Цель: изучить частоту и особенности травматических повреждений локтевого нерва (ТПЛН) на различных уровнях и характер соответствующих хирургических вмешательств. Материалы и методы. Обследовано 398 больных с ТПЛН на разных уровнях: в области плеча и подмышечной впадины - 62, локтевого сустава - 65, предплечья и кисти - 257, одновременно на нескольких уровнях - 14. Показания к хирургическому лечению и выбор хирургической тактики определялись видом повреждения, сроком с момента травмы, данными клинико-неврологического и электрофизиологического обследований. Выводы. Хирургическое вмешательство при открытых ТПЛН на разных уровнях оптимально проводить в течение месяца после травмы при условии отсутствия положительной невролого-электрофизиологической динамики со стороны пораженного нервно-мышечного аппарата. При закрытых повреждениях период консервативного лечения может быть увеличен до 2 - 3 месяцев после травмы.

Представлено результати комплексного обстеження 404 випадків із травматичним ушкодженням ліктьового нерва на різних рівнях верхньої кінцівки: у 87,1 % (324) хворих ушкодження ліктьового нерва було зумовлено побутовою травмою, у 4,3 % (16) - в результаті автоаварії. У 80 % випадків із травматичним ушкодженням ліктьового нерва була відкрита травма.

Травматичні ушкодження периферичних нервів (ТУПН) є найбільш частішими та функціонально тяжкими формами рухових і чуттєвих розладів верхніх і нижніх кінцівок. Цей вид травматизму супроводжується тривалими порушеннями працездатності та високим рівнем інвалідизації. Ушкодження серединного нерва (СН) складає до 30 % ушкоджень нервових стовбурів верхніх кінцівок. Проведені дослідження показують, що діагностична та лікувальна допомога має низький рівень за цього виду ушкодження. Тактико-діагностичні помилки при ушкодженні СН є наслідком недостатньої підготовки лікарів хірургічних спеціальностей під час проведення медичної допомоги цієї категорії хворих, особливо на ранніх етапах лікування. Ця робота дозволяє поліпшити знання у разі ТУПН, зокрема порушенні цілісності СН.

Досліджено внутрішньопучкову будову сідничного нерва білого щура та людини, а також особливості післятравматичної регенерації сідничного нерва білого щура під впливом екзогенної гіпертермії (+ 35 - 37 °C) в експерименті. Встановлено, що сідничні нерви білого щура та людини за принципом внутрішньої будови є ізоморфними фармаціями периферичної нервової системи. Екзогенна гіпертермія (+ 35 - 37 °C) стимулює, впливає на проліферацію сполучнотканинних елементів і кровоносних мікросудин регенераційної невроми. Дані умови забезпечують більш інтенсивну регенерацію новоутворених аксонів у ранні (3 - 7 діб після невротомії) терміни, а також упорядкований їх ріст, прискорення дозрівання аксонів та їх мієлінізації у більш пізні терміни.

Проведено вивчення клінічної картини та результатів хірургічного лікування 217-ти хворих з травматичними ушкодженнями серединного нерва на різних рівнях залежно від характеру і термінів травми. Удосконалено методи діагностики та лікування за травматичного ушкодження серединного нерва на різних рівнях. Розроблено та впроваджено у практику лікувально-діагностичні алгоритми надання спеціалізованої допомоги хворим з травматичними ушкодженнями серединного нерву, які визначають чітку послідовність клінічної оцінки та інструментальних методів обстеження хворих з даною патологією. Визначено показання та протипоказання, а також терміни хірургічного лікування. Проаналізовано результати оперативного лікування. Встановлено, що за травматичного ушкодження серединного нерва на рівні верхньої третини передпліччя, які супроводжуються ушкодженням його коротких м'язових гілок, доцільним є проведення реконструктивних операцій на нервовому стовбурі у поєднанні з коригувальними ортопедичними операціями. З'ясовано, що за травматичних ушкоджень серединного нерва больовий синдром зустрічається у 53 %, комплексний регіонарний больовий синдром - у 7,4 %. Встановлено вплив рівня ушкодження на частоту розвитку больового синдрому. Виявлено статично достовірний зв'язок залежності позитивних результатів хірургічного лікування та терміну з моменту травми. Показано, що довготривала післяопераційна електростимуляція забезпечує зниження інтенсивності больового синдрому на довгий час. З'ясовано, що використання розроблених алгоритмів дозволяє встановити позитивний стан верхньої кінцівки у 91 %.

Мета роботи - поліпшити результати лікування невропатичного больового синдрому і спастичності у хворих з наслідками травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку. Проаналізовано результати лікування 26 хворих з невропатичним больовим синдромом та спастичністю на тлі наслідків травматичного ушкодження шийних сегментів спинного мозку. Хворих з високою спастичністю було 12, з невропатичним больовим синдромом - 7, з поєднанням невропатичного больового синдрому та спастичності - 7. Оцінку результатів лікування проводили залежно від тяжкості травми і виду застосованого лікування. У лікуванні больового синдрому епідуральна електростимуляція була ефективною у 77,8 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення - в усіх хворих. У лікуванні спастичності електростимуляція була ефективною у 33,3 % хворих, DREZ-томія шийного потовщення - у 85,7 %, DREZ-томія поперекового потовщення - в усіх хворих. Висновки: диференційований підхід до вибору методу лікування спастичності та невропатичного больового синдрому у хворих з наслідками травматичного ушкодження спинного мозку дає змогу досягти доброго результату в більшості пацієнтів.

Мета дослідження - встановлення змін, що відбуваються в кінцівках щурів у випадку пошкодження стегнового (СтН) і сідничного нервів (СН). За перетину СН зміни в кінцівці проходять низку послідовних стадій. Досліджено ранні зміни за цих станів. У першу годину після перетину СН спостерігається зменшення питомої маси м'язового волокна з її зниженням до четвертої години експерименту. За перетину СтН зміни в м'язах передньої групи відбуваються аналогічно до змін м'язів задньої групи стегна й у тій самій послідовності. За перетину СтН діаметр артеріол до четвертої години експерименту збільшується в 1,3 разу, а венул - в 1,7 разу. Діаметр капілярів у цьому разі не змінюється.

Дані щодо структурних та функціональних змін у моторних кінцевих пластинках та м'язових волокнах м'яза-цілі після ампутації сьомого шийного нервового корінця (процедури в межах трансплантаційного хірургічного лікування наслідків відриву корінців брахіального сплетіння) поки що обмежені. Досліджено функціональні зміни в згаданих структурах, використовуючи методику стимуляційної "одноволоконної" електроміографії за умов експериментальної моделі на тваринах. Унілатеральну ампутацію сьомого цервікального нервового корінця виконано на 36 щурах-самцях, і триголові м'язи плеча тестовано за допомогою згаданої ЕМГ-методики в різні часові інтервали. Виявлено суттєві відмінності середніх варіацій ("дрижання", jitter, різниць між послідовними величинами) латентних періодів, характерних для прилеглих одне до одного м'язових волокон, у перший, другий, четвертий та шостий тижні після операційного періоду. В цей час щільність волокон у зоні ефективної стимуляції також поступово зростала. На 8 - 12-й тижні післяопераційного періоду значення варіацій ("дрижання") поверталися до нормальних, тоді як значення щільності активованих волокон продовжували зростати. Одержані результати свідчать про те, що післяампутаційні компенсаторні процеси в м'язах-цілях волокон нервового корінця С7 завершуються через 9 - 12 тижнів після ампутації останнього.

Вивчено ультраструктурні зміни у сідничому нерві гіпотиреоїдних щурів через 2 і 3 тижні після стандартного його перетину. Встановлено, що після нанесення стандартної травми за умов гіпотиреозу через 2 тижні у дистальному відділі сідничого нерва із великою затримкою у часі розпочинались дегенераційні зміни. Затримка дегенерації призвела до більш пізнього розвитку регенерації у сідничому нерві щурів з гіпотиреозом, перші прояви якої з'явились лише через 3 тижні після перетину. Окрім відставання етапів відновлення ушкодженого нерва виявлено ознаки патологічного порушення мієлінізації з наступним руйнуванням аберантних новоутворених волокон.

Уперше встановлено особливості ультраструктурних змін у нервовому стовбурі за умов набутого гіпотиреозу після тяжкого ушкодження нервового стовбура залежно від терміну після травмування. Уперше за умов перерізки периферичного нерва у разі гіпотиреозу вивчено стан нервових волокон, що проростають у дистальний відрізок нервового стовбура, та їх мієлінізацію під впливом L-тироксину і міакальцику. Одержані дані дозволили з'ясувати закономірності процесів регенерації та мієлінізації нервових волокон у різні терміни після ушкодження залежно від впливу L-тироксину і міакальцику за умов відтворення експериментальної моделі травми периферичного нерва.

Виявлено вплив однобічної травми сідничного нерва на силу довільних м’язових скорочень згиначів та розгиначів стопи травмованої та контралатеральної кінцівок, а також часові етапи їх функціонального відновлення. Показано, що на обох кінцівках найбільша втрата та термін повного відновлення сили притаманні тильним флексорам у порівнянні з плантарними. З'ясовано, що у разі одноразового та хронічного введення оксибутират натрію (ОБН) має вибіркову дію по відношенню до нервово-м'язового апарату травмованої кінцівки. За умов хронічного введення ОБН прискорює відновлення сили м'язів травмованої кінцівки та стимулює зростання сили м'язів інтактної контралатеральної кінцівки, причому цей ефект спостерігається навіть через 5 - 8 тижнів після припинення його введення. Під дією хронічного введення ОБН поряд зі зниженням збудливості відбувалося полегшення проведення збудження на обох кінцівках за непрямого подразнення м'язів гомілки після травми нерва.

Вивчено та доповнено дані про зміни судинного русла скелетної мускулатури задніх кінцівок щурів за денервації шляхом перетискання та перерізування сідничного й стегнового нервів. Уточнено та доповнено відомості про особливості топографії, описано варіанти розташування судинно-нервового пучка задніх кінцівок щурів. Описано закономірності зміни судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) скелетної мускулатури задніх кінцівок щурів при денервації. Встановлено, що за перерізування сідничного та стегнового нервів зміни на рівні ГМЦР скелетної мускулатури більш виражені у порівнянні з перетисканням периферичних нервів. На основі особливостей топографії м'язів задніх кінцівок щурів запропоновано шкірні розрізи, відповідні проекції сідничного та стегнового нервів. Визначено динаміку зміни діаметрів судин ГМЦР скелетних м'язів за денервації в її ранні терміни та визначено взаємозв'язок між параметрами ГМЦР і терміном денервації.

В ході експериментальної частини роботи на 76-ти трупах людей встановлені морфометричні показники топографії променевого нерва в ділянці плеча, зокрема, точка виходу променевого нерва з однойменного каналу у дорослих чоловіків мезо- та брахіморфної статури й у всіх жінок є сталим топографоанатомічним орієнтиром, який знаходиться на відстані D-E та визначається коефіцієнтом 1,3 Е-F, де D - точка виходу променевого нерва з борозни Е та F - верхівки латерального та медіального надвиростків плечової кістки відповідно. На підставі аналізу оперативного лікування 197-ми хворих з переломами плечової кістки шляхом оцінки віддалених результатів створений алгоритм диференційованого підходу до вибору оптимальної технології остеосинтезу з врахуванням конституційних особливостей пацієнта, виду та типу перелому, результатів клінічно-інструментального неврологічного обстеження. Під час оцінювання віддалених результатів хірургічного лікування переломів плечової кістки з урахуванням топографічно-конституційних особливостей променевого нерва в ділянці плеча показана ефективність використання інтрамедулярного блокованого остеосинтезу та пластин з кутовою стабільністю. Водночас, проведення оперативного лікування переломів плечової кістки без урахування топографічно-конституційних особливостей променевого нерва в ділянці плеча вказує на відносний ризик розвитку невропатії зазначеного нерва 7,2 (95 % ДІ 4,2 - 12,5) із співвідношенням шансів 13,5 та абсолютним ризиком 43 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.822.1 + Р638.596-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Пошкодження поперекових і крижових нервів

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - поліпшення результатів відновного лікування хворих з ушкодженням ліктьового нерва з застосуванням тривалої електростимуляції. У клініці відновлювальної нейрохірургії у період з 2008 до 2012 р. прооперовано 15 хворих з ушкодженням ліктьового нерва з використанням методики прямої тривалої електростимуляції. Всім хворим виконано невроліз та декомпресію ліктьового нерва (у 2-х хворих електростимуляційну систему встановлювали після нейрорафії). Після звільнення ліктьового нерва від щільних рубцево-змінених тканин, що його оточують, було проведено імплантацію електростимуляційної системи "НейСі-3М" (Україна). Ця система має переваги над короткотривалою електростимуляцією, оскільки не потребує відвідування хворим фізіотерапевтичного відділення. Система є індивідуальною та надає змогу здійснювати стимуляцію хворим за домашніх умов декілька разів на добу протягом тривалого часу, що суттєво підвищує ефективність лікування. Завдяки проведеному лікуванню у 12-ти (80 %) хворих одержано позитивні результати відновлення функції ліктьового нерва (покращання рухів кисті, чутливості, зникнення або зменшення больового синдрому, регрес вегетативно-трофічних змін). Зроблено висновок, що використання тривалої електростимуляції - ефективний і безпечний метод впливу на функціональний стан нервово-м'язового апарату кінцівки у випадку ушкоджень ліктьового нерва. Електростимуляція ефективна також у хворих з давністю захворювання понад два роки. Її використання надає змогу досягнути більш повноцінного та швидкого відновлення втраченої функції у порівнянні з хворими, яким проведено невроліз та декомпресію без електростимуляції.

Наведено результати хірургічного лікування 57 хворих з приводу наслідків ушкодження сідничого нерва (СН) з використанням системи для тривалої електростимуляції "Нейсі 3М". Система вітчизняного виробництва, індивідуальна, надає можливість проведення сеансів прямої електростимуляції в домашніх умовах, кілька разів на добу, протягом тривалого часу. Досягнуто позитивні результати у вигляді збільшення об'єму та сили рухів у нижніх кінцівках (НК) різного ступеня, відновлення чутливості та зникнення або зменшення вираженості больового синдрому у 46 (81 %) хворих. За неефективності консервативного лікування та наявності показань до оперативного втручання у хворих у разі ушкодження СН використання тривалої електростимуляції забезпечує відновлення втрачених функцій НК, регрес больового синдрому та вегетативно-трофічних розладів.

Проведен сравнительный анализ силовой активности мышц (разгибателей и сгибателей стопы и сгибателей пальцев задних конечностей) крыс на протяжении периода системного введения натрия гамма-гидроксибутирата (ГГОБ) (100 мг/кг, внутрибрюшинно, ежедневно в течение 4-х нед) после унилатерального передавливания седалищного нерва (СН). Анализировали отдаленные эффекты после введения препарата (10-я и 12-я нед после операции). Силу сокращения мышц определяли с помощью тензометрических устройств. В контрольной группе животным СН также передавливали, но ГГОБ не вводили. В экспериментальной группе спустя неделю после операции у мышц на стороне передавливания нерва была выражена заметная функциональная потеря (20 - 24 %), тогда как на противоположной стороне наблюдался функциональный прирост (60 - 17 %). Начиная со 2-й по 4-ю неделю введения ГГОБ травмированная конечность реагировала стойким приростом силы и у мышц-разгибателей, и у сгибателей (соответственно в 2 - 2,5 раза и на 20 - 50 %), тогда как прирост силы сокращений мышц контралатеральной конечности (30 - 40 %) не зависел от функционального назначения мышц. В отдаленные сроки (10-я и 12-я нед) после операции сила сокращений мышц травмированной и контралатеральной конечностей увеличивалась максимально на 30 - 40 % по сравнению с контролем, причем данный прирост на травмированной конечности наблюдался у разгибателей, а на контралатеральной - у сгибателей.

Исследованы закономерности изменений гемомикроциркулярного русла (ГМЦР) мышц задних конечностей при повреждении седалищного и бедренного нервов. Описана закономерность измерения ГМЦР скелетной мускулатуры задних конечностей крыс при денервации. На основе особенностей топографии мышц задних конечностей крыс предложены кожные разрезы, соответствующие проекциям седалищного и бедренного нервов, определена динамика изменения диаметров сосудов ГМЦР скелетных мышц при денервации в ее ранние сроки и взаимосвязь между параметрами ГМЦР и сроком денервации. Полученные данные позволяют углубить и дополнить существующие данные об изменении строения скелетной мускулатуры и ГМЦР при повреждении периферических нервов, что позволяет улучшить и оптимизировать оказание первой помощи при травмах, сопровождающихся разрывом нервов.

Розширено наукові уявлення щодо регенераторних можливостей променевого нерва в порівнянні з серединним нервом, яке показало не кількісне, а лише якісно краще відновлення нервово-м'язового апарату (переважно його функціонального стану). На основі клінічних досліджень підтверджено факт можливої іннервації довгої голівки триголового м'яза плеча за рахунок гілок пахового нерва. Визначено, що найбільш частим ушкодженням променевого нерва є його ураження в середній третині плеча, при цьому у 85 % випадків воно пов'язане з переломами плечової кістки та заходами щодо лікування цих переломів. Запропоновано адаптовану до даного виду патології шкалу оцінки функціонального стану кінцівки - модифіковану шкалу оцінки втрати рухової функції променевого нерва. Доведено неефективність використання методу прямої невротизації у разі ушкоджень променевого нерва. Виявлено, що довготривала електростимуляція за допомогою імплантованих систем є методом вибору в лікуванні застарілих і неефективно відновлюваних ушкоджень променевого нерва. Основним критерієм для постановки такої системи є наявність мінімальної електрофізіологічної активності м'язів. Показано, що частота спонтанного відновлення функції нерва за результатами відновлення функції нервово-м'язового апарату після закритого ушкодження променевого нерва складає більше 80 %. Визначено чинники ризику, які погіршують або унеможливлюють спонтанну регенерацію при закритих ушкодженнях променевого нерва.

На сучасному рівні широко в медичній практиці застосовується високочастотні-електрозварювальні технології, але вплив їх на нервову тканину до цього часу не визначено. Мета роботи - вивчення змін ультраструктури клітинних популяцій аферентного сегментарного центра під час процесу регенерації травмованого сідничого нерва за умов впливу високочастотної електрозварювальної технології. За допомогою методу електронної мікроскопії вивчено аферентні сегментарні центри сідничних нервів щурів (n = 20) на 1, 6 тижнях після операції відтворення моделі стандартної травми периферійного нерва з подальшим відновленням цілісності стовбура за допомогою епіневрального шва (I група) та після оперативного лікування травми нерва за запропонованою методикою з використанням високочастотної електрозварювальної технології. Контролем були псевдооперовані щури (n = 5) (III група). У разі відновлення цілісності нервового стовбура за допомогою СВ-електрозварювальної технології в нейроцитах спинномозкових вузлів ознаки альтерації та активації виражені слабкіше, ніж в групі тварин, яким цілісність нервового стовбура було відновлено за допомогою епіневральних швів. У групі тварин, яким було застосовано електрозварювальну технологію, також знижена комунікаційна взаємодія між клітинами сателітами та нейронами. Вище наведене свідчить, що у тварин, яким було застосовано електрозварювальну технологію, наявна відсутність затримки дегенерації та існують благоприємні умови для росту аксонів. Висновки: застосування ВС-електрозварювальної технології сприяє прискоренню відновлення травмованого периферійного нерва.