Розроблено діагностичний та лікувальний алгоритми, системи прогнозування рецидивних кровотеч у разі синдрому Меллорі - Вейсса (СМВ) для поліпшення наслідків лікування. Створено класифікацію, орієнтовану на причини виникнення СМВ. Проведено патоморфологічний аналіз ділянки езофагокардіального переходу до типу підслизового варикозу, що розвивається внаслідок "прихованої" портальної гіпертензії, у поєднанні з конституційно обумовленою недостатністю сполучної тканини. Запропоновано діагностичний алгоритм, який з високою вірогідністю дозволив встановити діагноз ще до проведення ендоскопічного дослідження. Для визначення достовірних факторів, які призвели до розвитку рецидиву кровотечі (РРК) використано покроковий дискримінантний аналіз, що виявив 4 дискримінантні змінні, в процесі обчислення яких розроблено комп'ютерні програми та бальні формули з виділенням груп з низькою та високою ймовірністю виникнення РРК. На підставі отриманої прогностичної системи розроблено алгоритм лікувально-профілактичних засобів, внаслідок застосування якого частоту рецидивних кровотеч зменшено з 8,7 % до 3,4 %, термін стаціонарного лікування хворих з 5,82 +- 2,51 л/д до 3,75 +- 1,85 л/д.

Проаналізовано досвід лікування 145тиворих з шлунково-кишковими кровотечами, які виникли на тлі цукрового діабету. Всього оперовано 105 хворих, у 27-ми - операцію визнали недоцільною, 13 хворих відмовились від операцій. Вибір правильної тактики антибіотикопрофілактики та хірургічного лікування вищеозначеної патології у 2/3 хворих отримав добрі, та у 1/3 - задовільні результати без гнійно-септичних ускладнень.

Визначено шляхи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з кровоточивими гастродуоденальними виразками завдяки застосуванню нових технологій і зниженню частоти післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.

Проаналізовано дані про 1201 хворого, прооперованого в центрі з надання невідкладної допомоги з приводу шлунково-кишкових кровотеч м. Києва у разі кровоточивих гастродуоденальних виразок. В даній групі гнійно-септичні ускладнення спостерігались у 16-ти хворих (1,3 %). Серед них зустрічались загоєння ран (у 13-ти прооперованих) та абсцеси черевної порожнини у трьох. Проведено аналіз причин розвитку цих ускладнень і засоби їх профілактики. З використанням передопераційного введення антибіотиків, виконанням органозберігаючих операцій на основі ваготомії та невідкладних операцій (протягом 6 - 24 год) у разі нестійкого гемостазу вдалося знизити частоту гнійно-септичних ускладнень з 1,3 % до 0,9 %.

У хворих з гострою виразковою шлунково-кишковою кровотечею різного ступеня вивчено спектр сироваткового білка з використанням методу ДЕФ в ПААГ, кількісний вміст Ig G, A, M у цих фракціях, кількість та функціональну активність T- і B-лімфоцитів, активність трансферину, церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, вміст заліза, цинку та міді, показники перекисного окиснення ліпідів і стан АОЗ, які вказують на значне ураження функціонального стану печінки та зниження імунологічної реактивності організму у разі постгеморагічної анемії. Ці дані взято за основу для визначення тактики та вибору методу оперативного втручання, розробки комплексного консервативного та післяопераційного лікування хворих, спрямованого на ліквідацію кровотечі та постгеморагічної анемії, а також виникнення гострої печінково-ниркової недостатності. Вперше у хворих з виразковими гастродуоденальними кровотечами виявлено виражену гіпоальбунемію та диспротеїнемію фракцій швидких і повільних посттрансферинів, яка характеризується зменшенням кількості альбумінів, підвищенням вмісту церулоплазміну та зниженням трансферину, зростанням білка у фракціях 13, 14, 21, 25, які мали прямий зв'язок з тяжкістю крововтрати і виникненням печінково-ниркової недостатності. У даних хворих виявлено високий рівень ДК і МДА, зниження вмісту трансферину, підвищення церулоплазміну та дворазове зниження активності карбоангідрази та каталази, що вказує на виражену гіпоксію з розвитком ендотоксикозу та зниження антиоксидантного захисту. Встановлено, що у хворих з виразковими кровотечами спостерігається майже дворазове зниження вмісту заліза,

Проведено аналіз хірургічного лікування 180-ти хворих з гастродуоденальними кровотечами виразкової природи. Виявлено несприятливі фактори можливості розвитку рецидиву кровотечі. Розроблено комплексну хірургічну тактику лікування, направлену на покращання кровотворення, збереження та відновлення об'єму крові, білкового обміну з мінімальним застосуванням препаратів крові.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 327-ми пацієнтів з виразковими гастродуоденальними кровотечами. У 39-ти (11,9 %) спостерігалися гнійно-септичні ускладнення різного характеру. Шляхом мультифакторного аналізу виділено незалежний критерій виникнення цих ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Летальність у випадку появи гнійно-септичних ускладнень є високою, проте запроваджена у клініці лікувальна тактика дала змогу суттєво знизити їх частоту і, відповідно, післяопераційну летальність.

Показано комплексний характер етіологічних чинників, розкрито механізми виникнення розривів та надано характеристику дисфункції гастроезофагальної зони у випадку синдрому Маллорі - Вейса (СМВ). Визначено залежність ступеня тяжкості крововтрати та частоти рецидивів кровотечі від кількості, локалізації, глибини розривів стінки езофагокардіальної зони, ступеня локального гемостазу та супутньої патології. Вивчено клініко-лабораторні показники, кислотність та моторну функцію шлунка в хворих на СМВ, встановлено ступінь залежності їх порушень від обсягу крововтрати. Досліджено ультраструктурні зміни в зоні розриву стінки стравохідно-шлункового переходу. Хурургічну тактику та вибір методів гемостатичних заходів оптимізовано залежно від стадії локального гемостазу в зоні розриву. Розроблено алгоритм хірургічної тактики у хворих на СМВ, а також нові схеми комбінацій лікарських препаратів, комплекс інструментальних та хірургічних втручань, в тому числі, малоінвазивні методи досягнення гемостазу залежно від швидкості, ступеня тяжкості крововтрати та з урахуванням супутньої патології. Запропоновано комплекс заходів для попередження та усунення інтоксикаційного делірію та блювотного рефлексу.

Приведена клинико-экспериментальная оценка различных вариантов трубчатых резекций желудка с применением комплекса клинических и экспериментально-морфологических методов исследования. Освещены преимущества и недостатки различных способов трубчатых резекций желудка, наиболее эффективная тактика консервативного и оперативного лечения. Рассмотрены вопросы профилактики и лечения постгастрорезекционных осложнений, представлены схемы медикаментозной противоязвенной терапии. Описан алгоритм эффективного консервативного и оперативного лечения больных с хроническими и осложненными гастродуоденальными язвами.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-3 + Р457.465.203.2-52

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати лікування 24-х хворих з гастродуоденальними кровотечами виразкової етіології та високим ризиком оперативного втручання. Використання інфузії блокатора протонної помпи омеза в комплексі з гемостатичною терапією дає змогу виграти час для проведення операції у зручніший для хворого термін, знижує ризик рецидиву кровотечі в стаціонарі.

Обгрунтовано застосування тимчасової оклюзії аорти в лікуванні тяжких абдомінальних кровотеч різної етіології, ускладнених геморагічним шоком, під час оперативних втручань на органах черевної порожнини та зачеревинного простору. Встановлено, що дозована оклюзія аорти зменшує негативні ефекти повної оклюзії внаслідок зниження післянавантаження міокарда, зменшення сили гемодинамічного "удару", вираженості ішемії абдомінальних органів і швидкості наростання реперфузійного синдрому, що обумовлює збереження гемостазу та задовільне функціонування серця й легень у післяоклюзійному періоді. Запропоновано алгоритм та методику проведення тимчасової балонної оклюзії аорти для клінічного застосування, доведено її ефективність як методу досягнення гемостазу та гемодинамічної стабілізації хворих.

Мета роботи - проаналізувати лікувальну тактику у випадку шлунково-кишкових кровотеч гастродуоденальної зони. Матеріали та методи. Проаналізовано результати лікування 115-ти хворих, госпіталізованих з приводу гастродуоденальних кровотеч виразкової етіології. Вік хворих становив від 21-го до 88-ми років, чоловіків було 98 (85,2 %), жінок 17 (14,8 %). Виразку шлунка виявлено в 32-х (27,8 %) пацієнтів, виразку дванадцятипалої кишки - у 75-ти (65,2 %), поєднані виразки шлунка та дванадцятипалої кишки спостерігали у 8-ми (6,9 %) випадках. Усіх хворих комплексно обстежували, дані обстеження були критерієм вибору лікувальної тактики. Результати. У невідкладному порядку прооперовано 12 хворих (10,4 %); у відстроченому - 4-х (3,5 %). Післяопераційна летальність серед пацієнтів, прооперованих у невідкладному порядку, становила 12,6 % (2 випадки). Не оперовано 97 хворих (84,3 %),

їм проводили консервативне лікування. Комплексна противиразкова терапія включала використання квамателу (фамотидину), який вводили в добовій дозі 40 - 80 мг, кларитроміцину 500 мг двічі на добу та метронідозолу 500 мг двічі на добу. Така терапія дала змогу досягти стійкого гемостазу. Висновки. Лікувальна тактика з використанням ендоскопічної діагностики, гемостатичних і противиразкових лікарських засобів дає змогу своєчасно коригувати хірургічну тактику, зменшити кількість екстрених оперативних втручань. Для запобігання рецидиву виразкових гастродуоденальних кровотеч необхідно застосовувати активно-очікувальну та індивідуальну тактику лікування.

Уперше вивчено морфофункціональні просторові та імуноморфологічні характеристики стінки шлунка та виявлено три варіанти гастритів, ускладнених кровотечею, - гострих, хронічних зі стабільним локальним імунним гомеостазом та хронічних з поглибленням імунного дисбалансу слизової оболонки шлунка. Досліджено динаміку змін концентрації секреторного імуноглобуліну A (SIgA) й активності синтезу плазмоцитами основних класів імуноглобулінів (Ig A, Ig M, Ig G) та їх кореляційний зв'язок з важкістю структурних уражень стінки шлунка за різних варіантів клінічного перебігу гастриту, ускладненого кровотечею. Установлено значення динамічної оцінки локального імунного статусу як прогностичного критерію перебігу гастриту та взаємопов'язаного з ним ризику відновлення кровотечі.

Анализ результатов анестезиологического обеспечения у 135-ти пациентов, оперированных по поводу желудочно-кишечных кровотечений, позволил провести стрессбиометрию и стрессбиокоррекцию оригинальными методами, которые обеспечили снижение летальности до 2,9 %.

Ключ. слова: гелікобактерна інфекція, пілородуоденальний стеноз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.203.2-52

Рубрики:

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Клинический опыт свидетельствует о необходимости введения прямых антикоагулянтов в профилактических дозах больным, оперированным по поводу желудочно-кишечного кровотечения. Наиболее эффективным и безопасным является препарат из группы низкомолекулярных фракционированных гепаринов "Фраксипарин". Обобщенные данные в группе больных, у которых применяли "Фраксипарин", свидетельствуют об отсутствии неблагоприятного пика эффекта после введения препарата, постепенном действии и удержании плато в период между введением препарата, отсутствии выраженного аддитивного неконтролируемого действия фраксипарина после каждого последующего введения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.203.2

Рубрики:

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.203.2

Рубрики:

Хірургічне лікування гастродуоденальних кровотеч

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ