Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.19-3

Рубрики:

Інші кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: ДС44985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.19-3

Рубрики:

Інші кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: ДС44985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.19-3

Рубрики:

Інші кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: ДС44985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.19-3

Рубрики:

Інші кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: ДС44985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.1-52

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції у дітей

Шифр НБУВ: ДС49790 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.16-5

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна) у дітей

Шифр НБУВ: ДС50483 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості клінічного перебігу гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у дітей раннього віку, інфікованих цитомегаловірусом (ЦМВ). З'ясовано, що при тяжкому перебігу ГКІ у дітей першого року життя частота інфікування ЦМВ склала 66,4%. Дано оцінку деяким показникам і імунологічної реактивності дітей першого року життя з ГКІ, інфікованих ЦМВ. Розроблено клініко-лабораторні критерії діагностики ЦМВ у дітей першого року життя з ГКІ.

Дисертацію присвячено вивченню мікроциркуляції у дітей різного віку з гострими вірусними гепатитами А і В. Наведено результати обстеження 203 хворих за даними ангіоскопії бульбокон'юнктиви з морфометричним аналізом мікросудин усіх порядків, реологічних властивостей крові та транскапілярного обміну. Вираженість порушень визначалася тяжкістю хвороби незалежно від етіології гепатиту. Судинні зміни корелювали з віком дітей. Виявлено взаємозв'язок порушень периферичного кровотоку з гемодинамікою печінки. Експериментально встановлено сприятливий вплив гепарину на число функціонуючих капілярів, стан стінок мікросудин, їх проникність, умови транспортування крові у мікрорегіоні та кровотік у судинах печінки. Доведено доцільність включення гепарину до комплексної терапії середньотяжких та тяжких форм вірусних гепатитів А і В.

Представлені результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу сальмонельозної інфекції у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, клітинного імунодефіциту з порушенням співвідношення між імунорегуляторними клітинами, збільшення удвічі продукції Ig M, дисбіоценоз кишківника у досліджуваного контингенту хворих. Запропоновані методи ліквідації ендотоксемії і зрушень гомеостазу, що її супроводжують шляхом комплексної терапії із застосуванням, залежно від ступеня ендотоксикозу, ентеросорбента "Силлард П", дозволили скоротити строки перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг захворювання. Ентеросорбент "Силлард П" рекомендовано широко застосовувати у лікуванні хворих на сальмонельоз дітей.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей клініки, перебігу та важкості гострих гепатитів A та B у дітей в залежності від стану вегетативної нервової системи на різних етапах патологічного процесу. Показано, що у хворих на гострий гепатит A або B виявляються зміни вегетативного гомеостазу, що відображають адаптаційно-компенсаторні реакції організму на інфекційний процес і які відповідають ступеню важкості та тривалості патологічного процесу у печінці. У хворих на гострі вірусні гепатити встановлено характерний стан сегментарної ланки вегетативної нервової системи, обумовлений значним зниженням електропровідності симетричних зон, розташованих в ділянці гомілковостопних суглобів, що виявилося типовим тільки для гепатитів. Встановлено комбінації показників кардіоінтервалографії та електропровідності репрезентативних зон шкіри, які свідчать про задовільну, або незадовільну адаптацію організму дитини до інфекційного процесу при гострих вірусних гепатитах. На підставі встановлених закономірностей реакцій надсегментарного та сегментарного апарату вегетативної нервової системи у динаміці гострих вірусних гепататів розроблено діагностичні та прогностичні алгоритми покрокового аналізу показників кардіоінтервалографії та електропровідності шкіри, що дозволяють прогнозувати клінічні особливості, важкість та перебіг хвороби.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей структурно-функціональної організації та інтенсивності процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) лімфоцитів крові з метою удосконалення діагностики та прогнозування перебігу вірусних гепатитів А і В в дитячому віці. Розвивається новий науковий напрямок у медицині, який базується на концепції взаємозв'язку змін молекулярного спакування і проникності цитомембран лімфоцитів, порушення їх інтрацелюлярного середовища та внутрішньоклітинних відновлювальних процесів, відхилення в рухомій рівновазі ПОЛ та антиоксидантної системи, зрушення в системному імунітеті Т- і В-ланок залежно від тяжкості та спрямованості перебігу патологічного процесу. Виявлено відмінні особливості патофізіологічних реакцій при гострих гепатитах А і В та хронічному гепатиті В, що дозволило науково обгрунтувати, розробити та впровадити в практику інформативні засоби диференційної діагностики та прогнозування їх перебігу.

На основі клінічного та лабораторного обстеження 146 хворих на сальмонельоз дітей раннього віку вперше доведено детермінованість ступеня тяжкості та варіанта перебігу хвороби цитопротективною спроможністю слизової оболонки кишок, що забезпечується імуноглобулінами місцевої дії та фагоцитарною системою захисту нейтрофілів. Визначено чинники, що зумовлюють несприятливий перебіг сальмонельозу. Значно обтяжують перебіг сальмонельозу дво- та трикомпонентні бактерійні асоціації, складовими яких є умовно-патогенні бактерії. Виявлено, що імуноглобуліни місцевої дії сприяють локалізації гострого інтестинального запального процесу і запобігають позакишковій транслокації збудників моносальмонельозу та асоційованих форм хвороби. Дефіцит SIgA зумовлює затяжний перебіг сальмонельозу. Дисбаланс функціонування фагоцитарної системи нейтрофілів відбиває тяжкість клінічних форм сальмонельозу та передбачає затяжний перебіг хвороби. Серед показників комплексу індикації розладів фагоцитарної активності нейтрофілів (ФАН) домінують: нейтропенія, низькі показники фагоцитарного числа, значне і стабільне зниження вмісту в нейтрофілах катіонних білків. Вперше розроблено і розглянуто ефективність методу гастроентероколоносорбції силлардом-II при сальмонельозі у дітей раннього віку. Досліджено: силлард-II, окрім детоксикаційного та антидіарейного ефекту, позитивно впливає на локальні механізми імунологічного захисту, що реалізуються через SIgA та ФАН, запобігає позакишковій транслокації збудників моносальмонельозу та асоційованих форм хвороби, зменшує тривалість бактеріовиділення. У дослідженнях

Досліджено особливості ліпідного обміну при хронічних вірусних гепатитах (ХВГ) різного ступеня активності у дітей шкільного віку. Встановлено, що при ХВГ відмічається порушення ліпідного обміну, яке проявляється підвищенням вмісту загальних ліпідів, загального холестерину, триацилгліцерину та зниженням фосфоліпідів; зміни показників ліпідного обміну залежать від активності процесу - найбільше виражені при максимальній активності, менше - при помірній і мінімальній. Підкреслено, що відновлення вмісту ліпідів під впливом традиційного лікування з включенням противірусного препарату наступає при мінімальній і помірній активності хронічного гепатиту, при максимальній - показники обміну не досягають нормальних величин.

На моделі реакції ізогемаглютинації вивчено антигенну подібність збудників сальмонельозу та групоспецифічних факторів крові людини. Встановлено, що сальмонельозний антиген здатний значно (на 4 ступені) гальмувати реакцію ізогемаглютинації еритроцитів групи О, в яких присутній білок H, і адсорбувати на собі лектини анти - H. Через наявність даного процесу пояснено генетичну схильність дітей з групою крові О(I) до генералізації інфекції.

Обстежено 102 дітей, хворих на хронічний вірусний гепатит, виявлено особливості клінічного перебігу захворювання, функціональний стан печінки, біохімічні та імунологічні показники, їх динаміку під час загострення захворювання та відновлювального лікування. На підставі основних патогенетичних механізмів запропоновано методи комплексної ранньої реабілітації на стаціонарному етапі з застосуванням преформованих фізичних чинників (вакуум-ультрафонофорез пелоідіну на праве підребір'я, низькоінтенсивне гелій неонове лазерне опромінювання проекції печінки і черезшкірне опромінювання крові) та лікарських засобів. Доведено, що дані методи сприяють підвищенню ефективності ранньої реабілітаційної терапії, а також мають виражений позитивний ефект на клінічну течію, зворотній розвиток основних виявів захворювання, нормалізацію біохімічних та імунологічних показників, що призводить до скорочення часу перебування хворих у стаціонарі, продовження періоду ремісії та зменшення кількості загострень протягом року.

На підставі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу хронічного гепатиту В і С (ХГВіС) в дитячому віці, факторів ризику трансформації гострого гепатиту В у хронічний, функціонального стану печінки, імунного та вегетативного гомеостазу, розробки моделі прогнозування можливості хронізації гострого гепатиту В, диференційованих методів етапного патогенетичного лікування та реабілітації розглянуто питання удосконалення, оптимізації лікування та реабілітації дітей, хворих на вірусниий гепатит. Систематизовано фактори ризику розвитку хронічного гепатиту (ХГ), наведено модель алгоритму можливої трансформації гострого вірусного гепатиту В у хронічний процес. Науково обгрунтовано методи лікування і реабілітації дітей, хворих на ХГ залежно від активності фази патологічного процесу. Виявлено особливості імунного статусу, ендотоксикозу, вегетативної нервової системи. Показано необхідність проведення безперервного комплексного патогенетичного лікування, яке у дітей-реконвалесцентів гострого вірусного гепатиту (ГВГ) включає препарат "Вобензим". З'ясовано, що для лікування ХГВ необхідними заходами є раціональне лікувальне харчування відповідно віковим потребам і супутній соматичній патології та противірусна терапія лафероном у комбінації з вобензимом. Доведено, що диференційоване використання вобензиму та мінеральної води джерела N6 курорту Моршин поліпшує загальний стан дітей, хворих на ХГВ, функціональний стан печінки та імунний статус пацієнтів, подовжує періоди ремісії, зменшує частоту загострень ХГВ. Створено концептуальні моделі етапного спостереження, лікування, реабілітації дітей та прогнозування можливості

Досліджено причини пошкодження печінки у 67 дітей хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ), які отримували програмну терапію за протоколами ГЛЛ-ДГЛУ'92-95. Вперше в Україні зафіксовано високий ступінь інфікування вірусами гепатитів B і C у дітей з ГЛЛ під час протокольної терапії. Встановлено вірусну етіологію (HBV, HCV) у більшості дітей з ГЛЛ з розвитком атипових форм гепатитів B і C. Виявлено високу частоту розвитку хронічних гепатитів B, C у дітей з ГЛЛ (20,9 %), діагноз яких було підтверджено гістологічно. Показано, що хронічний гепатит під час протокольної терапії розвивається лише за умови супутнього інфікування HBV і/або HCV інфекцією та супроводжується змінами в імунному статусі у вигляді зниження відносної кількості CD4 клітин і співвідношення CD4/CD8, збільшення відносної кількості CD8 клітин. Отримані результати свідчать про недостатню ефективність інтерферонотерапії дітей, хворих на хронічний гепатит B, C у періоді ремісії ГЛЛ. Розроблено систему профілактичних заходів, спрямованих проти інфікування HBV і HCV-інфекціями, впроваджену в гематоонкологічних стаціонарах. Доведено, що збільшення тривалості перерв під час проведення протокольної терапії першого гострого періоду у дітей з ГЛЛ сприяє зростанню рецидивів хвороби.

У 50-ти дітей з хронічною патологією гепатобіліарної системи, яка супроводжувалася стійкою гіпербілірубінемією, підвищенням рівня активності амінотрансфераз, часто рецидивною холепатією, визначено маркери вірусів гепатиту B і C. Вони виявлені у 16-ти (32 %) пацієнтів, а в однієї дитини - комбінація маркерів гепатиту B і C. У 8- (16 %) дітей виявлено HBsAg, у 3 (6 %) - анти-HBc IgM, у 6 (12 %) - анти-HCV IgM.

Розглянуто актуальні питання діагностики, сучасні підходи щодо класифікації й особливості лікування хронічних вірусних гепатитів (ХВГ) у дітей. Вказано на необхідність розробки чітких критеріїв діагностики ХВГ та одужання.

Исследована гепатобилиарная система нарушений желчевыделения вирусного гепатита у детей. Обследовано 150 детей. Эхографически верифицировано состояние печени, желчного пузыря и желчных потоков. Полученные результаты указывают на то, что нарушениям желчевыделения при вирусных гепатитах способствуют факторы: холестаз (внутри- и внепеченочный), гипокинетически-гипертонические нарушения билиарной системы, деформация желчного пузыря с преимущественной локализацией в выходном отделе и шеечнопротоковой зоне. Показано, что на последствия вирусных гепатитов влияют компоненты липидного комплекса желчи как факторы холестаза, воспаления и литогенеза. Высокий процент совпадения результатов ультразвукового исследования гепатобилиарной системы и комплексного изучения желчи свидетельствует об использовании многомоментного фракционного УЗИ желчного пузыря в качестве информативного способа прогнозирования нарушений желчевыделения при вирусных гепатитах у детей.