Досліджено проблеми нерівності в різних сферах людського життя (освіті, умовах проживання, прибутках, стані здоров'я) у світі та в Україні зокрема. Розглянуто шляхи вирішення проблем нерівності, програми соціального захисту тощо. Наголошено на необхідності цілеспрямованих послідовних зусиль усіх органів влади, які спираються на визначену систему пріоритетів і достатньо ефективні механізми реалізації. Наведені статистичні матеріали ілюструють основні положення статті.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*341.121

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены изменения в системе стратификации, которые произошли при переходе от одного социально-экономического и политического режима к другому, функционирующему на радикально отличных институциональных и социально-структурных основаниях. Освещены особенности современного теоретико-методологического подхода к анализу новых социальных неравенств. На конкретном материале социологических опросов проанализированы общенациональные и региональные неравенства в плане доступа к основным социальным ресурсам и возможностям современного украинского общества.

Обгрунтовано оригінальний підхід до аналізу cтратифікаційних порядків суспільства на підставі вітизняного та зарубіжного досвіду вивчення соціальної нерівності. Визначено перспективи використання даного підходу та його основні кон'юнкції, розглянуто множинність стратифікаційних порядків та їх реконфігурацію у суспільствах, що трансформуються. За результатами емпіричних досліджень визначено характер статифікаційних процесів у Львівському регіоні. Виділено основні соціальні страти, визначено їх стратифікаційні профілі, встановлено ступінь консистентності/неконсистентності статусних позицій у різних соціальних стратах. Проаналізовано самоідентифікаційні практики львів'ян, характерні для них типи мобільної поведінки, життєві стратегії та рівень соціальної адаптації індивідів з різних страт. Розглянуто особливості структурування соціуму у контексті взаємозв'язків між різними стратифікаційними порядками, яким притаманна неоднакова здатність диференціювати простір нерівності регіону.

Разработан оригинальный подход к анализу стратификационных порядков общества на основе отечественного и зарубежного опыта изучения социального неравенства. Определены перспективы использования данного подхода и его основные коньюнкции, рассмотрена множественность стратификационных порядков и их реконфигурация в трансформирующихся обществах. На основе результатов эмпирических исследований определен характер стратификационных процессов во Львовском регионе. Выделены основные социальные страты, определены их стратификационные профили, установлена степень консистентности/неконсистентности статусных позиций в различных социальных стратах. Проанализированы самоидентификационные практики львовян, характерные для них типы мобильного поведения, жизненные стратегии и уровень социальной адаптации индивидов из различных страт. Рассмотрены особенности структурирования социума в контексте взаимосвязей между различными стратификационными порядками, характеризующихся неодинаковым свойством дифференциировать пространство неравенства региона.

Проаналізовано поглиблення розриву в соціально-економічному становищі масових прошарків населення індустріально розвинутих країн і країн, що розвиваються, як наслідки глобалізації. Акцентовано увагу на різниці освітнього рівня громадян та їх творчих здібностей, що є основою майнової поляризації.

Отмечено, что на современном этапе в Украине не существует комплексных исследований депривации как сложного социального явления, ее причин, границ и масштабов. Однако именно в нашем обществе эта проблема чрезмерно обострена. Борьба с ней - в сочетании со стратегическими, долговременными нуждами формирования социального государства - становится приоритетной задачей социальной политики. При решении этой задачи нельзя не учитывать, что депривация - явление неоднородное, структура его, как и связанных с ним социальных проблем, весьма сложна.

Обгрунтовано чинники структурних перетворень в українському суспільстві завдяки аналізу передумов і закономірностей перебігу трансформаційного процесу. Масштаби, тенденції й особливості таких перетворень визначені комплексом напрямів трансформації соціальних ієрархій. Зокрема, проаналізовано соціокультурні, стратифікаційні та інституціональні аспекти.

Розроблено теоретичне положення щодо легітимізації як взаємопов'язувальної ланки між дією окремої соціальної особи та соціально нормованим соціальним простором. Розкрито суть поняття "легітимізація", висвітлено структуру загального механізму легітимізаційної діяльності, здійснено поділ явища легітимізації на різновиди та форми прояву залежно від ступеня залучення та ролі суб'єктів як учасників легітимізаційного процесу та суб'єктів соціальної взаємодії. Шляхом теоретичного синтезу декількох соціологічних підходів до розгляду взаємодії індивида та суспільства доведено, що легітимізація соціальної нерівності є засадничим фактором ствердження соціального порядку. Розкрито механізм легітимізації соціальної нерівності у суспільствах різноманітних типів. Уперше описано специфіку легітимізаційної ситуації в Україні у порівнянні з легітимізаційними практиками інших країн. Виявлено соціальні індикатори легітимізації соціальної нерівності: мову (вокеб'юлярний апарат) суб'єктів легітимізаційного процесу; поведінкову рефлексію - реакцію на соціальну нерівність як предмет легітимізаційної діяльності; просторову організацію суспільства; інформативну інфраструктуру суспільства та індикатори макропобудови комунікативного простору; легалізацію легітимізації соціальної нерівності; емпірично зафіксоване уявлення соціальних суб'єктів про існування соціальної вертикалі у суспільстві та відповідного демонстративного позиціювання своєї особи у даній вертикалі.

Обгрунтовано оригінальний підхід до аналізу стратифікаційних порядків суспільства на підставі вітчизняного та зарубіжного досвіду вивчення соціальної нерівності. Висвітлено перспективи використання даного підходу, описано його основні кон'юнкції, множинність стратифікаційних порядків та їх реконфігурацію у суспільствах, що трансформуються. На підставі аналізу результатів емпіричних досліджень виявлено характер стратифікаційних процесів у Львові та Донецьку. Виділено основні соціальні страти та визначено їх стратифікаційні профілі, встановлено ступінь консистентності/неконсистентності статусних позицій у різних соціальних стратах. Проаналізовано самоідентифікаційні практики львів'ян і донеччан, характерні для них типи мобільної поведінки, життєві стратегії та рівень соціальної адаптації індивідів з різних страт. Особливості структурування соціуму інтерпретовано у контексті взаємозв'язків між різними стратифікаційними порядками, які характеризуються неоднаковою здатністю диференціювати простір нерівності регіону.

Визначено специфіку трансформації детермінант соціально-економічної нерівності (СЕН) за умов перебудови українського суспільства. Розглянуто проблему оптимізації та легітимізації соціальних нерівностей. Розкрито потенціал культурно-політичних сил і перспективи трансформаційного процесу в Україні. Висвітлено структурні зміни ролі соціокультурних компетенцій окремих соціальних груп. Проаналізовано ключові критерії СЕН та соціально-економічного розшарування населення. Вивчено вплив громадянського суспільства на розвиток соціально-економічної поведінки та стан українського соціуму, тіньового сегмента економіки на поглиблення СЕН, етико-правових цінностей на стан СЕН, тимчасової трудової міграції за кордон на СЕН. Наведено рекомендації щодо гармонізації соціальної політики та процесів розвитку ринкової економіки.

Проаналізовано детермінанти поглиблення соціальної нерівності в сучасному українському суспільстві. Визначено роль і можливості соціальної політики як інструменту пом'якшення соціальної нерівності за умов соціально-економічної кризи. Обгрунтовано напрями та соціальні стратегії підтримки вразливих категорій населення. Запропоновано підходи щодо удосконалення системи соціальних послуг для осіб, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Розглянуто проблему взаємодії органів влади та організацій громадянського суспільства як важливої детермінанти пом'якшення проблем, породжених соціально-економічною нерівністю. В цьому разі дослідження проведено з методологічних позицій, які враховують те, що поняття "громадянське суспільство" визначається як самоорганізована система соціально-економічних і політичних відносин, яка функціонує в правовому режимі соціальної справедливості, свободи, задоволення матеріальних та духовних потреб людини як вищої цінності суспільства.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*341.12

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж24479 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні аспекти генезису майнової поляризації та її вплив на соціальну безпеку.

Представлено підхід до емпіричного вивчення процесів формування соціально-економічної нерівності, визначено основні чинники формування соціальних дистанцій у сучасному українському суспільстві. Представлено специфіку соціально-економічної нерівності, розкрито вплив ознак освіти та віку на формування статусних позицій населення. Проаналізовано емпіричні індикатори соціальної нерівності в сучасному українському суспільстві та ступінь її легітимації.

Висвітлено диференціацію доходів громадян, доведено відсутність середнього класу. Виділено прошарки населення за рівнем доходів і показано загрози нинішнього стану для суспільства. Окреслено проблемні питання щодо нерівності формування та розподілу доходів населення і обгрунтовано можливі ситуації у сфері розподільчих відносин.

Розглянуто особливості сприйняття матеріальних цінностей учнями 8 - 11 класів. Наголошено, що їх ціннісні установки відтворюють установки дорослого населення, причому, чим старший школяр, тим точніше. Зазначено щодо доволі терпимого ставлення учнів школи до різних проявів соціальної нерівності.

Досліджено проблеми нерівності в Україні, проведено оцінювання її масштабів, складових, проявів і наслідків. Розглянуто соціально-економічну нерівність через призму впливу політики, сформульовано цілісний підхід до подолання нерівності у суспільстві. Доведено доцільність перенесення основного акценту політики зі зменшення нерівності за доходами на забезпечення рівного доступу до ресурсів і послуг соціальної сфери для різних груп населення та територій. Розроблено пропозиції щодо впливу на нерівність через політику доходів, політику ринку праці, підвищення якості та доступності послуг соціальної сфери, політику соціального захисту та соціального значення, розвиток громадянського суспільства та соціальний діалог, а також через регіональну політику та розвиток місцевого самоврядування.

Проаналізовано зміст, емпіричні показники, причини та наслідки суб'єктивної соціальної мобільності за результатами міжнаціонального порівняльного дослідження ISSP 1999 р. Викладено основні аналітичні результати вивчення суб'єктивної соціальної мобільності в українському суспільстві за даними дослідження ISSP 2009 р. Важливий вплив на суб'єктивну соціальну мобільність здійснює реальна міжгенераційна соціальна мобільність, проте інші чинники (вік, досвід керівництва, місце проживання, рівень освіти тощо) також мають значення. Суб'єктивна соціальна мобільність здатна самостійно впливати на дотичні до соціальної нерівності ставлення й оцінки.

Вивчено уявлення населення про роль Уряду у регулюванні нерівності у доходах в українському суспільстві. Проаналізовано експектації українців щодо окремих напрямів діяльності Уряду з регулювання нерівності у доходах та визначено соціальні детермінанти їх загального налаштування на активну роль Уряду у цьому процесі.