Отмечено, что экстремальные осевые моменты инерции в постнатальном онтогенезе нарастают неравномерно. Более низкие скорости роста отмечены в костях грудной конечности, чем в костях тазовой. Показатель скорости роста в соотношении Imin/Imax имеет отрицательный знак, что свидетельствует про уменьшение отношения моментов инерции с нарастанием массы тела, причём в дистальных звеньях быстрее, чем в проксимальных.

На 82-х серіях гістологічних зрізів зародків і передплодів людини, підібраних за віковою шкалою від 3-х до 12-ти тижнів внутрішньоутробного розвитку (що відповідає 9-ти - 23-м стадіям, які прийняті в Інституті Карнегі, та початку плідного періоду) з використанням загальногістологічних і кількісних морфологічних методів вивчено міжтканинні кореляції в ранньому пренатальному онтогенезі закладок бранхіогенної групи залоз людини з проведенням порівняння з міжтканинними кореляціями в пренатальному онтогенезі первинної ротової порожнини й ембріональної глотки. Розглянуто вплив на ядерний апарат клітин корелятивних взаємовідношень між епітелієм і мезенхімою (або ембріональною сполучною тканиною) в ході нормального генетично детермінованого ембріонального гістогенезу. Вияснено повікову динаміку темпів диференціювання цих тканин і виявлено періоди часу, протягом яких відбувається найбільш значна тканинна перебудова похідних епітелію та мезенхіми.

На підставі вивчення 106-ти препаратів капсул колінного суглоба представників юнацького та зрілого віку з застосуванням комплексу анатомічних методик, включаючи ін'єкцію кровоносних судин чорною тушшю, встановлено, що джерела васкуляризації капсули даного суглоба діляться на гілки, які формують його судинні сітки. У капсулі суглоба виділено 4 судинні сітки - дві у фіброзній та дві у синовіальній мембранах. Навколо артерій, вен і нервів у фіброзній мембрані капсули колінного суглоба формуються прості та складні судинні стрічки, котрі забезпечують процес адаптації з боку кровотоку до змінних умов його локомоторної функції. Дані про особливості васкуляризації мембран капсули колінного суглоба слід враховувати під час можливої дії на процес регенерації тканин як у внутрішньосуглобових переломах, так і в дегенеративно-деструктивних процесах у них.

Згідно з проведеними дослідженнями виявлено, що в передміхуровій залозі людей похилого віку значно зменшується кількість кровоносних і лімфатичних капілярів. З'являються деструктивні зміни кров'яного та лімфатичного русла, зменшується активність клітин лімфоїдних утворень.

Зазначено, що хронічна свинцева інтоксикація моделювалась на другому поколінні мишей-самців лінії BALB/c, яке одержувало свинець. Застосовано різноманітні гістологічні методики: світлову та електронну мікроскопію, авторадіографію з 3H-тимідином, оптичний аналізатор зображення. Експериментальним тваринам у питну воду домішувався розчин ацетату свинцю у дозі 10 мг/кг на добу протягом 30-ти діб. На 30-ту добу тотальні дистрофічні зміни були присутні в клітинах. Спостережено розвиток помітних змін у стінках кровоносних судин, особливо мікроциркуляторної вистилки зі стазом і сладжем. Виявлено пошкодження печінкових долек. Вплив свинцем супроводжувався збільшенням кількості помічених клітин, переважно світлих гепатоцитів, та підвищенням мітотичного індексу гепатоцитів. Хронічна свинцева інтоксикація ініціювала проліферацію перилобулярної та перікапілярної сполучної тканини. Застосування альфа-токоферолу в терапевтичній дозі помірно сприяло зниженню цих явищ. Застосування ербісолу сприяло більш вираженому позитивному ефекту.

У результаті дослідження нормального та аномального розвитку серця курячого зародку після введення етанолу на початку 4-ї доби ембріогенезу висвітлено порушення у відносинах між внутрішньо- та позасерцевими популяціями у серці, що розвивається. Змінюються відносини між кардіоміоцитами й ендотеліальними клітинами, що призводить до впливу на процес епітеліо-мезенхімної трансформації. Порушення у мезенхімних тканинах серця, а також у формуванні перегородок серця, що розвивається, вказує на ураження відносин між кардіоміоцитами та клітинами нервового гребеня.

Представлены результаты исследования, которые проводились на трупах людей обоего пола. Материалом исследования послужили 50 препаратов нижних конечностей, взятых у трупов людей умерших в возрасте от 17 до 87 лет. В результате исследования установлена зависимость индивидуальной анатомической изменчивости подколенной артерии от типа строения тела. Выявленные крайние типы индивидуальной анатомической изменчивости включают в себя две основные формы: рассыпную и магистральную. Между ними размещены многочисленные переходные формы, которые отличаются такими показателями, как длина и диаметр сосуда, количество веточек, углы их отхождения. Это имеет определенное значение при использовании результатов исследования в хирургической практике.

Изложены результаты изучения макромикроскопической анатомии и структурной организации нервов скелетных мышц и некоторых внутренних органов. Установлено, что во внешнем строении и миелоархитектонике нервов мышц и внутренних органов имеются как общие черты, так и различия.

Запропоновано проект для обговорення принципово нового методичного шляху в підготовці медичних кадрів міжнародного класу, у якому розглядається місце та роль клінічної гістології і медичної ембріології в переддипломному та післядипломному високо професійному навчанні лікарів.

Описано особливості медикаментозної терапії попередження та лікування ускладнень у разі подовження стегна апаратами Бліскунова. В клініці травматології та ортопедії Кримського медичного університету метод Бліскунова використовується з 1983 р. За цей період накопичено значний клінічний досвід (156 операцій, 30-ом пацієнтам проведено парне подовження), що підштовхнуло зайнятися питаннями аналізу ускладнень та їх профілактики. Усі ускладнення поділені на 4 групи: загально-хірургічні, технологічні, технічні, специфічні.

Досліджено структурні зміни міжклітинних канальців між секреторними епітеліоцитами кінцевих відділів привушних залоз щурів після введення адреналіну й ацетілхоліну. Одержані дані свідчать про різноплановий вплив адрено- та холіноміметиків на активність секреторного процесу в епітеліоцитах привушних залоз. Введення адреналіну призводить до посилення екструзії секреторних гранул, збільшення розмірів епітеліальних клітин в складі кінцевих відділів, локального розширення міжклітинних секреторних канальців. Після введення ацетилхоліну спостерігалось накопичення в гландулоцитах секреторних гранул, збільшення розмірів деяких, переміщення до бокових поверхонь секреторних клітин та утворення ланцюжків вздовж міжклітинних секреторних канальців.

Изучены ультраструктурные изменения островков поджелудочной железы мышей линии NOD, которым при рождении вводили пептидный экстракт поджелудочной железы. При изучении паренхимы поджелудочной железы NOD мышей в околоостровковых клетках можно определить несколько типов клеток по ультрамикроскопическим особенностям строения, которые свидетельствуют о перестройке как островкового аппарата, так и окружающих экзокриноцитов, направленной на восстановление функционального состояния и секреторной функции инсулоцитов.

Исследованы костные органы осевого скелета и скелета конечностей новорожденных телят, поросят, щенков и цыплят. Установлено, что количественные соотношения и качественные характеристики тканевых компонентов костных органов имеют как общебиологические закономерности, так и частные, зависящие от положения их в костной системе, и определяются биомеханической функцией, а также интенсивностью пренатального остеогенеза, видом животных.

Изучено влияние комбинированного действия солей тяжелых металлов и малых доз ионизирующей радиации на эпифизарный хрящ длинных костей крыс. Выявлены изменения всех основных морфометрических показателей.

Изучено влияние гипоксии на кости скелета крыс. Выявлены изменения всех основных морфометрических показателей.

Зазначено, що респіраторний дистрес-синдром або "синдром гострого ушкодження легень" - це хвороба, яка супроводжується розвитком дихальної недостатності зі значною артеріальною гіпоксемією та пов'язана з ушкодженням структур аерогематичного бар'єру, у тому числі з ушкодженням системи сурфактанту легень. Застосування заміщувальної сурфактантної терапії запобігає появі в легенях необоротних дистрофічних і некротичних змін, збільшенню функціональної активності деяких структурних компонентів і зниженню ступеня набряку структурних компонентів аерогематичного бар'єру, що призводить до зниження летальності.

Исследованы пупочная, воротная, каудальная полая вены и печень телят суточного возраста, используя комплекс сонографических, классических морфологических и статистических методик. Установлено, что печень регулирует объем крови, притекающей из брюшной полости к сердцу.

За допомогою гістологічних методів досліджено характеристики ранніх стадій (1 - 7 доба) репаративного остеогенезу на фоні аліментарного дефіциту кальцію в експерименті на 42 щурах. Виявлено пролонгування фази запалення й уповільнення формування структур регенерату.

На 49-ти щурах з нормо-, гіпер- і гіпоадренореактивністю організму проведено морфологічний аналіз синовії. Виявлено інформативні показники для прогнозу морфогенезу в різних зонах синовії. Адренореактивність організму зумовлює особливості гістоархітектоніки синовії, що проявляються в характері взаємовідношень клітин, гемосудин та елементів міжклітинної речовини.

Зазначено, що за умови аліментарного дефіциту кальцію розвивається комплекс порушень структурної організації як компактної (звуження остеонного прошарку, низька щільність остеонів та остеоцитів, каріопікноз чи каріолізис остеоцитів, запустіння кісткових лакун), так і губчастої (розрідження щільності кісткових трабекул, мікропереломи, множинні ділянки потоншення та лізису трабекул) кісткової тканини. Терапія магнієм призводить до розширення остеонного прошарку, підвищення щільності остеонів та остеоцитів, відновлення цілісності трабекулярної сітки та ширини трабекул, появи прошарку активних остеобластів. Але зберігаються окремі ознаки розрідження щільності та потоншення трабекул. Остеотропна терапія магнієм, остеохіном і кальцієм сприяє відновленню структурної організації компактної та губчастої кісткової тканини.