Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.75 + К344.27

Рубрики:

Анодне розчинення металів та сплавів

Шифр НБУВ: Ж29109 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методами циклічної вольтамперометрії та ротаційного дискового електрода з кільцем досліджено процеси електрохімічного відновлення бензо- і нафтохінонів за присутності та за відсутності кисню. Показано можливість використання одержаних даних для оцінки реакційної здатності хінонів у відношенні до аніон-радикала кисню.

Виготовлено макети магнієвих первинних джерел струму з композитними катодами, що містили деполяризатори на базі похідних аніліну. Визначено їх електричні характеристики і встановлено, що найкращі властивості мають елементи з позитивним електродом з використанням співполімеру аніліну з орто-нітроаніліном, їх механічно одержаної суміші. Проведено квантово-механічний розрахунок енергетичних параметрів аніліну та продуктів його окиснювальної конденсації, який показав, що під час хімічного окиснення аніліну найімовірнішим є утворення лейкоемеральдину та його окисненої форми, які виступають як електроактивні матеріали позитивного електрода в досліджених електрохімічних системах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.62

Шифр НБУВ: Ж29109 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що можливе змінення коефіцієнта активності адатомів у гальваностатичному процесі електрокристалізації металів впливає на результати розрахунку кінетичних параметрів. У разі осадження міді з сірчанокислого розчину такий вплив більшою мірою відбивається на струмі обміну стадії кристалізації, ніж стадії розряду. У даному випадку повного зняття гальмування стадії кристалізації не відбувається.

Показано, що пластична деформація частинками псевдозрідженого шару поверхні катода зміщує стаціонарні потенціали одержуваних катодних осадів міді в негативний бік та зменшує катодну перенапругу електровідновлення іонів міді. Подано пояснення цих явищ.

Показано, що у випадку катодного процесу врахування поляризовності локалізованого стану валентного електрона на акцепторі полем електрода призводить до значного ослаблення теоретичної залежності коефіцієнта переносу від перенапруги на електроді. При відносно великому полі електрода може настати нестійкість акцепторного стану валентного електрона, котрий відійде в приелектродну область.

На прикладі електровідновлення іонів міді вивчено вплив псевдозрідженого шару скляних частинок на катодну перенапругу та процес зародження кристалів, на морфологію і мікротвердість катодних осадків міді. Встановлено механізм дії псевдозріджених шарів неелектропровідних частинок на структуру та якість катодних осадків металів.

Досліджено вплив режимів зрідження шару скляних частинок різних діаметрів на швидкість масопереносу та якість катодних осадів міді. Встановлено, що у порівнянні з псевдозрідженим шаром рівномірного зрідження, режим гідротранспорту скляних частинок значно підвищує швидкість масопереносу та збільшує область робочих густин струму з одночасним одержанням якісних катодних осадів міді. Подано тлумачення цих процесів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.63

Рубрики:

Електроосадження металів. Електрокристалізація металів

Шифр НБУВ: Ж29109 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для гальваностатичних умов електрокристалізації металів отримано та проаналізовано вираз транзієнту пересичення, який враховує зміну активності адатомів і місць росту під впливом імпульсу струму.

Встановлено взаємозв'язок між умовами електролізу та ступенем вилучення домішок, розряд яких з розплавів контролюється дифузією. Запропоновано метод оцінки тривалості електролізу до досягнення заданого ступеня очистки розплаву.

Розглянуто теорію електропровідності пористих середовищ, частково заповнених електролітом, яка враховує як геометричний, так і перколяційний характер порової структури. Теоретичний аналіз показує можливість використання задачі вузлів теорії перколяції для моделювання капілярної рівноваги в гідрофобізованих електродах.

Досліджено вплив температури на швидкість електроосадження міді. Визначено енергію активації процесу. Показано задовільну узгодженість результатів експериментів з теорією.

Вивчено каталітичну активність синтетичного вугілля, що містить різну кількість азоту (1,0 - 6,0 %) в реакції розпаду пероксиду водню. Визначено константи ефективності, адсорбційності та константу швидкості реакції. Обчислено величини енергії активації. Запропоновано уявлення про механізм реакції. Показано, що синтетичне вугілля, яке містить 1.2 - 1.5% азоту, може бути перспективним як матриця в реакції відновлення молекулярного кисню в лужних розчинах.

У межах теорії збурень досліджено імпеданс Фрумкіна - Мелік-Гайказяна для сінусоїдального електрода. Показано, що нерівнодоступність міжфазової поверхні в дифузійному відношенні призводить до збільшення ємності. Додаткову ємність визначено особливостями масопереносу поверхнево-активних часток до модельно-шорсткого електрода. В діапазоні високих частот ємність електрода визначено його геометричним фактором модельної шорсткості.

Методами стаціонарної та нестаціонарної хроновольтамперометрії досліджено кінетику та механізм катодного процесу відновлення срібла з його диціаноаргентатних комплексів у присутності боратно-фосфатного буфера. За різних температур визначено кінетичні параметри процесу (коефіцієнти переносу, струми обміну та коефіцієнти дифузії).

Методом циклічної вольтамперометрії досліджено процес елекроосадження діоксиду марганцю з фторвмісних електролітів у порівнянні з сульфатним. За допомогою обертового дискового електрода встановлено різницю в значеннях дифузійної та міграційної складових граничного струму залежно від природи ліганду. Швидкість процесу у фторвмісних електролітах перевищує таку у сульфатних як на стадії окиснення Mn(II) до Mn(III), так і на стадії окиснення Mn(III) до Mn(IV). Про це свідчать більші значення струмів у фторвмісних електролітах, ніж у сульфатних за інших рівних умов, що обумовлено більш вагомим внеском у масоперенос міграційної складової.

Розроблено модель імпедансу (адмітансу) електрода літію, в якій корозійна система літій - пасивуюча плівка (ПП) - електроліт розглядається з позиції теорії окиснення металів Вагнера. Останнє дозволяє супряжені реакції віднести до різних поверхонь, і тому розглядати катодний і анодний процеси незалежно один від одного. Анодний процес включає в себе адсорбцію іонів літію на поверхні металу і дифузію їх в об'ємі ПП. Швидкість катодного процесу визначається швидкістю електрохімічної реакції. Синтезований на основі теоретичного адмітансу (імпедансу) еквівалентний електричний ланцюг співпадає з експериментальним, неодноразово описаним у літературі.

Встановлено, що процес електрохімічного проникнення літію у твердий електрод літієвих хімічних джерел струму (ХДС) з рідким електролітом добре описується простою моделлю суцільного безпористого електрода з одним емпіричним параметром - ефективним коефіцієнтом дифузії літію в електроді. Одержано робочі формули для визначення оптимальних режимів заряду вторинних літієвих ХДС і показано, що використання заряду струмом, який лінійно зменшується, дозволяє зменшити час заряду порівняно з постійним струмом як мінімум у 2,5 рази зі збереженням заданої глибини заряду.