Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2-52

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: ДС50472 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2в4

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто комплексний метод контролю за біостимуляцією неспецифічної резистентності організму у хворих з хронічним остемієлітом: визначення енергетичної активності меридіанів, енергетичної рівноваги організму, неспецифічної резистентності організму за гематологічними показниками, контроль за бактеріальним очищенням ран і клінічні методи дослідження. Завдяки використанню всіх методів отримано позитивну достовірну кореляцію.

Вивчено антилізоцимну активність умовно-патогенних бактерій - збудників посттравматичних остеомієлітів. Встановлено, що всі ідентифіковані грампозитивні та грамнегативні мікроорганізми мають антилізоцимну активність, яка переважає у Staphylococcus aureus.

Досліджено питання впровадження технологій квантової медицини - мікрохвильової резонансної терапії (МРТ) - у комплекс лікування травматичного остеомієліту. Розроблено методику МРТ для різних етапів лікування та за умов різної локалізації патологічного процесу. Результати клінічних спостережень і параклінічних досліджень 180 хворих на травматичний остеомієліт (130 хворих, яким у комплексі з радикальним хірургічним лікуванням застосували мікрохвильову резонансну терапію та 50 хворих контрольної групи), засвідчили високу ефективність даного методу лікування, що справляє імунокоригувальний вплив на стан захисних сил організму хворих, позитивно впливає на перебіг інфекційного процесу, сприяє зникненню патогенної мікрофлори, нормалізує показники симпато-адреналової системи, покращує мікроциркуляцію та регіональний кровообіг пошкодженої кінцівки. Зроблено висновок: МРТ позитивно впливає на перебіг патологічного процесу у хворих на травматичний остеомієліт, надає можливість купірувати провідні патологічні симптомокомплекси - послаблювати больовий синдром, зменшувати набряки ураженої кінцівки, сприяє загоюванню трофічних виразок і гранулюючих ран, усуває неврологічні ускладнення, поліпшує загальний психоемоційний стан хворого. Застосування МРТ у комплексному лікуванні травматичного остеомієліту зменшує кількість загострень запального процесу, скорочує тривалість лікування та поліпшує віддалені результати.

Дисертацію присвячено актуальним проблемам оптимізації лікувального процесу та покращанню результатів лікування хворих на післятравматичний остеомієліт, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Проаналізовано результати обстеження та лікування 229 хворих на післятравматичний остеомієліт довгих кісток, які перебували в клініці кістково-гнійної хірургії Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України. Вперше на базі значного клінічного матеріалу розглянуто питання особливостей перебігу кістково-гнійної інфекції та лікування хворих на післятравматичний остеомієліт - мешканців районів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі клініко-рентгенологічних і лабораторних досліджень виявлено, що клінічний перебіг післятравматичного остеомієліту у хворих, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС, більш тяжкий та затяжний, а імунологічні, біохімічні та інші патофізіологічні показники змін гомеостатичних функцій організму більш виражені. Проведені мікробіологічні та серологічні дослідження свідчать про суттєве збільшення після аварії на ЧАЕС частоти гемолітичного стрептокока групи А та частки багатокомпонентних мікробних асоціацій грамнегативних бактерій. Завдяки імунологічним дослідженням з'ясовано, що зі збільшенням терміну після аварії на ЧАЕС зміни кількісних та якісних показників Т-клітинного імунітету в опромінених хворих посилюються. Розроблено системи комплексного лікування та імунотерапії хворих на післятравматичний остеомієліт, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Досліджено ефективність і доцільність застосування фторхінолонів під час проведення курсу

Основными методами консервативной терапии при остеомиелите является антибактериальная, инфузионная иммунотерапия и физические методы лечения. Однако, до настоящего времени нет экспериментальных данных о целесообразности применения вышеперечисленных способов лечения. Исследованы восемь серий животных, у которых искусственно вызван остеомиелит большеберцовой кости с применением различных комплексов консервативной терапии. Полученные данные свидетельствуют о высокой эффективности применения комплексной консервативной терапии при лечении и профилактике посттравматического остеомиелита.

Встановлено, що розвиток та перебіг хронічного травматичного остеомієліту протікає на фоні значного порушення тиреоїдної функції щитовидної залози. Виявлено та морфологічно доведено гіпофункціональний стан щитовидної залози на етапах розвитку гнійно-некротичного процесу. Досліджено клінічну ефективність препарату щитовидної залози - трийодтироніну, а також розроблено схему його застосування. Показано доцільність і необхідність використання трийодтироніну як препарату, що підвищує ефективність комплексного лікування. Корекція тиреоїдного статусу в комплексному лікуванні хворих хронічним травматичним остеомієлітом позитивно впливає на перебіг захворювання, знижує кількість ранніх післяопераційних ускладнень, сприяє нормалізації процесів остеорепарації, покращує анатомічні та функціональні результати лікування.

Вивчено видовий спектр умовно-патогенних бактерій-збудників післятравматичних остеомієлітів. Встановлено, що післятравматичні остеомієліти є поліетіологічними інфекційними захворюваннями. Причиною їх виникнення є різноманітні грампозитивні та грамнегативні умовно-патогенні бактерії, серед яких домінують представники роду Staphylococcus. У загальній структурі останніх найбільшу частоту розповсюдженості мають золотаві стафілококи, які спроможні викликати остеомієліти як у монокультурі, так і в бактеріальних асоціаціях.

Отмечено, что лечение больных остеомиелитом представляет собой одну из ведущих проблем современной ортопедии. По данным исследований, после общепринятых методов лечения переломов, осложнения в виде нагноения мягких тканей встречаются у 31,5 %, а остеомиелит в 5,9 % случаев. В клинике проведено комплексное лечение осложнений 1084-м больным после переломов голени, 126-ти больным с гнойным поражением бедра и 112-ти - с поражением суставов нижних конечностей. Проводимая индивидуальная комплексная консервативная терапия, правильно выбранная оперативная тактика с применением аппаратов внешней фиксации обеспечили наиболее эффективные результаты лечения.

В практике лечения 55 больных с хроническим посттравматическим остеомиелитом длинных костей применен зинацеф. Изучена чувствительность микрофлоры к препарату по сравнению с другими широко распространенными антибиотиками. Зинацеф вводился внутривенно, внутрикостно, внутриартериально и внутримышечно. При исследовании выявлены преимущества зинацефа: более высокая чувствительность микрофлоры, высокий коэффициент эффективности действия, хорошая переносимость и уменьшение числа случаев рецидива заболевания.

Здійснено аналіз організації ургентної допомоги потерпілим з поєднаними пошкодженнями, використаних методів діагностики, визначення тактики лікування та структури летальності. Обгрунтовано доцільність створення травматологічних центрів і міждисциплінарного підходу до лікування. Розроблено штатно-організаційну структуру травматологічного центру. Доведено необхідність виділення з хірургічних спеціальностей фаху травматолога широкого профілю (хірурга-травматолога). Розроблено алгоритми, схеми діагностики, прогнозування клінічного перебігу поєднаної травми в гострому та ранньому періодах, визначено оптимальні терміни різних методів і технологій лікування переломів. Досліджено проблеми зовнішньої та внутрішньої стабілізації переломів довгих кісток залежно від оцінки важкості травми та прогнозування наслідків лікування.

Оценено функциональное состояние кровообращения, показатели перекисного окисления липидов и системы гемостаза в динамике у больных хроническим посттравматическим остеомиелитом. Проведены функциональные исследования у 176-и больных методами электрокардиографии, эхокардиографии, тетраполярной реографии, сегментарной реографии конечностей, термографии. Состояние системы гемостаза оценено по результатам аутокоагуляционного теста, протромбиновому времени, показателю эуглобулинового фибринолиза, уровню фибриногена А и Б. У больных остеомиелитом отмечены изменения биоэлектрической активности сердца, нарушение общей и местной гемодинамики, накопление в плазме крови продуктов липидной пероксидации и угнетение факторов антиоксидантной защиты, коагулопатия. После операции и в процессе восстановительного лечения зарегистрирована благоприятная динамика отмеченных показателей с постепенной их нормализацией в периоде реадаптации. Наиболее информативным и доступным для выполнения в лаборатории оказалось содержание МДА. Его повышение указывает на необходимость включения в комплексную терапию посттравматического остеомиелита препаратов антиоксидантного действия.

Наведено результати клінічного використання гранульованого матеріалу, виготовленого на базі природного гідроксоапатиту, для заміщення кісткових дефектів у 22-х хворих на хронічний остеомієліт. Динамічне спостереження за допомогою рентгенологічного, сонографічного, імунологічних та біохімічних методів довело адекватність перебудови дослідного матеріалу в процесі репаративного остеогенезу.

Проанализировано значение спиральной компьютерной томографии (СКТ) в предоперационном обследовании больных хроническим остеомиелитом (ХО) длинных костей. Доказана большая информативность СКТ по сравнению с конвексиальной рентгенографией в раннем выявлении симптомов обострения ХО, в выяснении характера и границ распространения гнойного процесса в костной и мягких тканях. Данные СКТ позволяют оптимизировать тактику хирургического лечения ХО, улучшить результаты санационного и реконструктивно-восстановительного костно-пластического этапов.

Проведен анализ изменений метаболических показателей регенерации костной ткани в процессе лечения больных хроническим остеомиелитом с применением костной пластики. Выявлены особенности в изменении количественных показателей обмена коллагена, гликозамингликанов, гиалуронидазы, свободного и белковосвязанного гидроксипролина в процессе перестройки свободных костных трансплантатов, билокального остеосинтеза и комбинированого замещения костных дефектов биогидроксиапатитом. Большинство биохимических показателей нормализовалось значительно позже клинических. Это указывает на необходимость продолжения адекватного лечения больных до стабилизации уровня активности ферментов. Показатели активности лизосомальных ферментов необходимо использовать в качестве критерия эффективности проведенного лечения, прогнозирования возможного рецидива воспалительного процесса в послеоперационном периоде до клинических проявлений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано порівняльні результати рентгенологічного та ультразвукового дослідження (УЗД) дистракційного регенерату під час білокального заміщення дефекту довгої кістки у 185-ти хворих на хронічний остеомієліт. Відзначено переваги УЗД на ранніх стадіях формування регенерату. Використання УЗД на ранніх строках дозволило своєчасно виявити розлади формування регенерату та усунути їх шляхом корекції темпів дистракції або запропонованого методу.

Обгрунтовано можливість клінічного використання матеріалу, виготовленого на основі природного гідроксиапатиту та біоскла, для заміщення кісткових дефектів. Запропоновано нові способи усунення дефектів кісткових і регенерату. Доведено необхідність використання сонографії для динамічного контролю процесу формування та перебудови кісткових регенератів після вільного кістково-пластичного та білокального заміщення санованого остеомієлітичного осередку. Вперше виявлено закономірності клініко-лабораторних змін (імунологічних, мікробіологічних і біохімічних) показників після остеопластики у хворих на хронічний остеомієліт (ХО) та визначено прогностичні критерії виникнення його рецидивів. Вперше розроблено бальну оцінку ступеня тяжкості стану хворого на ХО, сучасний алгоритм диференційованого вибору оптимальної тактики кістково-пластичного втручання та прогностичну модель ефективності остеопластики. Проаналізовано помилки та ускладнення, розроблено шляхи їх попередження та усунення. Зазначено, що аналіз ближніх і віддалених результатів лікування хворих на ХО свідчить про ефективність даної системи остеопластики.

Проанализированы результаты рентгенологического исследования, проведенного в первые две недели с момента возникновения острого гематогенного остеомиелита у 15-ти детей, 16-ти подростков и 15-ти взрослых, что позволило установить очередность появления рентгенологических симптомов и наиболее ранние сроки их появления в различные возрастные периоды.