Для оцінки характеру діабетичного процесу при проліферативній діабетичній ретинопатії (ДРП) застосовано дослідження комплексу ентоптичних феноменів. Дослідження проводилося 35 хворим (42 ока). Аналіз характеру ентоптичних феноменів показав, що при проліферативній ДРП більш страждає центральна зона сітківки. Дослідження механофосфену засвідчило збереженість функцій сітківки під проліфераціями, що важливо для клінічної офтальмології у плані об'єму комплексного лікування ДРП.

Дисертацію присвячено проблемі лікування передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. Запропоновано метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмалітичних препаратів на фоні традиційної консервативної терапії. Зроблено порівняльну оцінку ефективності запропонованої методики та традиційної консервативної терапії з внутрішньовенним введенням спазмалітичних препаратів. Доведено, що запропонована методика дозволяє підвищити показники гемодинаміки у басейні очної артерії та тонографічні показники, а також досягти більш високих функціональних результатів після лікування та у віддалені строки спостереження (4 роки) порівняно з традиційною консервативною терапією.

Вивчено імунні, мікроциркуляторні та метаболічні зміни у 112 ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС з дистрофічними ураженнями сітківки. Виявлено порушення функціональних і електрофізіологічних показників органів зору в обстежених ЛНА, розлади мікроциркуляції в усіх відділах мікросудинного русла. У патогенезі дистрофічних уражень сітківки у ЛНА суттєву роль відіграють імунні розлади, розвиток синдрому "метаболічні інтоксикації", активація процесів ПОЛ і зниження активності ферментів антиоксидантного захисту. Відзначено, що включення флексіталу та циклоферону до комплексної терапії 61 ЛНА з дистрофічними ураженнями сітківки сприяло швидкій та повноцінній регресії порушених показників імунітету, стану мікроциркуляції, зсувів метаболічного гомеостазу, а також поліпшувало функції та електрофізіологічні показники органу зору.

Вивчено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на тромбоз центральної вени сітківки (ЦВС) та її гілок шляхом впливу плазмаферезу (ПФ) на локальні та загальні гемостатичні потенціали. Досліджено вплив ПФ на зорові функції, електрофізіологічні показники, коагуляційну активність сльози, агрегаційні властивості еритроцитів і тромбоцитів, ліпідний спектр крові. Встановлено, що використання ПФ сприяє швидкому й ефективному підвищенню гостроти зору та запобігає розвитку ускладнень, сприяє зниженню та нормалізації рівня холестерину та beta-ліпопротеїдів, позитивно впливає на мікроциркуляцію в організмі в цілому та очей зокрема.

Встановлено, що флуоресцентні ангіограми дозволяють спостерігати судини ока з підвищеним контрастом. Для діагностики велике значення мають часові послідовності ФАГ (часто їх знімають, наприклад, з інтервалами 15 секунд - 2,5 хвилини після введення флуорохрому). ФАГ дозволяє краще діагностувати такі післятравмові зміни дна ока, як порушення пігментного епітелію, дефекти мембрани Бруха, розшарування нейропітелію сітчатки. Зроблено висновок, єдине флуороангіографічне дослідження надійно показує хворобливі зміни ретинальних капілярів і дозволяє оцінити динаміку таких змін. Флуоресцентна ангіографія має велике значення також за різних ретинопатій (наприклад, діабетичних). Відзначено, що методика ФАГ дозволяє оцінити дійсні границі пошкоджень, дає можливість об'єктивно оцінити ступінь розвитку патологічного процесу та його діапазон.

Вивчено результати застосування методу внутрішньовенного лазерного опромінення крові (ВЛОК) у лікуванні хворих на діабетичну ангіопатію (ДАП) сітківки та на діабетичну ретинопатію (ДРП). Проведено дослідження зору, стану ліпідного обміну та імунологічної реактивності організму 161 хворого (322 ока) на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД). Встановлено, що застосування ВЛОК у комплексній терапії даних хворих, у порівнянні з загальноприйнятим лікуванням, підвищує його ефективність за показниками гостроти зору в цілому з 65,8 % до 85,4 % випадків, а відносно відновлення її до норми - з 9,6 % до 28,3 % випадків. Встановлено, що частота відновлення гостроти зору до норми у випадку ДАП під впливом ВЛОК наступає у 54,4 % хворих, а під впливом загальноприйнятого лікування - лише у 18,4 %. На підставі всебічного комплексного дослідження ліпідного обміну, імунологічного стану з'ясовано патогенетичні механізми одержаного підвищення ефективності лікування з застосуванням ВЛОК. Вперше патогенетично обгрунтовано застосування ВЛОК у лікуванні хворих не лише за наявності ДРП, але й на доклінічній стадії розвитку (ангіопатії) для запобігання розвитку ДРП. Відзначено стійкість результатів лікування протягом 6 - 12 - 24 місяців.

Досліджено вплив транскутанного магнітолазерного опромінення крові (ТМЛОК) на мікроциркуляцію ока і показники перекисного окиснення ліпідів у сироватці крові 56-ти хворих на ювенільну препроліферактивну діабетичну ретинопатію (ППДР). Встановлено, що загальне та регіональне ТМЛОК підвищує ефективність шляхом зниження рівня малонового діальдегіду та дієнових кон'югатів і підвищення рівня глютатіонпероксидази та церулоплазміну з покращанням мікроциркуляції і гемодинаміки ока.

Проаналізовано імунні та метаболічні порушення у 112 учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС з дистрофічними захворюваннями сітківки (чоловіки віком від 32-х до 56-ти років). Офтальмологічне обстеження показало, що двобічну макулодистрофію діагностовано у 82-х (73,2 %), периферичну хоріоретинальну дегенерацію - у 39-ти (34,8 %), гіпертонічну ретинопатію - у 12-ти (10,7 %). У 21-го (18,8 %) хворого виявлено поєднану патологію органу зору (макулодистрофію та периферичну хоріоретинальну дегенерацію або гіпертонічну ретинопатію). Встановлено, що дистрофічні захворювання сітківки зустрічаються в 6,7 разів частіше, ніж у чоловіків того ж віку, які мешкають у тому ж регіоні та не брали участі в ліквідаційних роботах на ЧАЕС (група контролю). Дистрофічні захворювання сітківки в учасників ЛНА на ЧАЕС зустрічаються в середньому у віці 38 років, в той час як у групі контролю - в 50 років. У патогенезі дистрофічних захворювань сітківки велику роль відіграють імунні порушення: активація аутоімунних та імунокомплексних реакцій, розвиток вторинної імунної недостатності. Встановлено розвиток синдрому ендогенної метаболічної інтоксикації, що характеризується підвищенням рівня "середніх молекул" в крові, активацією процесів перекисного окиснення ліпідів на фоні зниження активності ферментів антиоксидантного захисту. Імунні та метаболічні зміни мають велике значення в патогенезі та прогресуванні дистрофічних захворювань сітківки.

Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування хворих на "сухі" форми сенільної макулярної дегенерації (СМД) шляхом застосування блокатора кальцієвих каналів ніфедипіну. Розроблено методику виділення ізольованих клітин сітківки для вивчення функціонального стану клітин за умов прямого впливу фармакологічних препаратів. Експериментальним шляхом встановлено високоспецифічну нейропротекторну дію ніфедипіну на клітини сітківки. Доведено, що ніфедипін підвищує ефективність лікування хворих на "сухі" форми СМД завдяки подвійному нейроретинопротекторному та судинорозширювальному ефекту. Під час обстеження хворих з СМД встановлено, що після проведеного курсу терапії з ніфедипіном покращується інтраокулярний кровообіг та зорові функції, які зберігаються протягом півріччя. Визначено дози ніфедипіну для клінічного застосування.

Особливу увагу приділено характеру глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском та вивченню патогенетичних факторів ризику її розвитку у хворих на артеріальну гіпотензію (АГ). У клінічних дослідженнях встановлено, що порушення загального кровообігу, які характерні для АГ, призводить до дефіциту кровопостачання ока, зниження перфузійного тиску та толерантності зорового нерва, а також є патогенетичним критерієм ризику дистрофічних порушень сітківки та глаукоми з нормальним внутрішньоочним тиском. Запропоновано схеми медикаментозного лікування хворих на АГ з порушеннями сітківки та зорового нерва, що враховують зміни загального та регіонального кровообігу. Розроблено методи хірургічного лікування хворих з глаукомою нормального внутрішньоочного тиску та прогресуючої екскавації зорового нерва: транссклеральний трабекулоспазис і радіарну склеротомію.

Изучено воздействие лазерного излучения на структуры глазного дна. Представлена концепция порогового и селективного воздействия лазерного излучения. Приведены результаты лечения пациентов с диабетической макулопатией с использованием разработанной автором модели селективного воздействия лазерного излучения на структуры глазного дна. Применение разработанной методики позволит снизить вероятность осложнений, возникающих после классической лазерной коагуляции.

Наведено дані про етіопатогенез оклюзії судин сітківки з урахуванням гематологічних факторів і сучасних поглядів на значення змін у судинній стінці.

За допомогою математичного моделювання обгрунтовано методи селективного впливу випромінювання на тканини очного дна. Розроблено метод мікрофлюоресцентної ангіоскопії, що дозволяє вибирати параметри випромінення індивідуально в процесі лікування. З метою отримання інформації під час операції розроблено комп'ютерну імідж-систему. На основі результатів клінічних досліджень обгрунтовано та впроваджено в практику транспупіллярну термотерапію субретинальних неоваскулярних мембран, фотодинамічну терапію субретинальної неоваскуляризації, лікування ретинопатії недоношених дітей, центральних хоріоретинітів, діабетичної ретинопатії та макулопатії, премакулярних крововиливів, центральних постконтузійних розривів хоріоідеї.

Отмечено, что образование субретинальных неоваскулярных мембран (СНМ) при некоторых заболеваниях сетчатки в области пятна сопровождается стойким снижением центрального зрения. Фотодинамическая терапия - новый перспективный метод лечения, который позволяет селективно воздействовать на структуры СНМ, обусловливая их регресс без снижения зрительных функций.

Запропоновано математичну модель селективної взаємодії лазерної енергії та структур очного дна. Виконано математичні розрахунки оптимальних параметрів лазера для тієї чи іншої тканини очного дна, що дозволить оптимізувати вплив світлової енергії на сітківку та хоріодею, а також зменшити ризик вірогідних відстрочених побічних ефектів.

The present study reveals components of defects in the field of vision in chronic diabetic optic neuropathy. In the main cases of diabetic eye-lesion pathologic changes in the retina disappear optic neuropathy changes. Early investigation of changes in the field of vision in diabetic optic neuropathy patients with computer programms is very important.

Вперше науково обгрунтовано можливість і доцільність використання мембраностаблізатора антралю й імунокоректора ербісолу з метою лікування хворих на просту (непроліферативну) діабетичну ретинопатію. Встановлено, що використання антралю у комплексному лікуванні зазначених хворих, нормалізує показники системного та місцевого імунітету за рахунок зниження концентрації циркулюючих імунних комплексів, рівня аутоімунних реакцій до антигенів ока, підвищення активності захисних факторів сльози - лізоциму та секреторного імуноглобуліну А. Доведено вплив антралю та ербісолу у комплексному лікуванні хворих на просту діабетичну ретинопатію на вираженість синдрому метаболічної інтоксикації за рахунок зменшення рівня середніх молекул у сироватці крові, на показники вільнорадикального окиснення ліпідів,зі зниженням рівня проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ на тлі нормалізації активності ферментів антиоксидантного захисту. У разі включення мембраностабілізатора антралю та імунокоректора ербісолу до комплексного лікування хворих на просту діабетичну ретинопатію виявлено синергізм комбінованого застосування даних препаратів у вигляді сумації ефектів, що впливають на функціональні показники зорового аналізатора.

  Скачати повний текст

Експериментально доведено, що флебодекомпресія сприяє зменшенню набряку та розсмоктуванню крововиливів у сітківку та судинну оболонку. В клінічних дослідженнях вивчено вплив декомпресії з кріосклероаплікацією на клінічний стан та зорові функції. Вперше на підставі дослідження функціонального стану органу зору у 245-ти хворих (270 очей) з набряково-геморагічними змінами в очах встановлено залежність покращення гостроти зору від регіональної гемодинаміки. Визначено стійкість результатів лікування хворих на тромбоз ретинальних вен протягом 12 міс., а на ексудативну форму інволюційної центральної хоріоретинальної дистрофії - протягом 6 міс.

Експериментально та клінічно обгрунтовано диференційоване лікування діабетичних ангіоретинопатій з використанням препаратів антиоксидантів залежно від форми діабетичної ретинопатії та сезону обстеження. Встановлено, що у щурів у разі введення алоксану виникають значні порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, посилення процесів вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів, що призвело до змін у судинній та сітчастій оболонках ока на фоні зниження рівня головних компонентів системи антиоксидантного захисту. Зазначено, що застосування композиції антиоксидантів за даних умов призводить до гальмування зростання глікемії, зниження рівня вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів і підвищення антиоксидантної забезпеченості. На підставі результатів експерименту проведено клінічне дослідження протекторних властивостей синтетичних і природних сполучень антиоксидантної дії у хворих з різними формами діабетичної ретинопатії залежно від сезону обстеження. Показано, що синтетичний антиоксидант "Пробукол" найбільш виражений ефект виявляє у літньо-осінній період у хворих з простою та проліферативною діабетичною ретинопатією. Розроблено метод лікування різних форм діабетичної ретинопатії антиоксидантами залежно від пори року.