Інтерес до проблеми довіри сформовано в соціології тільки у 70-ті роки ХХ ст. Після визнання важливості даного соціального явища та виникнення інтересу до витоків довіри у суспільстві, у соціології не з'явилось чіткого наукового визначення даного феномена, яке відкрило б можливості та способи його всебічного аналізу. Запропоновано власне визначення даного поняття та обгрунтовано його переваги з метою аналізу.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*332.121.53 + С5*612

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично проаналізовано соціальний капітал правоохоронних органів на мікро- та мезорівнях. Стверджується, що такі соціальні відносини грунтуються на нормах і цінностях, які породжують довіру, створюють взаємні зобов'язання членів групи.

Теоретически проанализирован социальный капитал правоохранительных органов на микро- и мезоуровнях. Утверждается, что такие социальные отношения основываются на нормах и ценностях, которые порождают доверие, создают взаимные обязательства членов группы.

The article is devoted to the theoretical analysis of social capital of law enforcement bodies on the micro- and meso- levels. It is insist that such social relations base on the norms and values that cause trust create mutual obligations of group's members.

Дослідження таких категорій як соціалізація, довіра та Я-концепція сприяє подальшому розвиткові категорії соціальний капітал. Природний елемент його формування та розвитку - процес соціалізації - є неможливим без взаємодовіри людей, яка може бути лише за наявності у людей сформованої Я-концепції - складної категорії, що формує відповідну поведінку та ставлення людини як до себе, так і до інших членів колективу.

Проведено соціально-філософський аналіз феномена соціального капіталу, який є складовою соціальності людини, своєрідним ресурсом, що визначає її соціальний статус. З'ясовано, що соціальний капітал проявляється та відтворюється у соціальних зв'язках, побудованих на взаємній довірі, репутації та загальних нормах, що грунтуються на відносинах партнерства. Встановлено, що соціальний капітал наділяє людину та групу, до якої вона належить, певними перевагами щодо доступу, володіння, розпорядження та користування обмеженими суспільними благами. Досліджено генезу, основні типи, форми та функції соціального капіталу, визначено його місце серед інших видів капіталів. Розкрито специфіку становлення соціального капіталу за умов трансформаційних процесів в Україні.

На основі аналізу результатів міжкраїнних та національних соціологічних опитувань виявлено особливості та закономірності розподілу довіри (міжособистісної та довіри до інститутів) у світі, місце України у відповідних рейтингах, особливості розподілу і динаміки довіри в українському суспільстві.

Проаналізовано повсякденні практики школярів на базі концепції соціального капіталу, її базових понять: довіра, соціальна мережа. Досліджено включеність школярів до соціальних мереж та особливості феномена довіри у середовищі школярів, що зумовлюють практики взаємодопомоги серед школярів.

З огляду на значущу роль соціальних потреб в активації діяльності людини наведено важливість виявлення шляхів ефективного використання знань про актуальні та потенціальні потреби особистості. У ході емпіричного дослідження серед студентів Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського визначено характер взаємозв'язку потреби у схваленні та рівня конформності особистості.

С учетом значимой роли социальных потребностей в активации деятельности человека подчеркнута важность выявления путей эффективного использования знаний об актуальных и потенциальных потребностях личности. В ходе эмпирического исследования среди студентов Южноукраинского национального педагогического университета им. К.Д.Ушинского определен характер взаимосвязи потребности в одобрении и уровня конформности личности.

The article analyzes social needs of a human; determines the ways of effective use of knowledge on actual and potential social needs of a person. The author demonstrates some data of empirical research and connection between personal need for approvaland the level of his\her conformity.

Проаналізовано соціально-політичні відносини між громадянами та державою, засновані на довірі. Запропоновано нове поняття "кланолізації" довіри. Виведено ідеальну модель відповідних відносин. Виокремлено й обгрунтовано їх комунікативну складову.

Акцентовано увагу на проблемі детермінації довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства. Узагальнено теоретичні підходи до детермінації довіри, виявлено чинники, що зумовлюють довіру економічним інституціям та контрагентам в Україні. Визначено специфічні чинники, що зумовлюють довіру окремим державним регуляторам економіки та соціальним суб'єктам у межах соціально-трудових і фінансових відносин. Встановлено загальні чинники довіри громадян в економічних відносинах українського суспільства загалом (культура недовіри (цинізму), соціальний оптимізм громадян, сприйняття загальної економічної ситуації в країні, локалізації громадян у межах соціальної структури суспільства за ознаками статі, віку, типу поселення, регіону країни).

Вивчено структурні та функціональні особливості соціального капіталу в пострадянському українському суспільстві. Розглянуто концептуальну інтерпретацію соціального капіталу, що уможливлює його емпіричне вимірювання. Запропоновано чотирихкомпонентну структуру соціального капіталу, до якої входять: соціальна мережа, довіра, цінності та норми, соціальні ресурси. Підкреслено, що із трьох рівнів інтерпретації соціального капіталу (мікро-, мезо- та макрорівень) соціальний капітал мікрорівня є найбільш відповідним для вивчення пострадянських суспільств. З множини форм соціального капіталу зроблено наголос на виокремленні та досліджені двох із них, що більшою мірою мають пояснювальну спроможність у дослідженні соціального капіталу на пострадянських теренах: формальний та неформальний соціальний капітал; соціальний капітал, що зв’язує та соціальний капітал, що сполучає. Проааналізовано на теоретичному рівні зв’язок соціального капіталу та соціального статусу особи, спрямованість такого зв’язку та моделі соціально-економічного статусу. На практичному рівні продемонстровано вплив соціального капіталу мікрорівня на формування та/або утримання соціального статусу особи на прикладі групи державних службовців в сучасному українському суспільстві.

Висвітлено теоретичні засади соціальної довіри (СД) в сучасній економічній науці. Визначено сутність і обгрунтовано поняття СД. Проведено науковий аналіз СД за умов невизначеності. Розроблено класифікацію об’єктів і суб’єктів СД. Проаналізовано динамічність зміни СД під впливом трансформацій сучасних економічних відносин. Запропоновано концепцію формування СД на підставі аналізу її інституційного базису. Розкрито шляхи застосування СД як інструменту подолання наслідків фінансово-економічної кризи. Обгрунтовано основи моделювання ринкової поведінки фірми з урахуванням СД. Розроблено концепцію особливостей її формування в системі економічних відносин на підставі аналізу інституційного базису СД, що містить логічні блоки особливостей формування СД, характерні риси створення груп певних економічних інтересів, соціально-економічних і інституційних наслідків функціонування СД на підставі очікувань, довіри і впевненості у безпеці.

Дисертацію присвячено з’ясуванню специфіки довіри як складової соціального капіталу. В роботі розкрито традицію вивчення довіри в соціології загалом, та в концепціях соціального капіталу зокрема. Обгрунтовано нове концептуальне бачення довіри як багаторівневого феномену та здійснено соціологічну інтерпретацію довіри і недовіри. Запропоновано авторську структурно-функціональну модель соціального капіталу, визначено місце довіри у ній. З’ясовано роль довіри в конвертації соціального капіталу в інші форми капіталу. Розроблено систему індикаторів для вимірювання довіри та інших складових соціального капіталу.

Розкрито сутність, специфіку й основні шляхи втілення довіри як соціокультурного феномену сучасного суспільства. Здійснено аналіз теоретичних передумов виникнення соціально-філософських концепцій довіри. Обгрунтовано залежність довіри як соціокультурного феномену від соціального контексту його прояву. Виявлено різні соціальні рівні довіри. Зокрема, з'ясовано, що довіра діє не лише на індивідуальному рівні, а передусім на рівні соціальних систем. Зазначено, що особливостями реалізації довіри як соціокультурного феномену за умов глобалізації є дотримання принципів мультикультуралізму, функціональної доцільності та соціального конструктивізму як засадничих у здійсненні процесів перманентної суспільної модернізації. Увага сучасної людини до того, що вона має сьогодні та, що потрібно зберегти для майбутнього повинна зосереджуватися на ціннісних орієнтаціях, серед яких безсумнівне місце належить довірі.

Досліджено взаємозв'язок таких важливих соціальних детермінант, як довіра та толерантність, розглянуто їх схожі та відмінні риси в онтологічному та аксіологічному аспектах. Акцентовано увагу на виявленні умов виникнення довіри та толерантності, а також визначено їх роль та функціональне навантаження в умовах демократизації суспільства.

Исследована взаимосвязь таких важных социальных детерминант, как доверие и толерантность, рассмотрены их похожие и отличительные черты в онтологическом и аксиологическом аспектах. Акцентировано внимание на выявлении условий возникновения доверия и толерантности, а также определена их роль и функциональная нагрузка в условиях демократизации общества.

The article investigates the interconnection of such important social determinants as trust and tolerance; examines their similar and different features in ontological and аcsiological aspects. Attention is concentrated on the exposure of trust and tolerance origin conditions and also their role and functional load in the conditions of society democratization is defined.

Досліджено процес становлення та розвитку наукової думки щодо вивчення понять "довіра" і "соціальний капітал", розкрито особливості взаємозв'язку й обгрунтовано доцільність їх синтезу. Вивчено історичні та етнічні аспекти феномену довіри. Обгрунтувано чинники формування довіри. Виявлено характер впливу національних особливостей суспільних систем на рівень в них довіри. Встановлено закономірності взаємозв'язку довіри й соціально-економічних інновацій. Визначено роль довіри у ризикогенних ситуаціях сучасного суспільства, що трансформується. Доведено тісний зв'язок феномену довіри із феноменом конфлікту. Обгрунтовано взаємозв'язок понять "соціальна довіра", "узагальнена довіра" та "інституціональна довіра" та їх принципову різницю за суб'єктно-об'єктною ознакою. Проведено комплексний аналіз феномену довіри на різних рівнях соціальності (соцієтальному. організаційному, міжособистісному) та з'ясовано особливості функціонування довіри на кожному з них. На основі результатів емпіричних досліджень визначено характер і специфіку довірчих відносин в українському суспільстві.

Проаналізовано поняття довіри в різних теоретичних підходах науковців у галузях філософії, психології та соціології. Детально охарактеризовано науковий доробок вітчизняних дослідників, котрі вивчають проблему довіри. На основі аналізу теоретичних праць розглянуто етимологію поняття "довіра" й простежено його генезу, виділено компоненти довіри, виокремлено функції та розкрито значення її суб'єкта й об'єкта. Проаналізовано зрізи структури довіри та розкрито три аксіоми правової свідомості, де довіра є основним конструктом. Наголошено на міждисциплінарності аналізованого поняття. Доведено, що для більш об'єктивної характеристики такий соціально-психологічний феномен, як довіра, потребує ширшого наукового аналізу із залученням теоретичних розробок у різних гуманітарних галузях науки.

Вивчено сутність поняття "довіра" і "соціальний капітал", розкрито особливості взаємозв'язку та обгрунтовано доцільність їх синтезу. Проаналізовано та систематизовано наукові підходи до формування типології довіри. Визначено роль довіри у ризикогенних ситуаціях суспільства, що трансформується. Проведено системний аналіз феномену довіри на різних рівнях соціальності (соцієнтальному, оргагнізаційному, міжособистісному). Висвітлено особливості довірчих відносин в українському суспільстві.

Проаналізовано міждисциплінарні дискурси дослідження соціально-етичних і соціально-психологічних аспектів феномену довіри в контексті потреби активізації суб'єктного комунікативного потенціалу українського суспільства. Обгрунтовано потребу розробки соціологічних моделей вивчення довіри як прогностичного засобу формування суспільної довіри на теренах України. Розглянуто можливість підходів до соціологічного вивчення довіри як показника комунікативного стану спільноти в якості субстанціонального підгрунтя суспільного розвитку та суб'єктивного чинника впливу на формування світоглядних орієнтацій суспільства й сприйняття ним певних моделей соціального облаштування.

Розглянуто поняття "довіра" через призму комунікативного підходу у політичній науці; її роль як генералізувального фактора у процесах громадянської самоорганізації. Показано динаміку персональної та інституційної довіри особи в сучасній Україні, формування основ громадянського суспільства через мережеву взаємодію.