Розглядаються особливості вивчення функціонального стану печінки у хворих з різними її ураженнями, які формуються під впливом ендо- і екзоекологічних факторів, для розкриття нових патогенетичних механізмів захворювань, удосконалення ранньої діагностики, розробки методів об'єктивного контролю за ефективністю застосування терапії. Висвітлюються принципи вивчення клініко-біохімічних та імунологічних особливостей у хворих на хронічний алкоголізм для визначення можливості ранньої діагностики і профілактики алкогольних уражень печінки. Робиться порівняльний аналіз різних методичних прийомів для вибору найбільш достовірних, оптимальних діагностичних тестів первинного і раннього виявлення, прогнозу тяжкості клінічного перебігу захворювань печінки різної етіології. Встановлено залежність онкоімунологічних показників у хворих на хронічний алкоголізм від впливу на організм шкідливих факторів.

У ході роздільного дослідження верифікованих випадків алкогольних психозів у підлітковій (19 випадків) та юнацькій (104 випадків) клініко-вікових групах уточнено вікові особливості нозологічного профілю, синдромологічного оформлення та кількісного співвідношення клінічних форм і типів перебігу алкогольних психозів, характерних для різних фаз дозрівання організму - підліткової (14 - 18 років) та юнацької (19 - 21 рік).

У ході зіставлення психопатологічних проявів алкогольного делірія в підлітковому, юнацькому та зрілому віці чітко простежено їх віковий патоморфоз: бідна та нечисленна психопатологічна симптоматика, характерна для підлітків, в юнацькому віці з кожним роком життя стає багатшою, різноманітною та досягає свого повного розвитку в зрілому віці в типових "класичних" картинах алкогольного делірія.

Ключ. слова: этанол, ацетальдегид, серотонин, острая и хроническая алкогольная интоксикация, алкогольная зависимость, гипоталамус, средний мозг, новая кора, кровь
Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-3

Рубрики:

Алкогольні психози

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У ході роздільного дослідження та наступного зіставлення клінічних проявів алкогольного делірія в підлітковій та юнацькій групах пробандів і їх порівняння з класичним проявом білої гарячки у дорослих уточнено вікові особливості синдромологічної картини та перебігу даного виду алкогольного психозу, які дають підставу говорити про віковий патоморфоз психозу: від незрілих і редукованих форм психозу у підлітків через поступове ускладнення клініко-динамічних характеристик у юнаків у напрямку до притаманного дорослим "класичного" типу алкогольного делірія.

Рассмотрены показатели реагирования на рекламу спиртного у 31 больного алкогольной зависимостью в сравнении с 40 здоровыми. Выявлены особенности невербального поведения среди пациентов, страдающих алкоголизмом, определены характерные варианты мимики, позы и жестов в процессе просмотра алкогольной рекламы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-3

Рубрики:

Алкогольні психози

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити окремі клініко-неврологічні прояви та нейровізуальні зміни й визначити їх особливості у різних категорій хворих на тлі хронічної алкогольної інтоксикації. Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів чоловічої статі віком від 26 до 68 років. Усім хворим проведено оцінку неврологічного та нейропсихологічного статусу, проаналізовано результати інструментальних методів обстеження. Результати. Оцінка неврологічного статусу виявила зміни різного ступеня вираженості з боку черепно-мозкових нервів (зокрема окорухового), рухової, чутливої сфер, екстрапірамідної системи та вегетативно-трофічні розлади. Нейропсихологічними дослідженнями встановлено характерні прояви зниження когнітивних функцій. Виражені атрофічні та дегенеративні зміни головного мозку підтверджено результатами інструментальних методів обстеження. Висновки. Тривалість зловживання алкоголем та міцність спиртних напоїв, що споживаються, безпосередньо впливають на ступінь вираженості змін неврологічного та нейропсихологічного статусу, а також нейровізуальних змін головного мозку у хворих з хронічною алкогольною інтоксикацією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-3

Рубрики:

Алкогольні психози

Шифр НБУВ: Ж16066 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З позицій системного міждисциплінарного підходу висунуто ідею вивчення алкоголізму як наркологічної проблеми в межах сімейної медицини. Виявлено механізми розвитку і розроблено класифікацію концептуально значущих варіантів сексуальної дисгармонії, патогномонічних типовим ситуаціям алкогольної залежності у чоловіка, дружини чи обох із подружжя. Запропоновано концепцію виникнення при алкоголізмі патологічної сім'ї. Визначено диференційно-діагностичні критерії виявлених варіантів сексуальної дисгармонії і розроблено систему їх психотерапевтичної корекції.

Досліджено корекцію патогенетичної терапії за допомогою вивчення гемокоагуляції та фібринолізу в процесі комплексного лікування хворих на туберкульоз легень, які страждають хронічним алкоголізмом. Підвищено ефективність лікування даної категорії хворих шляхом застосування ендолімфатичного введення протитуберкульозних препаратів. Встановлено значні порушення гемостазу у хворих із вперше виявленим туберкульозом і у разі загострення його хронічних деструктивних форм, особливо у тих, хто страждає на хронічний алкоголізм II - III стадії. У випадку кровохаркань і легеневих кровотеч на фоні гіперкоагуляції спостерігається посилення фібринолітичної активності плазми крові (ФА), зниження активності фібринази, накопичення в крові продуктів деградації фібриногену та фібрину (ПДФ), зниження функціональної активності тромбоцитів. Проведення інтенсивної гемостатичної терапії протягом 5 - 7 днів, направленої на зниження ФА з застосуванням інгібіторів фібринолізу, дозволило досягти припинення кровохаркань і кровотеч у 96,2 % хворих. У процесі ефективного лікування антимікобактеріальними препаратами на 3 - 4 місяці спостережено нормалізацію рівня фібриногену, ФА, зниження концентрації ПДФ, що є лабораторним симптомокомплексом сприятливого перебігу туберкульозного процесу. Застосування ендолімфатичного введення рифампіцину, ізоніазиду та канаміцину в комплексі з інгібіторами фібринолізу і гепарином у більшості випадків дозволило досягти не тільки стабілізації туберкульозного процесу, його регресу, а й призвело до позитивних змін у системі гемостазу хворих на туберкульоз, які страждають на хронічний алкоголізм.

Вперше проведено клініко-епідеміологічне обстеження хворих із гострими алкогольними психозами в одному із регіонів України за одинадцятирічний сонячний цикл. Вивчено особливості циркадіанних ритмів, що обумовлюють сезонність клінічних проявів захворювання. Встановлено наявність десинхронізації фізіологічних функцій і ступінь її вираження у хворих гострими алкогольними психозами. Показано розповсюдженість осіб із різними біоритмологічними типами при цих психозах, а також залежність клініко-соціальних показників і їх динаміки від стану циркадіанних ритмів організму. Розроблено диференційовані схеми безмедикаментозних (лазерних) методів лікування і соціальної реабілітації хворих на гострі алкогольні психози з урахуванням біоритмологічного статусу, даних клініко-соціального та експериментально-психологічного дослідження.

Проведено клініко-типологічну систематику епілептиформних розладів та їх відмінність від епілептичних внаслідок хронічної алкогольної інтоксикації. Виявлено значущість біологічних чинників у їх формуванні. На основі порівняльного вивчення клінічних, електроенцефалографічних і нейропсихологічних характеристик вдосконалено діагностику епілептиформних та епілептичних розладів у разі хронічної алкогольної інтоксикації. Встановлено позитивну дію раннього призначення карбамазепіну у випадку даної інтоксикації з епілептиформними розладами та перевагу комбінованого (протиепілептичного і протиалкогольного) лікувального комплексу у терапії хворих на епілепсію, ускладнену зазначеною інтоксикацією.

Базуючись на клініко-генетичній основі запропоновано підхід щодо роздільного дослідження клінічних особливостей та частоти суспільно небезпечних дій у хворих на шизофренію в поєднанні з психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, а також з урахуванням генотипових особливостей. Установлено підвищення частоти алкогольного делірію в стані відміни у хворих на шизофренію у сполученні з алкоголізмом у порівнянні з хворими на алкоголізм. Виявлено найбільш сприятливий перебіг шизофренії у хворих з алкогольним делірієм у стані відміни в анамнезі, що виражається у більш пізній маніфестації, переважанні параноїдної форми, ремітивного перебігу та підвищенні частоти онейроїдних станів. Установлено, що перебіг шизофренії у поєднанні з синдромом алкогольної залежності характеризується більш раннім початком, підвищенням частоти безперервного перебігу та простою формою. Виявлено кращі показники сімейного стану та рівня освіти у хворих на шизофренію, які перенесли в стані відміни алкогольний делірій, у порівнянні з хворими на шизофренію у поєднанні з синдромом алкогольної залежності. Показано, що суспільно небезпечні дії у хворих на шизофренію, коморбідну з синдромом алкогольної залежності, виявляються частіше, ніж у хворих, які перенесли в стані відміни алкогольний делірій. Виявлено генотипні особливості, що характеризуються епілептичною схильністю, ліворукістю, чоловічою статтю, і такий екзогенний фактор як перенесена черепно-мозкова травма, які частіше виявляються у випадку шизофренії у хворих з синдромом алкогольної залежності. У хворих на шизофренію, які перенесли в стані відміни алкогольний делірій, а також у таких

Наведено результати комплексного клініко-імунологічного, біохімічного та інструментального обстежень 206 хворих із діагнозом хронічного гепатиту (ХГ) на тлі туберкульозу легенів і хронічної алкогольної інтоксикації (ХАІ). Діагноз хронічного токсичного гепатиту, переважно медикаментозного генезу, мав місце в 60,7 %, переважно алкогольного генезу - в 20,9 % і вірусної етіології - в 18,4 % спостережень. У 75,8 % випадків діагностовано хронічний панкреатит (ХП), який перебігає за типом кальцифікуючого панкреатиту з явищами обструкції протокової системи підшлункової залози (ПЗ) і суттєвим зниженням її функціонального стану. У обстежених хворих виявлено істотні імунологічні та біохімічні порушення, більш виражені за наявності ураження ПЗ. Встановлено позитивний вплив ербісолу на клініко-біохімічні та імунологічні показники у хворих із ХГ і ХП на тлі туберкульозу легенів і ХАІ. Повноцінну клініко-біохімічну ремісію в групі обстежених, що отримували ербісол, досягнуто у 88,9 % хворих із ХГ та у 84,7 % пацієнтів із ХП за умови припинення зловживання алкогольними напоями.

Вивчено особливості формування та динаміки синдрому залежності від алкоголю, а також психопатологічних та вегетативних розладів на різних етапах захворювання, що розвивається у хворих з цереброваскулярною патологією. На основі клінічного, експериментально-психологічного та електропунктурного (за Р.Фоллем) досліджень визначено істотні закономірності розвитку стану залежності від алкоголю, обтяженого цереброваскулярною патологією, розроблено ефективну систему його лікування та комплексної профілактики рецидивів синдрому залежності від алкоголю, доведено її ефективність у 5-річному катамнезі.

Вперше на підставі вивчення результатів комплексного клініко-параклінічного обстеження хворих встановлено особливості перебігу алгокольної полінейропатії, зокрема, в динаміці лікування із застосуванням лазеро-пунктури інфрачервоним лазерним випромінюванням (ЛП ІЧЛП) та призначенням препарату Нуклео ЦМФ Форте. Вперше вивчено особливості динаміки змін вібраційної чутливості у хворих на полінейропатію алкогольного генезу. Оцінено стан особистісної та реактивної тривожності у хворих на алкогольну полінейропатію та досліджено його зміни під дією запропонованого комплексного лікування. Вивчено особливості стану електроміографічних показників у осіб молодого та середнього віку, хворих на алкогольну полінейропатію, зокрема, залежно від статі пацієнтів і тривалості захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення електроміографічного дослідження в динаміці комплексної терапії з метою визначення ефективності лікування. Вперше досліджено функціональний стан постгангліонарних симпатичних волокон у динаміці комплексного лікування із застосуванням ЛП ІЧЛП і призначенням препарату "Нуклео ЦМФ Форте" у хворих на алкогольну полінейропатію. Вперше розроблено режим стимуляції точок акупунктури інфрачервоним лазерним випромінюванням у разі алкогольної полінейропатії залежно від клінічної форми захворювання.

Дисертацію присвячено вивченню морфо-функціональних змін при гострих і хронічних алкогольних інтоксикаціях. На основі морфо-функціонального аналізу яєчників експериментальних тварин (білих щурів) і трупів осіб жіночої статі репродуктивного віку, які мали достовірний алкогольний катамнез, визначено кореляційні зв'язки та проведено зіставлення змін яєчників в умовах гострого отруєння етанолом і тривалого впливу етилового спирту. Виявлено зниження загальної кількості фолікулів та ознаки сполучнотканинної трансформації органа, що свідчать про розвиток стійкого гіпоовуляторного статусу.

Дисертація присвячена особливостям лікування хворих на псоріаз із супутнім хронічним алкоголізмом. Уперше проведено комплексне зіставленне вивчення 176 хворих з урахуванням клінічних особливостей перебігу, змін гемодинаміки, обміну речовин та імунного статусу, функції печінки та серцевої діяльності, що дозволило об'єднати їх у дві клініко-терапевтичні групи. В залежності від рівню клініко-лабораторних порушень, диференційовано додатково рекомендована комплексна терапія імуномодуляторами, гепатопротекторами, препаратами, що нормалізують порушення серцево-судинної системи, електролітний дисбаланс, а також вітчизняним бішофітом у вигляді м'яких лікарських форм, що сприяло високій ефективності лікування (скорочення терміну лікування, подовження ремісій, запобігання рецидивів).

Вивчено клініко-психопатологічні особливості формування, перебігу та метаморфізму гіпоманіакального синдрому у хворих на алкогольну залежність. Виділено основні клінічні форми алкогольного гіпоманіакального синдрому (АГС) та запропоновано їх діагностичні критерії. Встановлено зв'язок між клінічними варіантами АГС, періодами захворювання та психологічними особливостями хворих. Досліджено метаморфоз АГС. Визначено порушення когнітивного функціонування у хворих на АГС. Уточнено рівні токсичної дезадаптації біоелектричної активності головного мозку та ступеня порушення мозкової гемодинаміки в обстежених хворих. Виявлено, що клінічні прояви гіпоманіакальних станів ускладнюються через прогресування алкоголізму. Запропоновано концепцію патогенетичного обгрунтування вибору АГС у якості терапевтичних мішеней. Доведено терапевтичну тимолептичну ефективність нейролептика групи дифенілбутилпіперидину - пімозиду в комплексному лікуванні АГС на етапах первинної та вторинної профілактики. З'ясовано, що психофармакокорекція гіпоманіакального синдрому в комплексній терапії алкоголізму покращує ефективність протиалкогольного лікування, якість і тривалість ремісії.