Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР0/8)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито деякі сторони гайдамацького руху на півдні Правобережної України, а саме - у Побужжі. Тут, на землях, що належали Бугогардівській паланці Коша Нової Запорозької Січі (1734 - 1775 рр.) групували та діяли окремі загони гайдамаків. Головні бази гайдамаків знаходилися на Мигійському острові, в Вербовій, Балацькій, Романовій балках, в урочищі Корабельному та інших місцях Побужжя. Наведені деякі архівні документи й уривки деяких з них свідчать про те, що гайдамацький рух на Побужжі становив неабияку загрозу для правлячих кіл Російської імперії, Польщі та Османської імперії, кордонами яких були оточені землі Коша Нової Запорозької Січі. Об'єднаними зусиллями військ Російської імперії та Польщі гайдамацький рух на Побужжі було ліквідовано.

Висвітлено етнонаціональний поступ Придніпровського краю від давнини до сучасності. Розглянуто етнічні процеси до модерних часів. Охарактеризовано стародавній період етнічної історії Придніпров'я від палеоліту до "великого переселення народів", взаємодію древніх слов'ян і народів Великого Степу в IX - XV ст., а також козацьку колонізацію, міжетнічні взаємини і фронтирну ідентичність населення Придніпров'я XVI - XVIII ст.

На основі архівних та опублікованих джерел пояснено складний характер відносин містотвірних підприємств із мешканцями заводських і шахтарських поселень Донбасу та Придніпров'я. Висвітлено передумови виникнення заводських і шахтарських поселень, подано нарис історії містотвірних підприємств і заснованих ними поселень. Розкрито механізми, що їх застосовували роботодавці, щоб завоювати лояльність працівників, і проаналізовано, наскільки їм це вдалося. Відносини між підприємствами та суспільством розглянуто в контексті взаємин зацікавлених сторін, як-от власників підприємств, найманих управителів, робітників, державної влади, місцевої аграрної еліти, дрібних підприємців. Показано заводські та шахтарські поселення як простори різноманітних, часто суперечливих інтересів, зосереджуючи увагу на нерівних владних відносинах між основними акторами. Загальним макроісторичним тлом історії промислових поселень регіону в ній є процеси індустріалізації та соціальної й економічної модернізації.

Досліджено наслідки політики колективізації на Херсонщині в 1932 - 1933 рр. Висвітлено базові засади радянського терору. Проаналізовано передумови повстання за збереження козацького устрою під проводом Семена Палія. Розглянуто виникнення політичних партій в Індії наприкінці XIX - на початку XX ст. як відображення релігійного розколу суспільства. Подано інформацію про німецьку етнонаціональну спільноту Херсонщини у 1920-х рр. Увагу приділено показовим процесам на Дніпропетровщині у висвітленні радянської друкованої пропаганди у добу Великого терору 1937 - 1938 рр., культурно-політичним відносинам між німцями-колоністами та радянською владою, голоду 1946 - 1947 рр. в Ізмаїльській області у складі Української PCP як одній з найбільших післявоєнних трагедій. Розглянуто процес становлення нафтової галузі як головної складової економічного розвитку країн Перської затоки в другій половині XX ст. Охарактеризовано стан матеріально-технічного оснащення військових підрозділів у ході розгортання АТО на Сході України.

Поглиблено, розширено та структуровано історіографію власне історичних дніпровських студій українських науковців. Реалізація гідроенергетичної програми на Дніпрі відбувалася в умовах складної боротьби між транспортним та енергетичним відомствами за воду ріки. Водосховища дозволили послабити наростаючий тиск індустріалізації на суспільство та екологію регіону, а водомісткі та менш водоємні галузі господарства, не дивлячись на конкуренцію між собою, розвиваються спільно. Соціально-культурна складова гідроенергетичної програми формувалася у відповідності до суспільних та державних тенденцій і практик, які існували в цих сферах.

Наведено матеріали щорічної науково-практичної конференції "Історія Степової України", які узагальнюють здобутки знаних та молодих дослідників в осягненні минулого Українського півдня. Зауважено, що востаннє матеріали конференції публікувалися єдиним корпусом ще за життя її засновника професора А. Бойка (2003 р.). Акцентовано, що повернення до такої практики публікації підсумків різнопланових наукових студій пов'язане з соціально-культурним поворотом в історіографії, коли дихотомічне протиставлення "імперське-тубільне" вже меншою мірою визначає етнокультурне напруження та значно більшою - структурно-типологічне. Розглянуто запорізькі епізоди в описах козацтва річпосполитськими авторами XVI - першої половини XVII ст. Проаналізовано елементи структурної схожості устрою Запорозької січі, забродчицьких ватаг морського узбережжя та рибальських кошів на низу Дніпра. Розкрито особливості вирішення "жіночого питання" та "зміни" гендерних ролей жінок в спогадах більшовичок Запоріжжя в період Української революції 1917 - 1921 рр. Увагу приділено висвітленню проблеми дати заснування м. Запоріжжя у періодиці ХХ - ХХІ ст. Досліджено сезонність процесів народжуваності та шлюбності серед болгарського населення Бессарабії протягом XIX - на початку XX ст. Розглянуто тексти селянських мемуарів Степової України XX ст. у світлі міждисциплінарного вивчення гуманітаристики.

Шляхом комплексного та багатоаспектного аналізу мемуарної спадщини старшин армії УНР, де містяться повідомлення про селянський повстансько-партизанський рух, розкрито колізії у взаємовідносинах між регулярними й іррегулярними збройними формуваннями періоду Української революції. На основі мемуарних джерел виявлено нові відомості про ідейно-політичний, військовий, господарський, гендерний та конфесійний аспекти селянського повстансько-партизанського руху 1918 - 1922 рр. З'ясовано взаємні оцінки регулярних та іррегулярних збройних сил, простежено еволюцію їх взаємовідносин; розкрито інформаційний потенціал мемуарів офіцерів і старшин армії УНР, окреслено перпективи їх використання для уточнення і перевірки існуючого та створення нового наукового знання з історії Української національної революції.

Зазначено, що зміни в ставленні держави, суспільства до релігійно-церковної сфери спонукають проаналізувати релігійність як історичну форму свідомості. Обгрунтовано потребу переосмислення ролі більшовицького режиму в історії України ХХ ст. Наголошено, що історія релігійності українського селянства Наддніпрянщини другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. уперше є предметом спеціального дослідження, самостійною та цілісною науковою проблемою. Простежено сутність цього загалом традиційного явища, тенденції його трансформації з урахуванням історичних, соціальних, психологічних і політичних чинників. Зауважено, що в умовах, коли еволюція релігійності позначалася низькою динамікою, достатньо високим рівнем синкретизму, останній виявився найбільшим її руйнівником на етапі формування тоталітаризму. Доведено, що релігійні уявлення, погляди, переконання, манери українських селян Наддніпрянщини змінювалися передусім в екстремальних обставинах, тоді як у “мирних” умовах вони мали тенденцію до збереження та навіть повернення до свого початкового стану. Розширено розуміння умов, у яких опинилося селянство Наддніпрянщини під час боротьби радянської держави із церквою, а також поглиблено знання про діяльність влади, спрямовану на знищення будь-яких виявів вільнодумства, передусім релігійного.

Охарактеризовано традиції та інновації в бібліотечній справі на Херсонщині наприкінці XX - на початку XXI ст. Досліджено основні напрями міжнародної діяльності Української Центральної Ради. Увагу приділено особам видатних меценатів та їх діяльність в Україні у II половині XIX - на початку XX століття. Висвітлено регіональну історію в дослідженнях історико-географів Південної України (Очаківська округа - регіон ОЗУ). Досліджено внесок представників київської школи істориків-аграрників у висвітлення питань щодо життя українського селянства в добу "розвинутого соціалізму". Проаналізовано процес запровадження системи земського самоврядування у Ніжинському повіті Чернігівської губернії. Розглянуто особливості системи адміністративно-територіального управління Райхскомісаріату "Україна".