Розкрито найважливіші аспекти проблеми рисівництва, акцентовано увагу на небезпечних екологічних та економічних наслідках кризи в цій галузі сільського господарства. На підставі багаторічних досліджень запропоновано й обгрунтовано програму невідкладних робіт щодо управління родючістю грунтів у рисово-люцернових сівозмінах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.3-47(4УКР-4ХЕС)

Рубрики:

Рис

Шифр НБУВ: Ж69225 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описаны исторические этапы становления экологически безопасного выращивания риса в Украине и перспективы стабильного развития рисоводства. Обоснованы пути предотвращения загрязнения пестицидами водных объектов в районах рисосеяния. Раскрыты вопросы эколого-сбалансированного природопользования на территориях полифункционального статуса. Рассмотрены экологические условия и проблемы выращивания риса в береговой зоне Черного моря. Исследована генетика признаков, определяющих питательную ценность риса. Приведены материалы о селекции сортов риса для интенсивных технологий выращивания. Установлено влияние погодных условий на реализацию потенциала продуктивности образцов национальной коллекции риса различных групп спелости. Определена эффективность применения нового биологически активного препарата грейнактив для стимуляции роста, развития и повышения урожайности риса. Исследована мировая тенденция развития рисосеяния, проанализированы особенности системы удобрения риса на юге Украины. Освещена история развития научных исследовний по рису в Крыму.

Представлено результати іспитів гумінових препаратів на люцерні та рисі. Показано, що гумат амонію з бурого вугілля чинить найбільший вплив на біометричні показники та врожайність люцерни та рису.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність нового напряму підвищення еколого-економічної ефективності рисових зрошувальних систем через реалізацію агроекологічного й агроресурсного потенціалів продуктивності рису. Вперше обгрунтовано значення агроресурсного й агроекологічного потенціалів рису, що дорівнюють, відповідно 51 та 26 ц/га. Подано оцінку умов зони рисосіяння Херсонщини за рівнем агроресурсного й агроекологічного потенціалів та факторами урожайності рису. Визначено особливості формування меліоративного режиму ресурсозберігаючої закритої рисової системи з замкнутим циклом водорозподілу, завдяки якій забезпечуються родючість грунту та найвищий рівень реалізації агроресурсного й агроекологічного потенціалів рису.

Розглянуто питання оцінки різних технологій вирощування рису щодо виходу готової продукції (крупи, січки, мучки) у сортів різних груп стиглості. Вперше в Україні надано оцінку інтенсивній, безпестицидній та "новій" технологіям вирощування рису стосовно виходу готової продукції ранньо-, середньо- та пізньостиглих сортів рису. Обгрунтовано структуру посівних площ за групами стиглості сортів за умов застосування різних технологій вирощування на основі аналізу урожайності сортів, виходу продукції, її вартості та рентабельності.

Наведено результати вивчення особливостей формування солонців лучних кіркових, мілких, середніх і глибоких зони Сухих Степів, їх сольових профілів і фізико-хімічного стану. Виявлено тісний генетичний зв'язок між окремими видами грунтів і встановлено самомеліорацію солонців у процесі їх еволюції від кіркових до глибоких. Досліджено спрямованість і масштаби трансформації екології солонців лучних, які використовуться більше 30-ти років у рисово-люцерновому агроценозі, будови їх профілю, водного та сольового режимів. Розроблено й використано усереднену модель, яка характеризує найважливіші фізико-хімічні показники окремих генетичних горизонтів з урахуванням долі виділених видів солонців у структурі грунтового покриву. Виявлено специфіку процесів розсолення та розсолонцювання солонців під затоплюваною культурою рису.

Вивчено особливості гумусового та агрофізичного стану солонців лучних у природних біоценозах, їх зміни у процесі тривалого рисосіяння та вплив на врожай рису. Вивчено механізм зміни швидкості грунтотвірних процесів солонців лучних за природних умов та у разі освоєння їх під культуру рису. За умов Присивашшя встановлено позитивний вплив тривалого затоплення на трансформацію солонців лучних у зональні лучно-каштанові грунти за високої та стійкої продуктивності рису та супутніх культур сівозміни. Визначено кореляційні зв'язки між показниками різних елементів грунтової родючості та врожаю рису, що дозволяє розробляти та впроваджувати більш раціональні прийоми управління грунтовою родючістю та технологічні операції за умов вирощування рису. Доведено, що вирощувати рис енергетично, екологічно й економічно набагато вигідніше на грунтах з високим рівнем родючості.

Експериментально встановлено ефективність використання нових технологій вирощування сталих урожаїв зерна і високоякісного насіння рису. Досліджено доцільність застосування в первинних ланках насінництва технологічних прийомів виділення насіння з головних і бічних порядків волотей з подальшим результативним використанням у посівах. Визначено сортові характеристики формування продуктивного стеблостою, урожаю зерна, виходу конденційного насіння, а також його посівних якостей і вартості готової продукції. Досліджено ефективність впливу рівня азотного живлення та норм висіву на урожайність зерна і вихід насіння рису залежно від сорту сільськогосподарської культури. Визначено показники різноякісності насіння у межах рослини та волоті. Встановлено можливість практичного використання явища різноякісності у первинних ланках насінництва. З метою забезпечення гарантованого урожаю зерна та насіння рису рекомендовано оптимальні дози азотних добрив і норми висіву. Наведено розрахунки економічної доцільності використання запропонованих агротехнічних заходів.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси росту, розвитку та формування врожаю та якості зерна рису під впливом застосування різних видів мікродобрив на фоні розрахункової норми NOK під запланований урожай 80 ц/га. Установлено, що під впливом досліджених мікродобрив (цинку, міді, кобальту, міком) підсилюється наростання надземної маси рослин, площі листкової поверхні, зростає інтенсивність фотосинтезу. Між цими показниками та рівнем урожаю зерна рису визначено тісні кореляційні зв'язки. Мікродобрива позначились на лінійній висоті рослин рису, вмісті у листках хлорофілу, зокрема груп "а" та "б", тривалості вегетаційного періоду. За результатами експериментальних досліджень доведено високу ефективність позакореневого підживлення та допосівної обробки насіння мікродобривами для одержання стабільних урожаїв рису з високими показниками якості зерна та крупи. У зоні збільшується вміст і вихід з гектара білка та крохмалю, не міститься важких металів у надлишкових кількостях, за якістю воно відповідає вимогам для дитячого та дієтичного харчування. Установлено, що найвища продуктивність посівів і показники економічної та біоенергетичної ефективності забезпечуються з застосуванням комплексного мікродобрива міком.

Изложены результаты исследования почв Присивашья, целинного массива и их аналогов, использующихся под рисовыми системами. Выявлены особенности морфологического строения почвенного профиля, трансформация агрофизических свойств и органического вещества. Изучены механизмы изменения скорости почвообразовательных процессов под культурой риса, определены корреляционные связи между показателями различных элементов почвенного плодородия и урожаем риса. Предложены рекомендации по управлению почвенным плодородием ранее бесплодных почв, что позволяет значительно повысить их потенциальные возможности в существующих природно-климатических и социально-экономических условиях рисосеющей отрасли.

Проаналізовано проблеми ресурсо- та природозбереження в зоні рисосіяння, оптимізації режиму зрошення рису, нормування показників водоподачі (ВП) та водовідведення (ВВ) на рисових зрошувальних системах (РЗС) Краснознам'янського масиву на півдні України. Обгрунтовано ресурсозберігальний режим зрошення рису, проведено нормування показників ВП та ВВ на РЗС. Описано нову технологію нормованого водокористування за умов вирощування рису (ВР) з урахуванням вимог ресурсо- та природозбереження. Визначено загальну економічну ефективність від впровадження у виробництво розроблених нормативів ВП та ВВ і нової технології водокористування за умов ВР.

Обгрунтовано ресурсозберігальний режим зрошення рису, проведено нормування показників водоподачі та водовідведення на рисових зрошувальних системах (РЗС), розроблено нову технологію нормованого водокористування під час вирощування рису з врахуванням вимог ресурсо- та природозаощадження. Визначено нормативи ГДС речовин дренажно-скидного стоку в Чорне море для типових дренажних колекторів РЗС і такими показниками якості води як БПК, завислі речовини, сульфати, хлориди, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, базагран, ордрам, сиріус, фацет.

Розглянуто методичні, організаційні та технологічні аспекти нової технології вирощування рису з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища в господарствах України. Розкрито агроекологічні умови вирощування та біологічні особливості рису. Описано план водокористування господарства. Надано поняття сівозміни, описано меліоративний стан рисових зрошуваних систем і заходи з його покращання. Увагу приділено підготовці грунту по попередниках, його вирівнюванню. Надано відомості про систему живлення та систему захисту посівів рису, сорти рису. Розглянуто питання зрошення та збирання урожаю.

Розкрито теоретичні аспекти та проведено ретроспективний аналіз ефективності використання рисових зрошуваних систем (РЗС). Визначено рівень та фактори формування продуктивності рису за сучасних еколого-економічних умов. Надано сучасну оцінку агрохімічному стану грунтів РЗС України, виконано сучасне еколого-економічне оцінювання їх використання. Розроблено рекомендації з охорони та відтворення родючості грунтів РЗС, обгрунтовано напрями та шляхи підвищення ефективності їх використання.

Проаналізовано сучасний стан грунтів, основні причини його незадовільного стану, запропоновано шляхи підвищення ефективності використання грунтів. Встановлено, що на продуктивність грунтів рисових зрошувальних систем (РЗС) у разі тривалого зрошення за сучасних еколого-економічних умов максимально впливає середня температура повітря за вегетаційний період, зміни кліматичних умов є важливим фактором, який сприяє підвищенню урожайності рису. Визначено тісний кореляційний вплив азотних і фосфорних добрив на урожайність рису. Важливим фактором підвищення продуктивності грунтів є питома водоподача. Дольова участь хімічної меліорації грунтів за сучасних умов господарювання, як фактора формування врожаю рису, незначна, за їх відсутністю. Тобто подальше підвищення продуктивності грунтів РЗС може здійснюватись за рахунок підвищення ролі хімічної меліорації. Розкрито вплив хімічних меліорантів (гіпс, фосфогіпс, подрібнений вапняк, дефекат) на показники родючості і продуктивності грунтів РЗС. Встановлено оптимальні дози внесення кальцієвмісних меліорантів у грунти, наведено економічну оцінку післядії меліорантів. Зазначено, що для тривало зрошуваних грунтів РЗС (50 років і більше) найбільш ефективним меліорантом є дефекат, дозою внесення 8,0 т/га, що діє впродовж 5 років. Урожайність рису за таких умов складає 7,2 - 8,9 т/га.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.3-4

Рубрики:

Рис

Шифр НБУВ: РА390819 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано нове вирішення науково-прикладної задачі, що полягає в науковому обгрунтуванні необхідності посилення ступеня дренування поливних карт, вдосконаленні технологій водорегулювання, конструкції та підходів до розрахунку дренажу рисових зрошувальних систем. На основі експериментальних і теоретичних досліджень встановлено характер і рівень залежностей між параметрами водно-сольового й аераційного режимів і дренованістю поливних карт. Охарактеризовано необхідний ступінь її підвищення, за якими вдосконалено технологію водорегулювання, конструкцію дренажу, а також підходи до розрахунку інтенсивного систематичного закритого внутрішньокартового дренажу рисових систем, визначено основні його параметри у різні розрахункові періоди вирощування рису та супутніх культур.