Доведено, що особливості психосоматичних виявів у разі виразкової хвороби дванадцятипалої кишки можна використати як маркери для визначення тяжкості, перебігу та прогнозу хвороби, а також розробки індивідуальної комплексної схеми терапії.

Проведено клинико-психологическое обследование 57 юношей с первичной артериальной гипертензией. Выявлены различные психологические нарушения: дезадаптивные типы отношения к своему заболеванию (35,1 %), средний (66,7 %) и высокий (24,6 %) уровень эмоционального стресса, неадаптированность (47,4 %) и дезадаптированность (22,8 %) к внутреннему и внешнему миру. Установлено, что у подростков с высоким и средним уровнем эмоционального стресса выявлены признаки формирования гипертензивного сердца (нарастание массы миокарда левого желудочка и его индекса) и нарушения церебральной гемодинамики в бассейне внутренней сонной артерии, которые являются независимыми маркерами неблагоприятного течения артериальной гипертензии.

Встановлено, що у хворих з дисфункцією сфінктера Одді є виразні психосоматичні порушення, які призводять до дисбалансу в мелатонін-серотоніновій системі, ступінь тяжкості та характер якого перебувають у кореляційній залежності від типу дискінезії жовчовідвідних шляхів та сфінктера Одді, що вказує на важливість диференційного підходу до лікування хворих з такою патологією.

Представлены материалы исследования психофизиологических показателей у инвалидов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы. Определено их взаимоотношение с эмоционально-динамическими особенностями личности больных.

Досліджено психологічні особливості самосвідомості осіб, які зазнали втрати зору (ВЗ) в дорослому віці (ДВ), та детермінанти впливу на їх виникнення. Розкрито підходи до структуризації самосвідомості особистості та інтегровану структуру самосвідомості з її компонентами, зокрема, когнітивним, емоційно-оцінним та регуляторним. Вивчено особливості самосвідомості дорослих інвалідів по зору, які зазнали ВЗ в ДВ. Визначено своєрідність перебігу психічних процесів самосвідомості на основі самопізнання, самоусвідомлення, самооцінки, самоставлення та саморегуляції, внаслідок набутої у ДВ ВЗ.

Встановлено два типи клінічного плину патології - психосоматичний і соматопсихічний, яким властивий переважно психовегетативний або вегетосоматичний характер пароксизмальних і перманентних проявів. Невідкладні стани супроводжуються афективно звуженим станом свідомості, що спільно зі стресорною реакцією формує з окремих ланок цільну структуру патогенетичних механізмів психосоматичних порушень. Розроблено модель патогенетичних механізмів розвитку психосоматичної патології. Вона представлена стратегією поведінки особистості, що складається з 2-х рівнів - способів поведінки та реагування особистості. В своєму розвитку вона проходить етапи: доклінічні порушення - полісистемна - моносистемна - органна патологія. На основі дослідження розроблено та використано систему комплексної терапії та вторинної профілактики пароксизмальних і перманентних проявів патології. Проведено порівняльний аналіз результатів їх медикаментозної терапії, раціональної та сугестивної психотерапії, психофармакологічної підтримки за купирування невідкладних станів і в міжприступних періодах.

Визначено роль окремих емоційно-особистісних факторів у розвитку ішемічної патології серця (ЕС) (ішемічної хвороби серця). Розроблено теоретичну модель системи ЕС особистості. Емпіричним шляхом встановлено, що ішемічна патологія серця корелює з такими особливостями ЕС: підвищеним рівнем несвідомих механізмів психологічного захисту, що спотворюють сприйняття дійсності та перешкоджають особистісному розвитку; гіпертрофованим самоконтролем поведінково-діяльнісних проявів емоційних переживань за недостатнього володіння самими емоційними переживаннями; низьким рівнем свідомої смислової ЕС. Розроблено основні положення щодо організації психологічної профілактики, психологічної допомоги та самодопомоги з урахуванням особливостей емоційної саморегуляції дорослих із ішемічною патологією серця.

  Скачати повний текст

Наведено результати теоретико-експериментального дослідження психічних станів у контексті хронічного соматичного захворювання. На матеріалі аналізу типів особистісного реагування пацієнтів на хронічне соматичне захворювання та дослідження соціокультурних зразків переживання негативних психічних станів вперше побудовано модель психотерапевтичної допомоги соматичним пацієнтам шляхом віднайдення соціокультурного прототипу естетизовних переживань (на матеріалі української та російської поезії) приєднання останнього до семантичного простору особистості пацієнта. Розроблено своєрідний алгоритм креативності як особистісної основи подолання негативних психічних станів. Встановлено специфіку феноменології афективного забарвлення та смислового наповнення життєвого світу особистості під час перебігу хронічної соматичної хвороби. Уточнено деякі поняттєві та термінологічні невідповідності сучасного апарату медичної психології. Наведено рекомендації щодо впровадження запропонованої програми психотерапевтичної допомоги в практику роботи стаціонарних і амбулаторних медичних установ, в яких є посада медичного психолога.

Висвітлено психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів (ВОК) у хворих на гіпертензію. Розкрито основні аспекти внутрішньоконфліктних переживань. З використанням загальних внутрішньоконфліктних факторів розглянуто специфіку емоційних проявів ВОК. Увагу приділено психологічним рисам-комплексам, що зумовлюють вразливість до дії загальних психогенних чинників і породжують ВОК у різних сферах життя. Запропоновано програму психологічної допомоги та психопрофілактики стресу, запобігання психосомантичних захворювань.

Освещены психологические особенности внутриличностных конфликтов (ВЛК) у больных гипертензией. Раскрыты основные аспекты внутриконфликтных переживаний. С учетом общих внутриконфликтных факторов рассмотрена специфика эмоциональных проявлений ВЛК. Внимание уделено психологическим чертам-комплексам, которые обуславливают уязвимость к действию общих психогенных факторов и порождают ВЛК в различных сферах жизни. Предложена программа психологической помощи и психопрофилактики стресса, предупреждения психосоматических заболеваний.

Висвітлено проблеми діагностування психосоматичних розладів в практиці лікаря-інтерніста. Розглянуто етіологію, патогенез, клінічні прояви специфічних психосоматичних розладів у випадках захворювань внутрішніх органів і систем. Подано інформацію про функціональні езофагеальні розлади, румінаційний синдром, психосоматичні розлади апетиту, кардіофобію, психогенні розлади серцевого ритму, синдром хронічної втоми. Описано тактику й особливості комплексного лікування психосоматичних розладів лікарем-інтерністом.

Викладено теоретико-методологічні основи природи психосоматичних співвідношень. Визначено особливості структурно-функціональних взаємозв'язків соціально-психологічних, психічних і психофізіологічних факторів ризику зародження психосоматичних розладів (ПР), методи їх дослідження в концепції вчених. Проаналізовано вплив стресу та алекситимії на розвиток ПР, депресію як основний патогенетичний фактор ПР.

Изложены теоретико-методологические основы природы психосоматических соотношений. Определены особенности структурно-функциональных взаимосвязей социально-психологических, психических и психофизиологических факторов риска зарождения психосоматических расстройств (ПР), методы их исследования в концепции учёных. Проанализированы влияние стресса и алекситимии на развитие ПР, депрессия как основной патогенетический фактор ПР.

Описано патогенез і клініку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Висвітлено сучасні методи діагностики та контролю ефективності засобів психофізичної реабілітації у випадку даних захворювань. Розглянуто патофізіологічні основи фармакотерапії гастродуоденальних виразок. Увагу приділено режимам рухової активності та методам комплексної фізичної реабілітації хворих за умов стаціонару, на поліклінічному та санаторному етапах реабілітації.

Вивчено частоту та характер психоневрологічних розладів у хворих на пептичну дуоденальну виразку (ПДВ), асоційовану та не асоційовану з Helicobacter pylori (Нр), їх взаємозв'язок зі станом вегетативної нервової системи та їх подальший вплив на перебіг захворювання. Показано, що наявність психоневрологічних розладів за ПДВ підвищує ризик розвитку післявиразкових диспепсичних проявів, запропоновано спосіб лікування таких хворих. Встановлнео, що психотерапія істотно впливає на покращення якості життя пацієнтів з перших днів лікувальних заходів та є профілактикою розвитку післявиразкової диспепсії після загоєння виразки. Розкрито застосування у хворих на ПДВ інформаційно хвильової терапії, психотерапії та адаптолу безпосередньо, а також у віддалений період більш ефективні, ніж сама базисна терапія. Зазначено, що адаптол більш ефективний у разі вегетативної дисфункції та за функціональних психоневрологічних розладах, а інформаційно-хвильова терапія та психотерапія - за домінування функціональних психоневрологічних розладах. Дані способи лікування попереджають розвиток післявиразкової диспепсії у пацієнтів після загоєння виразки й ерадикації Нр. Завдяки корекції психоневрологічних розладів підвищується ефективність лікування хворих на ПДВ.

Вивчено структуру стресового епізоду у хворих з функціональними порушеннями ритму серця. Доведено, що специфіка реагування на стресові ситуації даною категорією хворих у порівнянні з відносно здоровими людьми полягає в домінуванні негативних емоцій певного типу над позитивними, використанні пасивних форм копінгів, які базуються на дисфункціональних схемах мислення. Запропоновано теоретико-графічну модель стресового епізоду, згідно якої переживання стресу розглянуто на різних рівнях функціонування психіки. Доведено, що доросла людина проживає стрес переважно на вищих рівнях психіки. Уточнено механізми, які обумовлюють переживання стресових подій і виникнення психогенній.

Вперше встановлено нові додаткові механізми розвитку функціональної диспепсії (ФД), серед яких - порушення нейрогормональної регуляції (концентрації мелатоніну), зміни рівня окремих макроелементів (магнію, кальцію), психоемоційні та нейровегетативні розлади. Вперше встановлено кореляційні зв'язки між станом вегетативної регуляції та психоневрологічним статусом хворих із різними клінічними варіантами ФД і характером секреторної функції шлунка. Вперше за умов амбулаторних закладів за даними ультрасонографічноіо дослідження виявлено особливості порушень моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих із різними клінічними варіантами ФД. Обгрунтовано патогенетичну роль зниження продукції мелатоніну та дисбалансу мелатонін - магній у розвитку психовегетативних розладів за даної патологіїі. Вперше подано клініко-патогенеткчне обгрунтування диференційованого застосування в комплексному лікуванні ФД препаратів сульпірид, магне-B6, віта-мелатонін.

Розглянуто стан центральної нервової системи та нирок у випадках найбільш поширених ендокринопатій, зокрема, цукровому діабеті та захворюваннях щитовидної залози. Висвітлено сучасні уявлення про етіологію, патогенез, клініку та діагностику діабетичних енцефалопатій. Увагу приділено порушенням центральної нервової системи у випадках тиреопатій, деяким аспектам діабетичної нефропатії. Розглянуто екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції нирок, розкрито особливості їх хроноритмологічної організації у випадка гіпер- та гіпотиреозу.

Рассмотрено состояние центральной нервной системы и почек при наиболее распространенных эндокринопатиях, в частности, сахарном диабете и заболеваниях щитовидной железы. Освещены современные представления об этиологии, патогенезе, клинике и диагностике диабетических энцефалопатий. Уделено внимание нарушениям центральной нервной системы при тиреопатиях, некоторым аспектам диабетической нефропатии. Рассмотрены экскреторная, ионорегулирующая и кислотовыделительная функции почек, раскрыты особенности их хроноритмологической организации при гипер- и гипотерозе.

Мета роботи - вивчення обізнаності лікарів поліклінічної ланки щодо проблеми когнітивних порушень, їх вміння діагностувати та лікувати цих хворих. Проведено анкетування 268 лікарів, які ведуть прийом у поліклініках м. Ужгород. Встановлено, що лише 46,6 % опитаних лікарів знають критерії діагностики когнітивних порушень, більшість лікарів мало поінформована про сучасні методи лікування деменції. Висновки: для поліпшення обізнаності практикуючих лікарів з проблемою когнітивних порушень до програми курсового навчання на передатестаційних циклах ФПО УжНУ рекомендовано ввести семінарські заняття з проблеми діагностики та лікування когнітивних порушень судинного генезу та підготувати методичний посібник для сімейних лікарів і терапевтів поліклінічного прийому.

Розглянуто динаміку показників психоемоційної сфери під впливом курсу прийому йодвмісної БАД "Йоддар". У результаті покращали показники "самопочуття", "активність", "настрій" і знизилися показники "ситуативна тривожність", "депресія", "невроз". Таким чином, встановлено диференційований вплив курсу прийому БАД "Йоддар" на розглянуті показники.

Досліджено перспективи психологічної корекції у хворих із серцево-судинною патологією. Розроблений комплекс психокорекційних заходів включав: групові тренінги, спрямовані на адаптацію пацієнтів до умов психосоціального стресу; ознайомлення з техніками релаксації та їх застосуванням у повсякденному житті, а також індивідуальне психологічне консультування. Результати досліджень засвідчили, що психокорекційні заходи у хворих із серцево-судинною патологією дають змогу підвищити якість життя таких пацієнтів, покращити взаємодію лікар - пацієнт, що, своєю чергою, сприяє "залученню" пацієнта до лікувального процесу, а відтак - ефективнішому лікуванню соматичної патології. Зменшення стресового впливу середовища підвищує ефективність лікування, а також стійкість і тривалість ремісії.