Опрацьовано індикатори сталого розвитку туризму для островів Ко То (близько 400 островів) та Ван Дон (близько 600 островів). Ці острови мають сприятливе географічне положення, оскільки розташовані в межах опосередкованого економічного впливу центру розвитку туризму в затоці Тонкін. У районі є унікальні туристичні ресурси. Це є передумовою для формування та організації різноманітних напрямків туризму та перетворення островів на головний туристично-рекреаційний центр північного туристичного регіону В'єтнаму. Визначено чинники, що обмежують можливості розвитку туризму в регіоні (збільшення обсягу відходів, скидання неочищених стічних вод у природне середовище, проблеми менеджменту тощо). Для того, щоб перетворити регіон на велику визначну дестинацію та досягти найближчим часом цілей сталого розвитку туризму необхідно забезпечити належну якість турпродукту в регіоні. Вирішенню цієї проблеми та наданню допомогти керівникам і особам, які приймають рішення, сприятиме пропонована система індикаторів сталого розвитку. Одним із інструментів для розроблення такої системи показників є метод Дельфі. За його допомогою експертами було обрано 24 показники, у тому числі 14 таких, що стосуються природних ресурсів, 4 - економічних аспектів, 3 - екологічних, 3 - культурних та соціальних аспектів сталого розвитку туризму.

Мета роботи - виявити особливості територіального розвитку організаційно-управлінської функції (ОУФ) столичного метрополісу, на прикладі просторової локалізації штаб-квартир найбільших компаній України. Визначено кількісне представництво головних офісів ТОП-100 компаній для метрополісу Києва в регіональному вимірі країни та розглянуто чинники їх територіального розосередження. При цьому встановлено, що 3/4 штаб-квартир метрополісу локалізується в межах його загальноміського ядра та інших прилеглих історично сформованих територій (Кудрявець, Лук'янівка, Паньківщина, Черепанова гора). Здійснено порівняльний аналіз розподілу штаб-квартир найбільших компаній в межах метрополісів Києва та Пекіна за видами їх економічної діяльності. Виявлено також деякі прояви розвитку децентралізаційних процесів ОУФ прилеглої території Києва, насамперед для міських поселень першого агломерованого порядку. Наукова новизна полягає у дослідженні територіальних аспектів розміщення об'єктів корпоративного менеджменту в межах міського простору столичного метрополісу в контексті важливості їх функціонування для розвитку національної економіки. Дослідження особливостей розвитку ОУФ Києва дає можливість розкрити специфіку розвитку наявних метрополітарних процесів, а також виявити їх роль у розвитку міста та його прилеглої території. Крім того локалізація об'єктів корпоративного менеджменту столичного метрополісу відображає основні прояви розвитку стратегічного управління видами діяльності в різних секторах господарства, які формують економіку міста та визначають його роль у регіональному розвитку.

Вперше з врахуванням існуючих публікацій висвітлено результати дослідження впливу військового вторгнення Російської Федерації в Україну у 2014 р. на життя і професійну діяльність географів України. Дослідження здійснено за ініціативою Національного комітету географів України. Наголошено на недотриманні міжнародних угод щодо непорушності кордонів і територіальної цілісності держав. Отримані результати на основі опитування за розповсюдженими спеціальними анкетами серед членів Українського географічного товариства, що проживають в різних регіонах України, забезпечили можливість виявити важливі негативні впливи вторгнення на професійну діяльність географів держави, на їх стосунки із фахівцями Росії, Криму та тих, що лишились на окупованій території Донбасу, на погіршення їх сучасного життя та життя сімей, на зміни в орієнтації подальших творчих стосунків із географами сусідніх держав. Констатовано, що події, які відбуваються на Сході України внаслідок вторгнення військових формувань в Україну, призвели до значних змін у професійній діяльності географів України (зміна програми викладання предметів, потреба підготовки нових підручників, значна активізація публічних виступів, переорієнтація у виборі полігонів досліджень і проведення наукових і виробничих практик, припинення використання публікацій науковців із Росії, творчих стосунків із російськими колегами тощо), а також до значних змін в особистому житті (зміна місця роботи і місць проживання, пошуки роботи та житла для сімей після переїзду з окупованих територій, психологічних навантажень у зв'язку з втратою набутого статусу, розривом родинних зв'язків, необхідністю адаптування до нових умов проживання, в нових колективах і таке інше). За таких умов активізувалися волонтерські рухи і намагання до консолідації зусиль з метою відновлення територіальної цілісності України та її самостійного вектора розвитку.

Мета публікації - висвітлити та узагальнити деякі аспекти сучасного стану вітрової енергетики та окреслити можливі перспективи її розвитку, насамперед залежно від кліматичних ресурсів, а також економічних чинників. Розглянуто сучасний стан використання енергії вітру в світі, Європі та в Україні (зокрема на Закарпатті) за показниками введених в експлуатацію вітрових електростанцій та потужностей встановлених вітротурбін. На основі літературних джерел та кліматичних баз даних розглянуто стан розвитку вітрової енергетики як вагомого чинника протидії глобальним змінам клімату та поліпшення загального стану енергетичної безпеки світу. Узагальнено перспективи подальшого розвитку вітроенергетики. Виділено території України, особливо Карпатський регіон, які характеризуються найвищим вітроенергетичним потенціалом і мають сприятливі умови для виробництва електроенергії сучасними вітровими електростанціями з високим ступенем ефективності. Для дослідження кліматичних умов використання вітрової енергії на Закарпатті проаналізовано гомогенізовані ряди швидкості вітру кліматичної бази даних CARPATCLIM. На основі даних Global Wind Atlas показано територіальний розподіл показників потужності та швидкості вітру на висоті 10 м, 50 м та 100 м в області. Крім кліматичних умов, у статті аналізуються й інші аспекти впровадження вітрової енергетики на Закарпатті, насамперед природоохоронні, які пов'язані з унікальністю природних цінностей краю.

Мета публікації - обгрунтування методичних підходів до визначення вологозабепеченості території за даними ДЗЗ на основі розрахунків водних індексів (індексів вологості) для виявлення процесів опустелювання за умов сучасного глобального та регіонального потепління. Здійснено відбір оптимальних водних індексів для відображення процесів опустелювання. Обгрунтовано поєднане використання даних супутників Landsat та TERRA/MODIS для ефективного дослідження розвитку процесів опустелювання на різних просторових рівнях. На прикладі трьох модельних років (2007, 2015 та 2016 - дуже посушливого, посушливого та типового) розкрито просторові особливості прояву посухи як потужного чинника опустелювання. Зокрема, для 2007 та 2015 років адміністративні області України проранжовано за рівнем вологозабезпеченості за значеннями індексу NDII (normalized difference infrared index) - від територій надмірної зволоженості до територій катастрофічної посушливості. Розраховано втрати у грошому вимірі для сільськогосподарського виробництва від прояву посухи у межах окремих адміністративних областей, які зазнали впливу цього явища. Новизна дослідження полягає в обгрунтуванні найефективніших для виявлення процесів опустелювання водних індексів, їх розрахунку за допомогою даних ДЗЗ та у подальшому застосуванні цих індексів для території України.

Мета публікації - аналіз недоліків і проблем, пов'язаних з діючою Генеральною схемою, встановлення передумов розроблення її нової редакції та визначення основних наукових та практичних принципів виконання. Викладено основні аспекти розроблення нової редакції Генеральної схеми планування території України. Діюча Генеральна схема була затверджена Законом України 7 лютого 2002 року. Термін її дії завершується у 2020 році. Програмою діяльності Кабінету Міністрів України передбачено розроблення нової Генеральної схеми у найближчі роки. Встановлено, що основними питаннями, які потребують вирішення у новій Генеральній схемі, є: побудова планувального каркасу, пов'язаного з європейським планувальним каркасом (в основу якого покладені міжнародні транспортні коридори TIN); використання переваг точок зростання; розвиток функціональних регіонів (Азово-Чорноморське узбережжя, Українські Карпати, прикордонні регіони, міські агломерації тощо); розбудова Національної екологічної мережі на базі Смарагдової мережі України; розвиток сучасної системи розселення; зміна структури використання земель і підвищення частки природоохоронних та рекреаційних територій. В основу рішень Генеральної схеми має бути покладена затверджена Стратегія регіонального розвитку України до 2027 року. Нова Генеральна схема має створюватись як інтерактивна геоінформаційна модель у єдиній державній референцній системі координат УСК-2000, загальнодоступній для використання органами державної влади та місцевого самоврядування і включати прогнозні карти за такою тематикою: Планувальна структура (планувальний каркас) території України; Функціональне зонування за видами переважного використання; Комплексна оцінка території; Система розселення і перспективний адміністративно-територіальний устрій держави; Система транспорту; Екологічний каркас. Така інтерактивна моделююча система буде актуальною для визначення стратегії просторового розвитку на основі положень Державної стратегії регіонального розвитку України до 2027 р. і водночас буде здатна оперативно реагувати на зміни, які відбуваються в державі на основі інформації щодо природного, економічного, соціального, демографічного та інших потенціалів її території та відповідно корегувати стратегію її розвитку.

Цель исследования - установление пространственно-временных закономерностей в динамике численности и характере естественного движения городского и сельского населения на трех уровнях территориальной иерархии Республики Беларусь. С использованием сравнительно-географического, статистико-математического методов и ГИС-технологий проведен анализ динамики демографического пространства страны за 1999 - 2018 гг. Определена поляризация трендов динамики численности и дифференциация - в характере естественного движения городского и сельского населения. На уровне 118 административных районов и 115 городов Беларуси разработана типология городов и сельских районов по характеру демографического баланса. Установлено преобладание регрессивного типа демографического баланса в целом при различиях между городской и сельской местностью. Для городов характерны паритетные позиции контрастно-факторного и регрессивного типов, для сельской местности - преобладание регрессивного типа. Современный демографический баланс городов и сельской местности Беларуси свидетельствует о формировании трех зон - центральной, полупериферийной и периферийной с паритетными позициями последних двух в городах и преобладании периферийности - в селе. Проведенный анализ свидетельствует об усилении дифференциации демографического пространства Беларуси и его периферизации. Доказанная дифференциация и поляризация демографического пространства Беларуси и тренд его периферизации 1999 - 2018 гг. являются основанием для выработки регионально дифференцированных направлений демографической безопасности и совершенствования административно-территориального устройства страны.

Мета публікації - обгрунтувати необхідність комплексної оцінки та вдосконалити теоретико-методологічні засади оцінювання інвестиційної привабливості грунтів Карпатського регіону України, розробити систему показників для оцінювання агровиробничих властивостей грунтів і сформувати структуру показників регіональної інвестиційної привабливості модальних типів грунтів. До критеріїв інвестиційної привабливості грунтів віднесено їхні морфологічні особливості та фізико-хімічні властивості, кліматичні, технологічні, організаційно-економічні, соціальні, правові параметри. Першочерговим завданням є формування баз даних морфологічних, фізичних і фізико-хімічних властивостей модальних типів грунтів Карпатського регіону, які визначають родючість та інвестиційну привабливість. Пропонована оцінка інвестиційної привабливості грунтів земельних ділянок є запорукою мінімізації можливих ризиків інвестування та впровадження рентабельного типу землекористування.

Мета дослідження - визначення основних етапів і тенденцій розвитку історичної картографії в Україні на основі вивчення систематизованої інформації про картографічні видання. На першому етапі (до 1917 р.) зафіксовано лише видання текстових історичних карт, переважно періоду феодалізму, для наукових і популярних видань історії України. Головною подією другого етапу (1917 - 1991 рр.) стали незавершені роботи зі створення історичного атласу України. Об'єктивне бачення вітчизняної історії у незалежній Україні та наявна картографічна інфраструктура (висококваліфіковані кадри, виробничі картографічні потужності, комп'ютерні технології) уможливили високий розвиток історичного картографування. Здобутком української картографії стало видання низки історичних науково-довідкових і науково-популярних атласів України, а також видання історичних пропагандистсько-просвітницьких і туристичних карт.

Мета дослідження - розробка і представлення результатів застосування методів оцінювання та прогнозування рівнів пожежонебезпеки ландшафтів. Дослідження грунтується на аналізі пірологічних характеристик рослинного покриву та даних про сучасний стан і тенденції змін ландшафтів. Дослідження виконано для ландшафтів Чорнобильської зони відчуження. Ця теритрія є пожежонебезпечною, великі площі лісів та перелогів (19 200 га) постраждали тут від пожеж у квітні 2020 р. Методи дослідження: логічне поєднання методів наземних спостережень (польових ландшафтознавчих та ботаніко-географічних досліджень), методів узагальнення та аналізу кількісних пірологічних показників рослинного покриву, дешифрування супутникових знімків та геоінформаційного картографування. В результаті дослідження визначено пірологічні показники рослинного покриву у співставленні з характеристиками ландшафтних умов; проаналізовано сучасну структуру та прогноз просторово-часових змін земного покриву ландшафтів як передумову для визначення їхньої пожежонебезпеки; визначено класи пожежної набезпеки основних видів ландшафтів Чорнобильської зони відчуження; розкрито принципи прогнозування рівнів пожежонебезпеки ландшафтів. Для модельної ділянки у центральній частині зони відчуження виконано аналіз змін структури земного покриву за період з 1992 по 2018 рік та розрахунок їх ураження пожежами 2020 р. Проаналізовано також зміни структури земного покриву основних видів ландшафтів цієї території. Новизна дослідження полягає в опрацюванні методів оцінювання і прогнозування пожежної небезпеки ландшафтів на основі визначення пірологічних характеристик фітокомпонету ландшафтів та аналізу результатів дешифрування їхнього земного покриву. Завдяки застосуванню пропонованих методів розширюються напрями ландшафтознавчо-прикладних досліджень геоекологічного змісту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д8е(4Укр)л2

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - виокремлення та структурування соціоприродних галузей і видів діяльності та обгрунтування їх ролі й місця в умовах формування постіндустріальної (інформаційної) цивілізації. В умовах новітньої наукової революції відбувається прискорене зростання соціоприродних видів господарської діяльності, які регламентують і регулюють стратегію і механізми взаємодії людини і природи. Базовими складовими групи (кластеру) соціоприродних видів діяльності є природоохоронні та рекреаційні напрями господарської діяльності, а також напрями впорядкування довкілля та планування територій. Методологічні труднощі групування (кластеризації) соціоприродних видів господарської діяльності зумовлені значним перекриттям їх виробничих і невиробничих складових, а також невідповідністю їх сучасної рубрикації чинним статистичним класифікаціям галузей і видів економічної діяльності. Обгрунтовано доцільність виділення таких галузей і видів діяльності у новий сектор господарства, що відповідає їх сучасному соціально-економічному статусу. Новизна дослідження полягає в систематизації соціоприродних видів економічної діяльності, а також розробці та представленні схеми регіонального міжгалузевого комплексу рекреаційно-туристичної діяльності, в якій поєднано комерційні та некомерційні різновиди рекреаційної діяльності з усіма її формами - туризм, організована рекреація, неорганізована масова рекреація, побутова рекреація.

Мета статті - виклад результатів моделювання довгострокових змін водного стоку на річках Українських Карпат як перспективного джерела гідроенергетичного потенціалу. У дослідженні вперше представлено технологічну схему використання водно-балансової моделі Турка для регіональної оцінки впливу клімату на водні ресурси, яка включає такі етапи: підготовка гідрологічної та кліматичної інформації для досліджуваного об'єкта за історичний період спостережень; вибір кліматичних проекцій, які характеризують зміну клімату досліджуваної території на довгострокову перспективу; вибір референтного періоду для калібрування гідрологічної моделі та виконання процедури калібрування; валідація моделі з використанням даних за історичний період спостережень (ретропрогноз); моделювання (симуляція) водного стоку на довгострокову перспективу; корекція результатів моделювання за методом "Change Factor (CF)" згідно відповідних рекомендацій; оцінка якості моделювання з використанням методу "bias correction". Розроблену схему апробовано на річках Карпатського регіону. Результати апробації порівняно з результатами, отриманими за допомогою чисельної моделі SWIM. Зроблено висновок, що при дотриманні методологічних рекомендацій, викладених у технологічній схемі розрахунків, використання водно-балансової моделі демонструє цілком задовільні результати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д249(45Укр)47

Рубрики:

Регіональна метеорологія і кліматологія

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета статті - уточнення категоріального апарату досліджень проблем інклюзивності; визначення її місця у державній регіональній політиці. Висвітлено еволюцію підходів до досліджень проблем інклюзивності. Доведено необхідність розкриття проблем інклюзивності з позицій цілісного підходу до регіону. Уточнено категорії інклюзивності регіонального розвитку, регіональної інклюзії, регіональної інклюзивності. Розкрито категорії "інклюзивний загальнонаціональний простір", "інклюзивний регіон". Надано пропозиції щодо удосконалення державної політики для забезпечення інклюзивного розвитку та формування інклюзивного простору. Новизна дослідження полягає в доведенні необхідності вирішення проблем інклюзивності з точки зору інтегрального підходу до регіону та у межах державної регіональної політики.

Мета статті - аналіз розподілу та ступеня репрезентації різних типів публічних просторів у різних планувальних зонах та зонах містобудівної цінності, а також виявлення особливостей впровадження засад партисипативного міського планування у Києві. Публічні простори певною мірою є відображенням успішності розвитку міста. Їх розподіл в межах міста, створення нових, оновлення зумовлюють рівень просторової справедливості. Значну кількість досліджень присвячено вивченню публічних просторів міст США, Великої Британії, Німеччини, Австралії, Китаю, натомість недостатньо їх щодо пострадянських міст, зокрема міст України. Автори намагаються дати відповідь на питання, наскільки рівномірним та справедливим є розподіл публічних просторів у Києві. Підтверджується гіпотеза нерівномірності їх просторового розподілу. Шляхи подолання несправедливості у розподілі, доступності та якості публічних просторів повіязані із залученням мешканців до міського планування. Тому другим ключовим питанням є оцінка впливу впровадження засад партисипативного міського планування на забезпеченість та якість публічних просторів Києва, зокрема аналіз місця та специфіки проектів публічних просторів у бюджеті участі міста залежно від їх розміщення за напрямом центр-периферія.

Мета публікації - розкрити особливості здійснення децентралізації влади в Україні в сучасних умовах і обгрунтувати напрями та шляхи муніципалізації землекористування з метою запровадження повсюдності місцевого самоврядування та ліквідації відсторонення його органів від управління земельними ресурсами. Муніципалізація пов'язується з розмежуванням земель державної та комунальної власності в населених пунктах і наданням повноважень територіальним громадам по управлінню землекористуванням поза населеними пунктами у межах юрисдикції громад. Узаальнено зарубіжний досвід реформування місцевого самоврядування та наукового обгрунтування процесів децентралізації вітчизняними і зарубіжними вченими. Досліджено динаміку процесу об'єднання громад, питання територіальної невизначеності їх повноважень, особливості передачі у комунальну власність земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Розглянуто проблеми формування раціональної системи землекористування, створення екологічно збалансованих ландшафтів. Запропоновано систему нормативно-правового, землевпорядного та земельно-кадастрового забезпечення реформування землекористування на другому етапі децентралізації влади.

Інклюзивний розвиток, у широкому розумінні, полягає у залученні до вирішення політичних, соціально-економічних, екологічних, духовних проблем розвитку країн (регіонів) усіх без винятку верств населення і соціальних груп (включаючи найвразливіші категорії), а також усіх територій. Результатом такого розвитку має стати мінімізація/подолання соціальної і просторової диференціації, справедливий розподіл доходів і ресурсів, їх збереження і відновлення, включення в життєдіяльність периферійних, у т.ч. депресивних районів, що неодмінно буде супроводжуватися покращенням якості життя населення. Мета роботи - визначити сутність і напрями концепції інклюзивності міського розвитку, проілюструвати особливості запровадження різних моделей міського розвитку у Стокгольмі, Берліні, Барселоні і Дубаї і дійти висновків щодо просування цих міст в напрямі інклюзивності та екологічної сприятливості. При цьому використано дедуктивну стратегію дослідження, в якій аналіз літератури і особисті спостереження поєднані з прикладами чотирьох міст, які успішно запроваджують програми збалансованого (розумного, креативного, екологічного тощо) розвитку. У дослідженні використано хорологічний, історичний, системно-структурний підхід, абстрактно-логічний, порівняльно-географічний та інші методи. Наукова новизна статті полягає у визначенні сутності поняття "інклюзивний розвиток", значимості інтегрування екологічних пріоритетів до політики міського розвитку, характеристиці успішних практик трьох європейських і одного азійського міста в контексті супроводжуючих їх проблем і переваг, які можуть бути враховані іншими країнами. У висновках викладено характеристики та їхню роль у розробленні політики збалансованого розвитку міст.

Мета дослідження - проаналізувати існуючі точки зору й з'ясувати причини, часовий проміжок і ареал, в якому антропізація ландшафтів України вперше досягла регіонального масштабу свого прояву, тобто вперше відбувся перехід від антропогенних змін ландшафту локального характеру до регіонального масштабу цих змін. Від часу заселення території України у ранньому палеоліті й до кінця атлантичного періоду голоцену ландшафти зазнавали антропогенних змін лише в локальному масштабі. Гіпотези щодо перебудови ландшафтної зональності на початку голоцену внаслідок винищення людиною мамонта та інших великих фітофагів, а також розорювання та знелісення на рівні ландшафтних зон (насамперед лісостепової) в неоліті не мають свого фактологічного підтвердження. За часів трипільської культури змін зазнали передусім широколистянолісові ландшафти правобережної частини лісостепової зони України, які нині виділяють в окрему зону широколистяних лісів. Проте у зв'язку з особливостями господарювання трипільців (зміни поселень через кожні 50 - 60 років) покинуті ними ресурсно-господарські території приблизно за 200 років встигали відновитись майже до клімаксового стану (грабові діброви). Однак, в останній період існування трипільської культури (її занепаду), який припадає на кінець атлантичного - початок суббореального періоду голоцену, більш посушливі умови не сприяли ренатуралізації лісових ландшафтів. З цього часу почався процес постагрікультурного остепнення ландшафту, який тривав протягом усього суббореалу і початку субатлантики й охопив ареал, який загалом збігається з областю поширення чорноземів реградованих.

Мета дослідження - розроблення методичних підходів до виявлення історико-культурного каркаса (ІКК) України, дослідження його складу та функцій. Розглянуто існуючий досвід застосування каркасного підходу до вивчення та збереження культурної спадщини. Визначено основне призначення та функції ІКК, склад та елементи його структури, інформаційну основу та алгоритм його виявлення. На основі проведеного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду розроблено методичну схему виявлення ІКК України, яка складається з етапів: формулювання визначення, цілей та завдань виявлення ІКК; встановлення елементів функціонально-компонентної структури ІКК та формування відповідної геоінформаційної системи бази даних; алгоритм виявлення ІКК; значення та напрямки практичного застосування результатів виявлення ІКК України. Установлено, що ІКК є важливою характеристикою території, а його конструкція відіграє важливу роль у ефективному використанні існуючого історико-культурного потенціалу, тому виявлення такого каркасу та розроблення на його основі положень щодо збереження та використання культурної спадщини може розглядатися як важливий інструмент стратегічного та просторового планування та невід'ємна складова відповідних стратегій і схем планування.