Рассмотрено явление передачи возбуждения по "каналу" из мельчайших с мгновенной скоростью, а также физическая картина Всемирного тяготения, уточнено определение силы взаимодействия двух сгустков, связанных разной силой волн, включая и мельчайшие. Показано, что эволюция Вселенной, связанная с изменением движения материального поля и сгустков, приводит к появлению звезд, людей, росту поля Разума - главной движущей силы в развитии. Освещена взаимосвязь показателей сгустка энергии (пространства, времени, скорости движения, напряженности поля сгустка). Показано, что во Вселенной нет пространства, присутствуют только сгустки и их взаимодействия.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.332 + В152.54

Рубрики:

Гравітаційні хвилі

Алгебри

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г244.11 + В313.332

Рубрики:

Спирти одноатомні

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано можливість задання зовнішнього гравітаційного потенціалу вісесиметричного тіла потенціалом неоднорідного стрижня.

Проанализирована возможность представления внешнего гравитационного потенциала осесимметричного тела потенциалом неоднородного стержня.

Possibility of description of external gravitational potential of axially symmetric body with the potential of inhomogeneous pivot is analyzed.

  Скачати повний текст

The motion of a fine inclusion in a viscous medium is subjected to the theoretical examination. This motion can be qualified as an elementary act of the motion of fine phase particles in mixtures: suspensions, emulsions, aerosols, and foamed liquid materials. The erroneous character of the theory, which is universally recognized now, is revealed. It is proposed to take into account the "energy of location" of an inclusion in a non-uniform temperature field in order to formulate more correctly the Stokes equation describing the velocity field inside the fluid inclusion. The solution of the set of the Stokes equations referring to a liquid particle and the surrounding medium allowed us to obtain the formula for the motion velocity of a particle under joint influence of gravitation and thermocapilarity. This formula is suitable for theoretical calculations of transfer processes in suspensions, emulsions, and gaseous media containing various inclusions.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.332

Рубрики:

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж23887 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: мультигравитация, бигравитация, лагранжианы, нелинейные модели, слабо связанные миры
Індекс рубрикатора НБУВ: В313.332

Рубрики:

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж29137 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За формулою , де R - середня віддаль між космічними утвореннями (зірками, галактиками тощо), - розмірність швидкості світла, Т - період неоднорідної гравітаційної хвилі (НГХ), розраховані періоди НГХ, що ініціюють циклічність (періодичність) тектонічного процесу. Показано, що НГХ, утворені розсіянням гравітаційних хвиль на найближчих до Сонця зірках, відповідають за 11-річну періодичність активності Сонця. НГХ, утворені розсіянням на найближчих галактиках, ініціюють тектонічний процес з періодичністю десь 1,24 млн років (галактичний цикл), на групах галактик - з періодичністю близько 15 млн років (цикли Штілле), на скупченнях (надскупченнях) галактик (на комірчастій структурі всесвіту) - з періодичністю біля 400 млн років (цикли Вільсона). Всі чотири цикли мають гравітаційно-хвильову природу, три з них (галактичний, метагалактичний - Штілле та всесвітній - Вільсона) є базовими для довгоперіодичної тектонічної циклічності в розвитку геосфер Землі. Обгрунтовано можливість уточнення часового положення початку тектонічного циклу засобами сейсморозвідки, а також розглянуто питання синхронізуючого впливу гравітаційно-хвильових сил на внутрішньоземний тектонічний процес.

С помощью формулы , где R - среднее расстояние между космическими образованиями (звездами, галактиками), - размерность скорости света; Т - период неоднородной гравитационной волны (НГВ), рассчитаны периоды НГВ, которые инициируют цикличность (периодичность) тектонического процесса. Показано, что НГВ, образованные рассеянием гравитационных волн на ближайших к Солнцу звездах, отвечают за 11-летнюю периодичность в активности Солнца. НГВ, образованные рассеянием на ближайших галактиках, инициируют тектонический процесс с периодичностью около 1,24 млн лет (галактический цикл), на группах галактик - с периодичностью около 15 млн лет (циклы Штилле), на скоплениях (сверхскоплениях) галактик (на ячеистой структуре вселенной) - с периодичностью около 400 млн лет (циклы Вильсона). Все четыре цикла имеют гравитационно-волновую природу, три из них (галактический, метагалактический - Штилле и вселенский - Вильсона) являются базовыми для долгопериодичной тектонической цикличности в развитии геосфер Земли. Обоснована возможность уточнения временного положения начала тектонического цикла средствами сейсморазведки, а также рассмотрен вопрос синхронизирующего влияния гравитационно-волновых сил на внутриземной тектонический процесс.

With the help of the formula , where R - average distance between space formations (stars, galaxies, etc), |c| - dimensionality of the light speed, T-period of the heterogeneous wave (HW), the terms of HW were calculated, which originated repetition (periodicity) of the tectonic process. It is showed that HW, which was formed by dispersion on the nearest galaxies, originates tectonic process with periodicity approach 1,24 Ma (galaxy cycle), on the groups of galaxies - with periodicity ?15 Ma (Stille cycle), on congestions (supercongestions) of galaxies (on cellular frame of the Universe) - with periodicity approach 400 Ma (Wilson cycle). All four cycles have gravitational-wave origin; three from them (galactic, metagalactic-Stille and ecumenical-Wilson) are the base for long-term tectonic repetition in the development of the Earth geospheres. Also it is based the possibility of time position refinement of the tectonic process beginning by the means of seismic survey, and also it is esteemed the problem of gravitation-wave forces clocking influencing on Earth interior tectonic process.

Зазначено, що двовимірну гравітацію можна одержати, досліджуючи рух біля горизонту в термінах чотиривимірного Шварцшильдового метричного тензора. До двовимірної гравітації призводить також редукція тривимірного гравітаційного члена Черна - Саймонса. В обох випадках відзначено новітні явища: в першому - фотони набувають маси та розпадаються, а в другому - існують однорідні розв'язки, що порушують симетрію, та кінковий розв'язок, що інтерполює з ними. Почнімо з деяких загальних зауважень щодо нефізичних студій, зокрема зі спроби звести теорію гравітації до двовимірного простору-часу - на лінію у просторі! Беручися до двовимірної фізики, треба обгрунтувати, чому варто марнувати час у таких нижчевимірних світах. Звичайно, підставою є вже те, що тема цікава й піддається математичному опису, до того ж можна одержати щось корисне для фізики реального світу, де математичне дослідження часто буває надскладним. По суті, саме таке обгрунтування дав 1884 року Едвін Ебот у своїй чудовій книжці "Площинна країна", де наголошено потребу вивчати планарні явища. Проте ми - фізики, тому маємо піти далі й з'ясувати, чи ця мандрівка може дати якісь застосунки до справжньої фізики. На щастя, впродовж років виявилося, що такі застосунки справді існують. Тривимірні планарні калібрувальні теорії дуже продуктивні у фізиці конденсованих середовищ, що рясніє планарними системами, подібними до ефекту Холла. В термінах планарної гравітації, як виявилося, можна адекватно описати фізичні процеси поблизу космічних струн. Її формалізм дає змогу розвіяти парадокси подорожей у часі, продемонструвавши, що, попри численні твердже

ння супротивного змісту, на тлі космічних струн це неможливо. Навіть лінійні негеометричні теорії поля у двох просторочасових вимірах знайшли фізичне застосування в описі солітонних явищ у полімерах і призвели до відкриття дробового заряду ферміонів. Проте двовимірні гравітаційні моделі типу тієї, що з Тейтельбоймом запропоновано двадцять років тому, донедавна не знаходили фізичного відповідника. Щоб заповнити цю прогалину, спочатку описано деякі недавні праці щодо двох вимірів. Вони добре узгоджуються з новітнім підходом до чотиривимірної гравітаційної теорії, яку запропонували Дафлін та ін. Розглянуто нову двовимірну гравітаційну модель дилатонного типу, що випливає з редукції вимірності тривимірного гравітаційного члена Черна - Саймонса.

Індекс рубрикатора НБУВ: В365.31 + В313.332

Рубрики:

Поверхневі явища в рідинах

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.332 + В343.2

Рубрики:

Гравітаційні хвилі

Відбиття світла. Заломлення світла

Шифр НБУВ: Ж42080 Пошук видання у каталогах НБУВ 

We generalize the central extension of the (1+1)-dimensional Poincare algebra by including fermionic charges which obey not supersymmetric algebra, but special graded algebra containing in the right hand side a central element only. We verify selfconsistency of Jacobi identities and derive the Casimir operator. Then we introduce the correspondent gauge fields and construct the classical gauge theory based on this graded algebra, present field transformations and derive the black hole mass in (1+1)-dimensions.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.332

Рубрики:

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж42080 Пошук видання у каталогах НБУВ 

P. Boonserm et. al have tried to describe some anisotropic optical effects in the gravitation field in frame of the general relativity and by introducing the so-called "effective refractive index tensor" similarly to anisotropic crystals. We suppose that this approach is inconsequent because of the following: if one develops this claim, it would be necessary to attribute the gravitation field to the properties of matter, including its electric properties, the refractive index is not a tensorial quantity and the analogy to the situation in anisotropic crystals does not lead to artificial "effective refractive index tensor" but to naturally introduced tensor of optical-frequency dielectric impermeability of matter.

Запропоновано польовий підхід до статистичного опису системи гравітаційно взаємодіючих частинок для того, щоб описати просторово неоднорідні структури. Продемонстровано непертурбаційне обчислення статистичної суми для такої системи. Розглянуто просторово неоднорідну структуру - кластер. У межах цього підходу точно знайдено просторову функцію розподілу, розмір кластера й умову фазового переходу в колапсуючий стан.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.21 + В313.332

Рубрики:

Електродинаміка Максвелла-Лоренца

Гравітаційні хвилі

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено стислий вступ щодо використання підходів двовимірної дискретної і евклідової квантової гравітації як лабораторії для вивчення властивостей флуктуюючих і заморожених випадкових графів у взаємодії з "матеріальними полями", що відповідають простим спіновим або вершинним моделям. Такий підхід є цікавим і корисним у зв'язку з існуванням багатьох точних аналітичних результатів і передбачення для порівняння з симуляціями.

С помощью энергетических моделей измерения впервые установлено, что скорость передачи гравитационного взаимодействия в тахионном кванте би-вещества на 48 порядков, а электромагнитного взаимодействия на 11 порядков превосходит скорость света.

Spectra of graviton KK-partners and vector boson KK-partners are compared with computer simulation data given in a CMS Technical Design Report.