Висвітлено концептуальні напрями використання альтернативних палив та інших нетрадиційних джерел енергії (вітру, сонця, морських хвиль, гідротерм і біогазу). Досліджено вплив властивостей палива та деяких регулювальних параметрів на рівень шуму дизельного двигуна. Встановлено, що використання високоефективних нових палив для енергоустановок і двигунів внутрішнього згоряння зумовлено підвищенням вимог щодо викидів токсичних вихлопних газів двигунами, а також виснаженням запасів вуглеводневих палив (енергоносіїв), які традиційно добуваються з нафти та газу.

Досліджено дисперсійне рівняння низькочастотних плазмових хвиль у петельних структурах в активних областях на Сонці. Для певного типу рівняння стану сонячної атмосфери та типових значень напруженості магнітного поля показано, що просторова неоднорідність густини та великомасштабне електричне поля призводять до появи нових типів плазмових коливань. У межах використаних наближень одержані розв'язки досліджено для значень плазмових параметрів, характернє для петельних структур.

Розглядаються особливості природи далекодії, висвітлюється роль елонного середовища в явищах, пов'язаних з проходженням електричних струмів. Повідомляється про магнетизм Землі, Сонця та інших небесних тіл. Розкривається механізм утворення світла і фізична суть двох загальновідомих констант та ін.

Проаналізовано проблему граничних умов для рівноважних магнітних конфігурацій в космічній плазмі. Показано важливість врахування дифузії магнітного поля на границі плазма - плазма під час розгляду магнітогідростатичної рівноваги магнітних трубок. Запропоновано механізм формування порожнин в околиці сонячних протуберанців у результаті закручення гігантської петлі в короні Сонця. Внаслідок закручення магнітних силових ліній діаметр петлі збільшується, її внутрішня частина стискається, а зовнішня - розширюється. Збільшення діаметра призводить до заміщення хромосферної плазми магнітним полем і формування хромосферної порожнини. Утворення корональної порожнини пов'язано з розрідженням плазми, обумовленим розширенням зовнішньої частини петлі. Прийнятий механізм узгоджується з моделлю Прісна - Худа - Анцера, тобто формування протуберанців відбувається в сонячній короні.

Аналізується двовимірне радіаційно-гідродинамічне моделювання грануляції в умовах низькометалічних зоряних атмосфер ([M/H] = - 2) в порівнянні з аналогічними розрахунками для Сонця. Встановлено, що зменшення вмісту металів відбивається на властивостях поверхневих шарів, що відіграють роль термічної межі. В результаті збільшується температурний грануляційний контраст в нижній фотосфері, в середній - більш активно охолоджуються гарячі конвективні потоки, що піднімаються, а у верхніх шарах фотосфери створюються умови для розвитку значних температурних варіацій. Також підсилюються атмосферні осциляції, а розподіл штучних гранул за їхніми розмірами асиметрично зміщується в бік малих масштабів. При цьому фотосферна проникаюча конвекція значнo впливає на енергетичний баланс нижньої фотосфери з чітко домінуючим проявом гaрячих конвективних потоків, що піднімаються.

За вашингтонськими та гринвіцькими меридіанними спостереженнями Сонця 1925-1982 рр. отримані оцінки кутів взаємної орієнтації осей систем координат, які реалізуються FK5 і DE200, DE403, а також оцінки поправок до елементів орбіти Землі. Відмічається узгодженість цих оцінок для теорій DE200 і DE403, що свідчить про незначну відмінність цих теорій руху. Зроблено висновок про реальність ефекту непрецесійного руху рівнодення та про прийняття завищеного значення ефекту при створенні FK5. Відмічено, що величина оцінок ефекту та точність їх визначення залежать від методики дослідження, неточності прийнятої сталої прецесії та нерівномірності "часової шкали Брауера". Визначені кути взаємної орієнтації осей системи координат IСRS і системи координат, яка реалізується DE403.

Проаналізовано епістолярну спадщину В.Винниченка як джерело інформації про його особистість: риси характеру, особисті якості, психологію, настрої, стан здоров'я тощо. Досліджено майстерність письменника щодо відображення психології персонажів. Простежено еволюцію художньої інтерпретації В.Винниченком проблеми національної самоідентифікації єврейського народу. Розглянуто проблему підгрунтя художнього мислення драматурга В.Винниченка крізь призму його естетичного ідеалу. Вивчено особливості функціонування займенникових слів у структурі тексту прози В.Винниченка у формально-синтаксичному аспекті. Висвітлено зв'язок філософії В.Винниченка з екзистенційними орієнтаціями українського філософствування періоду ХІХ - ХХ ст. Обгрунтовано необхідність їх аналізу через функціонування семантико-екзистенційного простору в творчості письменника. Зіставлено естетику В.Винниченка та поетів-шістдесятників через "знаки духовної співмірності" - квазіміфи Сонця, Місяця, Зірки, Моря (води) та Моря (повітря). Розкрито специфіку поглядів В.Леонтовича на задекларований В.Винниченком принцип "чесності з собою". Описано деякі особливості української мови та мовлення, лінгвокультурної ситуації на початку ХХ ст. в Україні.

Подано короткий огляд спостережень хромосферних спікул на лімбі та дрібних вузликів на диску Сонця. Проаналізовано динамічні характеристики спікул; особливу увагу приділено питанню реальності руху речовини вздовж спікульної осі. Зроблено висновок, що спікули та вузлики є проявами одного й того ж сонячного утворення, що спостерігається на лімбі як спікула. Зроблено припущення, що видима вертикальна швидкість за лімбом неадекватно зображує рух речовини у поздовжньому перерізі спікули. Напевне, швидкість поздовжнього руху речовини у середній частині спікули, де звичайно визначаються променеві швидкості, може бути істотно нижчою, ніж швидкість руху речовини на вершині спікульного викиду, де визначаються видимі вертикальні швидкості.

Показано, що деякі висновки, отримані з застосуванням методу масштабування для дослідження структури магнітного поля на Сонці (зокрема, активних областей), можуть виявитися помилковими. Отриманий "спектр" не є спектром структур магнітного поля. Аналіз його призводить до неправильних висновків про напрямок передавання енергії за спектром та розмірами структур, в яких відбулися зміни потоку. Це пов'язано з тим, що метод масштабування призводить до переходу від загальної характеристики поля - соленоїдальності вектора - до характеристики конкретного поля вектора - суми модулів потоків.

Доведено, що на першому етапі планетоутворення речовина планет, викинута з Сонця, була іонізована. Внаслідок цього утворились ядра планет, речовині яких було передано обертовий момент від Сонця. Встановлено, що після нейтралізації речовини планет залежність від електромагнітних сил майже зникає, а під дією гравітації вони збільшують обертову швидкість навколо своєї осі. Зовнішню оболонку (мантію) гальмують приливні сили і на межі між нею та ядром утворюється лава (рідко ядра), яка згодом видавлюється на поверхню і стікає з хребтів.Доведено, що за рахунок тертя на нижній межі (М) підтримується температура, достатня для часткового плавлення порід, і через це на межі (М) температура досягає максимуму для верхніх 600 - 700 км. Водночас, у верхній мантії за рахунок тепла, що надходить в основному від межі (М), утворюються астенолінзи. Визначено,що єдиною геотектонічною концепцією (теорією) є М-тектоніка, детальне вивчення і застосування якої на практиці дасть можливість отримати дешеві сировинні ресурси.

Наведено результати аналізу спектрів потужності як повного часового ряду загального магнітного поля Сонця (ЗМПС), так і його N(+)- і S(-)-компонентів для 21-го та 22-го циклів (за магнітографічними вимірами в Станфорді) в чотирьох частотних діапазонах (3 - 10, 13 - 15, 26 - 30, >>100 діб). Окреме вивчення спектрів N(+)- і S(-)-компонентів ЗМПС дає детальнішу картину просторово-часової організації великомасштабних магнітних полів на часовому масштабі в один цикл, а також протягом циклів. Значна відмінність спектрів потужності ЗМПС досліджуваних циклів вказує на різну за циклами просторово-часову організацію великомасштабних магнітних структур. Відмінність спектрів N(+)- і S(-)-компонентів ЗМПС протягом циклу відображає характер магнітної асиметрії.

За власними рухами зір каталогу ФОНАК визначено компоненти швидкості руху Сонця в напрямі до апекса, а також вікові паралакси та параметри галактичного обертання. Для порівняння наведено аналогічні величини за даними каталогу АСТ, використаного для складання ФОНАК як базового.

Розглянуто деякі особливості застосування ПЗЗ-приймачів для астрофізичних спостережень Місяця, Сонця та планет. Описано новий фотополяриметр на основі ПЗЗ-камери, створений в Астрономічній обсерваторії Харківського національного університету, а також програмний комплекс IRIS, призначений для автоматизації спостережень і первинної обробки цифрових зображень. Пробні спостереження показали точність вимірювання поляризації точкових джерел 0,15 %.

Наукова творчість видатного українського астронома С. К. Всехсвятського та його школи надзвичайно багатогранна й охоплює широке коло питань астрофізики Сонячної системи. Піввікові дослідження дали змогу зробити ряд пріоритетних відкриттів в галузі комет, астрофізики Сонця, а також передбачити наявність кілець навколо Юпітера та вулканічну діяльність на його супутниках.

Викладені основи космічної ритмології, зокрема показано, що співвідношення мас елементарних часток, планет, періодів їх обертання навколо своїх осей і по орбіті, а також пульсацій Сонця і його обертання, вібрацій полум'я в камерах згорання реактивних двигунів і т.п., просто і точно аналітично виражаються через резонансні числа-кванти типу [пи] = 3,14, (4/[пи]) [в квадраті], e= 2,7182, ядерні магічні числа, аномальні магнітні моменти атомних часток, інтенсивності фундаментальних фізичних взаємодій і т.п. "магі".

Викладаються результати спостережень Сонця на 22-му радіотелескопі Кримської астрофізичної обсерваторії за період 1990-1997 рр. на коротких сантиметрових хвилях. Здійснено ототожнення радіодепресій з корональними дірами та арками, для яких отримані спектри радіояскравості. Показано, що модель Лантоса відповідає нашим спостереженням. Також підтверджується зв'язок радіодепресій з 11-річним циклом сонячної активності.

Розкрито тісне єднання з природою через вірування та легенди, пов'язані з Сонцем: від праіндоєвропейців до стародавніх слов'ян. Особливу увагу приділено давнім слов'янським солярним божествам.

Наведено результати численних експериментів по розв'язуванню задачі кольорового упакування прямокутників з урахуванням похибок початкових даних, ефективні алгоритми обчислення значення функцій, розкладених в ряд, а також апроксимаційний метод наближення поліномами розв'язку однієї нелінійної задачі для рівняння параболічного типу. Розглядаються електронна провідність халькогенідних хромових шпінелей, оптична установка для дослідження акустичних властивостей рідин оптичним методом з використанням лазера. Зроблено статистичний аналіз просторового розподілу планет і астероїдних комплексів системи сонця. Висвітлено особливості ситуативного управління при розв'язуванні математичних задач, сучасний стан мультимедійних освітніх програм, основні принципи розв'язування задач з інформатики та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-42

Рубрики:

Марс

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано початкові моменти східних змін параметрів радіосигналів НДХ діапазону, що приймалися на антарктичній станції "Фарадей". Використано результати цілодобових вимірювань фази й амплітуди на декількох частотах у діапазоні від 10,2 до 24 кГц. Встановлено, що, як і на середньоширотних трасах, момент радіосходу затримується на ЗО - 40 хв відносно сходу Сонця на висоті нижньої іоносфери, 85 - 90 км, і групується поблизу часу сходу Сонця на висоті 35 км над приймальним пунктом. Показано, що варіації часу радіосходу залежать від довжини й орієнтації траси відносно термінатора, та частоти сигналу, проте не залежать від зміни загального вмісту озону.