ВНЗ, який був реалізований у автоматизованій системі прийняття рішень комплексної програми енергозбереження у галузі освіти.

Проведено аналіз публікацій на предмет застосування кластерного аналізу для вирішення питань енергоефективності. За допомого кластерного аналізу проведено кластеризацію будівель Черкаського державного технологічного університету. Визначено системоутворюючі фактори для кластерів. Визначено довірчі інтервали величини електроспоживання з імовірністю 95 % для будівель усередині кластерів. Визначено об'єкти, для яких доцільно проводити першочерговий енергоаудит.

Предложен алгоритм введения (коммерциализации) результатов научной и инновационной деятельности высших учебных заведений и академической науки в хозяйственный оборот регионов в современных условиях. Предложено решение различных задач, в т.ч. выявление наиболее эффективного механизма коммерциализации результатов интеллектуальной деятельности вузов и учреждений академий наук, формирование шаблонов регламентов (карт процессов) для реализации шагов разработанного алгоритма, распространения полученного опыта на другие регионы.

Описано деякі особливості інноваційної діяльності вищих навчальних закладів. Сформульовано парадигму інноваційних трансформацій вказаних закладів. Показано вплив інноваційної активності на динаміку конкурентоспроможності сфери вищої освіти.

Обгрунтовано, що в Україні вже сьогодні створено умови для формування start-up на платформі ВНЗ; доведено, що всі учасники start-up - підприємства, фірми, ВНЗ, викладачі, студенти тощо - мають чітко виражену мотивацію. На підставі проведених досліджень сформовано рекомендації щодо законодавчого закріплення деяких елементів мотивування інноваційного процесу. Розроблено методи для створення та управління start-up на платформі ВНЗ в умовах сучасного стану економіки України.

Досліджено роль інноваційного потенціалу ВНЗ у формуванні ключових компетенцій. Визначено принципи формування та використання інноваційного потенціалу ВНЗ. Розглянуто використання освітніх технологій як складової інноваційного потенціалу.

Раскрыты основные концепции, теории и законы протекания инновационных процессов. Основное внимание уделено анализу инноватики и инновационной способности системы образования. Акцентировано внимание на необходимости оптимального сочетания рыночных инновационных механизмов и активной государственной поддержки освоения и распространения базисных инноваций, определяющих конкурентоспособность страны.

Розкрито роль вищої освіти у розвитку економіки та забезпеченні соціальної мобільності населення. Підкреслено важливість у досягненні інновацій в освітній сфері, у досягненні кількісних і якісних параметрів вищої освіти. Надано основні складові та види інноваційної діяльності в системі підготовки кадрів. Запропоновано шляхи зміцнення інноваційного потенціалу вищої школи й поліпшення його використання.

Розкрито особливості управління енергоспоживанням у вищих навчальних закладах України як складової підвищення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг. Запропоновано принципи імплементації плану заходів з енергозбереження та підвищення енергоефективності; доведено можливість проведення енергетичної сертифікації та енергетичного аудиту будівель за допомогою методу багатокритеріального факторного аналізу енергоспоживання на прикладі Київського національного університету технологій та дизайну.

Окреслено шляхи забезпечення інноваційного розвитку економіки України реалізацією інтелектуального потенціалу на основі формування загальної інноваційної культури населення. Визначено необхідність формування системи факторів, необхідних для трансформації теорії інноваційного потенціалу в практичну сторону засобом розвитку інноваційних технологій у вищій освіті.

Розглянуто питання трансформації ролі системи закладів вищої освіти як ключового чинника інноваційного розвитку національної економіки. Розроблено методичний підхід до інтегральної оцінки рівня інноваційного розвитку системи закладів вищої освіти на регіональному рівні. Здійснено інтегральне оцінювання інноваційного розвитку системи закладів вищої освіти за регіонами України, за результатами якого запропоновано диференційовані заходи державного регуляторного впливу, запровадження яких надасть змогу забезпечити подолання існуючих територіальних асиметрій, підвищення ефективності функціонування вищих навчальних закладів і конкурентоспроможності вищої освіти й економіки України у світовому просторі.

Трансфер технологій виступає одним із головних компонентів стратегічного розвитку сучасних університетів, джерелом їх самоокупності та чинником поступу регіону, країни. В Україні існує значний дисбаланс між можливостями та результатами трансферу технологій з університетів у бізнес-середовище. У стратегіях розвитку університетів трансфер технологій враховується фрагментарно. З огляду на означене, метою даної наукової роботи є обірунтування сутності та значення трансферу технологій в сучасних умовах стратегічного розвитку університетів. Для цього: досліджено передумови провадження трансферу технологій з університетів у бізнес-середовище; розроблено концептуальну модель системи стратегічного розвитку університету із визначенням у ній місця і ролі трансферу технологій; обгрунтовано значення трансферу технологій у системах стратегічного розвитку університетів. Наукова цінність результатів проведеного дослідження полягає в можливості на засадах стратегічного підходу як домінуючої логіки встановити суть умов, у яких університет здійснює свою діяльність, обгрунтувати їх у системі та визначити у ній місце трансферу технологій. Авторську концептуальну модель системи стратегічного розвитку апробовано на низці українських університетів.

Проведено опитування випускників шкіл, технікумів та коледжів у різних містах України. Виокремлено сегменти потенційних споживачів економічних освітніх послуг. Обгрунтовано сукупність інноваційних технологій та видів маркетингу для кожного сегменту з урахуванням характеристик споживачів та їх ставлення до джерел отримання інформації про вищі навчальні заклади.

Сучасні, технологічно-оснащені підприємницькі університети є ідеальним середовищем для формування первинної атмосфери інноваційного бізнес-клімату. Реалізація сучасних прибуткових інноваційних проектів (старт-апів чи спін-офів) у формі малих інноваційних підприємств є сучасною формою успішної комерціалізації економічно-перспективної ідеї. Досконалим осередком для впровадження першого стартап-замислу є університет. Мета роботи - розгляд тенденцій розвитку академічного бізнесу у контексті посилення значимості інноваційної діяльності, зокрема визначення ролі старт-апів та спін-офів у діяльності зарубіжних та українських університетів. Використано порівняння рейтингів університетів світу. Застосовано SWOT-аналіз перспективи діяльності старт-ап чи спін-офф проектів на базі університетів в Україні. Проведено аналіз залежності між масштабом витрат на науково-дослідну діяльність та рівнем отриманих результатів інноваційних досягнень. Здійснено порівняльний огляд тенденцій розвитку академічного бізнесу закордоном та в Україні. Проаналізовано вітчизняне та європейське законодавство у сфері формування ринку наукової та науково-технічної продукції. Визначено чинники, які суттєво гальмують процес розвитку інноваційної діяльності в Україні. Наведено рекомендації щодо популяризації інноваціно-інвестиційної діяльності та налагодження продуктивної міжнародної співпраці. Висновки: одержані результати дозволять сформулювати принципи для формування нової методичної парадигми управління інтелектуальними активами в університетах з урахуванням особливостей розвитку вітчизняної науки, економіки, підприємництва, ринку високих технологій.

Мета роботи - розмежування понять "економіка знань", "інноваційна економіка", "інформаційна економіка", "освітній кластер", "освітня сфера". Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених, розглянуто еволюцію цих понять і встановлено взаємозв'язки між ними. Обгрунтовано, що освітня сфера має функціональний та організаційний аспекти. За результатами аналізу визначено, що освітній кластер розглядається як сучасна форма освітньої сфери в межах становлення нових типів економіки, де ядром розвитку є дослідницький університет. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є, по-перше, аналіз становлення феномена "дослідницького університету" та, по-друге, кількісна оцінка частки освітньої сфери в національній економіці в країнах, що мають різний рівень розвитку, в тому числі в Україні. Подальші дослідження щодо особливостей сфери освіти є важливими для вирішення наукової проблеми формулювання та реалізації в практиці публічного управління освітньою сферою певних фінансових правил.

Проаналізовано процес комерціалізації наукових розробок у вищих навчальних закладах (ВНЗ) України та в окремих розвинених зарубіжних країнах. Процес комерціалізації дослідницьких продуктів у ВНЗ України розглянуто як обгрунтований і необхідний спосіб збільшення їхнього фінансового потенціалу. Проаналізовано різні механізми та способи комерціалізації дослідницьких продуктів, що використовуються іноземними ВНЗ. Виокремлено певні проблеми процесу комерціалізації наукових розробок в Україні. Запропоновано перспективні шляхи адаптації іноземного досвіду щодо комерціалізації українських ВНЗ.