Розглянуто витоки екологічних засторог в історичних аспектах розвитку дипломатії миру і торгівлі, що мають ознаки взаємовпливу в контексті міжнародних економічних відносин.

Проаналізовано рівень антропогенного навантаження та екологічної стабільності території Одеської області, виконано оцінку структури земельного фонду з визначенням особливостей його використання, представлено методику оцінки екологічного стану територій області. Розглянуто проблему антропогенного навантаження за показниками екологічної стабільності агроландшафтів та антропогенного навантаження на них. Обгрунтовано, що збереження природних ділянок, оптимального пропорційного співвідношення ріллі, лісів і кормових угідь сприяє підвищенню стабільності та продуктивності агроландшафтів, стійкості природних систем загалом, перешкоджає розвитку процесів опустелювання. Представлено базові якісні показники, які вказують на екологічну збалансованість агроландшафтів, їх стійкість і ступінь перетворення за впливу господарської діяльності, зокрема коефіцієнта антропогенного навантаження та екологічної стійкості. Оцінено величину коефіцієнтів антропогенного навантаження, екологічної стабільності та рівень розораності території Одеської обл. Розраховано екологічний стан земель згідно із градаціями коефіцієнтів екологічної стабільності й антропогенного навантаження та встановлено, що територія Одеської області є екологічно нестабільною і має підвищений рівень антропогенного навантаження, що проявляється у надмірному сільськогосподарському освоєнні та розораності території.

Роботу присвячено доступу до екологічної інформації за законодавством Китайської Народної Республіки (КНР). Доступ до екологічної інформації у сучасному суспільстві є важливим у процесі прийняття значущих рішень. Загально визнаний принцип вільного доступу до публічної інформації надає змогу громадянам вчасно висловлювати свою громадянську позицію, а також є однією з ознак сучасної демократичної держави у період інтенсивного розвитку інформаційного суспільства. Науково-технічний прогрес та інформаційні технології постійно змінюються та розвиваються. Таким змінам передують і зміни, які мають відбуватись в законодавстві для збереження балансу між законодавством та технологіями. Проаналізовано процедуру та механізм одержання екологічної інформації за законодавством КНР, вартість одержання такої інформації та підстави відмови від надання. Зазначено, що для вирішення екологічних проблем законодавчі органи КНР створили низку нормативно-правових актів, які б покращувати якість довкілля та відкрили доступ до екологічної інформації своїм громадянам. Незважаючи на розгалужену систему законодавства, органи державної влади на перший план ставлять економічне зростання та фінансову сферу, що значно погіршує екологічний стан країни. Доведено, що одержати екологічну інформацію в КНР особливо легко через мережу Інтернет. На офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування можна знайти велику кількість екологічної інформації, зокрема, це дані моніторингу щодо якості довкілля, викиди, скиди в атмосферне повітря, стан грунтів, води, надр тощо. Проте надзвичайно багато підприємств, установ та організацій, які у процесі здійснення своєї господарської діяльності впливають на довкілля, не виконують повною мірою обов'язок щодо оприлюднення екологічної інформації.

Розглянуто витоки концепції сталого розвитку та особливості розвитку і впровадження цієї ідеї у сучасному глобалізованому світі. Особливу увагу приділено темам семінарських занять, які супроводжуються сучасними англомовними джерелами інформації з метою удосконалення практики спілкування англійською мовою як важливої вимоги освітнього процесу у вищих навчальних закладах.

Досліджено процес екологічної інтеграції в Європейському Союзі (ЄС). Виявлено головні етапи формування спільної політики ЄС з охорони довкілля. Продемонстровано розвиток цієї політики у семи Програмах дій з охорони навколишнього середовища (ЕПД). Встановлено головні віхи формування екологічної інтеграції, серед яких Єдиний Європейський акт (1986 р.), Маастріхтський договір (1992 р.), Амстердамський договір (1997 р.), Кардифський процес. З'ясовано особливість європейської екологічної інтеграції, зокрема це включення до екологічної політики і багатьох сфер внутрішньої політики завдань сталого розвитку. Проаналізовано вертикальні та горизонтальні механізми інтеграції сталого розвитку в країнах-членах ЄС. Доведено, що особливістю останніх років стало створення у державах-членах ЄС спеціальних структур, що відповідають за екологічну інтеграцію, а також врахування екологічних імперативів у процесі планування фінансування їхньої діяльності.

Мета роботи - узагальнення результатів польових досліджень, спрямованих на забезпечення охорони морського середовища в акваторії Аргентинських островів, виконаних у межах Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр. Наукові результати, висвітлені у публікаціях, присвячених даній проблематиці, а також у відповідних документах, офіційно представлених Українською делегацією у 2012 - 2019 рр., узагальнено з урахуванням правових норм щодо просторового регулювання охорони морського середовища в межах Системи Договору про Антарктику (СДА). Для узагальнення результатів польових досліджень використано ГІС-аналіз. Розроблення режиму охорони для морського біогеографічного полігону базується на найкращих доступних наукових даних щодо стану морських донних угруповань, поширення морських птахів, ссавців, колоній пінгвінів та місць їх гніздування, а також підводних та акустичних досліджень, хімічних аналізів прибережних донних відкладів, що було зібрано під час сезонних та цілорічних українських антарктичних експедицій у 2011 - 2019 рр. З метою гармонізації застосування всіх доступних інструментів охорони та управління на основі екосистемного підходу в межах СДА, Україна створює Антарктичний район, що особливо охороняється, (АРОО) на Аргентинських островах, прилеглих островах архіпелагу Вільгельма та прибережних оазах Антарктичного півострова. АРОО включатиме як наземну територію, так і морський компонент у складі міжострівних акваторій у межах центральної групи Аргентинських островів. Показано, що морський компонент запланованого АРОО може слугувати одним із наукових референтних районів широкомасштабного Морського охоронного району в Області планування 1 (регіон Антарктичного півострова) для оцінки впливу зміни клімату на донні угруповання, характер розповсюдження та успішність гніздування популяцій пінгвінів.

Purpose. To determine the key principles of environmental security of aquatic ecosystems in the context of sustainable use of natural resources and socio-economic development. Methodology. Comparative analysis and systematic approach. Findings. Principal aspects of water resources management in the states of the world are analyzed in the context of the provisions of the sustainable development concept. Comparison of countries with different levels of development has allowed identifying key methodological provisions that are implemented in the environmental policy of water. An approach to determination of the limiting indices of the impact on the environment is proposed. It was revealed that most post-Soviet countries do not use the concept of "ecological system" and "ecosystem services" in their legislative framework, which today are an integral part of the environmental policy and legislation of developed countries. The basic principles of the ecological safety of aquatic ecosystems are as follows: a water body (surface or underground ones) is a complex, functionally integrated and self-regulating ecological system. It cannot be considered as a volume with a resource for biological and amenity needs; priority in the water use should be given to the living components that exist in it and ensure its functional integrity. Any aquatic ecosystem should be economically assessed not only in terms of available water resources, but also considering other ecosystem services, particularly, the diversity of its biotic components. All these principles and the approach presented, if introduced into domestic legislation, will allow achieving progress in the field of ecological safety of aquatic ecosystems and sustainable social economic development. Originality. An approach has been improved which determines the efficiency of environmental policy in the field of water resources safety through a correlation analysis of water consumption and population size. Practical value. The research results allow for quantitative assessment of water resource management. The results of the study on the influence of the factor of freshwater resources on the socio-economic development of countries and regions of the world suggest that there is a strong statistically significant correlation in this system of connections.

Purpose. The paper deals with assessment of the ecological risks of pollution of soil at the sites where unusable plant protection chemicals are stored, and of the bottom sediments in the Ukrainian section of the Danube and in the Danube region lakes. Methodology. The applied analytical methods and synthesis of the data obtained while monitoring the studied objects, comparing data, logical generalization and analogies in combination with expert appraisals and monographic and graphical analytic studies. Findings. It was concluded that the condition of land resources of the Danube region of Ukraine is "unsatisfactory". The risk of the soil ecosystem instability in the majority of the region areas is assessed as "high". The monitoring data pertaining to the sites where unusable plant protection chemicals are stored indicate that the maximum permissible concentrations of certain pollutants surpass the standards by 5,0 - 32,0 times. The ecological condition of soils is assessed as "medium" - "bad" while the risks are at the level varying between "considerable" to "high". The ecological condition of bottom sediments in the Lower Danube is assessed as "satisfactory", except in Kuhurlui, Yalpuh and Kytai Lakes where it is "unsatisfactory". The ecological risk level in the Ukrainian section of the Danube and in the Danube region ranges from "high" to "considerable". Originality. For the first time ever, for the Danube region of Ukraine a comprehensive assessment of the ecological risk of soil pollution, which included assessment of the risk of instability of the soil ecosystem resulting from storage of unusable plant protection chemicals, was performed. The integral assessment of the bottom sediment pollution was made for the site located between Reni town and the Danube estuary, and in Danube Lakes. Analysis of the existing methodologies for assessment of the ecological risk of soil and bottom sediment pollution enabled to develop and apply recommendations how to use indicator values describing the ecological condition with due account of the physical degradation and pollution criteria. Practical value. The obtained results can be used for the development of a strategy of effective and sustainable management of the Ukrainian Danube region 's natural resources based upon the instruments and mechanisms aimed at solution of the social and economic development problems bearing in mind possible impact of the destabilizing factors.

Висвітлено основні науково-теоретичні та методичні засади та особливості організації заповідної справи як галузі міжнародної природоохоронної діяльності. Розглянуто питання, пов’язані з організацією, функціонуванням, охороною природно-заповідних територій та об’єктів, управлінням, основними принципами концепції створення екологічної мережі, структурою та класифікацією природоохоронних територій і формами міжнародного співробітництва в галузі організації, збереження та використання природоохоронних територій. Велику увагу приділено організації та управлінню туристично-рекреаційною діяльністю на територіях природно-заповідного фонду, як важливого виду діяльності природоохоронних установ України.

Рассмотрени научные основы разработки и внедрения автоматизированных систем управления (АСУ) в СССР и приведены результаты работ Института кибернетики имени В. М. Глушкова Национальной Академии наук Украины по созданию и внедрению АСУ экологического мониторинга согласно принципам устойчивого развития общества.

Визначено базові поняття державного управління у сфері охорони довкілля. Здійснено системний аналіз наукових розвідок проблематики ресурсного забезпечення формування й розвитку державної екологічної політики на регіональному рівні. Визначено нормативно-правові засади та євроінтеграційні орієнтири формування й реалізації екологічної політики на регіональному рівні. Окреслено структурно-функціональні особливості системи державного управління у сфері формування та реалізації екологічної політики. Обґрунтовано концептуальну та інтегральну моделі формування й реалізації державної політики екологічного розвитку регіонів, розроблено науковопрактичні рекомендації щодо їхнього впровадження. Розкрито сутніснозмістовні особливості екологічного менеджменту як екологоцентристської системи державного управління. Охарактеризовано інструменти реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні, що регулюються національним екологічним законодавством та імплементованими міжнародними угодами й конвенціями. Проаналізовано потенційні можливості реалізації концептуальних підходів до формування проектно-орієнтованої політики екологічного розвитку регіонів, що реалізується через програмноцільове управління, сутність якого полягає в тому, що конкретних результатів досягають шляхом реалізації цільових комплексних екологічних програм і проєктів. Розроблено структурно-логічну модель формування політики екологічного розвитку регіону на основі програмно-цільового й кластерного концептуальних підходів та інтегральну модель реалізації політики екологічного розвитку регіонів у державному управлінні на основі кластерного, програмно-цільового, проектно-орієнтованого та менеджмент-орієнтованого підходів. Окреслено основні напрями вдосконалення механізмів та інструментів державного й публічного управління у сфері реалізації регіональної екологічної політики. Визначено критерії ефективності державного управління у сфері реалізації екологічної політики на регіональному рівні та сформульовано науково-практичні рекомендації щодо впровадження розроблених автором моделей.

Присвячено створенню інтегрованого комплексу засобів екологічного моніторингу для підвищення рівня техніки безпеки на основі новітніх сенсорних пристроїв для газоаналітичних приладів, які використовуються для діагностики, повірки та прогнозування можливих техногенних ризиків. Створені інноваційні сенсори (від 5 до 25 000 ppm Cl2) та cірководню. Створені сенсорні пристрої за технічними параметрами переважають закордонні аналоги та мають вартість в 3 рази менше; мікрогенератори мають світовий пріоритет, а блок-модулі не мають аналогів у світі. Придатні для безперервної роботи 2 роки у середовищі з відносною вологістю від 10 до 90 % за температурами від –30 до +50 0С. Замість балонних систем газових сумішей розробленоі мікрогенератори газів, які генерують хлор зі 100 %, а сірководень з 99,6 % виходом за струмом, з основною похибкою генерування не більше 2 %. Доведено, що розроблені мікрогенератори сірководню та хлору можуть бути внесені до Держреєстру як еталони 2 класу. Запропоновано та використано програмний комплекс ТОХІ+ для прогнозування наслідків аварійних викидів на промислових небезпечних об'єктах. Розробки передбачено інтегрувати в Національну систему екологічної безпеки в ролі первинних джерел достовірної інформації.

Присвячено розробці нових та оцінці існуючих методів контролю і моніторингу вод на вміст бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів у водах різних типів. Детально проаналізовано хіміко-токсикологічні властивості зазначених аніонів, а також існуючі методики визначення в плані їх придатності для масових аналізів і скринінгу великих масивів проб. З-поміж багатьох спектрофотометричних, хроматографічних, електрохімічних, кінетичних, флуориметричних, хемілюмінесцентних методик обрано такі, які якнайкраще (за межею виявлення, селективністю, експресністю) підходять для визначення того чи іншого аніону в підземних, поверхневих чи питних водах. Наведено та детально проаналізовано наведені у світовій літературі дані щодо моніторингу природних вод різних країн на наявність бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів і показано, що моніторинг природних і питних вод України на зазначені аніони досі не проводився. Розроблено фотометричні методики із застосуванням спектроскопії дифузного відбиття, які далі оцінено на вплив заважаючих домішок, правильність, відтворюваність результатів та можливість детектувати мікрокількості аналітів. Визначено особливості аналізу бромід-іонів у водах різного походження та подано рекомендації щодо обрання методики контролю залежно від типу води, яка підлягає аналізу, та від наявності певного обладнання. Наведено реально знайдені концентрації бромідів та броматів у підземних, поверхневих, питних, бутильованих, знезаражених озоном водах. Уперше з’ясовано, що сполуки урану, які містяться в деяких підземних водах України у розчинному вигляді, справляють значний заважаючий вплив на визначення бромід-іонів, імовірно, завдяки комплексоутворенню з барвником. Підвищено увагу до контролю за бромід-іонами зумовлена тим, що, по-перше, досі не існувало дешевих екобезпечних методів моніторингу цих іонів у довкіллі, і, по-друге, тією обставиною, що під час підготовки питної води легше відбраковувати води з підвищеним вмістом броміду перед озонуванням, що запобігає отриманню питної води з токсичними броматами. Знайдено умови визначення бромід-іонів шляхом реєстрації дифузного відбиття тонкого шару забарвлених концентратів із застосуванням концентрування бромованих органічних реагентів флуоресцеїну, фуксину основного та фенолового червоного, бромат-іонів - вимірюванням зміни забарвлення концентратів іонного асоціату фуксину з аніонною поверхневоактивною речовиною. Установлено, що застосування фенолового червоного та іонних асоціатів фуксину для контролю за відповідно бромідами і броматами у водах дає можливість усунути вплив таких сторонніх компонентів, як хлориди, хлорати, йодати, хлораміни, які заважають визначенню броматів та бромідів іншими методами. Випробувано найбільш поширені методи контролю за йодидами та йодатами з метою виявлення та рекомендації найбільш придатних з них для моніторингу вод. Установлено, що при скринінгу великих масивів проб на зазначені компоненти завдяки експресності та селективності переваги мають хемілюмінесцентні методи, які базуються на детектуванні світіння люмінолу. Проведено моніторинг підземних та бутильованих вод на присутність бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів розробленими та обраними відомими методами. Відзначено стабільність хімічного складу артезіанських вод м. Києва одного і того самого горизонту. Відзначено, що в бюветах, які живляться сумішшю вод з різних водоносних горизонтів, концентрація бромідів і йодидів змінювалася в 3 - 4 рази. Зроблено висновок про те, що для вод, які містять підвищені концентрації бромідів та йодидів, озонування протипоказане у зв'язку з небезпекою утворення канцерогенних броматів та йодатів. Для консервування та дезінфекції таких вод запропоновано проводити обробку вуглекислим газом. Підтверджено, що дезінфекція озоном вихідної води, яка містить підвищені концентрації бромідів та йодидів, призводить до утворення броматів та йодатів - аніонів, які можуть проявляти канцерогенну дію на організми. Отримані результати дають можливість регулювати параметри підготовки питної води з метою мінімізації утворення шкідливих побічних продуктів дезінфекції. Встановлено, що для детектування бромідів і броматів прості і високочутливі методи, придатні для контролю за великими масивами проб, відсутні, а відомі високочутливі методики визначення йодидів і йодатів у водах з використанням газової екстракції галогену та хемілюмінесцентного детектування мають обмежене застосування через відсутність відповідних нормативних документів. Запропоновано просту і високочутливу методику визначення бромат-іонів, яка ґрунтується на їх концентруванні у вигляді іонного асоціату фуксину з аніонною ПАР на мембранному фільтрі з подальшим твердофазним спектрофотометричним детектуванням. Таке поєднання концентрування з твердофазною спектрофотометрією значно скорочує тривалість визначення і при цьому дає змогу контролювати вміст броматів у водах на рівні концентрацій, нижчих ГДК. Розроблено тест-методику для експрес-оцінки вмісту бромід-іонів, яка ґрунтується на їх концентруванні з використанням паперових фільтрів, імпрегнованих розчинами нітрату срібла та хлориду калію, що дає змогу оперативно, надійно та селективно оцінити вміст бромід-іонів під час вибору безпечної технології підготовки води для питних цілей. Розроблено твердофазно-спектрофотометричні та адаптовані хемілюмінесцентні методики визначення галогенід- та галогенат-іонів, які можуть бути використані в лабораторіях контролю за якістю води, їх чутливість та простота виконання дали змогу провести моніторинг великого масиву артезіанських вод, фасованих вод різних виробників, природних вод Київської, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської та Закарпатської областей на вміст бромід- і бромат-іонів, а також йодид- і йодат-іонів. Показано, що особливої уваги під час вибору джерел питного водопостачання, а також технологій знезараження води потребують води з підвищеним вмістом бромідів та йодидів, які не повинні підлягати озонуванню з метою їх дезінфекції, а вчасний контроль за якістю розроблених методик дасть змогу визначати перспективні напрями вдосконалення технологічних прийомів для поліпшення якості питної води.

Розкрито специфіку формування екологічної свідомості за умов глобалізації. Акцентовано увагу на недостатньому забезпеченні з боку урядів країн екологічної рівноваги та безпеки природокористування на інституціональному рівні. Наголошується, що для подолання негативних тенденцій в екологічній сфері формування екологічної свідомості повинно відбуватися у напрямку досягнення оптимальної взаємодії суспільства і природи, а також забезпечення гармонізації матеріального і духовного життя суспільства. Сучасна екологічна свідомість повинна подолати суперечності, які виникають у системі людина-природа шляхом зміщення акцентів етичних засад - від антропоцентризму до екоцентризму, що дозволить відновити рівновагу між людиною та біосферою у процесі суспільного розвитку.

Проведено дослідження специфіки екологічного дискурсу в ХХI столітті. Приймаючи думку, що екологічний дискурс (ecological discourse) може розглядатися з двох позицій: по-перше, як дискурс, який обмежений виключно питаннями екології як науки;по-друге, як дискурс середовища, що оточує людину в її життєдіяльності, автор досліджує екологічний дискурс переважно в широкому сенсі слова, що означає екологію розуму, екологію пізнання, дії, комунікації, творчості тощо. Такий ракурс дослідження надає екологічному дискурсу антропологічного виміру, а методологічні основи нових гуманітарних (філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних, освітніх тощо) парадигм, зокрема стратегії екологічного мислення та екологічної етики, при цьому виявляють значимість на основі міждисциплінарного синтезу знань на рівні дискурсу.

Проаналізовано феномен екологічної свідомості, обгрунтовано його соціокультурний та цивілізаційний виміри. Показано, як кризові явища в європейській культурі та цивілізації зумовили необхідність формування глобальної свідомості, яка існує в зв'язках із іншими формами суспільної свідомості, які також екологізуються. Проілюстровано, що накопичення проблем, пов'язаних із поглибленням екологічної кризи на планеті, зумовило необхідність зародження нового напряму філософських досліджень - екологічної філософії; зроблено акцент на проблемі інтеграції екології й філософії в сучасному філософському і науковому знанні.

Зазначено, що в останні десятиліття в усьому світі зростає інтерес суспільства до проблем охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, збереження екологічної рівноваги. Тривалий час людина намагалася саме підкорити природу, демонструвала споживацьке ставлення до природи і розраховувала побудувати ідеальне суспільство за допомогою наукового знання. Хибність такого підходу люди усвідомили не так давно, лише на початку ХХ століття. І актуальними стають питання про місце людини у природі, про зміну ставлення до природи, що допоможе зберегти для майбутніх поколінь природні багатства нашої планети. Ціннісні орієнтири у ставленні до природи змінюються, але сама ситуація зміниться на краще, якщо нові цінності стануть надбанням широких верств населення, частиною їхньої екологічної культури. Вирішити проблему формування у сучасної людини екологічної культури допомагає поява низки нових наук у сфері екологічного пізнання, таких, як екологічна етика, етика благоговіння перед життям А. Швейцера, етика відповідальності Г. Йонаса, соціальна екологія тощо.

Зазначено, що збереження ґрунтових ресурсів і раціональне використання їхнього потенціалу - одна з найбільш актуальних проблем глобального масштабу, без вирішення якої неможливий сталий розвиток у багатьох сферах людської діяльності. Узагальнено та підбито підсумки проведених в період 2016 - 2020 рр. наукових досліджень за ПНД 1 "Ґрунтові ресурси України: збалансоване використання, прогноз та управління" Національної академії аграрних наук України, спрямованих на забезпечення інноваційних методів управління якістю ґрунтів, їхніми продуктивними, екологічними та соціальними функціями. Висвітлено методологію, концептуальні засади, стратегію і тактику переходу на збалансоване використання та системне управління ґрунтовими ресурсами, їхньою ефективною родючістю та градаційною спрямованістю ґрунтотворних процесів.

Увагу приділено теоретико-методологічним і практичним аспектам вдосконалення системи державного управління у сфері інформаційного забезпечення еколого-економічної безпеки в Україні задля досягнення стратегії сталого розвитку держави й урахування фактичних змін клімату. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування державної стратегії розвитку інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою України. Запропоновано систему управління інформаційним забезпеченням в умовах нової моделі ринку електричної енергії, зокрема у частині розділення інформаційних систем обленерго на окремі компанії (операторів систем розподілу та постачальників), запровадження нових форм розрахунків за спожиту електроенергію для фізичних і юридичних осіб на основі використання нової технології ринку інформаційних технологій "тонкий клієнт" на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальиа компанія". Вдосконалено трактування поняття "інформаційне забезпечення управління еколого-економічною безпекою" як системної сукупності інституцій, структур, послідовних дій. форм і методів цілеспрямованого впливу держави на розвиток інформаційної системи еколого-економічної безпеки задля її стабілізації на національному рівні, запобігання глобальним змінам клімату, економії природних ресурсів, досягнення соціо-еколого-економічних ефектів відповідно до цілей сталого розвитку, що комплексно враховує усі складові національної безпеки: екологічну, політичну, економічну, військову, інформаційну. Поглиблено засади формування інформаційного ринку задля розвитку інформаційного суспільства, які дозволяють врахувати дію регулюючих тарифних інструментів відповідно до концепції сталого розвитку держави. Вдосконалено систему стратегічних напрямків державного управління інформаційними технологіями у процесі прийняття управлінських рішень задля гармонізації національного законодавства зі світовими вимогами, що значно сприятиме подальшій інтеграції України до світової системи безпеки. Розвинуто шляхи імплементації в Україні закордонного досвіду застосування механізмів державного управління у сфері інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою, що дозволять підвищити рівень національної безпеки України в цілому. Обґрунтовано основні тенденції державного регулювання розвитку інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою в Україні порівняно з розвинутими країнами світу, які передбачають можливість підвищення рівня енергетичної незалежності України від країн-експортерів енергоносіїв. На основі застосування методів прийняття інвестиційних рішень розроблено модель формування інформаційного ринку в умовах кліматичних змін, які дозволять визначити резерви підвищення рівня еколого-економічної безпеки України в цілому та її регіонів зокрема.

Розглянуто важливі науково-прикладні методи і засоби управління та контролю шкідливими виробничими чинниками, що виявляються під час виробництва у процесі трудової діяльності людини. Сукупність цих методів і засобів можна використовувати при атестації робочих місць за умовами праці та паспортизації підприємств, що мають шкідливі виробничі чинники внутрішнього та зовнішнього походження та можуть погіршити умови праці на відкритій місцевості; при аналізі або прогнозуванні стану безпеки об'єкта для вироблення управлінських рішень і вибору форм організаційно-розпорядчих дій.