Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблеми теоретичного літературознавства та історії української і зарубіжної літератури. Розглянуто питання фольклористики, культурології та методики. Проаналізовано сучасний стан гендерної інтерпретації творчості Т.Шевченка, драматургію М.Старицького у працях І.Франка, вплив латиномовної літератури XVI ст. на розвиток української полемічної літератури. Наведено часопросторові (хронотопні) характеристики сюжетів романів В.Шкляра "Ключ" та "Елементал". Описано наративні стратегії "жіночої прози" у контексті суб'єктивності та об'єктивності, екзистенційні мотиви в ліриці Л.Первомайського та А.Тарковського.

Освещены проблемы теоретического литературоведения и истории украинской и зарубежной литературы. Рассмотрены вопросы фольклористики, культурологии и методики. Проанализированы современное состояние гендерной интерпретации творчества Т.Шевченко, драматургия М.Старицкого в трудах И.Франко, влияние латиноязычной литературы XVI ст. на развитие украинской полемической литературы. Приведены времяпространственные (хронотопные) характеристики сюжетов романов В.Шкляра "Ключ" и "Элементал". Описаны нарративные стратегии "женской прозы" в контексте субъективности и объективности, экзистенциальные мотивы в лирике Л.Первомайского и А.Тарковского.

Проаналізовано деякі риси української мови у логічному вимірі. Розглянуто всі рівні мови, стилі (зокрема книжний та науковий). Досліджено деякі мовні особливості текстів шкільних диктантів, Кодексу про адмінісграгивне судочинство та роману В. Шкляра "Залишенець. Чорний ворон".

Проаналізовано особливості жанру детективу в сучасній українській літературі, зокрема детективи В. Кашина, Р. Самбука, В. та Н. Лапікурів, Є. Кононенко, І. Роздобудько, А. Сєрової, А. Кокотюхи, Л. Кононовича, О. Винокурова, П. Загребельного, Н. та О. Шевченків, Г. та П. Владимирських, О. Волкова, Н. Тисовської, С. Пантюка, В. Лиса, В. Шкляра. Зазначено, що твори цих авторів інтерпретовано з погляду їх образної системи, сюжетної побудови, специфіки конфліктів, гендерного аспекту та рецептивної адресності. Сучасний український детектив поставлено в контекст масової культури, охарактеризовано функції детективного жанру у суспільній свідомості. Висвітлено основні тенденції детективної літератури у сучасному літературному процесі.

Василь Шкляр наділений субстанційною властивістю, що виграшно і багатогранно виділяє його серед інших представників нинішнього літературного процесу. Щобільше, ця властивість забезпечила б йому помітну присутність у будь-якому культурно-історичному періоді й естетичному часі. Адже він уміє бути щоразу іншим - неочікуваним і несподіваним - та прагне уникати самоповторів і самодублювання. Він не може задовольнитися опанованими художніми територіями й через це потребує все нових наративних моделей і подієвих просторів.

Досліджено проблему мистецького покликання в драматичній поемі Лесі Українки "У пущі". Проаналізовано лексику роману В. Шкляра "Залишенець. Чорний ворон". Розкрито особливості німецького молодіжного сленгу. Висвітлено питання формування лексичної англомовної компетентності з використанням методу інтелект-карт. Вивчено мовно-художні засоби фольклорних оповідань про Голодомор 1932 - 1933 рр. Розглянуто суспільно-політичну терміносферу української та англійської мов.

Розкрито особливості творення образу головної героїні в романі В. Шкляра "Маруся". Досліджено проблему національної ідентифікації в аспекті категорій свій - чужий у романі Р. Іваничука "Мальви". Проаналізовано жанрові параметри роману Є. Кононенко "Жертва забутого майстра". Розглянуто засоби творення комічного в оповіданнях В. Даниленка Туровецького циклу. Висвітлено особливості поетичної творчості китайського середньовічного поета Сє Лін'юня. Здійснено лінгвокультурознавчий аналіз поезії В. Снодграсса "Голка в серці". Описано типи американців у повісті Г. Джеймса "Дейзі Міллер". Проаналізовано способи вираження тілесності в поезії Е. Річ, С. Плат, Е. Секстон. Викладено деякі аспекти дослідження образів у повісті Ю. Мушкетика "Гетьман, син гетьмана" та окремих творах про добу руїни українських письменників ХІХ - ХХІ ст.

Досліджено специфіку авторського мислення крізь призму моделювання історії в романному просторі; проаналізовано питання самоідентифікації людей у період національно-визвольних змагань; осмислено етнонаціональну домінанту в художній тканині твору.

Компедіум розрахований на вивчення лекційно-практичного курсу, що читається студентам Одеського національного університету імені І. І. Мечнікова, як і інших ВНЗ України, з метою осмислення постмодерного етапу літературного процесу. Окрім програми курсу, практичних занять, рекомендованої літератури, посібник містить вибрані тексти лекцій, присвячені найрепрезентативнішим письменникам і їх творам, які унаочнюють особливості розвитку вітчизняного мистецтва межі тисячоліть - Анатолію Дімарову, Ірині Жиленко, Валентину Тарнавському, Миколі Вінграновському, Валерію Шевчуку, Василю Шкляру, Борису Нечерді, Євгенії Кононенко, Анатолію Глущаку, Олександру Жовні.

Проаналізовано лексичні засоби створення чоловічих та жіночих образів в одному з історичних романів В. Шкляра. У створенні образу персонажа, в його змістовній, комунікативній та естетичній цінності велика роль належить портрету персонажа, який подекуди стає одним із найвиразніших елементів у структурі художнього образу. Відомий сучасний письменник В. Шкляр при створенні образів найчастіше використовує різного типу порівняльні конструкції, епітети та означення-характеристики.

Досліджено особливості рецепції й інтерпретації готики в українській художній прозі кінця XX - початку XXI ст. на прикладі творчості сучасних українських прозаїків В. Шевчука та Г. Пагутяк. Предметом дослідження є феномен готики в українській прозі зазначеного періоду. Втілення рис готичного роману в сучасній прозі являє собою поєднання епох у літературі, відмінностей у стилі наративу та сюжетно-композиційній репрезентації подій роману, що передбачає побудову художньої реальності у площині взаємної гри на основі архетипів і міфів. Зіставлення елементів готичного у творах В. Шевчука та Г. Пагутяк з елементами готичного у творах П. Кралюка ("Шестиднев, або Корона Дому Острозьких"), романах В. Шкляра ("Залишенець. Чорний Ворон"), В. Лиса ("Графиня"), Ю. Винничука ("Танго смерті") тощо надає змогу більш системно уявити сучасний український літературний та загальнокультурний контексти.

Розглянуто творчість українських письменників-класиків і творців сучасного літературного процесу. Увагу приділено явищам загальнослов'янського літературного контексту, окремим питанням теоретичного характеру, що залишаються дискусійними або недостатньо вивченими. Розлянуто твори таких авторів, як Є. Гребінка, В. Шкляр, В. Підпалий, А. Григоренко, В. Забаштанський.

Серед усіх типів складних речень складнопідрядні займають панівну позицію за структурно-семантичними параметрами, а також у кількісному плані. Подібні конструкції постійно перебували у колі дослідницьких інтересів лінгвістів. Вони посідають особливе місце в системі українського синтаксису завдяки своїй формально-граматичній будові і комунікативній організації, в якій чітко простежується наявність спеціалізованих синтаксичних показників утворення речення та комунікативної значущості предикативної частини. Складнопідрядному реченню властива низка формальних ознак, як-от: види підрядного зв'язку (прислівний, кореляційний, детермінантний), сполучниковий (рідше безсполучниковий зв'язок предикативних частин у багатокомпонентних реченнях), елементарні та неелементарні складнопідрядні речення та особливості синтаксичної будови предикативних частин. Проаналізовано складнопідрядні речення з підрядними мети й умови як різновиди речень розчленованого типу зі значенням зумовленості з детермінантним зв'язком (на матеріалі романів В. Шкляра "Чорний Ворон", "Маруся"). Наведено зразки подібних конструкцій у мові творів письменника, засоби зв'язку для поєднання предикативних частин у них. Актуальність дослідження зумовлена потребою в систематизації міркувань учених щодо різних видів речень у творах сучасних письменників. Саме в художньому тексті й виявляються виражальні можливості та функції складнопідрядних речень, які беруть безпосередню участь в його формуванні та оформленні композиції. Доведено, що у мові творів пропоновані речення у цілісній текстурі з іншими видами речень активно функціонують і допомагають створити особливий, неповторний світ митця.

Досліджено функціональні особливості мовної гри. Розглянуто ігрові технології навчання на заняттях української мови та літератури. Здійснено порівняння образу головного героя роману В. Шкляра "Чорний ворон" в художньому аспекті та зі зображенням його прототипів в архівних документах. Проаналізовано особливості пісенного англомовного наративу. Досліджено зооморфні терміни-метафори в англійській фінансово-економічній термінології. Висвітлено мовні засоби вираження комунікативно-прагматичних інтенцій в україномовних договорах. Проаналізовано особливості перекладу термінологічної лексики у текстах парфумерної індустрії. Висвітлено особливості перекладу топонімів у циклі романів Джорджа P. P. Мартіна "Пісня льоду й полум’я". Висвітлено особливості лінгвокультурного методу аналізу концептів на прикладі концепту "їжа" у романі Дж. Мартіна "Гра престолів".

Вміщено дослідження, статті, есеї про українських письменників XX ст., починаючи від раннього модернізму (творчість І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, розглянутих крізь призму українсько-скандинавських літературних зв'язків); творців епохи Розстріляного Відродження (І. Багряний, В. Винниченко, О. Гаврилюк, О. Довженко, В. Домонтович, М. Йогансен, М. Куліш, Ю. Липа, В. Підмогильний, У. Самчук, М. Хвильовий, Ю. Яновський); прозаїків-шістдесятників і художників слова межі тисячоліть (М. Вінграновський, О. Гончар, А. Глущак, А. Дімаров, І. Жиленко, О. Жовна, Є. Кононенко, Б. Нечерда, В. Тарнавський, В. Шевчук, В. Шкляр). Окрему увагу приділено репрезентативним постатям і духовному спадку науковців, у тому числі представникам одеської літературознавчої школи (Н. Кузякіна, А. Слюсар, В. Фащенко), а також історії кафедри української літератури Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Враховано новітні ідеї про українське мистецтво XX ст., які прийшли "зліва", "справа", "з центру", "здалеку" та "зблизька", тільки за умови їх продуктивності, незашореності, спроможності пізнати явище літератури як самобутній творчий феномен у системі інших і багатоаспектності функціонування. Аналітичний підхід до окремих творів супроводжувався орієнтацією на вивчення і таких аспектів знань, як тип культури, культурно-стилістичної епохи, тип твору, тип письменника, що сприяло пошуку асоціативних зв'язків мистецьких явищ, інтертекстуальності, поглибленню інтересу до культури слова.

Досліджено національно марковану колективну особистість персонажів роману В. Шкляра "Характерник", проаналізовано чинники, що безпосередньо впливають на її формування; опрацьовано різні підходи до потрактування поняття мовної особистості та сучасні тенденції його дослідження.

Досліджено парцеляцію як формант ідіостилю В. Лиса (на матеріалі роману "Стара холера"). Розглянуто лексичну експресію роману В. Шкляра "Чорний ворон. Залишенець". Охарактеризовано функції фольклоризмів-народних пісень у мовотворчості П. Загребельного. Проаналізовано сучасну політичну рекламу як комунікативний процес. Висвітлено функціонально-стилістичні особливості фразеологізмів у мові прози П.Загребельного. Досліджено стилістичну специфіку перекладу творів Ієна Мак'юена українською мовою. Розглянуто функції емоційно забарвленої лексики в мові поезій О. Забужко. Проаналізовано сакральний вимір теонімів у художньому просторі збірки "Місяць, обмитий дощем" В. Лиса.

У дисертації вперше комплексно досліджено історичні романи В. Шкляра, які ще не були об’єктом спеціального наукового вивчення. У роботі з’ясовано особливості творчого моделювання історичного минулого, визначено домінанти художнього історизму романів крізь призму традицій та новаторства. Системно проаналізовано поетику історичних романів В. Шкляра, розкрито їхню проблематику, ідейно-тематичну, жанрову, стильову й образну специфіку. Визначено риси авторського варіанту історичного роману й акцентовано на самобутності форми, змісту та часопросторової моделі творів. Історичну романістику В. Шкляра осмислено з урахуванням методологічних принципів сучасного літературознавства, у діахронно-синхронному контексті української літератури. У роботі аргументовано, що “Чорний Ворон” і “Маруся” є знаковими явищами сучасного літературного процесу й прочитуються у контексті відновлення історичної правди. Репрезентована в дисертації наукова стратегія сприяє увиразненню самобутності ідіостилю В. Шкляра, уточненню й доповненню наукових концепцій і дослідницьких візій творчості епіка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-357 я44

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ВА869154 Пошук видання у каталогах НБУВ