Систематизовано та проаналізовано відомості про озброєння Київської Русі та бойове застосування деяких його видів. Визначено склад комплексу озброєння давньоруського війська та окремого воїна, еволюцію та тенденції його виникнення, розвитку та розповсюдження. Подано класифікацію всіх видів зброї та оснащення, історико-зброєзнавчу характеристику рублячо-колючої, ударної, метальної та запальної зброї, облогової техніки. Висвітлено роль зброї в побудові бойового порядку, вплив на тактику ведення пішого і кінного бою.

Проаналізовано порядок та техніку бойового застосування різних видів зброї та озброєння війська давньоруської держави. Розглянуто питання впливу озброєння на бойові шикування військ, порядку застосування рублячо-колючої, ударної та метальної зброї на різних етапах бою. Висвітлено особливості облогового бою та бойового застосування метальної артилерії, облогової техніки, "грецького вогню".

Висвітлено шляхи поширення християнства на українській землі у першому тисячолітті нової ери. Наведено тексти стародавніх авторів, які залишили свідчення про діяння апостолів та подвижників віри на теренах України, про християнізацію греків, роксоланів, антів, готів, аланів, русів та інших етносів, які жили на території України. Розглянуто проблему контекстуальної присутності українських реалій на сторінках Святого Письма.

Вперше здійснено системне філософське дослідження основних етапів зародження та формування дружинної етики Київської Русі як феномену давньоруської культури. На підставі аналізу автентичних джерел визначено зміст, ідеали, категорії та імперативи дружинної етики. Особливу увагу приділено розгляду давньоруських образів "Христа-воїна" та "воїнства небесного", "ідеального князя" та мирського морального ідеалу. Показано відмінності давньоруської дружинної етики від західноєвропейської лицарської моралі. Визначено особливості становлення та розвитку таких фундаментальних категорій військового світогляду, як "честь", "слава", "доблесть", "вірність" у хронологічних межах Київської Русі. Встановлено ідейний контекст процесу зародження філософсько-етичної думки давньоруського періоду та української світської традиції. Проаналізовано малодосліджені аспекти тексту "Повчання" В.Мономаха як першої спроби створення світської професійної етики.

Впервые осуществлено системное философское исследование основных этапов зарождения и формирования дружинной этики Киевской Руси как феномена древнерусской культуры. На основе исследования автентических источников определены содержание, идеалы, категории и императивы дружинной этики. Особое внимание уделено изучению древнерусских образов "Христа-воина" и "воинства небесного", "идеального князя" и мирского морального идеала. Показаны отличия древнерусской дружинной этики от западноевропейской рыцарской морали. Проанализированы особенности становления и развития таких фундаментальных категорий военного мировоззрения, как "честь", "слава", "доблесть", "верность" во времена Киевской Руси. Установлен идейный контекст процесса зарождения философско-этической мысли древнерусского периода и украинской светской традиции. Проанализированы малоисследованные аспекты текста "Поучения" В.Мономаха - одного из первых образцов создания правил светской профессиональной этики.

Приведены результаты исследования духовной культуры Киевской и Московской Руси, а также православного демократического новгородско-псковского духа. Рассмотрено русское монашество как пространство Святой Руси - сердце русского духа. Выполнен анализ разорванности ментальных пространств древнерусской и русской культур, показаны византийские истоки данного феномена. Освещены особенности развития православия в Киевской Руси, предложена оценка европейским наблюдателем русской культуры XVI - XVII вв.

Наведено результати дослідження семи головних персонажів язичницького культу князя Володимира та проведено систематизацію їх життєвого циклу.

Приведены результаты исследования семи главных персонажей язычницкого культа князя Владимира и проведена систематизация их жизненного цикла.

Розкрито суть давньої релігії, її пантеону, зміст давньоукраїнської релігії. Проаналізовано роль головних її богів на основі співвідношення релігії та богів з християнством та його святими.

Раскрыта сущность давней религии, ее пантеона, содержание давнеукраинской религии. Проанализирована роль главных ее богов на основе соотношения религии и богов с христанством и ее святыми.

Проанализирован опыт реконструкции идеи и образа времени в культуре Киевской Руси на основе изучения широкого круга памятников словесности, храмовой архитектуры, а также древнерусской иконописи, художественно-эстетические принципы которой сформировались в данный период и сохранялись на протяжении многих веков. С учетом историко-философских и культурологических обобщений, содержащих характеристику представлений о времени в эпохи архаики, античности, западноевропейского средневековья, от эпохи Возрождения до ХХ ст. рассмотрена специфика древнерусской темпоральности.

Викладено питання походження богів, зокрема дерев'яного ідола Перуна, у Іпатіївському літописі 980 р. Розглянуто біблійні ремінесценції у літописному викладі подій.

Изложены вопросы происхождения перечня богов, в частности деревянного идола Перуна, в Ипатиевской летописи 980 г. Рассмотрены библейские реминесценции в летописном изложении событий.

Висвітлено церковно-богословський аспект взаємин України та Візантії. Проаналізовано вплив Візантії на розвиток української іконографії, досягнення художньої культури Візантії, роль візантійсько-болгарського посередництва у рецепції Біблії в Україні-Русі. Розглянуто питання культури Київської Русі та Візантії в історичному вимірі. Розкрито візантійські витоки українського менталітету. Описано способи відтворення візантійських символів у світовій поезії епохи модернізму, словесні образи американської, канадської, російської та української поезії. Визначено шляхи аналізу православних сакральних текстів.

Освещен церковно-богословский аспект взаимоотношений Украины и Византии. Проанализированы влияние Византии на развитие украинской иконографии, достижения художественной культуры Византии, роль византийско-болгарского посредничества в рецепции Библии в Украине-Руси. Рассмотрены вопросы культуры Киевской Руси и Византии в историческом измерении. Раскрыты византийские истоки украинского менталитета. Описаны способы воспроизведения византийских символов в мировой поэзии эпохи модернизма, словесные образы американской, канадской, русской и украинской поэзии. Определены пути анализа православных сакральных текстов.

На підставі історичних матеріалів розглянуто витоки та особливості становлення військово-фізичної підготовки (ВФП) українців з найдавніших часів до ІХ ст. Зазначено, що ВФП, грунтуючись на традиціях власного народу й збагачена досвідом попередніх епох, постійно вдосконалювалася під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, результатом чого стало створення своєрідної системи ВФП воїнів періоду Київської Русі (IX - XIV ст.). Підкреслено, що завдяки ефективній системі ВФП слов'янське військо могло протистояти найкращим арміям тієї доби.

На основании исторических материалов рассмотрены истоки и особенности становления военно-физической подготовки (ВФП) украинцев с наидавнейших времен до ІХ ст. Указано, что ВФП, основываясь на исконных традициях собственного народа и обогащенная опытом предыдущих эпох, постоянно усовершенствовалась под влиянием внешних и внутренних факторов, результатом чего стало создание своеобразной системы ВФП воинов периода Киевской Руси (IX - XIV ст.). Подчеркнуто, что благодаря эффективной системе ВФП славянское войско могло противостоять наилучшим армиям того времени.

Наведено результати дослідження просторового та часового образу світу, притаманного культурі Київської Русі. Розкрито суть поняття хронотопу як феноменологічного предмета, що вбирає в себе досвід культурного функціонування різних ланок світовідношення: сакрального та профанного, інваріантного та варіантного, християнської та язичницької онтології, філософії історії, метафізики влади. У контексті фундаментальних координат середньовічної духовності Заходу та Сходу розглянуто суть поняття хронотопу Київської Русі.

Приведены результаты исследования пространственного и временного образа мира, присущего культуре Киевской Руси. Раскрыта сущность понятия хронотопа как феноменологического предмета, впитывающего в себя опыт культурного функционирования различных звеньев миросоотношения: сакрального и профанного, инвариантного и вариантного, христианской и языческой онтологии, философии истории, метафизики власти. В контексте фундаментальных координат средневековой духовности Запада и Востока рассмотрена сущность понятия хронотопа Киевской Руси.

Проаналізовано творчу спадщину інтелектуалів-книжників Київської Русі, що заклали фундамент творчості в її культурі. Висвітлено пізньосередньовічні особливості вшанування преподобних Антонія та Феодосія за лаврськими текстами XVII ст., християнський аскетичний ідеал у проповіді І.Галятовського, біблійні джерела християнського аскетизму. Розглянуто твори київських майстрів церковного красномовства XVII ст. та описано семантику сюжетів Троїцької церкви Києво-Печерської лаври.

Проанализировано творческое наследие интеллектуалов-книжников Киевской Руси, заложивших фундамент творчества в её культуре. Освещены позднесредневековые особенности почтения преподобных Антония и Феодосия по лаврским текстам XVII ст., христианский аскетический идеал в проповеди И.Галятовского, библейские источники христианского аскетизма. Рассмотрены произведения киевских мастеров церковного красноречия XVII ст. и описана семантика сюжетов Троицкой церкви Киево-Печерской лавры.

Розкрито сучасний науковий образ княжого двору Південної Русі X - XIII ст. як владного інституту, у внутрішньому світі й діяльності якого фокусувалися всі сторони життя середньовічного суспільства. Проаналізовано чинники, рушійні сили й обставини виникнення княжого двору на Русі, простежено його еволюцію та роль у державотворенні. Описано традиції, служби та аппарат управління княжого двору. Висвітлено історію Київського та Галицького монарших дворів. Увагу приділено ідеологічним формам діяльності, зокрема, обгрунтуванню та пропаганді законності дій, церемоніалу й етикету, династичним шлюбам, придворним розвагам двору Романовичів.

Раскрыт современный научный образ княжеского двора Южной Руси X - XIII вв. как властного института, во внутреннем мире и деятельности которого фокусировались все стороны жизни средневекового общества. Проанализированы факторы, движущие силы и обстоятельства возникновения княжеского двора на Руси, прослежены его эволюция и роль в построении государства. Описаны традиции, службы и аппарат управления княжеского двора. Освещена история Киевского и Галицкого монарших дворов. Уделено внимание идеологическим формам деятельности, в частности, обоснованию и пропаганде законности действий, церемониалу и этикету, династическим бракам, придворным развлечениям двора Романовичей.

Наведено результати досліджень княжих портретів у мистецтві Київської Русі ХІ ст. - композицій, що містять зображення представників династії Рюриковичів. Виявлено можливі варіанти інтерпретації змісту даних композицій на підставі мотивів і контексту їх створення. Розглянуто портрет князя, фрагменти якого збереглися на стінах собору св.Софії в Києві, а також портрет на арк. 1v, поєднаний в одну композицію з образом Христа на арк. 2r Ізборника 1073 р. з Державного історичного музею в Москві (Син. 1043).

Приведены результаты исследований княжеских портретов в искусстве Киевской Руси ХІ в. - композиций, содержащих изображения представителей династии Рюриковичей. Выявлены возможные варианты интерпретации содержания данных композиций на основе мотивов и контекста их создания. Рассмотрены княжеский портрет, фрагменты которого сохранились на стенах собора св.Софии в Киеве, а также княжеский портрет на л. 1v, совмещенный в одну композицию с образом Христа на л. 2r Ісборника 1073 г. из Государственного исторического музея в Москве (Син. 1043).

З'ясовано теологічні особливості символу віри в "Ізборнику Святослава 1073 р." та "Повісті временних літ". Розглянуто співвідношення понять "подобосоущьнъ" та "єдиносоущьнъ" у понятійному лексиконі ранньохристиянської богословської традиції. Наведено оцінку текстів із застосуванням методу теологічної герменевтики. Проаналізовано християнське віровчення М. Сінкелла в "Ізборнику Святослава 1073 р." та "Повісті временних літ".

Выяснены теологические особенности символа веры в "Изборнике Святослава 1073 г." и "Повести временных лет". Рассмотрено соотношение понятий "подобосоущьнъ" и "единосоущьнъ" в понятийном лексиконе раннехристианской богословской традиции. Дана оценка текстов с применением метода теологической герменевтики. Проанализировано христианское вероучение М. Синкелла в "Изборнике Святослава 1073 г." и "Повести временных лет".

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)414-7 + Щ117.166(4Укр-6Крм) + Э372.27-655

Рубрики:

Історія

Культові будови та споруди

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж62291 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)414-7 + Щ117.166(4Укр-2К) + Э372.27-655

Рубрики:

Історія

Культові будови та споруди

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж62291 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі вивчення автентичних джерел досліджено уявлення мислителів Київської Русі про духовно-символічні основи буття. Здійснено зіставлення філософських ідей досліджуваного періоду з українськими національними та загальнолюдськими поглядами на духовні цінності. Висвітлено ідеї духовного зростання ("обоження") у контексті символізму духовної культури Київської Русі X - першої третини XIII ст. Символіку Давньої Русі розглянуто як елемент комунікативно-діалогічного простору культури, спосіб подальшого єднання поколінь. З використанням феноменологічного підходу щодо явища "національного" зроблено припущення про наявність сталих самоочевидностей української нації, які репрезентують себе у символіці "софійного" періоду української філософської думки.

На основі аналізу автентичних джерел визначено зміст, ідеали, категорії та імперативи дружинної етики Київської Русі, шо є важливим для розуміння ідейного контексту, у якому зароджувалася філософсько-етична думка давньоруського періоду. Здійснено спробу дати її визначення, досліджено взаємодію кількох відмінних ідеалів дружинної етики ("воїнства Христового", "ідеального князя" та мирського), проведено розмітку фундаментальних етичних категорій (доблесть, честь, слава), розглянуто їх зміст та еволюцію. Описано зв'язок розуміння імперативу у Київській Русі з уявленнями про сакралізовані межі у географічному просторі та часі, здійснено дослідження тексту "Повчання" Володимира Мономаха як зрілого кодексу імперативів давньоруської дружинної етики, установлено її можливі зв'язки з візантійською та античною спадщиною.