Наведено клінічне спостереження хвороби Менетріє у пацієнта віком 24 роки. Основними скаргами хворого були виражений біль в надчеревній ділянці та схуднення на 7 кг за 6 міс. Діагностувати хворобу Менетріє вдалося лише завдяки неодноразовому ендоскопічному та гістологічному дослідженню.

Вперше застосовано трансплантацію клітинних суспензій, одержаних з ембріональної печінки людини, у хворих з ускладненнями клінічного перебігу солідних пухлин у вигляді анемії та прогресуючого схуднення, які перешкоджають ініціації протипухлинного лікування. Доведено, що трансплантація ембріональних клітинних суспензій (ЕКС) є ефективним методом корекції даних порушень, який забезпечує кращі можливості своєчасного проведення оптимального протипухлинного лікування. Проведено порівняльний аналіз ефективності трансплантації ЕКС і КСФ-Г у хворих на нефробластому з цитостатичною гемосупресією. Виявлено більш широкий спектр дії трансплантації ЕКС, зокрема її позитивний вплив на відновлення показників крові не лише у разі лейкопенії, але й у разі анемії. Одержано кращі результати додержання режимів цитостатичної терапії після трансплантації ЕКС завдяки її більш стійкому та тривалому ефекту щодо відновлення показників крові, що в кінцевому результаті забезпечує кращі показники загальної виживаності хворих. Встановлено імунокоригуючу дію трансплантації ЕКС у хворих на солідні пухлини з імунологічними порушеннями після завершення протипухлинного лікування з досягненням ремісії захворювання. Показано, що трансплантація ЕКС сприяє покращанню якості життя у інкурабельних хворих на рак підшлункової залози IV ст. з вірогідним збільшенням строків тривалості життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.218-911-1

Рубрики:

Лептоспіроз тварин

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстеження 120-ти дітей і підлітків віком 3 - 18-ти років в період маніфестації цукрового діабету (ЦД) I типу показало, що в більшості випадків захворювання починається з появи типових клінічних симптомів (спраги, поліурії, загальної слабкості, порушення апетиту та ін.), хоча схуднення під час першого діагностування хвороби виявлено лише у третини обстежених. У 20 % хворих ЦД I типу був діагностований на тлі незначної декомпенсації вуглеводного обміну, в тому числі у 9 % пацієнтів - із надлишковою масою тіла. Середні величини глікозильованого гемоглобіну як інтегрального показника компенсації вуглеводного обміну на початку хвороби були підвищені в усіх вікових групах, однак, лабільність метаболічних порушень була більш значущою серед хворих дітей (у порівнянні з підлітками), що виявлялось значними добовими коливаннями глікемії. Виявлено також вищі показники глікемії і глікозильованого гемоглобіну в період маніфестації діабету у дівчат у порівнянні з хлопцями.

Обследование 120-ти детей и подростков в возрасте 3 - 18-ти лет в период манифестации сахарного диабета (СД) I типа показало, что в большинстве случаев заболевание начинается с появления типичных клинических симптомов (жажды, полиурии, общей слабости, нарушения аппетита и др.), хотя похудание при первичной диагностике болезни имело место лишь у трети обследованных. При этом, у 20 % больных СД I типа был диагностирован на фоне незначительной декомпенсации углеводного обмена, в том числе у 9 % пациентов - с избыточной массой тела. Средние величины гликозилированного гемоглобина как интегрального показателя компенсации углеводного обмен, в начале болезни были повышены во всех возрастных группах, однако лабильность метаболических нарушений была более выраженной среди больных раннего возраста, что проявлялось значительными суточными колебаниями гликемии. Выявлены также более высокие показатели гликемии и гликозилированного гемоглобина в период манифестации диабета у девочек по сравнению с мальчиками.

Examination of 120 children and adolescents, aged 3 - 18, in the period of type I diabetes mellitus manifestation showed that in most cases the disease began with typical clinical symptoms (thirst, polyuria, asthenia, appetite disturbances, etc.) thoughbody weight loss at primary diagnosis of the disease was revealed only in 1/3 of the examined children. At that, in 20 % of patients type I diabetes mellitus was diagnosed in the presence of a slight carbohydrate metabolism decompensation, including 9 % of patients with body weight excess. Average values of glycosilated hemoglobin as an integral index of carbohydrate metabolism compensation at the disease onset, were increased in all age groups; however, lability of metabolic disorders was more pronounced among patients of younger age, which manifested by significant dailyglycemia and glycosilated hemoglobin indices during diabetes mellitus manifestation in girls as compared to boys.

Наведено результати досліджень у жінок з надмірною масою тіла (НМТ) та ожирінням і в жінок з НМТ, хворих на цукровий діабет. Результати вказують на те, що концентрація на фізичних цінностях призводить до формування власної цінності через зовнішній вигляд, а це впливає на харчові звички. Висновки з цих досліджень можна застосувати в психотерапії та на курсах для схуднення жінок.

Установлено, що для диференційної діагностики з високою вірогідністю на користь негоспітальної пневмонії свідчать клінічні показники (старший вік пацієнтів (60 років та більше), гострий початок захворювання, серцево-судинні захворювання, сухий кашель, задишка, вентиляційна недостатність І ступеня), відсутність локального ендобронхіту ІІ - ІІІ ступеня запалення за бронхологічного дослідження, підвищення рівня прокальцитоніну крові вище 0,5 пкг/мл, відсутність підвищення спонтанного та індукованого синтезу прозапальних інтерлейкінів (TNF-α, INF-γ, IL-2, IL-6) альвеолярними макрофагами, підвищення спонтанного синтезу IL-4 лімфоцитами та моноцитами крові. На користь туберкульозу з високою вірогідністю свідчать інші клінічні показники (кашель з виділенням мокротиння та схуднення), наявність обмеженого ендобронхіту з ураженням стінки бронху та підвищення спонтанного синтезу TNF-α, INF-γ, IL-2, IL-6 альвеолярними макрофагами, що виділені з бронхоальвеолярного змиву. Розроблений діагностичний алгоритм на основі клінічних, бронхологічних, цитологічних та імунологічних досліджень дозволив зменшити кількість помилок у ході диференційної діагностики інфільтративного туберкульозу з негативним мазком мокротиння.

Мета роботи - сформулювати практичні рекомендації з діагностики та лікування синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ). Товариство ендокринологів США призначило Цільову групу експертів, методистів і медичних редакторів для розробки цього керівництва. Керівництво базується на доказових даних і було розроблене з використанням системи GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation) для опису сили рекомендацій та якості доказів. Процес консенсусу: комітети та члени Товариства ендокринологів США та Європейського товариства ендокринології переглянули і прокоментували попередній проект цього керівництва. Виконано два систематичних огляди з метою узагальнення доказів. Висновки: запропоновано використовувати Роттердамські критерії для діагностики СПКЯ (наявність двох із таких критеріїв: надлишок андрогенів, овуляторна дисфункція, полікістоз яєчників). Постановка діагнозу "синдром полікістозних яєчників" є проблематичною у підлітків та жінок у період менопаузи. Гіперандрогенія займає центральне місце серед проявів СПКЯ у підлітків, тоді як у постменопаузальних жінок немає певних фенотипічних ознак. У ході обстеження варто виключити інші причини гіперандрогенії, виявити фактори ризику розвитку раку ендометрію, порушення настрою, обструктивне апное сну, цукровий діабет та серцево-судинні захворювання. Гормональні контрацептиви є медикаментозною терапією першої ланки менструальних порушень та гірсутизму/акне при СПКЯ. На сьогодні препаратом першої лінії терапії при безплідді є кломіфен; при метаболічних/глікемічних розладах і порушеннях менструального циклу буде корисним застосування метформіну, але він має обмежений вплив або не несе ніякої користі в лікуванні гірсутизму, акне і безпліддя. Гормональні контрацептиви і метформін є варіантами лікування СПКЯ у підлітків. Роль схуднення у покращенні стану при СПКЯ є невизначеною, але зміна способу життя корисна для пацієнток із надмірною вагою/ожирінням, оскільки чинить інший позитивний вплив на здоров'я. Тіазолідиндіони мають несприятливе співвідношення ризику і користі в цілому, статини потребують подальшого вивчення.

Наведена в огляді інформація свідчить про актуальність чіткого врахування у якості етіологічного чинника виникнення хронічного панкреатиту - аскаридозу. Наявний або перенесений у минулому аскаридоз впливає на клінічний перебіг хронічного панкреатиту, ускладнює його, поглиблює трофологічні порушення - схуднення, анемію, гіповітамінози, імунодефіцит та інші прояви, які відображаються на якості життя пацієнта, що є особливо актуальним у практиці лікаря первинної ланки - дільничних педіатра і терапевта, а також сімейного лікаря. Виявлення аскаридозу дозволить зробити лікування хронічного панкреатиту більш точним, етіологічно спрямованим (доцільним є включення курсу альбендазолу), а реабілітаційні заходи будуть більш успішними.

Розкрито зв'язок між гастрономічним виміром суспільного життя та соціальними процесами і відносинами в ретроспективному та сучасному контекстах. Виявлено евристичність гастрономічного насамперед для розкриття особливостей організації окремих суспільних систем, їх ментальності, архетипів колективного несвідомого, характерних ознак інституціоналізації владного дискурсу тощо. В контексті глобальних процесів поширення "індустріальної їжі" визначено комплекс можливостей для покращання практик харчування масової особи, зокрема, в українському суспільстві. Зазначено, що саме в контексті самобутніх гастрономічних культур (кулінарного порядку, практик харчування, гастрономічного дискурсу як продовження соціокультурного контексту), починаючи від європейського суспільства старого ладу та закінчуючи сучасним глобальним гастрономічним простором з відповідними національними культурними формами прояву, розкрито секрети "живого" спадку минулого в процесах реального сьогодення. Увагу приділено проблемам, пов'язаним з поширенням ГМО-їжі, БАДів, продовольчих підробок, деструктивних практик харчування у вигляді харчових компенсацій, одноманітного раціону харчування, необгрунтованого дотримання дієт для схуднення. На підставі застосування соціологічного підходу гастрономічні детермінанти (кулінарний порядок, практики харчування, гастрономічний дискурс) досліджено як продовження суспільного контексту. Виокремлено найбільш симптоматичні форми прояву гастрономічної культури в контексті соціально-диференціювальних чинників (гендерних, освітніх, майнових). Зафіксовано стратифікаційну логіку виникнення гастрономічної культури, її функції (фізіологічну, дисциплінарну, соціального контролю, інтегративну, освітню, соціалізаційну, комунікативну, релаксаційну, статусну, психологічного захисту). Особливу увагу приділено синтетичній, або маркувальній, функції - об'єднання людей навколо трапези за значущою соціокультурною ознакою. За підсумками соціологічного аналізу вітчизняної гастрономії зроблено висновок про необхідність приділення уваги процесам організації харчування середньостатистичної людини на всіх рівнях (державному, науковому, повсякденному).

Мета роботи - визначення теоретичних засад і практичного інструментарію маркетингового тестування концепції нового товару для різних сегментів вітчизняного ринку харчових продуктів. Результати проведених досліджень надають змогу стверджувати, що основою стратегією і тактикою поведінки підприємства на ринку продуктів харчування виступає маркетинг інновацій. Проведені дослідження дозволили виділити та протестувати концепції нового продукту - сиру кисломолочного покращеного складу із визначенням соціально-демографічних характеристик цільових аудиторій, мотивів покупки та споживання продукту, комунікаційної ідеї та образу для виведення нового товару на ринок. Запропоновано репозиціонувати відомий товар - сир кисломолочний - як окремий продукт для фітнес-харчування та продукт для схуднення, а також сировину для виготовлення страв за домашніх умов. За кожною стратегією обгрунтовано набір атрибутів продуктової політики, а також визначено доцільність реалізації товарів через мережі продуктових і спеціалізованих (спортивне харчування) магазинів. Одержані результати можуть бути використані для розробки маркетингових стратегій позиціонування запропонованих концепцій продуктів.

Зазначено, що мікоплазмозна пневмонія свиней - це хронічна інфекційна хвороба свиней усіх вікових груп, що характеризується ексудативно-проліферативним запаленням легень, непостійною лихоманкою, кашлем і затримкою росту та розвитку поросят, а в разі ускладнень - прогресуючим схудненням. Мікоплазмоз підвищує сприйнятливість свиней до вторинних інфекцій, що робить його перебіг більш важким і часто призводить до загибелі тварин. Проведено комплексне лабораторне дослідження із застосуванням бактеріологічних, серологічних та копрологічних методів досліджень поросят віком 1,5 та 3 місяці. Дослідження проведено за умов господарства по вирощуванню та відгодівлі свиней у Полтавській області. Характерним для всіх випадків загибелі тварин було нерівномірне почервоніння та незначне потовщення шкіри в ділянці черева. Відзначали збільшення та нерівномірне забарвлення підщелепових, трахеальних, пахових лімфатичних вузлів; легені з ознаками катаральної бронхопневмонії з ураженням переважно краніальних часточок. Одні ділянки темно-червоного забарвлення з синюшним відтінком, більш щільної консистенції, западають над загальною поверхнею, в просвіті бронхів - слизова маса. Інша частина органу набуває слабко вираженої горбистості у тварин віком 1,5 місяці і більш виразної - у тварин віком 3 місяці. В усіх випадках загибелі поросят - перикард та плевра з крововиливами; селезінка дифузного темно-червоного кольору; нирки світло-коричневого кольору з ділянками синюшного забарвлення. У тварин віком 1,5 місяці на слизовій оболонці товстого відділу кишечнику зареєстровано округлі множинні дрібні утворення, які виступають у просвіт кишечнику.

Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Ендокринологічне Товариство обрало учасниками 6 експертів, методиста й укладача медичних текстів. Ці науково обгрунтовані настанови розроблено з використанням принципу градації рекомендацій, оцінки й експертизи ступеня їх обгрунтованості (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation - GRADE) для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Висновки: дитяче ожиріння залишається постійною серйозною проблемою здоров'я у світі, що викликає стурбованість, оскільки вражає приблизно 17 % дітей і підлітків у США і загрожує здоров'ю дорослих і тривалості їх життя. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи in utero і надалі впродовж дитинства та юності. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики та лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу, підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання кількості досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних чинників, які посилюють ризик збільшення маси тіла і впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників у людини з ожирінням, які призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби у порівнянні з другою або взагалі не зумовлюють супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним має бути продовження досліджень найефективніших методів профілактики та лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних чинників, що призведуть до глобальних культурних змін у раціоні харчування і фізичній активності. Уваги потребує визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі й загальній щоденній активності, а також методів здорової зміни індексу маси тіла.

Асоціації-співавтори: Європейське ендокринологічне товариство (European Society of Endocrinology) і Педіатричне ендокринологічне товариство (Pediatric Endocrine Society). Ці настанови було профінансовано Ендокринологічним товариством (Endocrine Society). Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Висновки: дитяче ожиріння залишається постійною серйозною проблемою здоров'я у світі, що викликає стурбованість, оскільки вражає ~ 17 % від дітей і підлітків в США і є загрозливим для здоров'я дорослих і тривалості їх життя. Генетичний скринінг на рідкісні синдроми показаний тільки за наявності специфічних анамнестичних або клінічних ознак. Психологічні впливи дитячого ожиріння на пацієнта і його родину вимагають проведення скринінгу на стан психічного здоров'я і у разі потреби - консультування. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й оточуючого середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння є дуже складним. Хоча деякі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про певні успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних та ефективних методів профілактики та лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмеженим до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найбільш тяжких випадках ожиріння в зрілих підлітків, в яких не вдалось досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя, або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд в дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу, підтримки і втручань. Перехідні програми за ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, але їх ефективність вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних факторів, які збільшують ризик збільшення маси тіла і які впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників, які в людини з ожирінням призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби у порівнянні з іншою, або зумовлюють відсутність супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним повинно бути продовження досліджень найбільш ефективних методів профілактики і лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних факторів, які призведуть до глобальних культурних змін в раціоні харчування і фізичній активності. Особливої уваги зазнає важливість визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі і загальній щоденній активності, а також методам підтримки здорового змінення індексу маси тіла.

Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи in utero і надалі впродовж дитинства та юності. Ендокринна етіологія ожиріння рідкісна й зазвичай супроводжується ознаками затримки зростання. Ожиріння в дітей зазвичай супроводжується супутніми захворюваннями і тривалими ускладненнями здоров'я; скринінг на супутні ожирінню захворювання слід проводити на регулярній основі задля вчасного їх виявлення, до виникнення серйозніших ускладнень. Генетичний скринінг на рідкісні синдроми показаний тільки за наявності специфічних анамнестичних або клінічних ознак. Психологічні впливи дитячого ожиріння на пацієнта і його родину вимагають проведення скринінгу на стан психічного здоров'я і в разі потреби - консультування. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики й лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання кількості досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних чинників, які посилюють ризик збільшення маси тіла і впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників у людини з ожирінням, які призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби у порівнянні з другою або взагалі не зумовлюють супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним має бути продовження досліджень найефективніших методів профілактики і лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних чинників, що призведуть до глобальних культурних змін у раціоні харчування і фізичній активності. Особливої уваги потребує визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі й загальній щоденній активності, а також методів здорової зміни індексу маси тіла.

Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Учасники: Ендокринологічне Товариство обрало учасниками 6 експертів, методиста й укладача медичних текстів. Дані науково обгрунтовані настанови розроблено з використанням принципу градації рекомендацій, оцінки й експертизи ступеня їх обгрунтованості (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation - GRADE) для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Робоча група врахувала дані двох систематичних оглядів і використала найкращі доступні свідчення інших опублікованих систематичних оглядів і окремих досліджень. Одна групова зустріч, кілька конференц-зв'язків, а також спілкування електронною поштою забезпечили досягнення консенсусу. Комітет Ендокринологічного Товариства, його члени, організації-співавтори вивчили та прокоментували попередні проекти цих рекомендацій. Висновки: дитяче ожиріння залишається постійною серйозною проблемою здоров'я у світі, що викликає стурбованість, оскільки вражає приблизно 17 % дітей і підлітків у США і загрожує здоров'ю дорослих і тривалості їх життя. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи in utero і надалі впродовж дитинства та юності. Ендокринна етіологія ожиріння рідкісна й зазвичай супроводжується ознаками затримки зростання. Ожиріння в дітей зазвичай супроводжується супутніми захворюваннями і тривалими ускладненнями здоров'я; скринінг на супутні ожирінню захворювання слід проводити на регулярній основі задля вчасного їх виявлення, до виникнення серйозніших ускладнень. Генетичний скринінг на рідкісні синдроми показаний тільки за наявності специфічних анамнестичних або клінічних ознак. Психологічні виливи дитячого ожиріння на пацієнта і його родину вимагають проведення скринінгу на стан психічного здоров'я і в разі потреби - консультування. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики й лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу, підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5 + Р415.202.1-37

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним із поширених захворювань шкіри паразитарної етіології в собак є триходектоз, що викликається волосоїдами виду Trichodectes canis. Інвазія супроводжується свербежем, дерматитами, схудненням тварин. Водночас цей ектопаразитоз може ускладнюватися гельмінтозними захворюваннями, що є об'єктом особливої уваги з боку фахівців як ветеринарної, так і гуманної медицини. Тому проведення моніторингових досліджень та специфічних заходів контролю за епізоотологічною ситуацією щодо паразитозів собак підвищить у перспективі ефективність системи розроблених заходів боротьби з інвазійними захворюваннями дрібних домашніх тварин. Мета дослідження - встановити особливості асоціативного перебігу триходектозу та гельмінтозів травного тракту у домашніх собак. За результатами проведених паразитологічних досліджень з'ясовано, що триходектоз переважно перебігає у вигляді асоціативних інвазій разом з гельмінтозами травного тракту (63,16 %). Триходектозну моноінвазію виявлено у 36,84 % інвазованих тварин. Співчленами збудника триходектозу виявилися нематоди видів Trichuris vulpis, Toхоса canis, Dipylidium caninum, Uncinaria stenocephala. Асоціативний перебіг триходектозу характеризується наявністю одночасно двох, трьох та чотирьох видів паразитів. Причому домінуючою є двокомпонентна інвазія (60,78 % від хворих на триходектоз собак). Меншою мірою виявлено трикомпонентні (33,34 %) та чотирикомпонентні (5,88 %) інвазії. З двокомпонентних найчастіше реєстрували триходектозно-дипілідіозну (екстенсивність інвазії становить 17,95 %) та триходектозно-трихурозну (10,26 %) інвазії, рідше ? триходектозно-токсокарозну (7,68 %) та триходектозно-унцинаріозну (3,85 %). З трикомпонентних переважали триходектозно-діпілідіозно-трихурозна (екстенсивність інвазії становить 8,97 %) та триходектозно-дипілідіозно-токсокарозна (5,14 %) інвазії. Водночас триходектозно-дипілідіозно-унцинаріозна, триходектозно-трихурозно-токсокароза і триходектозно-трихурозно-унцинаріозна інвазії виявлена у 1,28 - 3,84 % інвазованих собак. Чотирикомпонентні асоціації представлені лише двома різновидами, де їх екстенсивність інвазії коливалася від 1,28 до 2,56 %.

Синдром компресії черевного стовбура аорти (MALS-синдром) виникає внаслідок здавлювання черевного стовбура аорти серединною дугоподібною зв'язкою діафрагми або її внутрішніми ніжками та характеризується різного ступеня вираження абдомінальним болем, втратою маси тіла, у частини хворих спостерігаються симптоми вегетативної дисфункції та транзиторна некон'югована гіпербілірубінемія. Частота аномалій будови аортального отвору діафрагми становить 10 - 24 %, проте клінічна симптоматика MALS-синдрому відмічається тільки в 0,4 - 1,0 % випадків, найчастіш е у пацієнтів підліткового та молодого віку, переважно жіночої статі, астенічної тілобудови. Наведено клінічний випадок дівчинки із синдромом компресії черевного стовбура аорти, госпіталізованої до педіатричного відділення для дітей старшого віку ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук'янової НАМН України" зі скаргами на підвищення температури тіла до фебрильних цифр, виражений біль у животі протягом тривалого часу, рефрактерний до знеболювальних та спазмолітиків, а також на епізоди діареї, закрепів, нудоти, блювання, запаморочення, непритомності, тахікардії, схуднення. З анамнезу відомо, що дитину неодноразово обстежено в клініках за місцем проживання, встановлено діагноз хронічного гастродуоденіту, синдрому вегетативної дисфункції, призначено патогенетичну, симптоматичну терапію без значного ефекту. У зв'язку з нападами пароксизмальної тахікардії заплановано радіочастотну катетерну абляцію. При госпіталізації - стан середнього ступеня тяжкості, звернуто увагу на блідість, астенізацію, адинамічність дитини, виражений абдомінальний больовий, диспепсичний синдром, тахікардію. Під час обстеження - загальноклінічні, біохімічні показники в межах фізіологічної норми. За даними езофагогастродуоденоскопії виявлено ознаки рефлюкс-езофагіту, еритематозної гастропатії, дуоденогастрального рефлюксу II ст. За даними ультразвукової діагностики органів черевної порожнини не встановлено патологічних змін. За даними гідросонографії верхніх відділів травного тракту виявлено ознаки вираженого дуоденостазу з неможливістю виключити динамічну верхню кишкову непрохідність; ознаки рефлюкс-езофагіту, гастродуоденопатії, гастроптозу. У зв'язку з вираженим абдомінальним больовим синдромом, схудненням, збереженням закрепів, явищами часткової кишкової непрохідності проведено комп'ютерну томографію органів черевної порожнини та малого тазу, за даними якої виявлено компресію черевного стовбура аорти серединною дугоподібною зв'язкою діафрагми, калібр судини в ділянці устя - 3 мм, дистальніше - калібром до 6 мм. Після клінічного та параклінічних обстежень дитину скеровано на консультацію до хірургів, проведено лапароскопічну декомпресію черевного стовбура аорти. Дівчинку оглянуто через 1,5 місяця після хірургічного втручання, відмічено значне поліпшення стану дитини: зменшення абдомінального больового, диспепсичного синдрому, регрес нападів тахікардії, покращення апетиту. Дівчинці рекомендовано продовжити дотримуватися дієтичних рекомендації, а також спостереження педіатра і дитячого хірурга.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2 + Р411.033

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Анемія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ожиріння - це глобальна епідемія. Ожиріння зростає в країнах, що розвиваються через зміни способу життя. Це дослідження мало на меті порівняти проблеми із тілобудовою та соціально-фізичну тривожність у підлітків із ожирінням та нормальною вагою, вивчаючи помірковану роль соціального-культурного тиску для схуднення та фізичних змін. У дослідженні взяло участь 70 підлітків із ожирінням та 72 дівчини-підлітка із нормальною вагою, які були відібрані за допомогою одноетапного кластерного відбору з учнів середньої школи в Мешхеді. В процесі дослідення були використані: високочутливі портативні цифрові ваги, багатовимірна анкета щодо взаємозв'язків, анкета фізичної соціальної тривоги та анкета культурного соціального тиску. Групи були співставні за освітою, статтю та віком. Дані проаналізовано за допомогою програмного забезпечення SPSS22. Результати багатофакторного дисперсійного аналізу показали, що існує значна різниця щодо тілобудови та фізичної і соціальної тривожності у підлітків зожирінням та підлітків із нормальною вагою. Результати також показали, що високий соціально-культурний тиск щодо схуднення та фізичних змін відіграє значну роль у збільшенні фізичної соціальної тривожності. Але це не є досить суттєвим в масштабах проблем із тілобудовою та фізичною соціальною тривогою. Ожиріння та високий соціально-культурний тиск для схуднення та фізичних змін є важливими факторами посилення проблем із зображенням тіла тілобудовою та фізичною і соціальною тривожностю. Але соціально-культурний тиск не зменшує ролі ожиріння у збільшенні чи зменшенні проблем із тілобудовою та фізичною і соціальною тривожністю. Висновки: тому можна зробити висновок, що проблеми із тілобудовою у людей з ожирінням у більшій мірі впливають на їх масу тіла, а не на соціокультурний тиск для схуднення та зміни тіла.