Висвітлено історію європейської філософії та філософії в Україні. Розглянуто загальну ономатологію філософії мови Арістотеля. Проаналізовано основні чинники формування та подальшого розвитку теорії аналогії сущого в традиції томізму, зміни у філософському та історико-філософському дискурсі ХХ ст. у зв'язку з розвитком семіотики, взаємовідношення філософії та літератури. Описано моделі розвитку посткапіталістичного суспільства, взаємодію різних моделей світської етики Київської Русі. Охарактеризовано сучасний стан української гуманістики.

Освещена история европейской философии и философии в Украине. Рассмотрена общая ономатология философии языка Аристотеля. Проанализированы основные факторы формирования и дальнейшего развития теории аналогии сущностного в традиции томизма, изменения в философском и историко-философском дискурсе ХХ ст. в связи с развитием семиотики, взаимоотношения философии и литературы. Описаны модели развития посткапиталистического общества, взаимодействие разных моделей светской этики Киевской Руси. Охарактеризовано современное состояние украинской гуманистики.

Досліджено проблему обгрунтування фундаментального значення поняття першопринципу в томістській метафізиці. Приділено значну увагу розгляду основних положень метафізики у класичній філософській традиції, специфіці метафізичної методології у зв'язку з особливістю метафізичної проблематики. Визначено місце та роль метафізики як дисципліни у сучасній філософії, окреслено проблемне коло метафізичного дискурсу, доведено провідну роль поняття першопринципу у межах окресленого кола.

Розглянуто проблему гармонії віри та розуму в житті людини у контексті філософсько-антропологічних поглядів Е.Жильсона. Критичний аналіз досвіду онтологічного обгрунтування віри та розуму показав, що пошук особистістю відповіді на питання своєї природи починається в межах трансцендентного. Проблема співвідношення розуму та віри ставиться в томізмі не в абстрактних термінах, а на рівні конкретної людини як симбіоз двох різних і, водночас, взаємопов'язаних та діючих інстанцій пізнання. Філософське осмислення віри залишається раціональним і ніколи не перетворюється на саму віру. Наголошено, що філософські пошуки істинно сутнього (ontos on), співзвучні спрямуванням християнської віри. Всебічний аналіз філософсько-релігійної антропології Е.Жильсона та її витоків дає підстави простежити у французькій філософії певну лінію: Паскаль - Бергсон - Жильсон і зробити висновок щодо впливу філософії тривання А.Бергсона на привнесення динамічного аспекту до інтерпретації томізму.

Досліджено особливості та межі застосування філософської мови у разі використання засадничих понять "благо", "суще", "істина", "краса". Розглянуто вчення Томи Аквінського про аналогію буття та рецепцію його основних положень у подальшій традиції томізму. Розкрито складність формування методу аналогії у Аквіната під впливом традицій аристотелізму та неоплатонізму, вплив теологічної, метафізичної, етичної та логічної проблематики на його застосування. Наведено переклад з латинської мови на українську певних текстів Томи Аквінського, в яких йдеться про аналогію буття. Доведено, що висловлення за аналогією у Аквіната є універсальним методом формування судження з використанням засадничих понять не лише у метафізиці та теології, але і в етиці та теорії пізнання. Таким чином, томістичне вчення про аналогію буття є актуальним у сучасних дискусіях про легітимність і межі застосування філософської мови.

Розкрито основні антропологічні засади філософсько-богословської спадщини Кароля Войтили (Папи Івана Павла II), особливості його філософських поглядів, висвітлено багату творчу спадщину мислителя через призму філософської антропології. Адекватна антропологія Кароля Войтили синтезує методологічні засади й осовні ідеї персоналізму, томізму, феноменології та богослов'я. Запропоновано цілісне бачення людської сутності завдяки аналізу соціального, біологічного, духовного, релігійного, морального, діяльнісного аспектів буття людини. Людина є основою філософування Кароля Войтили. Звернення до її духовності, релігійності та моральності, що є основою філософсько-богословського вчення мислителя виявило інструменталістське розуміння іншого, відсутність належних умов для становлення особи, проблему дисгармонії її внутрішнього світу та навколишньої дійсності, зокрема, домінування у соціумі матеріальних цінностей. Людина - істота релігійна, а етика імплікує релігію. Як і томісти, Кароль Войтила говорить про необхідність гармонії релігійної віри та розуму, що мала б будувати особу та бути видимою у суспільному розвитку.

Досліджено проблему "існування та сутності Бога у релігійній філософії Е. Жільсона". Проаналізовано творчі етапи та структуру релігійно-філософської системи французького томіста. Визначено структуру категорії "буття" у томізмі Е. Жільсона, яку можна описати за допомогою трьох аспектів: трансцендентності, аналогічності та контингенції. Зазначено, що природне "буття" у Е. Жільсона виникає завдяки "іншому" існуванню, яке є Богом. Контингенція природного буття у французького томіста, знайдення в ньому актів "сутність" і "існування" вказує на перший "чистий акт існування", який є причиною усього природного буття, тобто Бога. У реальному бутті будь-якої речі контингенція існує дійсно, але сутність Бога, згідно з релігійною філософією Е. Жільсона, вказує не лише "концептуальне" розрізнення в ньому онтологічних актів: існування та сутності. Відтак Бог у томізмі Е. Жільсона - це чисте буття, його сутність і є його існуванням. Доведено можливість створення екзистенціальної у томістському значенні філософської концепції Бога, яка має право на життя у сучасному світі, де панує позитивістське уявлення про природне та надприродне буття.

Уточнено, що аристотелівське суще починає існувати завдяки речі, яка існує актуально, а тому статус буття у томізмі визначений через участь внутрішнього прагнення у бутті Божому. Вперше доведено роль взаємовпливу політико-етичного вчення аристотелізму у процесі утвердження базових томістичних положень відносно раціоналізації влади та закону як необхідної умови існування людської спільноти в Державі. Висвітлено ідею актуальності співпраці на метафізичному рівні неотомізму з сучасними науково-філософськими модифікаціями, завдяки концептуальним засадам аристотелізму.

Досліджено теорію досвіду особистості з позиції сучасного реалістичного томізму. Томістична позиція конкретизована метафізичною антропологією Люблінської школи філософії. Дане дослідження, окрім формування основних визначень досвіду особистості, здійснює розробку проекту метафізичної антропології. Основу запропонованого проекту становить теорія акту буття, яка дозволяє визначити буття людини через поняття "субстанція", "суб'єкт", "акт і потенція". Встановлено, що опис досвіду людини через метафізичну онтологію дозволяє розкрити її феноменальну й онтологічну структури. Виявлено, що досвід у сучасному томізмі наведений з двох позицій: як теорія пізнання й акти вчинків. Передусім, досвіду вчинків особистості та приділена значна увага дослідження, оскільки він включає у себе повноту усвідомлених актів і, отже, відкриває психосоматично-вольову єдність особистості.

Визначено елементи ієрархії чеснот у томізмі та розкрито перспективи, що їх консолідують, у процесі синхронізації індивідуальних та колективних прагнень, когнітивних здібностей людей. Зроблено висновок, що Тома Аквінський, пропонуючи детермінувати процес удосконалення людської природи через раціонально-теологічну систему солідаристських чеснот, затверджував автономність розуму, цінність добродійників, які могли удосконалювати інших вірян і цим синхронізувати індивідуальні та колективні прагнення громадської спільності.

Досліджено середньовічну (ІV - ХІV ст.) освітянську думку, зокрема, питання визначення межі між духовним і світським, поведінкою та знаннями, яке було порушено в період раннього середньовіччя й отримало розвиток через розв'язання проблеми співвідношення віри та розуму, релігії та науки, богослів'я та філософії. Відзначено, що розв'язання проблеми запропонував томізм твердженням, що співвідношення віри та розуму полягає в тому, що вони в кінцевому підсумку спрямовані до пізнання однієї й тієї ж істини - Бога; через створений світ істина відкривається людині природним чином, а через одкровення - надприродним, тому знання та віра не повинні суперечити одне одному: розум виявляється релігійним, а віра - розумною. Підсумовано, що перетворення церкви в єдине джерело освіти та науки стимулює проникнення знань до релігії, яка і до цього часу конституюється як знання, покликане задовольняти екзистенційно-іраціональні запити людини.

Исследована средневековая (IV - XIV вв.) просветительская мысль, в частности, вопрос определения границы между духовным и светским, поведением и знаниями, который был поднят в период раннего средневековья и получило развитие через решение проблемы соотношения веры и разума, религии и науки, богословия и философии. Отмечено, что решение проблемы предложил томизм утверждением, что соотношение веры и разума состоит в том, что они в конечном итоге направлены к познанию одной и той же истины - Бога; через созданный мир истина открывается человеку естественным образом, а через откровение - сверхъестественным, поэтому знание и вера не должны противоречить друг другу: разум оказывается религиозным, а вера - разумной. Подытожено, что превращение церкви в единственный источник образования и науки стимулирует проникновение знаний к религии, и до нынешнего времени конституируется как знание, призванное удовлетворять экзистенционально-иррациональные запросы человека.

Of is expounded the article testifies that converting of church into the only source of education and science stimulates penetration of knowledge in religion, which and to this time of constituted as knowledge, called to satisfy the existential-irrational queries of man.

Зауважено, що перетворення церкви в єдине джерело освіти та науки стимулює проникнення знань до релігії, яка і до цього часу конституюється як знання, покликане задовольняти екзистенційно-ірраціональні запити людини. Здійснений аналіз показав, що поряд із надприродним, божественним, важливе місце у межах розглянутих ірраціональних доктрин займає людина, особистість, необхідність її духовного розвитку та морального вдосконалення.

Вивчено неотомістський напрям у французькій філософії права, репрезентований концепцією видатного католицького вченого - Ж. Марітена. Досліджено місце конфесійних версій в сучасній філософії права. Сформульовано методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів. Простежено ідейний контекст формування французької філософії права наприкінці XIX - початку XX ст. Конкретизовано причини й обставини ідейної реставрації томізму в католицькій філософії права. Досліджено зміст і специфіку французької філософії права в її національному та світовому контексті. Показано можливі траєкторії взаємодії католицької та світської філософії права в Україні. Розкрито актуальні положення розроблені Ж. Марітеном, що можуть застосовуватись для державного будівництва України. Простежено еволюцію філософсько-правової проблематики в теорії та методології сучасного католицизму до феноменології та герменевтики, і постмодерністського дискурсу.

Порівняно принципи і норми, закріплені y Загальній Декларації прав людини та інших базових міжнародно-правових актах, які гарантують права і свободи людини, із біблійними заповідями. Показано, що теологічні та філософські концепції томізму, кальвінізму і кантіанства, обгрунтувавши фундаментальні цінності природного права, справедливості, рівності, людської гідності, свободи та відповідальності, заклали фундамент розумінню прав людини як об'єктивних невідчужуваних сутностей. Охарактеризовані особливості трактування прав і свобод людини у католицькій, протестантській і православній традиціях. Робиться висновок про те, що кожна з християнських конфесій зробила свій внесок у генезу усіх трьох поколінь прав людини. Доводиться, що сучасний концепт прав і свобод людини має джерелом християнську духовну традицію.

Досліджено систему термінів Томи з Аквіну й аналіз її рецепції різними європейськими філософсько-культурними середовищами. Увагу сконцентровано на концепціях Аквіната, їх витоках та подальшому розвиткові у наступних європейських філософських течіях. Виділено низку концепцій, які отримали значний розвиток у модерній та постмодерній філософії. Огляд вчення Томи розпочато розглядом поняття буття, відтак досліджено доктрини аналогії та знака, які є похідними від доктрини буття. Значну увагу приділено висвітленню питання рецепції схоластичних концепцій в українському філософсько-культурному середовищі. Виокремлено три періоди томізму в Україні. Простежено шляхи сприйняття терміносистеми Томи з Аквіну у європейській філософській літературі загалом. Розроблено філософську концепцію феномену рецепції.

У монографії польського філософа і богослова Міхала Гандзеля представлені основні елементи філософської рефлексії видатного українського мислителя Григорія Савича Ско¬вороди у світлі екзистенціального томізму Люблінської школи філософії. Це перша правд з історії філософії Сковороди, розглянутої на засадах сучасної католицької методології дослі¬дження історії української культури. Книга є другим випуском серії перекладів наукових праць зарубіжних фахівців «Skovoroda World Studies».

У навчальному посібнику «Історія філософії: Стародавність, Се¬редньовіччя та Відродження» розглянуто розвиток філософської думки від першого тисячоліття до н.е. до XVI-XVII ст. н.е. У ньому окреслено роль основних мислителів цього часу та лаконічно охарактеризовано їхні погляди. Метою цього посібника є привернення уваги студентів до історії розвитку філософії та її взаємодії із богослов’ям. Історія філософії - це важливий предмет, адже за допомогою знань, отриманих під час його викладів, можна вибудувати для себе чітку картину розвитку науки та поглядів основних мисли¬телів всіх часів. Навчальний посібник, який Ви зараз тримаєте, є першою частиною академічного підручника з історії філософії. Цей до¬робок по-новому висвітлює історію філософської думки, подає коротку та чітку інформацію про основних філософів Стародав¬ності, Середньовіччя, епохи Відродження та кількох мудреців Нового часу. Стародавня філософія висвітлена у чотирьох розділах, пер¬ший з яких присвячений філософії давнього Сходу, а наступні три - досократівській філософії, філософії золотого періоду та останньому етапу філософії Античності. Середньовічна філософія описана у двох розділах посібни¬ка, перший з яких стосується патристичної філософії та корот¬кого аналізу арабської та єврейської філософій, які, одночасно із християнською філософією, формують середньовічну структуру філософії. Також у цьому підручнику в останньому розділі розглянуто початки третьої - Нової - доби у розвитку історії філософії, яка присвячена епосі Відродження, а також кільком першим філосо¬фам Нового часу. Цей навчальний посібник написаний під керівництвом ви¬кладача історії філософії ПЗВО «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого» - протоієрея Віталія Деркача та методоло¬гічним оформленням Котика Тараса - голови Студентського са¬моврядування ІФАІЗ та членом Наукового товариства Студент- ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА З ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЛОСОФІЇ 5 1. Поділ філософії 5 2. Філософські системи 6 3. Філософія і релігія 8 ПЕРША ДОБА: СТАРОДАВНІСТЬ ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ 1. Давньоіндійська філософія 10 2. Старокитайська філософія 13 3. Перська філософія 15 4. Філософія інших стародавніх народів 16 ■4 ФІЛОСОФІЯ ДОСОКРАТИКІВ (рання класика) 1. Мілетська школа 19 2. Піфагореїзм 23 3. Геракліт 25 4. Елейська школа ЗО 5. Молодші філософи природи 37 6. Підсумок першого періоду грецької філософії 44 ЗОЛОТИЙ ПЕРІОД АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ (середня та висока класика) 1. Сократ 47 2. Софістика 54 3. Платон 58 4. Аристотель 70 ІСТОРІЯ філософії ЕЛЛІНІСТИЧНО-РИМСЬКА ФІЛОСОФІЯ (пізня класика) 1. Стоїцизм 91 2. Епікуреїзм 98 3. Скептицизм 100 4. Еклектизм 102 5. Римська філософія 103 6. Олександрійська філософія 107 7. Староєврейські впливи у філософії 109 8. Неопіфагореїзм 111 9. Неоплатонізм та неоплатонівські школи 113 10. Плоди старогрецької філософії 118 ДРУГА ДОБА: СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ФІЛОСОФІЯ ПАТРИСТИКИ 1. Апологети 123 2. Олександрійські та латинські письменники 124 3. Основні єресі постнікейського періоду та Отці Церкви,, які стали на захист віри 127 4. Святий Аврелій Августин 131 5. Частковий застій у розвитку філософії. Менші церковні письменники 135 6. Арабська та єврейська філософії 139 СХОЛАСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ 1. Ранній період схоластики 145 2. Містики 153 3. Святий Франціск Ассізький та святий Домінік 154 4. Августинізм та арістотелізм 156 5. Тома Аквінський - Ангельський Доктор 159 6. Противники та прихильники томізму. 170 7. Занепад схоластики. Вільям Оккам, Іван Еккарт 174 8. Плоди схоластичної філософії 178 ТРЕТЯ ДОБА: ВІДРОДЖЕННЯ ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ 1. Перехідний період 182 2. Філософія Відродження 186 3. Неоарістотеліки, неоіонійці, неостоїки, неоепікурейці та неоскептики 188 4. Створення нових філософських систем 190 5. Філософи-науковці 202 6. Спроби відродження християнської схоластики 206 7. Особливості філософської думки реформаторів 208 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211