Впервые проведено изучение отдаленных последствий эндометрита после кесарева сечения в зависимости от срока давности операции. Разработана и внедрена методика комплексного восстановительного лечения женщин, перенесших эндометрит после абдоминального родоразрешения с внутриматочным использованием контрикала, электрофореза с мирамистином и гинекологическим массажем. Показана эффективность разработанных методов контроля за клиническим течением отдаленного послеоперационного периода у женщин, перенесших эндометрит после кесарева сечения. Разработана методика оценки фагоцитоза в полости матки. Предложен новый способ выделения нейтрофилов и макрофагов из полости матки. Приведена методика оценки течения одаленного послеоперационного периода при абдоминальном родоразрешении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: ДС42000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: ДС42000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: ДС42000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: ДС42000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: ДС51077 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена питанням профілактики гнійно-септичних ускладнень операції кесарева розтину методом комбінованого застосування декаметоксину для обробки родових шляхів у перед- й інтраопераційному періоді та ентеросорбції в доопераційній підготовці. Клінічне випробування, вивчення особливостей мікрофлори родових шляхів при застосуванні вказаного методу, перебіг післяопераційного періоду, дослідження імунологічного статусу доводять ефективність і доцільність розробленого методу, медичну та економічну ефективність.

На підставі клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження клінічно та науково обгрунтовано необхідність реабілітації жінок, які перенесли ендометрит та перитоніт після кесарева розтину. Крім того, встановлено особливості порушень ендокринологічного статусу головного мозку у цих хворих. Все це в сукупності дозволило розробити практичні рекомендації щодо диспансерного спостереження за хворими, які перенесли гнійно-септичні ускладнення після абдомінального розродження.

Вивчено можливість та доцільність застосування УФО аутокрові для профілактики гнійно-запальних ускладнень після кесарського розтину. Досліджені особливості клінічного перебігу післяопераційного періоду у породіль із загрозою розвитку запальних ускладнень після кесарського розтину на фоні застосування УФО аутокрові. Встановлено важливе значення факторів ГНЗ, ПОЛ, АОЗ і СМ у розвитку післяопераційних ускладнень та вплив на них УФО аутокрові. Показано клінічну та медико-економічну ефективність запропонованої методики, яка впроваджена у лікарську практику.

Робота присвячена питанням профілактики післяопераційних і післятрансфузійних ускладнень при плановому абдомінальному родорозрішенні шляхом включення аутогемотрансфузії до інтраопераційної інфузійно-трансфузійної програми. Подано клініко-статистичний аналіз ускладнень після операцій кесаревого розтину, зроблено висновок про більш легкий перебіг пуерперія у породіль, котрим під час операції була проведена гемотрансфузія. Вивчено вплив дозованої (3-4 мл/кг маси) гемоексфузії на гемодинамічні, концентраційні, біохімічні, імунологічні показники крові та гемостаз, стан утробного плода у 100 пацієнток, котрі взяли участь в програмі аутодонорства, доведено безпечність цієї ексфузії крові для вагітних. Виявлено більш виражений гемостимулюючий, імунокорегуючий вплив аутокрові і у зв'язку з цим більш значне зниження частоти післяопераційних анемій (в 1,5 рази) і гнійно-запальних ускладнень (в 4,6 рази) при використанні аутогемотрансфузії у порівнянні з переливанням донорської еритроцитної маси. Розроблено алгоритм участі вагітних в програмі аутодонорства.

Вивчено перебіг вагітності у 108 жінок з рубцем на матці після кесарського розтину (КС). На підставі аналізу результатів клінічних та параклінічних методів діагностики стану фетоплацентарного комплексу (ФПК) надані практичні рекомендації по нагляду вагітних з рубцем на матці після КР, зокрема, з наявністю екстрагенітальної патології. Розвиток патологічних процесів в ФПК вагітних з рубцем на матці після КР, незалежно від наявності ускладнень вагітності та/чи екстрагенітальних захворювань, починається в 1-му триместрі гестації. Під впливом рубця на матці та зміненої структури міометрію виникають порушення морфо-функціонального стану ФПК та фізичного розвитку плода вже в 1-й половині вагітності. Поруч з розвитком хронічної фетоплацентарної недостатності, в ФПК вагітних з рубцем на матці формуються виразливі компенсаторно-пристосовні реакції, досягаючи максимума на 28-34 тижні вагітності. Зниження їх впливу наприкінець періоду гестації призводить до народження дітей з ознаками пренатальної гіпотрофії та синдрому затримки розвитку внутрішньочеревного плода. Встановлено позитивний вплив санаторного оздоровлення на стан ФПК вагітних з рубцем на матці після КР.

На підставі проведення клініко-ендокринологічних наслідків розроблено методику відновного лікування жінок після неускладненого кесарева розтину, які мешкають за умов дії малих доз іонізуючої радіації. Профілактику засновано на комплексному використанні гормональних контрацептивів, антиоксидантів, імунокоректорів, комплексу вітамінів та мікроелементів, а також фізіотерапії. Визначено взаємозв'язок між клінічними та ендокринологічними змінами, що розширило відомості про патогенез порушень репродуктивної функції жінок даної групи. Впровадження розробленої методики дозволило знизити гінекологічну та соматичну захворюваність, а також коригувати гормональний статус у жінок після неускладненого кесарева розтину, які мешкають в зоні аварії ЧАЕС.

Проаналізовано 83 випадки релапаротомій в родопомічних закладах Київщини та АР Крим за 1988 - 97 рр. Одержані результати свідчать про те, що релапаротомії проводилися в 72,3 % випадків з приводу перитоніту після кесарева розтину і в 27,7 % - маткових кровотеч у ранньому післяопераційному періоді. Розвиток перитоніту після абдомінального розродження в 25,0 % випадків зумовлено різними технічними похибками під час операції, а релапаротомії з приводу маткових кровотеч в 56,5 % випадків виконуються внаслідок недостатньої хірургічної підготовки лікарів. Жінки, які перенесли релапаротомії, складають групу високого ризику розвитку нейроендокринної патології, новоутворень яєчників і екстрагенітальної патології, що створює необхідність проведення комплексного відновлювального лікування.

Дисертацію присвячено питанням ранньої діагностики і лікування післяопераційного акушерського перитоніту. Клінічно обстежено 104 жінки. Розвинуто новий напрямок у ранній діагностиці та лікуванні перитоніту після кесарева розтину, що базується на використанні клініко-біохімічних засобів дослідження і комп'ютерного моніторингу. Вперше вивчено клінічний перебіг післяопераційного періоду у випадку кесаревого розтину з отриманням математичним шляхом інформативності окремих симптомів та ознак. Визначено параметри біохімічних показників ендотоксикозу після кесарева розтину як у нормі, так і під час післяопераційного перитоніту. Розроблені методи лікування післяопераційного перитоніту є складним комплексом патогенетично обгрунтованих і доповнюючих один одного хірургічних і консервативних заходів. Високу ефективність запропонованих заходів за умов ранньої діагностики і лікування акушерського післяопераційного перитоніту доведено практично.

Розглянуто питання діагностики, профілактики і лікування тромботичних ускладнень у 152 вагітних і породіль з груп ризику в зв'язку з абдомінальним розродженням. Вивчено показники плазмово-коагуляційної та судинно-тромбоцитарної ланок системи гемостазу до і після операції кесаревого розтину у вагітних з прееклампсією, варикозним розширенням вен нижніх кінцівок і повторним абдомінальним розродженням. Встановлено, що в післяопераційному періоді в організмі породіль активується тромбіно- і тромбопластиноутворення, які можуть стати причиною тромботичних ускладнень. Для підготовки вагітних до розродження запропоновано 1 % розчин кобальту хлориду (по 15 крапель всередину) та alpha-токоферолу ацетату (по 50 мг на добу всередину) та після операції - введення фраксипарину (по 0,3 мл двічі на добу). У вагітних з груп ризику і явищами тромбофілії крім базисної терапії доцільно застосування гепарину (по 2500 - 5000 ОД за 4 - 5 годин), трентал (5 мл внутрішньовенно крапельно), ацетилсаліцилову кислоту (0,5 г/добу всередину), alpha-токоферолу ацетат (50 мг/добу всередину) та 1 % розчин кобальту хлориду (15 крапель всередину). Ціленаправлена коригуюча терапія забезпечує сприятливий перебіг післяопераційного періоду, прискорює нормалізацію показників системи гемостазу.

З позицій сучасних уявлень розглянуто питання про ретельне ставлення до показань, знеболення, техніки операції кесарева розтину, ускладнень під час операції та після неї. Особливу увагу приділено таким проблемам, як тромбоемболія та евентрація, особливостям невідкладної допомоги при них.

Проанализированы различные подходы к выполнению операции кесарева сечения, разработанные, в основном, в настоящем столетии, а также приведен накопленный авторами личный опыт в области хирургии матки, в частности, рассмотрены способы лапаротомии при операции, корпоральное, интраперитонеальное, трансперитонеальное и экстраперитонеальное кесарево сечение. Значительное внимание уделено не только методологии самого кесарева сечения, но и конкретной тактике хирурга, акушера при интраоперационных осложнениях и находках, что в ряде случаев может иметь большое значение для здоровья матери и новорожденного.

На підставі клінічних, біохімічних та імунологічних методів дослідження науково обгрунтовано необхідність профілактики первинної гіпогалактії у юних та вікових першороділь, розроджених шляхом операції кесарева розтину на основі комплексного використання поляризованого світла низької енергії та фармакофітотерапії. Встановлено фактори ризику розвитку первинної гіпогалактії після абдомінального розродження з урахуванням вікових особливостей. Все це в сукупності дозволило знизити частоту первинної гіпогалактії у юних та вікових першороділь, розроджених абдомінальним шляхом.

На підставі клініко-статистичних та додаткових методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології у жінок з різними формами неплідності. Розроблено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень на підставі використання програмованого ведення вагітності та пологів та удосконаленої методики профілактики фетоплацентарної недостатності. Все це в сукупності дозволило знизити частоту кесарських розтинів та поліпшити результати розродження жінок з неплідністю в анамнезі.

На основі клініко-статистичного аналізу встановлено, що найважливішими клінічними факторами ризику розвитку тромботичних ускладнень після операції кесаріва розтину є акушерська та екстрагенітальна патології, обтяжений тромботичний анамнез, масивна крововтрата, замісна гемотрансфузія, збільшення обсягу оперативного втручання, гнійно-септичні стани після операції, а також аномалії розвитку судин. Стан системи гемостазу досліджено на основі 23 гемостазіологічних, 5 клінічних показників та 4 параметрів агрегації тромбоцитів. Виявлено, що напередодні розродження у системі гемостазу спостерігається тромбофілічний стан, що характеризується патологічною активацією зсідання крові, накопиченням маркерів тромбінемії та виснаженням антитромбінованого резерву. Дані порушення посилюються після абдомінального розродження та відбуваються на фоні значного пригнічення фібринолізу. На основі оцінки прогностичної значимості гемокоагуляційних тестів розроблено алгоритм діагностики ранніх тромботичних змін у системі гемостазу. Встановлено, що наявність клінічних або біохімічних факторів ризику є показанням щодо призначення специфічного профілактичного лікування. Доведено, що низькомолекулярні гепарини (кліварин, фраксипарин) призводять до зниження патологічної активації прокоагулянтної ланки системи гемостазу та зменшення рівня маркерів тромбінемії, сприяють збільшенню антитромбінового та фібринолітичного потенціалу, а також не викликають ускладнень з боку матері та новонародженого.