Робота представляє собою короткий соціально-філософський нарис про життя та творчість видатних представників західної інтелектуальної традиції XX ст.

Критично оцінено стан сучасних історичних досліджень в Україні, розглянуто актуальні проблеми джерелознавства, а також термінології історії. З огляду на це проаналізовано герменевтичний та лінгвістичний (в інтерпретації відповідно Хайдеггера та Ніцше) підходи до критики мови науки. Приділено увагу деяким концепціям історичного поступу: синергетиці, окремим відносно новим напрямкам методологічних пошуків українських істориків.

Міститься філософсько-соціологічне дослідження взаємозв'язків людини, культури та історії. Розглянуто методологічні основи, своєрідність, соціальні функції історії як науки та навчального предмету, місце та роль історії в культурі, освіті та вихованні.

Досліджено поняття наукового факту в історичній науці; специфіку об'єкта та процесу пізнання в історії у порівнянні з іншими науковими дисциплінами, роль історичного джерела у дослідженні історичної реальності, процес реконструкції історичної події та її перетворення на науковий факт, зв'язок наукового факту з реальною історичною подією та теорією, перевірка достовірності наукового факту, суть, роль та значення експерименту в історії тощо.

Вперше філософію історії розглянуто у контексті лінгвістики термінології. На основі аналізу літератури та практичного матеріалу проілюстровано теоретичне та наочно конкретне, прикладне значення даного явища в термінології філософії сучасної німецької мови. Доведено, що з кожною новою епохою, цивілізацією виникають нові терміни, які кристалізуються завдяки наполегливій і напруженій праці філософів. Аналіз філософських термінів проведено в хронологічній послідовності відповідно до їх місця в філософії історії. Підкреслено, що навіть з появою наукового терміна проблема дефінітивного поняття залишається актуальною. Філософський термін розвивається в конкретній історичній епосі, шляхом прагматики окремо взятого дослідника, який безпосередньо формує цей термін.

Розглянуто поняття історичного мислення та його співвідношення з історичною свідомістю, роль предмета історії у формуванні історичного мислення та історичної свідомості. Висвітлено напрямки та методики формування історичного мислення, зокрема, питання його розвитку нетрадиційними засобами, формування та використання логічного мислення у процесі викладання історії, активізації пізнавальної діяльності учнів через проблемно-пошукову роботу. Особливу увагу приділено визначенню ролі історичного мислення у формуванні особистості.

Рассматриваются актуальные проблемы истории славянских народов за более, чем тысячелетний период их развития. На основе анализа формирования ментальности, ключевых моментов развития славянства, обозначаются параметры, в соответствии с которыми страны и народы, получившие суверенитет после распада советской империи, могут уйти от многовековых попыток построения некоего "антизападного контрмира" - тенденции, восходящей к византийско-имперским истокам и традициям. Содержащиеся выводы и обобщения призваны оказать содействие в решении задач становления и развития украинского государства, позволяют осмыслить социально-экономические процессы, происходящие в обществе, определить пути их решения, варианты оптимизации, т.е. исключения социальных потрясений и конфликтов. На основе макроисторического анализа глобальных исторических процессов определяется "вектор роста" прогресса и мирового лидерства, позволяющие достичь процветания и динамического развития державы.

Подано оригінальну теорію первісного мислення як конкретного метафоричного мислення на чуттєвому рівні. Проаналізовано малі первісні громади зі стійкою соціальною структурою, а також найрізноманітніші явища, що в них відбуваються - правила шлюбу, родинні стосунки, тотемічні позначення, міфологічні уявлення тощо.

Висвітлено основні тенденції еволюції людської цивілізації, зроблено спробу виявити якісні параметри суспільства XXI століття, обгрунтувати необхідність морально-ціннісного підходу до аналізу суспільних явищ. Подано широкий спектр сучасного теоретичного осмислення суспільства на рубежі століть, визначено особливості філософського аналізу "плинного світу", викладено головні концепції уявлення про сутність та перспективи сучасного суспільного розвитку та системи їх аргументацій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.3 + Т1(4Укр)64

Рубрики:

Історична наука і суспільство

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Работа посвящена рассмотрению алгоритма развития всемирной истории со времени образования первых очагов цивилизации и по сегодняшний день. На основании анализа закономерностей появления, развития и гибели исторических структур автор выстраивает общую схему ритмичного движения всемирного исторического процесса, позволяющую по-новому взглянуть на традиционную хронологию. Используя для обоснования своих выводов достижения современной физики, простейшие арифметические и геометрические построения, данные исторической географии, философии, религиоведения и статистики, автор рисует общую картину исторического развития, последовательно проходящего через череду порогов - тактов истории.

Базуючись на новій концептуальній основі розроблено системний аналіз проблем формування, розвитку та функціонування філософії історії. Визначено її предмет, структуру та функції, співвідношення з іншими галузями пізнання та соціальної практики. Розглянуто найважливіші напрями та етапи розвитку класичної, некласичної, а також відмітні риси постнекласичної філософії історії.

Розкрито складний процес становлення та формування історіософської парадигми, простежуються ключові етапи на шляху її розгортання. Аналіз найбільш значних концепцій і теорій у філософській інтерпретації історичних реалій здійснено під кутом зору виявлення генералізуючих методологічних принципів і засад, на яких грунтується філософія історії з часів Античності до кінця ХХ ст. Розглянуто середньовічну філософську думку, ідею прогресу в філософії історії епохи Просвітництва, охарактеризовано погляди на історію діячів німецької класичної філософії, проблеми смислу історії у філософських концепціях ХХ ст.

Висвітлено політику тоталітарної держави у сфері ідеології та духовного життя. Досліджено методи пропаганди історичних знань як органічної частини системи ідеологічного перевиховання з метою руйнування традицій народу та нав'язування нової суспільної свідомості на основі класової теорії. Розкрито механізми дискредитації української історіографічної спадщини, міфологізації історичної свідомості, протиборства народної історичної пам'яті з фальсифікованою історичною наукою. Проаналізовано виховний ідеал тоталітарного суспільства, механізм деформування гуманістичних цінностей засобами офіційної історії, моральну деградацію, що мали соціально-психологічні причини у комуністичному суспільстві.

Освещены актуальные проблемы современной историко-философской и общественно-политической мысли. Рассмотрены методологический потенциал материалистического метода мышления и современные теории исторического процесса. Проанализированы основные этапы эволюции украинского национализма, в частности, определены историко-психологические предпосылки его возникновения и влияние на развитие отечественной культуры. Рассмотрены теоретические основы современной украинской националистической идеологии. Показана взаимосвязь национализма с рационализмом, государственной властью и религией. Проанализировано творчество Т.Г.Шевченко и показано его влияние на формирование национальной культуры. Освещены вопросы согласования содержания украинских и российских учебников истории. Рассмотрены противоречия советской исторической науки и особенности формирования новой государственнообразовательной идеи.

Розглянуто основні етапи розвитку історичної науки в Україні, наведено відомості про діяльність вітчизняних учених у часи сталінського тоталітарного режиму. Показано вплив ідеологічного й політичного тиску радянської влади на процес формування та організацію діяльності науково-дослідних установ в Україні у 1929 - 1939 рр. Проаналізовано тематику та основні напрями досліджень радянських учених, висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність Бузескула В.П., Березовця Д.Т., Гапеєва С.А., Гериновича В.О., Грінченка В.А., Грищенка М.М., Грушевської К.М., Грушевського О.С., Ернста Ф.Л., Єрмолова Д.В., Загоровського Є.О., Камінського Ф.Т., Кіллерога М.М., Киценка М.П., Коваленка Г.О., Корниловича М.І., Криворотченка М.Г., Лозовика Г.Н., Майстренка І.В., Мазлаха С.М., Машкевича С.Г., Межберга Н.І. Мовчанівського Ф.М., Новицького О.П., Пилипенка Б.К., Риженка Я.О., Рудинського М.Я., Сахновського Л.Н., Слабченка М.Є., Солов'я Д.Ф., Спаської Є.Ю., Сташевського Є.Д., Ткаченка М.М., Френкіна М.С., Шамрая С.В., Шахрая В.М., Шевченка Ф.П., Щербаківського Д.М., Юркевича В.Д., Яворського М.І.

Рассмотрены основные этапы развития исторической науки в Украине, приведены сведения о деятельности отечественных ученых в годы сталинского тоталитарного режима. Показано идеологическое и политическое влияние советской власти на процесс формирования и организацию деятельности научно-исследовательских учреждений в Украине в 1929 - 1939 гг. Проанализирована тематика и основные направления исследований советских ученых, освещен жизненный путь и научная деятельности Бузескула В.П., Березовца Д.Т., Гапеева С.А., Гериновича В.А., Гринченко В.А., Грушевской К.М., Грушевского А.С., Ернста Ф.Л., Ермолова Д.В., Загоровского Е.А., Каминского Ф.Т., Киллерога М.М., Киценка Н.П., Коваленко Г.А., Корниловича М.И., Криворотченка М.Г., Лозовика Г.Н., Майстренка И.В., Мазлаха С.М., Машкевича С.Г., Межберга Н.И., Мовчановского Ф.Н., Новицкого А.П., Пилипенко Б.К., Рыженко Я.А., Рудинского М.Я., Сахновского Л.Н., Слабченка М.Е., Соловья Д.Ф., Спасской Е.Ю., Сташевского Е.Д., Ткаченко Н.М., Френкина М.С., Шамрая С.В., Шахрая В.М., Шевченко Ф.П., Щербаковского Д.М., Юркевича В.Д., Яворского М.И.

Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення історичного процесу. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні концепції проведення наукових історичних досліджень. Висвітлено сучасний стан та перспективи розвитку теорії та методології української історіографії. Досліджено співвідношення категорій історичного факту, джерела, події, явища, буття, реальності, досвіду, пам'яті, ролі мас і особи в історії. Встановлено значення історичного методу у структурі наукових досліджень. Показано можливості використання методів гуманітарних та природничих (точних) наук у дослідженні історичного процесу. Розглянуто характерні особливості, організаційні аспекти та структуру різних видів наукових праць. Наведено стислий термінологічний словник і крилаті вислови, пов'язані з теорією та практикою історичного пізнання.

Рассмотрены теоретико-методологические основы изучения исторического процесса. Проанализированы отечественные и зарубежные концепции проведения научных исторических исследований. Освещены современное состояние и перспективы развития теории и методологии украинской историографии. Исследовано соотношение категорий исторического факта, источника, события, явления, бытия, реальности, опыта, памяти, роли масс и личности в истории. Определено значение исторического метода в структуре научных исследований. Показаны возможности использования методов гуманитарных и естественных (точных) наук в исследовании исторического процесса. Рассмотрены характерные особенности, организационные аспекты и структура различных видов научных исследований. Приведен краткий терминологический словарь и крылатые выражения, связанные с теорией и практикой исторического познания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.3

Рубрики:

Історична наука і суспільство

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто сенс і стан історичних досліджень як акутальну проблему наукової та освітянської спільноти США. Висвітлено останні здобутки та розроблено прогнози розвитку історіографічного дискурсу в Україні. Розглянуто методологічні та термінологічні проблеми націоналізації історії. Досліджено сучасний стан і перспективи розвитку вітчизняної медієвістики. Висвітлено спірні питання вивчення та методології ранньомодерної української історії. Розкрито зміст наукового понятійного апарату до історії України останньої чверті XVIII - початку XX ст.

Рассмотрены суть и состояние исторических исследований как актуальная проблема научной и образовательной общественности США. Освещены последние достижения и разработаны прогнозы развития историографического дискурса в Украине. Рассмотрены методологические и терминологические проблемы национализации истории. Исследованы современное состояние и перспективы развития отечественной медиевистики. Освещены спорные вопросы изучения и методологии раннемодерной украинской истории. Раскрыто содержание научного понятийного аппарата к истории Украины последней четверти XVIII - начала XX ст.

Освещена проблема феноменологии истории в аспекте трансформации основания логики истории и культуры, субстанциального противоречия феноменологии духа и науки логики, а также антиномичных пределов логического, волевого и чувственного пространства становления человека. В контексте проблемы логических оснований современной дезинтеграции культуры рассмотрены новые аспекты превращенных форм и их современных трансценденций в пространстве взаимоопосредствований противоречий феноменологических явлений культуры.