Досліджується зростання потреби українського народу в освіті на рубежі століть, соціально-економічні передумови її прискореного розвитку та специфіка структури. Характеризується політика царського уряду і діяльність прогресивної української інтелігенції в галузі народної освіти, специфіка функціонування недержавних навчальних закладів України. Розглядається початкова, середня, комерційна, вища, педагогічна та професійна освіта. Висвітлюється розвиток освіти в Єлисаветграді. Визначається місце і роль приватної та громадської ініціативи в системі народної освіти України, співставляються процеси минулого і сьогодення, розглядаються можливі шляхи та напрями розвитку освіти України в найближчому майбутньому.

На підставі великого архівного матеріалу досліджено, як століттями царська, а потім більшовицька Росія, панська Польща, Австро-Угорська монархія, боярська Румунія здійснювали експансію щодо України, загарбували її історичні землі, нищили культуру, мову.

Проаналізовано роль переселенської політики царського уряду під час столипінської аграрної реформи в зміні структури селянського землеволодіння Південно-Східної України. Піддано сумніву твердження радянських дослідників щодо виключно насильницького характеру переселення. Доведено позитивний вплив останнього та вирішення проблем малоземелля.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Подається нова інтерпретація політичної історії України. Розглядаються особливості росту і занепаду Київської Русі-України, Галицько-Волинської держави, Литовсько-Української (Руської) держави. Висвітлюються основи формування козацько-гетьманської держави і її політична доля, становище України у московсько-царській неволі, історія створення Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Досліджуються позитивні та негативні сторони незалежності України, перспективи її розвитку та ін.

Досліджено процес відродження Української Православної Церкви в епоху національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в період Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Описано український церковний рух в Україні в часи Жовтневої революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору (ВЦС) в Києві 14-30 жовтня 1921 р. Розглянуто діяння ВЦС 1921 р. та подальші події в житті Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) в Україні до Другої світової війни 1939-1945 рр., зокрема, ліквідацію комуністичним урядом Москви організаційної системи УАПЦ у 1931-1932 рр.

Розглядається відродження Української Православної Церкви в добі національного відродження українського народу з розпадом Російської царської імперії, в часи Першої світової війни (1914-1918) й революції 1917 р. Досліджується український церковний рух в період революції 1917 р. до Всеукраїнського Церковного Собору в Києві в 1921 р. Висвітлюються діяння цього Собору і дальші події в житті Церкви в Україні до Другої світової війни в період 1939-1945 рр. Наведено ієрархію Церкви за часів Відродження в Україні в 1921-1936 рр., а також розподілення Церкви на церковні округи і кількість парафій по округах.

Висвітлено історико-літературні праці О.Маковея - відомого письменника, критика і публіциста, історика літератури і видавця кінця ХІХ - початку ХХ ст. Основну увагу зосереджено на літературознавчих зацікавленнях О.Маковея, що охоплюють коло проблем літературного процесу Буковини, Галичини і Наддніпрянщини у ХІХ ст. Проаналізовано монографічні дослідження О.Маковея про П.Куліша і Ю.Федьковича, підкреслено роль дослідника у збереженні та оцінці творчої спадщини братів Сидора і Григорія Воробкевичів. Розглянуто статті О.Маковея, що стосуються шляхів розвитку української літератури в царській Росії впродовж ХІХ ст. та проблем національного відродження в Галичині й на Буковині. Частково порушено питання про ставлення О.Маковея до інших слов'янських і неслов'янських літератур.

Основною метою праці є узагальнення досліджень, присвячених долі видатного полководця і військового реформатора другої половини XVIII ст. Петра Олександровича Рум'янцева. Автори на основі глибокого, серйозного вивчення і переосмислення різноманітних джерел зробили спробу розглянути маловідомі сторінки життя і діяльності П.Рум'янцева. На думку авторів, він був дуже неординарною талановитою людиною, бездоганним державним діячем. Все що він робив, він робив добре. Проте з другого боку його згадують як інтригана, розпусника, шибеника, заздрісника, підлабузника, скнару з непомірною пихатістю. Хоч він не цурався простих людей, та серед дворянства мав лише одного справжнього друга. На фоні беззастережної любові до матері і сестер байдужість до власних синів та дружини теж приголомшує. Але на думку видатних вчених-істориків, цілком природно, якщо талановита людина мала "складний" характер. Автори роблять спробу пролити світло на таємничі відносини між царською родиною та родиною Рум'янцевих, бо без розуміння цих стосунків не можна скласти правильне і цілісне уявлення про події "рум'янцевського" періоду російської історії.

На підставі широкого кола документальних джерел простежено діяльність Союзу Визволення України на теренах Австро-Угорщини та Німеччини щодо виокремлення полонених українців царської армії у спеціальні табори та налагодження в їх середовищі національно-патріотичної та культурно-просвітницької роботи. Проаналізовано комплекс заходів табірних організацій полонених щодо формування з вояків-українців "Сірожупанної" та "Синьожупанної" українських дивізій. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності українських військово-санітарних місій на теренах Центральних держав, спрямованої на налагодження процесу репатріації полонених українців, а також надання їм гуманітарної допомоги.

Розкрито питання теорії та історії держави і права, проблеми державотворення, державного управління, адміністративного, цивільного, підприємницького, трудового, аграрного, кримінального та міжнародного права. Особливу увагу приділено формам здійснення державної влади у постсоціалістичних країнах, світовому досвіду організації місцевого самоврядування, конституційним основам реформування військового правосуддя в Україні, удосконаленню кримінального законодавства у галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів тощо. Детально проаналізовано історичні аспекти цензурної політики царської Росії в Україні, а також міжнародно-правові особливості створення без'ядерної зони у Південно-Східній Азії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Рос)621.131 + Ч610.3

Рубрики:

Історія держави і права

Історія друку

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджується проблема розвитку української державності нового часу в один з найбільш критичних періодів її існування - добі правління російського імператора Петра I. Аналізуються напрями реформи державного управління, проведеної царським урядом в Україні через засновану 1722 р. Малоросійську колегію, з'ясовуються характер нововведень, їх мета та наслідки для подальшої долі української державності. Детально висвітлюється політична діяльність наказного гетьмана П.Полуботка, а також Я.Лизогуба, В.Жураківського, Д.Апостола, Г.Грабянки, М.Ханенка та інших відомих тогочасних політиків.

У праці на основі широкого кола джерел та публікацій автор аналізує станову структуру, чисельність, національно-віросповідальну приналежність, правове та матеріальне становище, ставлення до навчання, суспільно-політичну діяльність студентської молоді Харківського, Київського та Новоросійського університетів у другій половині ХIХ ст. Розглядається система соціально-охоронного регулювання, яка була запроваджена царським самодержавством з метою усунути можливість студентських політичних виступів, в першу чергу на національному грунті, русифікація університетської освіти в Україні. Досліджуються причини масових студентських виступів, їх гасла, форми боротьби студентства українських університетів з самодержавством.

У роботі висвітлено події останньої чверті XVII - середини 60-х рр. XVIII ст., тобто, періоду від завершення Визвольної війни українців 1648-1676 рр. до остаточного скасування гетьманства царським урядом у 1764 р. Обгрунтовано думку щодо співіснування кількох національних автономних політичних утворень - Лівобережної та Правобережної Гетьманщини, частково Слобожанщини - у складі інших держав. Охарактеризовано всі їх головні ознаки державності: владу, кордони, населення та закони, за якими жили конкретні люди. Висвітлено життєдіяльність окремих осіб, які були творцями історії України нової доби. Проаналізовано складні й неоднозначні образи державних мужів Гетьманської України, а саме: І.Самойловича, І.Мазепи, П.Орлика, І.Скоропадського, П.Полуботка, Д.Апостола, К.Розумовського та ін. Розкрито їх політичні та воєнні здобутки, спосіб мислення, усвідомлення приналежності до політичної еліти. Значну увагу відведено ролі українського етносу в створенні власної республіки, кордони якої не збігалися з масовим розселенням корінних мешканців. Визначено основні шляхи міграцій, подано важливу інформацію про чисельність і етнічний склад жителів України, а також окремі сюжети про перебування українців за межами вітчизни та ставлення до них іноземців.

Викладено новітні відомості про життя та творчість Т.Г.Шевченка. Проаналізовано важливі матеріали, які стали доступними лише після 1917 р., коли революція відкрила доступ до архівів царської імперії. Висвітлено ряд фактів, які раніше не були відомі внаслідок перебігу історичних подій в Україні або лишалися спірними. Наведено відомості про духовний світ поета, його літературні, мистецькі уподобання, а також про його оточення.

Изложены новейшие сведения о жизни и творчестве Т.Г.Шевченко. Проанализированы веские материалы, которые стали доступными только после 1917 года, когда революция открыла доступ к архивам царской империи. Освещен ряд фактов, которые раньше не были известны вследствии хода исторических событий в Украине или оставались спорными. Представлены сведения о духовном мире поэта, о его литературных вкусах, интересах в искусстве, а также о его окружении.

Розглянуто питання життя та боротьби славнозвісних запорожців в один з найбільш захоплюючих періодів історії запорізького козацтва, так званої Нової Січі. Охарактеризовано тяжке становище нижчих верств запорозького населення, участь козацтва у російсько-турецькій війні 1768 - 1774рр., в антифеодальній і національно-визвольній боротьбі народів царської Росії, а також епізоди ліквідації царизмом Запорізької Січі у 1775 р.

Рассмотрены вопросы жизни и борьбы знаменитых запорожцев в один из наиболее увлекательных периодов истории запорожского казачества, так называемой Новой Сечи. Охарактеризовано тяжелое положение нижних слоев запорожского населения, участие казачества в русско-турецкой войне 1768 - 1774 гг., в антифеодальной и национально-освободительной борьбе народов царской России, а также эпизоды ликвидации царизмом Запорожской Сечи в 1775 г.

Розглянуто особливості комплектування, мобілізації, організації озброєння та забезпечення українського козацького війська, сторожової та допоміжної служби в Україні. Висвітлено стан Запорізького війська в першій половині XVIII ст. Показано залежність структури, матеріально-технічного оснащення українських збройних сил від рівня розвитку козацького господарства, диференціації козацтва, кріпацьких відносин, класової та соціальної боротьби, а також від політики царського уряду в Україні.

Рассмотрены особенности комплектования, мобилизации, организации вооружения и обеспечения украинского казацкого войска, сторожевой и вспомогательной службы в Украине. Освещено состояние Запорожского войска в первой половине XVIII ст. Показана зависимость структуры, материально-технического оснащения украинских вооруженных сил от уровня развития казацкого хозяйства, дифференциации казачества, развития крепостных отношений, классовой и социальной борьбы, а также от политики царского правительства в Украине.

Розглянуто походження та тлумачення головних найбільш поширених символів Пресвятої Євхаристії: винограду, чаші, хліба. Показано їх роль у декорі царських врат.

Рассмотрено происхождение и толкование главных наиболее распространённых символов Святейшей Евхаристии: винограда, чаши, хлеба. Показана их роль в декоре царских врат.

In article are being considered the origin and the explanation of main and the most spread symbols of Holy Eucharist - grapes, bowl, bread. The role of symbols in decorum of holy gates is shown.

Розглянуто питання історії запорозького козацтва, археології, краєзнавства та етнографії, а також міжнаціональних відносин, філософії, соціології, педагогіки та психології. Проаналізовано ставлення царської прокуратури та суду щодо діяльності членів українських політичних партій в Києві в роки столипінщини. Висвітлено особливості утворення в 1924 - 1926 рр. Молдавської автономної соціалістичної радянської республіки у складі УСРР, проблеми вивчення історії південної України. Розкрито аспекти теоретичної ідентифікації посттоталітарної специфіки української девіантної правосвідомості. Розглянуто питання педагогічної свідомості як фактор розвитку суспільства.

Рассмотрены вопросы истории запорожского казачества, археологии, краеведения и этнографии, а также межнациональных отношений, философии, социологии, педагогики и психологии. Проанализировано отношение царской прокуратуры и суда относительно деятельности членов украинских политических партий в Киеве в годы столыпинщины. Освещены особенности образования в 1924 - 1926 гг. Молдавской автономной социалистической советской республики в составе УССР, проблемы изучения истории южной Украины. Раскрыты аспекты теоретической идентификации посттоталитарной специфики украинского девиантного правосознания. Рассмотрены вопросы педагогического сознания как фактор развития общества.