Описана методика репозиции фрагментов нижней челюсти, являющаяся усовершенствованием комбинированного метода лечения переломов нижней челюсти, предложенного В. В. Донским. Усовершенствование заключается в использовании ортодонтического замка в качестве устройства, обеспечивающего возможность дополнительной коррекции положения фрагментов челюсти.

Отмечено, что результаты денситометрии, исследования уровней кальция и фосфора в плазме крови, проведенные у 120-ти больных с переломом нижней челюсти, показывают, что до начала лечения у пострадавших имеют место выраженные изменения структурно-функционального состояния костной ткани, характеризующиеся сниженными денситометрическими параметрами, что позволило выявить остопенический синдром у 60,83 % пациентов. Результаты применения метода БРС у больных с переломом нижней челюсти показывают нормализующее ее влияние на структурно-функциональные свойства костной ткани. Сочетанное применение БРС и препарата "Остеогенон" у больных с переломом нижней челюсти способствует достоверно более высокому приросту индекса плотности костной ткани, что сочетается с повышением уровней кальция и фосфора в плазме крови.

Розроблено назубний компресійно-дистракційний прилад (КДП) і консервативно-ортопедичний метод лікування хворих з одно- і двобічними переломами нижньої щелепи (НЩ) в ділянці тіла щелепи та виросткового відростка. Розглянуто особливості конструкції КДП для лікування хворих з переломами НЩ в ділянці зубного ряду, показання та протипоказання щодо його застосування. Описано методику лікування хворих з одно- і двобічними переломами НЩ в ділянці тіла щелепи та виросткового відростка. У цьому разі у ділянці тіла щелепи створюються умови для відновлення кістки з утворенням повноцінної мозолі за типом первинного загоєння. Компресійна дія пристрою є перешкодою для зсуву відламків у межах зубного ряду у разі застосування міжзубної прокладки, що дає сприятливі результати лікування.

Используя метод конечных элементов, произведена сравнительная оценка фиксирующих свойств минипластин. Результаты подтверждают, что предлагаемая пластина более жестко фиксирует отломки челюсти, при меньшей травматизации кости.

Проаналізовано традиційний метод лікування хворих з переломами нижньої щелепи; вивчено склад мікрофлори посттравматичних кісткових дефектів щелеп, її антибіотикочутливість; запропоновано спосіб профілактики розвитку гнійно-запальних ускладнень та атрофії краю альвеолярного відростка шляхом використання вітчизняної остеотропної біокераміки для заповнення посттравматичних дефектів щелеп. Показано високу ефективність запропонованого методу лікування.

Розроблено систему заходів щодо діагностики імунологічної дисфункції у хворих з травматичним остеомієлітом нижньої щелепи, що дозволяє розпізнати імунологічну дисфункцію в кожному конкретному випадку та на цій підставі планувати адекватну терапію.

Разработан новый способ формирования ложа для костного трансплантата нижней челюсти. Его особенностью является одномоментное формирование мышечно-фасциального футляра около аутологичного костного трансплантата с использованием лишь местных тканей, в частности - подкожной мышцы шеи. Костный трансплантат укутывают мягкими тканями, что способствует реализации остеогенной активности трансплантата, повышает вероятность его приживления в неблагоприятных условиях; обеспечивает перемещение дополнительного объема тканей в зону дефекта. Таким образом, улучшается анатомический функциональный и эстетический результат лечения, а в зону дефекта перемещаются здоровые ткани с хорошим кровоснабжением.

Предложен новый способ остеопластической репозиции и остеосинтеза перелома с вывихом мыщелкового отростка нижней челюсти. Суть метода: после типичного подчелюстного доступа проводят остеотомию в виде латинской литеры L ветви нижней челюсти на травмированной стороне. Фрагмент ветви на ножке из мягких тканей отводят, освобождая доступ к головке нижней челюсти. Репонируют фрагменты нижней челюсти. Спицей Киршнера и проволочными швами кости проводят фиксацию фрагментов нижней челюсти. Показания к применению данного хирургического способа: перелом с вывихом мыщелкового отростка нижней челюсти на уровне шейки и основания головки с медиальным смещением малого фрагмента, невозможностью его репозиции без дополнительной фрагментации ветви нижней челюсти.

Запропоновано мініпластину для виконання остеосинтезу нижньої щелепи, яка має стрічки поздовжню з отворами для шурупів і проміжну без отворів, що виконує роль жорсткості, а також поперечні пелюстки вздовж однієї зі сторін для припасування їх під нижній край уламків щелепи. Завдяки цьому досягається надійна жорсткість фіксації уламків, зменшується кількість застосованих шурупів, що запобігає ускладненням - травматичному остеомієліту. Прооперовано 9 постраждалих зі складними зламами нижньої щелепи й одержано задовільні результати.

Приведены новые методы хирургического лечения переломов мыщелкового отростка нижней челюсти, устройства и технические приемы для их осуществления, разработанные сотрудниками кафедры хирургической стоматологии Донецкого медуниверситета. Точная репозиция отломков, анатомически правильное восстановление формы кости и стабильная фиксация костных отломков позволяют проводить раннее функциональное лечение, что позитивно сказывается на заживлении перелома. Образуя единую систему вместе с ортопедическими методами, оперативные методы лечения переломов мыщелкового отростка нижней челюсти подлежат широкому внедрению в практику и дальнейшему совершенствованию.

На підставі реографічних, алгезіметричних і температурних досліджень у 30-ти хворих з переломами нижньої щелепи до операції, на 7 і 14-у добу після операції підтверджено ефективність застосування як накістного остеосинтезу мініпластини, що містить додаткові накістні фіксатори - поперечні пелюстки, що дозволяють скоротити кількість гвинтів, які вводяться в кістку. В цьому разі не виявлено великої травматичності операції в порівнянні з накладенням стандартних пластин.

Запропоновано новий метод фіксування фрагментів кістки у разі переломів нижньої щелепи. Після введення хворого в наркоз проводять розріз, що огинає кут нижньої щелепи. Кістку скелетують до лінії зламу. У фрагментах, які необхідно зафіксувати, роблять по одному субкортикальному отвору, через які протягують поліамідну нитку (хромований кетгут) і фіксують її на великому фрагменті. Перед протягуванням нитки крізь отвори на малому уламку роблять додаткову репонуючу петлю. Додаткова петля, яка охоплює малий фрагмент, не дозволяє зміщуватися фрагментам як горизонтально, так і вертикально. Цей метод можна застосовувати у разі всіх видів зламів суглобового паростка (основи, шийки, тіла), косих і поперечних переломів, а також у випадку поєднання їх з підвивихом і вивихом суглобової головки.

Наведено результати 121-го функціонально-стабільного остеосинтезу нижньої щелепи титановими мініпластинами з гвинтами у 90-та постраждалих, що знаходилися на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії ДонДМУ з жовтня 2001 р. по лютий 2004 р. Зроблено висновок про високу клінічну ефективність даного виду хірургічного лікування, підтверджений даними клінічних і рентгенологічних досліджень, анатомічними та функціональними результатами лікування, термінами стаціонарного лікування та періоду тимчасової непрацездатності, низьким рівнем розвитку запальних ускладнень.

Проведено лікування 425-ти хворих з переломами нижньої щелепи, у 85-ти з них перелом ускладнився запальним процесом. Встановлено, що розвитку запальних процесів сприяє сполучення щілини перелому з порожниною рота, пізня госпіталізація, відсутність транспортної імобілізації, наявність у області перелому періодонтитних зубів, закріплення відламків гладкими шинами, остеосинтез без ортопедичної іммобілізації. Наведено адекватні рекомендації з профілактики та лікування переломів нижньої щелепи.

Вивчено динамічні зміни вмісту кортизолу, тироксину, кальцію, фосфору в сироватці крові у хворих, які мали травматичні переломи нижньої щелепи. Встановлено їх направленість на посилення анаболічних і пригнічення катаболічних процесів. Виявлено зворотний кореляційний зв'язок між вмістом кальцію та фосфору і концентрацією кортизолу в сироватці крові та прямий - з вмістом тироксину.

Методом дискримінантного аналізу проведено дослідження стану мінерального обміну у хворих з травматичними переломами нижньої щелепи під час надходження, на 7-й і 14-й день перебування в стаціонарі. Одержані результати вказують на наявність у них пристосувальних змін фазного характеру, які необхідно враховувати під час призначення препаратів, дія яких направлена на оптимізацію репаративного остеогенезу.

Наведено результати лікування переломів нижньої щелепи у 182-х постраждалих осіб старших вікових груп, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії ДонДМУ з січня 1999 по липень 2004 рр. Проведено порівняльний аналіз відомих і запропонованих оригінальних методів лікування. Зроблено висновок про високу клінічну ефективність запропонованих методик, підтверджений результатами клінічних і рентгенологічних досліджень, анатомічними й функціональними результатами лікування, строками стаціонарного лікування й періоду тимчасової непрацездатності, відсутністю ускладнень.

Наведено результати морфометричних досліджень зон кісткового регенерату та його клітинного складу під впливом препарату "Магне-В6" у випадку переломів нижньої щелепи, а також особливості її морфоструктури у різні терміни спостереження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.830.882-586

Рубрики:

Переломи нижньої щелепи

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено можливість виготовлення збагаченої тромбоцитами плазми (ЗТП) на лабораторній центрифузі та її застосування як природного резервуару факторів росту для оптимізації процесів репараційного остеогенезу. Експериментально визначено параметри одержання ЗТП з максимальним вмістом життєздатних тромбоцитів і у часовому аспекті доведено її позитивний вплив на проліферацію клітин, що підтверджено на підставі виходу дослідженої культури фібробластів з логарифмічної фази росту на добу раніше, ніж у контролі. За результатами проведених експериментальних, клініко-рентгенологічних, ехоостеометричних і біохімічних досліджень установлено, що введення в місце перелому ЗТП прискорює репарацію кістки, запобігає виникненню пізніх післятравматичних ускладнень, зменшує терміни іммобілізації щелеп і забезпечує ранню функціональну реабілітацію зубо-щелепного апарату.