Результати визначення поглинальної спроможності мікроструктур біосистеми на атомно-молекулярному рівні розкрили велику різноманітність кількісної характеристики ефективних перерізів взаємодії залежно від атомно-молекулярного складу й енергії випромінювання. Отримана кількісна характеристика поглинальної спроможності має суттєве значення для мікрорадіології та екології.

Лікування хворих цукровим діабетом з гнійно-некротичними захворюваннями м'яких тканин здійснено за принципами активної хірургічної тактики. Для попередження післяоперційних нагноєнь виконувалось активне дренування рани, яке доповнювалось місцевим використанням пінних аерозольних препаратів, призначених для застосування в першій фазі ранового процесу. Підсумки порівняльного аналізу результатів лікування запропонованим методом доводять, що поєднання активного дренування рани з місцевим застосуванням пінних аерозолей після радикальної санації осередку гнійно-некротичної деструкції дозволяє стабілізувати процес загоєння, ефективно приглушує ранову мікрофлору і надійно запобігає розвитку місцевого запалення. Хірургічне лікування хворих цієї категорії повинно проводитися в умовах обов'язкового адекватного антидіабетичного лікування і корекції порушень у системі гомеостазу.

Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Висвітлюються причини захворювань на правець імунізованих осіб, летальності від нього та шанси одужання, питання диференційної діагностики церебро-васкулярної патології у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також проблеми дитячого туберкульозу на забруднених радіонуклідами територіях проживання. Розглядаються особливості метаболічних процесів шкіри у хворих на атопічну бронхіальну астму, тактики лікування виразкових кровотеч у хворих з хронічною серцевою недостатністю, рентгенодіагностики туберкульозу легень при профілактичних флюорографічних оглядах населення. Наведено морфофункціональну характеристику тканини головного мозку у віддаленому періоді після легкої черепно-мозкової травми на фоні хронічного внутрішнього опромінення. Ряд питань присвячений аналізу деяких проблем ветеринарії та сільського господарства тощо.

Проаналізовано залежність поверхневого натягу сечі від морфологічних змін тканин нирок у хворих на хронічний мезангіальний гломерулонефрит. Значну увагу приділено корекції анемії у хворих із термінальною хронічною нирковою недостатністю, способу корекції дисмікроелементемії, особливостям резидуально-органічної недостатності за різних рівнів ураження вегетативної нервової системи у дітей. Досліджено використання фенсукциналу в комплексній терапії діабетичної нефропатії у хворих на цукровий діабет II типу.

Розроблено алгоритми та програмні засоби попередньої обробки даних одноканального магнітокардіографа (цифрова фільтрація, усереднення, візуалізація даних вимірювань) і просторово-часового аналізу магнітокардіосигналу та його джерел. Наведено результати досліджень щодо локалізації аритмогенних тканин у серці людини та запропоновано заходи щодо виявлення пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

За 1981 - 1996 рр. по Харьківському регіону частість та структура уроджених вад розвитку органів сечовидільної системи не зазнали істотних змін при тенденції до зростання їх абсолютної кількості, переважно за рахунок тканинних дисплазій та гіпоплазій нирок, у останні 6 років.

Наведено загальні положення з анатомії покритонасінних рослин, розглянуто основні компоненти будови рослинної клітини, у т.ч. цитоплазму, пластиди, рибосоми, лізосоми, мітохондрії, вакуолі тощо. Представлено характеристику тканин цього відділу рослинного світу (твірних, покривних, механічних, основних, провідних та видільних). Особливу увагу приділено анатомії та морфології вегетативних та генеративних органів рослин.

Висвітлено історію розвитку та основи анатомії, фізіології, цитології, гістології та ембріології, об'єкти вивчення і методи дослідження тварин. Розглянуто загальні закономірності будови та функцій клітин, тканин і систем органів сільськогосподарських тварин: органів руху, травлення, дихання, сечовиділення, розмноження, крово- і лімфообігу, кровотворення, імунного захисту, а також органів шкірного покриву та внутрішньої секреції. Досліджено фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі тварин.

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Розглянуто загальний стан розробок і застосування біокерамік. Використані спочатку як альтернатива металевих виробів з метою підвищення біосумісності імплантатів, біокераміки перетворилися на різноманітний клас біоматеріалів, що в наш час включає в себе три основних різновиди: біоінертні високоміцні кераміки; різноманітні біоактивні кераміки, що утворюють безпосередні біохімічні зв'язки з кісткою або навіть із м'якими тканинами живого організму; різноманітні біорезорбовані кераміки, що активно включаються організмом у процес метаболізму з результатом, передбаченим розробником. Саме представники різних видів біокерамік визнано і найбільш біоінертними, і найбільш біосумісними з усіх відомих біоматеріалів. На основі літературних, а також деяких власних даних розглянуто склад, фізико-хімічні властивості та біологічну поведінку основних видів біокерамічних матеріалів, що включають у себе, крім класичних спечених керамік, також близькі за складом, властивостями й застосуванню склокристалічні матеріали та біоскло. Особливу увагу приділено структурному чиннику як основному фізичному параметру, що визначає не тільки властивість керамічних матеріалів, але й взаємодію кераміки з біосередовищем. Теперішній стан досліджень і застосування біокерамік охарактеризовано як початковий етап у розв'язку складних задач на стику матеріалознавства, біології та медицини шляхом синтезу "розумних матеріалів".

На підставі особистого досвіду та даних літератури репрезентовано сучасні аспекти трансплантації кісткової тканини для заміщення залишкових остеомієлітичних порожнин у довгих тканинах. Біохімічними, імуноморфологічними і гістоморфологічними дослідженнями розглянуто доцільність використання прокаленої ало- і ксеногубчатої кісткової тканин для заповнення остеомієлітичних порожнин у клініці. Доведено, що прокалена ксеногубчата тканина біосумісна, їй притаманні гарні пластичні та низькі імуногенні властивості, а у поєднанні з демінералізованим алогенним кістковим матриксом дозволяє покращити кінець лікування порівняно з монокомпонентною кістковою пластикою.

Досліджено якісний склад і вплив біодобавок кріоекстрактів з тканин ембріона людини 8-12 тижнів внутрішньоутробного розвитку (тотальний препарат ембріона, кріоекстракти печінки та мозку, кріоекстракт хоріона) на морфофункціональні параметри гепатоцитів, які зберігаються при гіпотермічних температурах.

Уперше проведено порівняльний біохімічний аналіз орхідних, які ведуть епіфітний і наземний спосіб життя. Виявлено, що рослинні тканини наземного виду характеризуються високою активністю окисно-відновних ферментів і відрізняються від епіфіта значно більшим вмістом нуклеїнових кислот, біогенних елементів, фотосинтетичних пігментів та вільних амінокислот. Доведено, що співвідношення кількості РНК та ДНК у листках і коренях у фазі активного росту рослин може бути діагностичним критерієм для з'ясування екотипу орхідних.

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

Робота присвячена висвітленню структурно-функціональних особливостей нейроспецифічних білків клітинної адгезії. Показана роль адгезивних білків в процесах розвитку тканин ненейронального походження та під час формування пам'яті у тварин. Розглянуто питання про використання нейроспецифічних адгезивних білків як маркерів патологічного стану нервової тканини.

Вивчався вплив різних концентрацій свинцю (0,1, 0,2, і 0,3 мг/л) на вміст нуклеїнових кислот та білків в печінці, м'язах і крові у двохрічок коропа. Після 14 діб аклімації відмічено незначне зменшення вмісту РНК в печінці і м'язах, а ДНК - в печінці і крові при всіх досліджуваних концентраціях металу. Вміст загального білку при цьому зростав в печінці, а білку РНК - в м'язах. В результаті дії йонів свинцю змінювалась і метаболічна активність досліджуваних тканин.

На сучасному рівні викладено основні питання біохімії та молекулярної біології. Значну увагу приділено медико-біологічній і фармацевтичній спрямованості викладання поданого матеріалу, зокрема, деяким положенням клінічної біохімії, біохімії органів і тканин. Запропоновано основні шляхи перетворення лікарських речовин в організмі, а також розглянуто питання перенесення генетичної інформації та біосинтезу білка в клітинах.

Досліджено вплив амніотичної рідини на активність біологічного окиснення в ендометрії корів за умов статевого циклу, тільності та функціональної патології яєчника. Детально розглянуто репродуктивні якості свиноматок асканійського типу української м'ясної породи за різних методів підбору. Значну увагу приділено особливостям росту внутрішніх органів ярок різних адаптаційних типів, імунотерапії стафілококових захворювань шкіри собак, застосуванню деяких антиоксидантів та ентеросорбентів з метою зниження рівня нітратів і нітритів у тканинах організму курей, профілактиці диспепсії у новонароджених телят. Наведено токсикологічну характеристику гідрохімічного режиму Тілігульського лиману.

Вперше розглянуто методи кріоконсервування біологічних тканин і рідких середовищ організму. Описано нові хімічні та фізичні методи активації ферментних структур для лікування хронічних захворювань. Велику увагу приділено матеріалам для біомедичної апаратури та інструментів, медичним матеріалам для реконструкції біотканин, перев'язувальним і шовним матеріалам, кріоматеріалам. Проаналізовано головні джерела біопошкоджень медичних матеріалів.