Рассмотрена специфика познания живого, которая стала основой для разработки теории вселенной, биосферы и апокалипсиса. Проверка теории осуществлена путем привлечения фактов, имеющих отношение к Великим вымираниям. Акцентируется внимание на понимании иллюзорности нашего властвования над природой, которая характеризует степень потери разума человечеством.

Обсужден вопрос о сочетанной эволюции жизни и биосферы как глобальной биологической системы. Системный подход основывается на теории функциональных систем П. К. Анохина; суждения об эволюции, структуре и функции биосферы опираются, главным образом, на учение В. И. Вернадского. Показано, что с позиции системного подхода несколько меняется трактовка и эволюции, и биосферы, и биотического круговорота, и естественного отбора; меняются оценка и сущность других факторов эволюции. Главными факторами эволюции представляются следующие: потенциально неограниченное количество экологических ниш; гетерогенность системы; потребность биотического круговорота в интенсификации биогенной миграции атомов и расширении арсенала используемых ресурсов биосферы; изменчивость организмов; свободное вещество и энергия; полезный конечный результат, который стремится получить система.

Розглянуто розвиток теорії біосфери, в якій жива матерія є як геохімічним фактором планетарного масштабу. Дане вчення побудовано на глибокому аналізі даних, які були на той час у розпорядженні природознавчих наук.

Біосфера - складна ієрархічна біокосна система, найменшою структурною одиницею якої є екосистема, біогеоценоз. Підхід до розгляду структури біосфери побудований на виділених В. І. Вернадським плівках життя в біосфері. Відповідно до структури розвиток біосфери, її еволюція є системою послідовної зміни всіх її елементів - від екосистем до біогеомів. Динамічну еволюційну систему біосфери утворюють тренди еволюції, які визначають характер і спрямованість розвитку в тому чи іншому аспекті еволюції. Одним із найбільш "молодих" трендів є антропокультурний тренд, який проявляється в біосфері формуванням антропогенних екосистем. В основі ноосферогенезу лежить заміна природних екосистем антропогенними системами різних типів - техно-, агро- та урбоекосистемами. Сучасну екологічну кризу можна розглядати як закономірний етап еволюції біосфери, що передує переходу до нового її стану - ноосфери.

Досліджено проблеми розвитку теорії ноосфери і ноосферогенезу в світлі гуманітарних ідей академіка В. І. Вернадського та можливості їх упровадження в практику освіти, суспільства і культури України в психозойську еру людства скрізь драматичні реалії сьогодення. Реалізовано міждисциплінарний підхід до сучасної освіти як найкоротшого шляху до всепланетної ноосферної цивілізації. Передбачено вивчення і розроблення теоретико-методологічних і прикладних положень її організації і протікання, гуманізує смисли поведінки людини та її розумної місії на Землі і у Всесвіті.