Створено банк клінічних даних хворих із церебральним паралічем. Розроблено систему управління банком даних. Винайдено математичні критерії оцінки ефективності методу трансплантації ембріональної нервової тканини в премоторні зони кори у дітей із спастичними формами церебрального паралічу. Проведено клініко-неврологічне обстеження 145 хворих до нейротрансплантації та в динаміці післяопераційного періоду. У неврологічному статусі під впливом трансплантації ембріональної нервової тканини відбувається динамічне становлення статомоторних навичок, значно покращується моторика в руках, зменшуються прояви псевдобульбарного синдрому. Такі зміни покращують якість життя хворих і значно полегшують догляд за ними. Досліджено електрофізіологічні та біомеханічні параметри кінематики пасивних рухів у 60 дітей із спастичними формами дитячого церебрального паралічу та їх зміни під впливом нейротрансплантації. Встановлено, що електрофізіологічна картина при спастичних формах відрізняється поліморфним характером. Під впливом нейротрансплантації значно зменшується рефлекторна активність в м'язах, збільшується амплітуда пасивних рухів, зменшуються прояви коактиваційного типу взаємодій в м'язах-антагоністах. Доведено високу ефективність методу нейротрансплантації.

У процесі дослідження 170 дітей у віці від 2 до 14 років з церебральними паралічами вперше описано особливості міотрофічних розладів на санаторному етапі лікування, показано характеристики впливу лікувальних фізичних факторів на вираженість міотрофічних розладів. Розроблено спосіб лікування міотрофічних розладів із застосуванням електрофорезу синусоїдально-модульованими струмами 1% розчину оксазилу у 10% розчині диметилсульфоксиду в комплексі базової санаторно-курортної терапії, який підвищує силу й окружність паретичних м'язів, покращує їх електроактивність та посилює в них метаболічні процеси, що дозволяє досягти більш високої ефективності санаторно-курортного лікування в цілому. Отримані результати лікування свідчать про стійкий терапевтичний ефект розробленої процедури як на захворювання в цілому, так і на якість функціонування м'язової системи у вигляді вірогідного зростання кількості дітей з легким перебігом захворювання та покращання динамічних характеристик м'язової системи, нормалізації білкового обміну.

Дисертацію присвячено удосконаленню існуючих та розробці нових клініко-інструментальних критеріїв діагностики мовних порушень у дітей з церебральним паралічем. На підставі обстеження 125 дітей з мовними порушеннями, які супроводжують церебральний параліч, або виникають в разі перинатального ураження головного мозку, було доведено доцільність застосування комплексних стимуляційних методик в лікуванні цієї патології. Розроблено нові методи полімодального впливу і електрокраніопунктури на фоні введення внутрішньом'язово максимальних терапевтичних доз нікотинової кислоти із застосуванням індивідуальних схем лікування при різних видах розладів мови у дітей з урахуванням виявлених порушень кровотоку у мозкових та хребетних артеріях та змін біоелектричної активності мозку. На підставі порівняльного аналізу було доведено ефективність цих методів лікування.

Изложены основные закономерности нарушений психической сферы у детей, страдающих детским церебральным параличом (ДЦП). Описаны психопатологические синдромы, наблюдаемые при заболевании. Дана подробная медико-психологическая характеристика нарушений личности, интеллекта, речи и других психических функций. Освещаются социально-психологические проблемы семьи, имеющей больного ребенка. Излагаются основные принципы разработанной В.И.Козявкиным системы интенсивной нейрофизиологической системы реабилитации больных ДЦП, а также рассматривается эффективность ее применения в аспекте влияния на психическое здоровье детей и их социально-психологическую адаптацию.

Работа посвящена проблеме ранней диагностики детских церебральных параличей (ДЦП). Основы клинической диагностики излагаются с позиции врачей неонатологов, педиатров и неврологов, которые стоят у истоков детской неврологической инвалидности. Последовательно дается общая характеристика заболевания, структурная и функциональная организация нервной системы в норме и при ДЦП. Подробно приведены особенности перинатальных поражений нервной системы, диагностика их последствий у детей "группы риска" с позиции неонатолога и педиатра. Особое внимание уделено диагностике двигательных нарушений на этапе формирования ДЦП, особенно в первом полугодии жизни ребенка. Авторы пытаются заострить внимание на необходимости ранней диагностики неврологической патологии у детей "группы риска" для своевременного начала восстановительного лечения.

Лікування больового синдрому проводилось 24 хворим на дитячий церебральний параліч (ДЦП) віком від 4 до 24 років. Завдяки проведеній терапії у хворих значно зменшувалась болючість м'язів, відбувалась їх релаксація, покращувалось відновлення рухових функцій. Лікування хворих на ДЦП було більш ефективним за умов застосування Фастум-гелю.

Дисертацію присвячено розробці нових діагностичних і прогностичних критеріїв оцінки стану захворювання на різних етапах розвитку дитячого церебрального паралічу (ДЦП). Визначено, що важливою патогенетичною ланкою ДЦП є порушення просторово-топографічної організації тіла людини внаслідок дисфункції м'язово-тонічного балансу опорно-рухового апарату, а також запізніла і патологічна вертикалізація організму. За допомогою МР-томографічних досліджень доведено, що клініка ДЦП може бути зумовлена порушенням будь-якої структури головного мозку, а у недоношених хворих дітей найчастішою причиною ДЦП є перивентрикулярна лейкомаляція.

Біоенергетичну діагностику застосовано для 25 хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП). Виявлено дисбаланс у вигляді переваги пригнічення біоенергетичної активності меридіанів. Симпатикотонія переважала у хворих з нижнім парапарезом, а парасимпатиконія - у хворих з тетрапарезом. Отримані дані мають важливе значення і вказують на неоднозначність перебігу ДЦП.

Наведено загальні відомості про дитячий церебральний параліч (ДЦП) на сучасному етапі розвитку медичних, психологічних та педагогічних наук. Висвітлено екологічні фактори та їх значення на функціонування людського організму. Розкрито етіопатогенетичну класифікацію ДЦП на сучасному етапі розвитку медицини, а також клінічну класифікацію ДЦП з його формами прояву. Висвітлено лікувально-педагогічні аспекти з реабілітації профільних хворих на ДЦП за індивідуальною програмою.

Приведены общие сведения о детском церебральном параличе (ДЦП) на современном этапе развития медицинских, психологических и педагогических наук. Освещены экологические факторы и их значение на функционирование человеческого организма. Раскрыта этиопатогенетическая классификация ДЦП на современном этапе, а также клиническая классификация ДЦП с его формами проявления. Изложены лечебно-педагогические аспекты по реабилитации профильных больных ДЦП за индивидуальной программой.

Исследованы особенности психофизиологических реакций у 135-ти детей различного возраста, страдающих детским церебральным параличем, на процедуры дельфинотерапии. Получены данные повышения коэффициента двигательной и эмоциональной активности, снижения уровня тревожности и агрессии. Выявлены возрастные расхождения в характере активации адаптационно-приспособительных систем организма, имеющих положительное прогностическое значение для социально-психологической реабилитации пациентов.

Вивчено функції дихальної системи у хворих на різні форми дитячого церебрального паралічу (ДЦП) і вплив на них системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (СІНР). Встановлено, що для хворих на ДЦП характерні захворювання бронхо-легеневої системи. Виділено клінічні ознаки дихальних порушень у хворих на ДЦП як за допомогою клінічних, так і параклінічних методів. Показано, що для хворих на ДЦП типовими є розлади функції дихання з розвитком прихованої або явної дихальної недостатності, ступінь якої безпосередньо залежить від важкості проявів ДЦП. Доведено позитивний вплив СІНР на функцію зовнішнього дихання у хворих на ДЦП.

На примере 114 больных продемонстрирована эффективность традиционного ортопедического лечения последствий детского церебрального паралича. Принципиальное значение для достижения положительного результата имеют следующие моменты лечения: ранняя полная, при необходимости - повторная этапная гипсовая коррекция; ранний перевод пациента в вертикальное положение и обеспечение нагружения ноги при сохранении жесткости фиксации; постепенное освобождение суставов от циркулярной фиксации по принципу "сверху вниз"; долговременное правильное пользование индивидуальными ортезами; восстановитальное лечение после устранения контрактур.

Висвітлено методи соціологічних досліджень та їх застосування з метою соціальної інтеграції інвалідів з наслідками дитячого церебрального паралічу.

Висвітлено методи та методики розпізнавання симптомів дитячого церебрального паралічу.

Описано синдроми, супутні дитячому церебральному паралічу. На підставі багаторічного практичного досвіду встановлено, яким чином вдається вплинути на хід хвороби та процес одужання.

Висвітлено клінічну картину патологічних станів у нейропедіатрії. Особливу увагу приділено причинам виникнення "багатоликої гідри" - дитячого церебрального паралічу, формам і стадіям цієї найважчої хвороби.

Проаналізовано розвиток професійно важливих фізичних і психофізичних якостей підлітків з ДЦП, які освоюють професію "обліковець, оператор ЕОМ". Проведено порівняльний аналіз відповідних показників у юнаків і дівчат.

Проанализировано развитие профессионально важных физических и психофизических качеств подростков с ДЦП, которые осваивают профессию "учетчик, оператор ЭВМ". Проведен сравнительный анализ соответствующих показателей у юношей и девушек.

Development of professionally important physical and psychophysical qualities of teenagers with CP is being trained to be bookkeepers and computer operators. Comparative analysis of corresponding indices in boys and girls has been made.

Проаналізовано сучасні погляди щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу, наведено клініко-психологічну характеристику дітей з церебральним паралічем, висвітлено досвід використання засобів фізичного виховання у фізичній реабілітації таких дітей. Визначено морфофункціональний стан, рівень соматичного здоров'я і показників рухової функції, особливості психічного стану школярів з обмеженою руховою активністю. Розроблено й експериментально обгрунтовано комплексну програму фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем. Досліджено межі дозування фізичних навантажень залежно від вихідного стану серцево-судинної системи.

Наведено загальні відомості про дитячий церебральний параліч (ДЦП), запропоновано етіопатогенетичну класифікацію ДЦП, надбаної слабкорозумовості на сучасному етапі розвитку медицини. Розкрито суть клінічних понять олігофренії та слабкорозумовості з їх формами прояву, деменції з її типами протікання. Наведено методику розвитку пізнавальних здібностей і систематизації мислення людської особистості в навколишньому середовищі та суспільстві.

Приведены общие данные о детском церебральном параличе (ДЦП), предложены этиопатогенетические классификации ДЦП, приобретенного слабоумия на современном этапе развития медицины. Раскрыта сущность клинических понятий олигофрении и слабоумия и их форм проявления, деменции с ее типами протекания. Приведена методика развития познавательных способностей и систематизации мышления человеческой личности в окружающей среде и обществе.

Розширено попередньо одержані дані про особливості та закономірності психічного розвитку дітей дошкільного віку з церебрально-органічною патологією. Вперше експериментально встановлено, що специфічні закономірності порушень психічного розвитку дошкільників зумовлені структурно-функціональним дефектом переважно лобних та тім'яно-скроневих відділів півкуль. У цьому разі своєрідність порушень психічного розвитку визначається локалізацією та глибиною органічного ураження та поліморфізмом похідних порушень. Одержано додаткові дані про найважливіші для сучасних умов негативні біосоціальні чинники, які впливають на розвиток дитини дошкільного віку, а також нові відомості про генезис біосоціальної дезінтеграції дошкільників у разі церебрально-органічної патології. Розроблено, апробовано та запроваджено теоретично обгрунтований алгоритм комплексного обстеження дітей з церебрально-органічною патологією на підставі результатів експериментально-психологічного, нейрофізіологічного та нейровізуального досліджень, що дозволило уточнити структурно-функціональну локалізацію ураження головного мозку у випадку церебрально-органічної патології в дошкільників. Експериментально встановлено особливості психічного розвитку дошкільників з церебрально-органічною патологією, що полягають у зниженні темпів їх розвитку, затримці формування електрогенезу, наявності вторинних порушень, які спричинюють недостатню сформованість емоційних, пізнавальних, рухових і мовленнєвих функцій, своєрідність яких за різних видів аномалій підтверджена нейрофізіологічними та нейровізуальними даними. Розроблено та експериментально