Изучена ультраструктура аденокарцином щитовидной железы (ЩЖ) и окружающей паренхимы для выяснения некоторых механизмов возникновения упомянутых новообразований. Установлено, что клетки аденокарцином щитовидной железы имеют структуру, характерную для каждой опухоли, что подтверждает известный факт о их происхождении от единственной клетки-предшественника. Ультраструктура аденокарцином ЩЖ свидетельствует о сниженной функциональной активности раковых тиреоцитов относительно синтеза тиреоидных гормонов. В клетках 80 % раковых опухолей ЩЖ, в отличие от аденом, выявляются плейоморфные ядра, наличие которых может быть диагностическим признаком злокачественных новообразований этого органа. Фоном для аденокарцином в 65 % случаев был коллоидный зоб, в 20 % - аутоимунный тиреоид. Предложена общая схема возможных механизмов узлового перерождения ЩЖ. Основными путями профилактики узлообразования в ней может быть предотвращение гипотиреоидных состояний и блокада усиленной продукции ТТГ с помощью тиреоидных гормонов.

Стан ендокринної функції тимуса досліджено у 29 практично здорових дітей і підлітків та у 48 хворих із доброякісною патологією щитовидної залози (фолікулярна аденома, вузловий і багатовузловий зоб) віком від 10 до 18 років. Гормонпродукуючу функцію тимуса оцінювали за вмістом у сироватці крові тимуліну. Не виявлено залежності вмісту тимуліну від статі в обстежених хлопчиків і дівчаток віком 10 - 18 років. У разі доброякісної патології щитовидної залози у дітей і підлітків виявлено суттєве послаблення ендокринної функції тимуса. Вміст тимуліну залежить від характеру захворювання і найнижчим є при фолікулярній аденомі. Хірургічне лікування сприяє частковому відновленню вмісту тимуліну.

Наведено результати досліджень, матеріали та методи внутрішніх, нервових та психічних хвороб (гепатиту, астенічних неврозів, цукрового діабету, стенокардії, ревматоїдного артриту, цирозу, артеріальної гіпертензії, ендогенної інтоксикації, поперекового остеохондрозу, ішемічного інсульту), хірургічних, онкологічних та ЛОР-хвороб (гострих захворювань гортані, вуха, варикозного розширення вен, синуїту, катарального риніту, аденоми, залізодефіцитної анемії). Окрему увагу приділено досягненням у галузі експериментальної медицини.

Показана принципиальная возможность выявления в пунктатах новообразований щитовидной железы детерминант цитокератина N17 и использования его для дифференциальной цитологической диагностики аденом и папиллярных карцином. Для этого фолликулярный эпителий пунктатов исследовали при помощи моноклональных антител ЕЗ и подсчитывали процентное содержание клеток, реагирующих с ними. Для повышения точности подсчетов и исключения из них неэпителиальных клеток иммуноцитохимические реакции производили после морфологического исследования пунктатов. Различие между аденомами и карциномами в процентном содержании клеток, экспрессирующих цитокератин N17, оказалось статистически достоверным. Доказано, что только в пунктатах папиллярных карцином содержание клеток, связывающих антитела Е3, превышает 1 %. Определение цитокератина N17 может быть использовано для дифференциальной диагностики опухолевых процессов, возникающих из фолликулярного эпителия.

У більшості з 87 обстежених дітей, які мешкали поблизу Чорнобиля, хворих на папілярний рак щитовидної залози, фолікулярну аденому або аутоімунний тиреоїдит, виявлено значні зміни ультраструктури нейтрофілів крові, які мають ряд спільних морфологічних ознак для різних форм тиреоїдної патології і деякі особливості залежно від типу захворювання. Найбільш значні субмікроскопічні зміни простежуються у хворих на рак щитовидної залози. Висловлено припущення, що зниження функції нейтрофілів, які належать до клітин-ефекторів протипухлинного імунітету, може бути одним із чинників, що сприяють розвитку радіаційних пухлин щитовидної залози.

За даними електронно-мікроскопічного дослідження, функціональна активність фолікулярного епітелію аденоми щитовидної залози у більшості випадків вища за таку у оточуючій паренхімі. Розвиток аденом ЩЗ у 80 випадків відбувається на тлі колоїдного вола, у 20 - аутоімунного процесу. Запропоновано схему можливого патогенезу аденом щитовидної залози, зумовленого гіпофізарно-тиреоїдними взаємозв'язками. На підставі теоретичних припущень обгрунтовано напрями профілактики й лікування аденом ЩЗ та їх рецидивів гормональними препаратами.

Дослідження проведено на епітеліальних клітинах, отриманих від 32 хворих з доброякісними та злоякісними пухлинами товстого кишечника віком від 42 до 80 років. Методом флюориметричного аналізу вивчено співвідношення однониткової до двониткової ДНК в епітеліальних клітинах незміненої слизової оболонки товстої кишки (12 спостережень), в аденоматозних поліпах (4) та аденокарциномах (29). Встановлено зростання ступеня нестабільності вторинної структури ДНК у пухлинних клітинах у порівнянні з клітинами незміненого епітелію товстого кишечника. Відносне накопичення однониткової ДНК є відображенням структурно-функціональних перебудов, які відбуваються у генетичному апараті клітин при малігнізації.

Ключ. слова: щитовидна залоза, рак, десмосомальні протеїни
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-3

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

По результатам клинико-генеалогического и генетико-математического методов исследования определен вклад наследственных факторов в развитие колоректального рака у 328 больных, проживающих в г. Киеве. У 53 из них изучены особенности экспрессии белка р53 и PCNA в аденоматозных, аденопапиллярных полипах, аденокарциномах толстой кишки с учетом морфологической степени злокачественности новообразований и отягощенности родословных по онкопатологии. Установлено, что в общей предрасположенности к возникновению колоректального рака решающая роль принадлежит генетическому компоненту (74,8 +- 4,8 %). Выявлено, что уровень экспрессии белка р53 и PCNA в новообразованиях толстой кишки обусловлен не только морфологической степенью их злокачественности, но и особенностями отягощенности родословных больных по онкопатологии.

Наведено результати біомеханічного дослідження характеристик стрижневої системи в процесі моделювання остеосинтезу перелому виростків великогомілкової кістки свиней. Проаналізовано морфофункціональні зміни тканини головного мозку експериментальних тварин за умов пероральної дії сумішей на підгрунті етилен- та пропіленгліколей. Висвітлено математичні аспекти визначення геометричних параметрів корундових імплантантів у реконструктивній хірургії фронто-орбітальних кісткових дефектів. Визначено динаміку показників депресивних порушень у жінок за умов хірургічного втручання на зубо-щелепній системі. Розкрито вплив триметазидіну на безбольову ішемію міокарда та варіабельність серцевого ритму в пацієнтів, які отримували антрациклінові антибіотики. Описано механізми розвитку хронічної серцевої недостатності в постінфарктному періоді у хворих на ішемічну хворобу серця. Розглянуто питання порушення серцевого ритму у хворих на бронхіальну астму. Представлено порівняльну характеристику результативності програм екстракорпорального запліднення у пацієнтів з аденоміозом та трубно-перитонеальним безпліддям, а також характеристику наслідків хвороб у дітей-інвалідів із захворюваннями органів кровообігу та ревматоїдним артритом.

Приведены результаты биомеханического исследования характеристик стержневой системы в процессе моделирования остеосинтеза перелома мыщелков большеберцовой кости свиней. Проанализированы морфофункциональные изменения ткани головного мозга экспериментальных животных в условиях перорального действия смесей на почве этилен и пропиленгликолей. Освещены математические аспекты определения геометрических параметров корундовых имплантантов в реконструктивной хирургии фронто-орбитальных костных дефектов. Определена динамика показателей депрессивных нарушений у женщин в условиях хирургического вмешательства на зубо-челюстной системе. Изучено влияние триметазидина на безболевую ишемию миокарда и вариабельность сердечного ритма у пациентов, получающих антрациклиновые антибиотики. Изучены механизмы развития хронической сердечной недостаточности в постинфарктном периоде у больных ишемической болезнью сердца. Рассмотрены вопросы нарушения сердечного ритма у больных бронхиальной астмой. Представлены сравнительная характеристика результативности программ экстракорпорального оплодотворения у пациентов с аденомиозом и трубно-перитонеальным бесплодием, а также характеристика последствий болезней у детей-инвалидов с заболеванием органов кровообращения и ревматоидным артритом.

Обговорено особливості перебігу первинного гіперпаратиреозу у дітей. Розглянуто роль клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження в ранній діагностиці гіперпаратиреозу. Особливу увагу приділено необхідності ранньої діагностики захворювання для поліпшення прогнозу і якості життя дітей з цим рідкісним захворюванням. Наведено випадок захворювання на гіперпаратиреоз у дівчинки віком 15 років.

In the article peculiarities of clinical picture of primary hyperparathyroidism in children are discussed. The role of clinical, laboratory and instrumental methods of examination in early diagnosis of primary hyperparathyroidism are being considered.Special attention is paid to the necessity of early diagnosis of this disease for the improvement of prognosis and quality of life with this rare disorder. A case of hyperparathyroidism in 15-year old girl is described

Механізми апоптозу задіяні у процесах ремоделювання ендометрію впродовж менструального циклу та імплантації ембріона. Одним із основних регуляторів апоптозу є p53 та bсl - 2. Порушення процесів апоптозу в ендометрію хворих на аденоміоз може з одного боку бути причиною диспластичних та гіперпластичних процесів, а з іншого - безпосередньо заважати імплантації ембріона. Вивчено експресії p53 та bсl - 2 у хворих на аденоміоз. У 20-ти здорових донорів яйцеклітин (контрольна група-КГ) та 54-х хворих на аденоміоз з якнайменше двома невдалими циклами екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) (основна група -ОГ) імуногістохімічним методом досліджено експресію p53 та bсl - 2 у зразках ендометрію, отриманих в середній лютеїновій фазі (на дні ЛГ+ 6/7 та ЛГ+8/9) в циклах стимуляції суперовуляції. У пацієнток ОГ у порівнянні з КГ відзначається істотно вища експресія p53 у залозах та стромі у другій біопсії та нижча bсl - 2 у залозах також у другій біопсії. Вищі рівні промотора апоптозу p53 та нижчі рівні інгібітора апоптозу bсl - 2 свідчать про те, що у пацієнток з аденоміозом та безпліддям порушена циклічність розвитку апоптичних процесів в ендометрію, і в стадії середньої секреції (фаза ймовірної імплантації) не відбувається потрібного на цей момент зниження інтенсивності апоптозу. У пацієнток з аденоміозом та імплантаційними невдачами спостерігають порушення ендометрійного апоптозу в бік зростання його активності у середній лютеїновій фазі.

Механизмы апоптоза задействованы в процессах ремоделирования эндометрия в течение менструального цикла и имплантации эмбриона. Одними из основных регуляторов апоптоза являются p53 и bcl - 2. Нарушения процессов апоптоза в эндометрии больных аденомиозом может с одной стороны быть причиной диспластических и гиперпластических процессов, а с другой - непосредственно мешать имплантации эмбриона. Изучено экспрессии p53 и bcl - 2 у больных аденомиозом. У 20-ти здоровых доноров яйцеклетки (контрольная группа-КГ) и 54-х больных аденомиозом с двумя неудачными циклами экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) (основная группа-ОГ) иммуногистохимическим методом исследована экспрессия p53 и bcl - 2 в образцах эндометрия, полученных в средней лютеиновой фазе в циклах стимуляции суперовуляции. У больных ОГ по сравнению с КГ отмечалась более высокая экспрессия p53 в железах и строме во второй биопсии и более низкая bcl - 2 в железах также во второй биопсии. Повышенные уровни промотора апоптоза p53 и пониженные уровни ингибитора апоптоза bcl - 2 свидетельствуют о том, что у пациенток с аденомиозом и бесплодием нарушена цикличность развития апоптических процессов в эндометрии, и в стадии средней секреции не происходит нужного на этот момент снижения интенсивности апоптоза. У пациенток с аденомиозом и имплантационными неудачами наблюдались нарушения регуляции эндометриального апоптоза в сторону увеличения его активности в средней лютеиновой фазе.

Розглянуто питання хірургії, терапії, кардіології, педіатрії, акушерства, гінекології та перинатології. Проаналізовано структурно-функціональні зміни еритроциту та прогнозування розвитку гемофтальму у хворих проліферативною діабетичною ретинопатією після задньої закритої вітректомії. Наведено результати хірургічного лікування хворих з гіперпролактинемією, обумовленою аденомами гіпофіза, а також результати реконструктивного хірургічного лікування інфекційного ендокардиту мітрального клапана. Висвітлено особливості хірургічного лікування інтрамедулярних пухлин спинного мозку, седативної терапії алкогольного абстинентного синдрому, ускладненого соматичною патологією. Розкрито сучасні аспекти діагностики синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на ревматоїдний артрит. Визначено шляхи зниження смертності від інфаркту мозку в Україні, основні напрямки лікування атеросклеротичної дисциркуляторної енцефалопатії. Викладено загальні підходи щодо немедикаментозної реабілітації хворих після церебрального інсульту. Описано сучасні методи фармакотерапії хворих з артеріальною гіпертензією, особливості їх внутрішньосерцевої гемодинаміки залежно від ехокардіографічного типу гіпертрофії лівого шлуночка. Проаналізовано вплив активності запального процесу на вміст ретинолу та токоферолу в сироватці крові дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит, особливості перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на цукровий діабет, залежно від рівня антифосфоліпідних антитіл.

Рассмотрены вопросы хирургии, терапии, кардиологии, педиатрии, акушерства, гинекологии и перинатологии. Проанализированы структурно-функциональные изменения эритроцита и прогнозирование развития гемофтальма у больных пролиферативной диабетической ретинопатией после задней закрытой витректомии. Приведены результаты хирургического лечения больных с гиперпролактинемией, обусловленной аденомами гипофиза, а также результаты реконструктивного хирургического лечения инфекционного эндокардита митрального клапана. Освещены особенности хирургического лечения интрамедулярных опухолей спинного мозга, седативной терапии алкогольного абстинентного синдрома, осложненного соматической патологией. Раскрыты современные аспекты диагностики синдрома эндогенной интоксикации у больных ревматоидным артритом. Определены пути снижения смертности от инфаркта мозга в Украине, основные направления лечения атеросклеротической дисциркуляторной энцефалопатии. Представлены общие подходы к немедикаментозной реабилитации больных после церебрального инсульта. Описаны современные методы фармакотерапии больных с артериальной гипертензией, особенности их внутрисердечной гемодинамики в зависимости от эхокардиографического типа гипертрофии левого желудочка. Проанализированы влияние активности воспалительного процесса на содержание ретинола и токоферола в сыворотке крови детей, больных ювенильным ревматоидным артритом, особенности протекания беременности и родов у женщин с сахарным диабетом в зависимости от уровня антифосфолипидных антител.

Вивчено стан периферичного імунітету у пацієнток з безпліддям, його зв'язку з результативністю програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та визначення ефективності імунокоригувальної терапії. Проведено ретроспективне вивчення результатів дослідження периферичного імунного статусу (імунограм) 42-х пацієнток з аденоміозом(Г1) та 46-ти - з трубно-перитонеальним безпліддям (Г2), які пройшли цикл ЕКЗ на базі клініки "Ісіда-IVF". Для корекції виявлених імунологічних порушень використовувались алогенна імунізація лейкоцитами чоловіка (донора) (АЛІ) та внутрішньовенна інфузія імуноглобуліну людини (ІЛВ). Виявлена достовірна міжгрупова різниця показників імунограм. Прогностично несприятливі типи імунограм відзначались у 14-ти (21 %) пацієнток. У 8-ми з них перед наступним циклом ЕКЗ була проведена імунокорекція методами АЛІ та ІЛВ. У результаті у чотирьох жінок наступила вагітність в програмі ЕКЗ, а у однієї - самовільна вагітність. У пацієнток з аденоміозом та трубно-перитонеальним безпліддям існують достовірні відмінності кількості імунокомпетентних клітин та імуноглобулінів у сироватці крові. Корекція порушень імунограм методами АЛІ та ІЛВ дозволяє покращити результативність програм ЕКЗ.

Изучено состояния периферического иммунитета у пациенток с бесплодием, его связи с результативностью программ экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) и определение еффективности иммунокоррегирующей терапии. Проведено ретроспективное изучение результатов исследования периферического иммунитета (иммунограмм) у 42-х пациенток с аденомиозом (Г1) и 46-ти - с трубно-перитонеальным бесплодием (Г2), которые прошли цикл ЭКО на базе клиники "Исида-IVF". Для коррекции выявленных иммунологических нарушений использовалась аллогенная иммунизация лимфоцитами мужа (донора) (АЛИ) и внутривенная инфузия иммуноглобулина человека (ИЧВ). Была выявлена достоверная межгрупповая разница показателей иммунограмм. Прогностически неблагоприятные типы иммунограмм наблюдались у 14-ти (21 %) пациенток. У 8-ми из них перед следующим циклом ЭКО была проведена иммунокоррекция методами АЛИ и ИЧВ. В результате у четырех женщин наступила беременность в программе ЭКО, а у одной - самопроизвольная беременность. У пациентов с аденомиозом и трубно-перитонеальным бесплодием существуют достоверные изменения количества иммунокомпетентных клеток и иммуноглобулинов в сыворотке крови. Коррекция изменений иммунограмм методами АЛИ и ИЧВ позволяет улучшить результативность программ ЭКО.

The mechanisms that induce mother's immunological tolerance to fetus as well as the methods of immune therapy correction in infertility have not been investigated well. The aim of this work was to study the peripheral immunity state in patients with infertility, its relation with IVF results and the effectiveness of the immune-correcting therapy. The retrospective evaluation of the peripheral immunity research results (immunogram) in 42 patients with adenomyosis (G1) and 46 women with tuboperitoneal infertility (G2), who took the course of IVF cycles in "Isida-IVF" clinics basis have been carried out. For correction of the immunological disorders revealed the allogenic husband's (donor) immunization (AHI) by lymphocytes and intravenous (IV) human immunoglobuline (Ig) infusion have been used. The statistically reliable inter group difference in immune cells and immunoglobulins have been observed. The immunograms, which negatively correlated with pregnancy, were found in 14 (21 %) patients. In 8 of them before the further IVF cycle the immune therapy correction with AHI and IV HIg has been performed. As a result in 4 women the pregnancy was achieved in IVF cycle and in 1 patient the spontanous pregnancy occurred. In patients with adenomyosis and tuboperitoneal infertility the authentic differences in the amount of immune competent cells and immunoglobulinsin the blood serum exist. The immune therapy with ALI and iv HIg allow to improve the IVF results.

Досліджено морфофункціональні властивості органної культури та ксенотрансплантату аденоми прищитовидної залози людини. Встановлено, що паратиреоцити зберігають життєздатність та активно секретують паратгормон протягом 5-ти діб органного культивування. Інкубація з надлишком хлориду кальцію призводить до пригнічення синтезу та секреції гормону, а виразність впливу зростає в процесі культивування. Після підсадки органної культури аденоми прищитовидної залози щурам з експериментальним гіпопаратиреозом високий рівень паратгормону людини у крові тварин визначається протягом 30-ти діб. У ксенотрансплантаті життєздатність та функціональну активність зберігають лише головні паратиреоцити. Ксенотрансплантація вірогідно не впливає на рівні загального та вільного кальцію у крові щурів.

The authors have studied the morphofunctional features of organ culture and xenograft of human parathyroid adenoma. It has been shown that parathyrocytes remain viable and actively secrete parathormone during 5 days. Incubation with excess of calcium chloride results in depressed hormone synthesis and secretion, and reaction intensity grows in the cultivation process. A high level of human parathormone in the blood of rats with experimental hypoparathyroidism is determined during 30 days after transplantation of organ culture of parathyroid adenoma tissue. Only chief parathyrocytes remain viable and functionally active in xenografts. Xenotransplantation has no marked influence on the levels of total and free calcium in rat blood

Приведены анатомические данные наружных половых органов мужчины. Описаны основные проявления хронического простатита, особенности психогигиены половой жизни у лиц пожилого возраста. Рассмотрены вопросы лечения хронического простатита, применения преформированных физических лечебных факторов в лечении, психотерапии и фитотерапии урологических больных, иглорефлексотерапии при заболеваниях мочеполовой системы, профилактики хронического простатита и аденомы предстательной железы. Проанализировано значение психогигиенического воспитания детей в профилактике возможных сексуальных нарушений и заболеваний предстательной железы.

Ключ. слова: Аденоміоз, екстракорпоральне запліднення, яєчникова відповідь
Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111 + Р712.54 + Р716.11с13

Рубрики:

Ендометрит

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: protein kinase C, subcellular distribution, adrenal tumor
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457-20

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати ретроспективного аналізу медичної документації осіб, яких лікували з приводу вузлового зоба хірургічним методом впродовж 2001 - 2003 рр. Проаналізовано анамнез захворювання, встановлено чинники ризику, спектр патоморфологічних змін щитовидної залози у разі захворювання на багато- і одновузловий зоб, вказано на можливість поєднання різних патологічних процесів у межах однієї залози. Виявлено суттєві відмінності у патоморфології вузлового зоба: переважання колоїдного зоба у випадку багатовузлового і фолікулярної аденоми за одновузлового зоба. Тироїдектомію і гемітироїдектомію найчастіше виконують у разі вузлового зоба. Запропоновано диференційований підхід у тактиці операційного лікування. Наголошено, що у разі захворювання на вузловий колоїдний зоб тироїдектомія є найбільш поширеним методом хірургічного лікування, а гемітироїдектомію найчастіше проводять у випадку діагностування фолікулярної аденоми.

Приведены результаты ретроспективного анализа медицинской документации больных, которые лечились по поводу узлового зоба хирургическим путем в течение 2001 - 2003 гг. Проанализирован анамнез заболевания, установлена степень риска, спектр патоморфологических изменений щитовидной железы при заболевании на много- и одноузловой зоб, указана возможность сочетанности разных патологических процессов в пределах одной железы. Выявлены существенные изменения в патоморфологии узлового зоба: преобладание коллоидного зоба в случае многоузлового и фолликулярной аденомы при одноузловом зобе. Разработан дифференцированный подход к тактике операционного лечения. При заболевании узловым коллоидным зобом тироидэктомия является наиболее распространенным методом хирургического лечения, а гемитироидэктомию чаще проводят при диагностированной фолликулярной аденоме.

Проанализированы особенности нарушений сердечного ритма у новорожденных детей с перинатальной гипоксией. Рассмотрены вопросы трансвагинальной триплексной эхографии в диагностике бесплодия, аденомиоза и цервикального эндометриоза, комплексной терапии психосоматических расстройств в перименопаузальном периоде. Освещены аспекты эпидемиологии и перспективы лечения вагинального кандидоза в современных условиях. Изучен опыт применения препарата "Гексикон" у беременных женщин с бактериальным вагинозом для профилактики внутриутробного инфицирования плода. Определено влияние повреждающих перинатальных факторов на состояние новорожденных детей при синдроме внутриутробной задержки роста плода.