Індекс рубрикатора НБУВ: Г583.22

Рубрики:

Кінетика адсорбції

Шифр НБУВ: Ж101738 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати експериментальних досліджень процесу екстракції рослинної олії з сої та ріпаку у стаціонарному шарі в апараті Сокслета. Як екстрагенти використано полярні розчинники: хлористий метилен та етанол. Досліджено вплив ступеня подрібнення частинок рослинної сировини на вихід екстрагованої олії. Встановлено вплив розчинників на ефективність процесу. Результати кількісного аналізу наведено у вигляді графічних залежностей із наявністю основних параметрів процесу. Наведено графічні залежності зміни концентрації олії в об'ємі розчинника зі збільшенням тривалості процесу та виходу цільового продукту від зміни розміру сепарованих фракцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: З65

Рубрики:

Біоенергетика

Шифр НБУВ: Ж101738 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд технологій утилізації та переробки медичних відходів. Розглянуто класифікації фармацевтичних і медичних відходів і способи зниження впливу відходів фармацевтичної галузі на довкілля. Проаналізовано вплив медичних відходів на довкілля. Зі збільшенням лікарських препаратів в усіх країнах світу зростає і можливість потрапляння медичних і фармацевтичних відходів у навколишнє середовище та водні об'єкти, тому вирішення цієї проблеми є надзвичайно актуальним. Наведено блок-схему утилізації протермінованих лікарських препаратів.

Наведено результати досліджень вилучення олії з неподрібненого та подрібненого насіння соняшника різних фракцій методом екстрагування. Досліджено механізм екстрагування та кінетику процесу. Показано, що процес вилучення олії з насіння соняшника є складним і складається з внутрішньо- та зовнішньодифузійного перенесення олії. Вказано, що процес є аналогічним екстракційному вилученню цільових компонентів із насіння більшості видів рослинної сировини. Наведено методику експериментального визначення коефіцієнта дифузії як найповільнішої стадії процесу, яка визначає швидкість всього процесу екстрагування. Показано, що вилучення олії методом екстрагування можна здійснити ефективніше у порівнянні з методом пресування, особливо у тих випадках, коли вміст олії в насінні є низьким.

Встановлено можливість використання гідрогелів на основі кополімерів полівінілпіролідону з 2-гідроксиетилметакрилатом для насичення їх рослинними екстрактами. Одержано гідрогелеві матеріали (ГГМ) з екстрактами Calendula officinalis і Arnica montana. Визначено сорбційну здатність гідрогелів щодо рослинних екстрактів і вміст флавоноїдів у них. Досліджено бактерицидну та фунгіцидну активність одержаних ГГМ з екстрактами C. officinalis і A. montana щодо бактерій Escherichia coli, Staphylococcus aureus і грибів Candida tenuis, Aspergilus niger.

Хінолін та його похідні є важливими сполуками для хімічного синтезу та розроблення на їх основі нових лікарських засобів. Відоме практичне застосування низки речовин із хіноліновим гетероциклом у медичній практиці. Виконано прогнозований скринінг біологічної активності, цитотоксичності та токсичної дії на щурах синтезованих S-алкілових естерів 8-хінолінтіосульфокислоти (8-ХТСК) із використанням відповідних online програм. Виявлено, що вони є малотоксичними речовинами з широким спектром біологічної дії та високим значенням імовірності активності, що засвідчує доцільність продовження експериментальних досліджень їх властивостей. Особливої уваги заслуговують метиловий та етиловий естери 8-ХТСК.

Розглянуто процес сушіння цукатів із груш, який відбувається профільтровуванням теплового агента в напрямку перфорована перегородка - шар цукатів. Отримано кінетичну криву сушіння та розраховано тепловий баланс процесу на основі диференційного рівняння нестаціонарного тепломасообміну. Доведено, що накопиченої під час сушіння теплової енергії в нижніх шарах цукатів буде достатньо для досушування верхніх шарів. Розраховано енергетичний ефект, отриманий від впровадження нового методу сушіння. Запропоновано та розраховано установку для енергоефективного методу сушіння цукатів.

Розглянуто основні вимоги до сировини для одержання міцних алкогольних напоїв. Зроблено аналіз сировинної бази України для отримання спиртових дистилятів (СД). В результаті аналізу сировинної бази України підтверджено наявність якісної сировини для отримання СД. Досліджено особливості та компонентний склад одержаного продукту залежно від способу реалізації процесу. Розглянуто вплив способу дистиляції та органолептичні характеристики зернового дистиляту. Досліджено вивчення впливу тривалості нагріву збродженого сусла на фізико-хімічний склад СД, показано їх істотну відмінність у біохімічному складі від виноматеріалів.

Наведено оцінювання можливості використання великої кількості (щодо маси наповнювача) відходів харчової промисловості для модифікування мінеральних наповнювачів і пластифікації полімерів, їх подальшого застосування для одержання наповнених полімерних композитів (ПК), а також визначення впливу модифікованих наповнювачів на фізико-механічні властивості таких ПК. Досліджено одержання та властивості композитів на основі поліетилену низької щільності та поліефірної смоли, наповнених немодифікованою крейдою та крейдою, модифікованою відпрацьованою соняшниковою олією. Продемонстровано влив вмісту модифікатора на властивості композитів.

Досліджено закономірності одержання в блоці пористих композитів на основі кополімерів 2-гідроксіетилметакрилату з полівінілпіролідоном за присутності мінерального наповнювача - "медичного" скла на основі оксидів кремнію та алюмінію. Встановлено вплив природи, кількості та розміру частинок неорганічного наповнювача, температури, ініціатора на швидкість полімеризації та "граничне" перетворення мономера. Отримані результати використовуватимуться для вдосконалення технології одержання остеопластичних пористих композитів.

З використанням пектину зі ступенем естерифікації 81,5 % одержано різні зразки пектинів зі ступенями естерифікації 40 - 70 %. Показано, що визначальним фактором для успішного формування гідрогелевих пластин (ГП) є ступінь естерифікації полісахариду. Встановлено, що ГП за методом структурування солями кальцію формуються лише на основі пектину зі ступенем естерифікації меншим ніж 70 %. Запропоновано метод отримання ГП на основі пектину зі ступенем естерифікації більшим ніж 70 % через введення додаткового гелеутворювального полімеру альгінату натрію.

Надано метод модифікування поліпропіленових планарних поверхонь і мікроволокон через ковалентне прищеплення наношару поліакрилової кислоти за вільнорадикальним механізмом. Після прищеплення наношарів гідрофобна поверхня поліпропілену набуває гідрофільних властивостей, що підтверджено зміною вільної поверхневої енергії на планарних поверхнях і зміною величини водоутримання мікроволокнами до та після модифікування. У разі використання для армування альгінат-желатинового гідрогелю модифікованих мікроволокон (1 % у гідрогелі) досягається значне (на 100 %) підвищення його механічних властивостей.

Виявлено вплив Ni-вмісного полімер-силікатного наповнювача на технологічні властивості поліпропілену (ПП). Встановлено, що введення силікатних наповнювачів (СН), які модифіковані полівініловим спиртом, змінює характер кривих течії розплавів ПП, зокрема спостерігається підвищення в'язкості та зміщення області аномальної в'язкості. Виявлено зміну термомеханічних кривих ПП під дією модифікованих СН. Зазначено, що композиційні матеріали на основі ПП і модифікованого СН характеризуються зменшеним показником плинності розплаву, зменшеними значеннями технологічної усадки та дещо збільшеним водопоглинанням.

Мета дослідження - аналіз фізичних властивостей і морфології вторинної полімерної сировини. Досліджено фізико-механічні властивості зразків первинного та вторинного полівінілхлориду, зокрема міцності під час розтягування, відносного видовження, ударної міцності та твердості. Також досліджено усадку отриманих зразків та їх структуру. Зразки композицій із вторинної сировини одержували методами екструзії та пресування. Встановлено вплив вмісту пороутворювача на показник плинності розплаву та мікро- і макроструктуру одержаних матеріалів.

Введення нового обертового сегмента циліндра (ОСЦ) у конструкцію одношнекового екструдера (ОШЕ) істотно змінює кінематику руху в екструдері. Основна мета включення ОСЦ у конструкцію ОШЕ - підвищення продуктивності та ефективності змішування. Для оцінювання трьох типів геометрії ОСЦ здійснено комп'ютерний аналіз за допомогою програмного забезпечення ANSYS POLYFLOW. Оцінювання трьох різних геометрій ОСЦ у двох різних станах руху (обертання паралельно зі шнеком і обертання назустріч шнеку) надала детальну інформацію про явища плинності, що виникають у розплавленому полімері під час проходження через ОСЦ. CFD-моделювання плинності розплаву в ОШЕ надає змогу аналізувати різні умови переробки, геометрію шнека і навіть складні кінематичні пари, такі як шнек-ОСЦ.

Досліджено кінетику полімеризації 2-гідроксиетилметакрилату (ГЕМА) з полівінілпіролідоном (ПВП) у тонкому шарі. Встановлено залежності конверсії полімеризації ГЕМА із ПВП у масі та розчиннику. Побудовано екзотерми реакції (ко)полімеризації в масі. Визначено порядок реакції за ініціатором, мономером і полімером і виведено математичну залежність сумарної швидкості прищепленої кополімеризації ГЕМА до ПВП. Визначено залежність кількості ПВП, що бере участь у реакції прищепленої полімеризації від його концентрації в композиції, природи та концентрації ініціатора і температури процесу.

Властивості наповнених полімерних композицій значною мірою залежать від природи та поверхневих властивостей наповнювачів, зокрема, базальтового волокна (БВ). Вперше показано можливість модифікації поверхні БВ комерційним полігексаметиленгуанідингідрохлоридом і некомерційними полідіетиленаміногуанідинами (ПДЕАГ) - апретами. Встановлено залежність крайового кута змочування та адгезійної міцності в системі термопласт - волокно від типу апрету. Визначено оптимальний тип апрету - ПДЕАГ - карбонат. Оцінено його вплив на механічні та теплофізичні властивості базальтопластиків на основі поліпропілену.

Розглянуто механізм сонолізу води з утворенням як інтермедіатів (вільних радикалів), так і основних продуктів (водню та кисню), що мають важливе значення для теплоенергетики та технологій водоочищення, які базуються на застосуванні передових процесів окиснення. Проаналізовано ефективність генерування гідроксильних радикалів у середовищі інертних газів і кисню. Розраховано величину хіміко-акустичного ккд для гідродинамічного струменевого кавітатора, яка становить 0,3675 %, що, принаймні, у 2,5 разу перевищує аналогічну величину для ультразвукових генераторів кавітації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г554

Шифр НБУВ: Ж101738 Пошук видання у каталогах НБУВ