Розглянуто поняття совісті в контексті історичних і сучасних психолого-педагогічних проблем моральності та морального виховання. Визначено мотиви моральної поведінки людини, а також висвітлено характерні особливості совісті та її механізми. Окрему увагу приділено проблемі виховання та розвитку совісті.

"Совість української нації" - так сучасники називали Сергія Єфремова, відомого громадсько-політичного діяча України, заступника голови Центральної Ради, академіка і віце-президента Всеукраїнської Академії наук, літературознавця і публіциста, одного із засновників і співробітників газети "Рада". У 1930 р. його було засуджено по сфабрикованій справі "Спілки визволення України" до розстрілу, який потім замінено на 10 років ув'язнення. Майже повністю відбувши свій термін, С.Єфремов загинув десь у нетрях ГУЛАГу. Його Щоденники - унікальне відтворення історичних подій, що призвели до втрати нашої незалежності та спотворення духовності нації. Це неоціненна хроніка українського життя 20-х років - часу, про який збереглося так мало правдивих свідчень. Щоденники, які майже 70 років знаходились в архівах КДБ, друкуються вперше, без скорочень і виправлень. З архіву КДБ України їх було передано в Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського у 1990 р. Разом з іншими особовими документами С.О.Єфремова Щоденники увійшли до колекції документів репресованих вчених України (фонд 257). Вони охоплюють період з 1923 р. по 1929 р.

Розглянуто проблему сприйняття правових норм на базі юридичної психології через такі її структурні елементи, як правова "совість", інтуїтивні правові здогади, прозріння, миттєвий правовий інсайт, правовий борг.

Рассмотрена проблема восприятия правовых норм на базе юридической психологии через такие ее структурные элементы, как правовая "совесть", интуитивные правовые догадки, прозрения, мгновенный правовой инсайт, правовой долг.

The problem of perception of rules of law is considered on the basis of legal psychology through its such structural elements, as legal "conscience", intuitive legal guesses, an enlightenment, instant legal insight, a legal duty.

Розглянуто праці визначного українського вченого, державного та громадського діяча, ієрарха православної церкви І.Огієнка - митрополита Іларіона щодо питань розвитку особистості . Висвітлено його внесок у справу формування духовності українців, його погляди на совість як на один з головних чинників "якості" людини-громадянина. Проаналізовано роль совісті у системі моральних цінностей студентів, процесах гуманізації управлінської та педагогічної діяльності, розкрито питання формування екологічного свідомості людини засобами світової літератури. Наведено наукове обгрунтування совісті як психологічного механізму регулювання поведінки особистості.

Рассмотрены труды выдающегося украинского ученого, государственного и общественного деятеля, иерарха православной церкви И.Огиенко - митрополита Илариона о вопросах развития личности. Освещены его вклад в формирование духовности украинцев, его взгляды на совесть как на один из главных факторов "качества" человека-гражданина. Проанализирована роль совести в системе моральных ценностей студентов, процессах гуманизации управленческой и педагогической деятельности, раскрыты вопросы формирования экологического сознания человека средствами мировой литературы. Дано научное обоснование совести как психологического механизма регулирования поведения личности.

У дослідженні вивчалися такі аспекти психології моральних почуттів - сором, сором'язливість, провина й совість. За даними дослідження - домінуючою цінністю й імперативом морально-етичної сфери є почуття совісті. З погляду крос-культурної психології, цей фундаментальний факт дозволяє розглядати й розуміти вітчизняну психокультуру і соціоморальну ментальність не як східну "культуру сорому" і не як західну "культуру провини", а як традиційну і сучасну вітчизняну "культуру совісті", яка лишається маловивченою в світовій психології.

Розглянуто позиції вітально-аксіологічної концепції особистості, яка включає самоусвідомлення, свободу волі, як усвідомлену необхідність, совість і творчість як умову здорового способу життя.

Розглянуто питання формування совісті як елементу позиції особистості за умов сім'ї. Представлено різні погляди на розуміння совісті як соціально-духовного феномену, зроблено наголос на психолого-педагогічних умовах формування совісті в сім'ї.

Розглянуто взаємовідношення понять "свобода" та "совість". Совість визначено як внутрішню межу свободи волі та внутрішній регулятор людської діяльності та поведінки, які спрямовані на пошук власної цілісності та самототожності.

Досліджено проблеми людського існування, втілені у бориславскому циклі творів І.Франка. Проаналізовано стан вивчення екзистенційних мотивів у художній спадщині митця. Здійснено спробу щодо екзистенційно-феноменологічного прочитання бориславського циклу у контексті художньої реалізації письменником онтологічних питань. На матеріалі оповідань "Ріпник", "Навернений грішник", "На роботі", "Яць Зелепуга", "Полуйка", повісті "Boa constrictor" та роману "Борислав сміється" виявлено основні екзистенційні стани, наявні у творах І.Франка, а саме: тривогу, страх, вину, совість, вибір, смерть, надію. З'ясовано систему символічних маркувань екзистенціалів, позначених концептами Борислава, болота, бруду, безодні, ями, сну. Розглянуто природу Франківського езотеризму, взаємопов'язаного з його ставленням до людської праці як сутнісної духовної сили. Вирізнено філософсько-екзистенційні аспекти концепції "цілого чоловіка". Проаналізовано засоби психологічного аналізу екзистенційних станів, серед яких найпродуктивнішими є портретування та внутрішнє мовлення героїв.

Здійснено комплексний аналіз феномену честі людини в площині інтегрального знання філософської антропології. Зазначено, що філософське обгрунтування феномену честі у антропологічному аспекті розширює проблемне поле етичної науки та уможливлює багатовимірну тематизацію. Доведено, що честь є складним духовним утворенням, яке відображає у своєрідний спосіб численні суперечності, "відкриті питання" людської буттєвості. Встановлено смислові межі даного поняття та його роль в духовному життєтворенні суспільства та окремої особистості. Визначено смисложиттєві поняття-концепти, що детермінують даний феномен і втілюють багатовимірність його смислового поля: антитези честь - сором, честь - безчестя, концептуальні зв'язки честь - святість, честь - милість, честь - Божа Благодать, честь - авторитет, честь - престиж, честь -слава, честь - віра, честь - гідність, честь - совість, честь - велич.

Наведено результати досліджень з актуальних проблем філософії, теоретичної та прикладної етики. Охарактеризовано часові параметри моралі на різних етапах її розвитку. Розглянуто категорії етноестетики як інструмент дослідження традиційного народного мистецтва. Проаналізовано естетичні засади кінотеорії С. Ейзенштейна. Визначено можливі взаємодії семіотики й естетики. Розкрито особливості формування пластичного образу в європейській скульптурі. Висвітлено роль естетичного смаку в процесі культурного розвитку особистості. Проаналізовано специфіку становлення естетичних канонів індійського храмового танцю. Розглянуто совість і сором як форми моральної самосвідомості. Досліджено аксіологічні засади діяльності сучасного інтелігента. Розглянуто мімезис і мімікрію як форми художньої репрезентації. Увагу приділено проблемі співіснування християно-мусульманських етичних цінностей в Європі.

Розкрито сутність поняття щодо душевного та духовного здоров'я людини (ДДЗЛ). Розглянуто мораль як форму суспільної свідомості, а також совість, гармонію, аристократизм, творчість як відображення ДДЗЛ. Визначено зв'язок навчання, виховання з ДДЗЛ.

Раскрыта сущность понятия о душевном и духовном здоровье человека (ДДЗЧ). Рассмотрены мораль как форма общественного сознания, а также совесть, гармония, аристократизм, творчество как отображение ДДЗЧ. Определена связь обучения, воспитания с ДДЗЧ.

Висвітлено сучасні проблеми соціально-педагогічної етики й деонтології. Розкрито сутність таких категорій, як добро, зло, совість, моральний вибір, ціннісні орієнтації, етична свідомість. Увагу приділено моральним нормам соціально-педагогічної роботи й етичним принципам діяльності соціального педагога.

Вивчено тематичний вклад і аналіз етичної системи А. Шептицького як пам'ятки розвитку філософії раннього неотомізму. З'ясовано релігійно-філософський контекст виникнення його етики. Реконструйовано вчення А. Шептицького про теологічну основу етики прописів. Досліджено ідеї митрополита про природний закон. Проаналізовано особливості неотомічної критики А. Шептицьким кантівського вчення про совість. Реконструйовано його вчення про шляхи втілення норм природного закону в писаних законах. Здійснено аналіз цього вчення про божественний закон і його вимоги до особистості, людства та церкви. З'ясовано місце вчення А. Шептицького про співвідношення етики приписів та етики чеснот в етичних дискусіях сучасного неотомізму.

Наведено основні дати життя та діяльності Т. Г. Яновського - першого в історії української медицини академіка-клініциста, видатного терапевта та фтизіатра, одного із засновників Київської школи терапевтів, Голови Товариства київських лікарів. Подано описи друкованих праць вченого періоду 1886 - 1981 рр. Це монографії, статті, лекції (усього 72 назви) та матеріали про його життя та діяльність (125 назв). Вміщено також спогади колег та учнів знаменитого лікаря.

Описано поетику повісті "Совість" Ф. Потушняка, а також поетику жанру поезій в його прозі. Висвітлено символіку пейзажів у ранній ліриці Ф. Потушняка, історію української готичної новели "Гостина" Б. Лепкого і "Незвичайне" Ф. Потушняка. Розкрито античні мотиви та біблійні образи в ліриці Ф. Потушняка. Проаналізовано доробок Ф. Потушняка в часописі "Літературна Неділя" та в журналі "Зоря-Hajnal", періодику Підкарпатської території 1939 - 1944 рр. за матеріалами до повної бібліографії Ф. Потушняка. Визначено психологічні фактори у художньому мовленні письменника. Розглянуто питання функціонування літературно-художнього антропонімікону в романі Ф. Потушняка "Повінь", відображення культів праслов'ян у працях письменника "Вогонь в народних віруваннях", "Вода, земля, повітря в народних віруваннях". Вивчено локальні особливості традиційної народної вишивки сорочок українців Закарпаття ХІХ - першої половини ХХ ст., діяльність музею Етнографічного Товариства Підкарпатської Русі (1935 - 1938 рр.).

Розглянуто предмет, функції, задачі, категорії педагогічної етики. Висвітлено моральні проблеми педагогічної діяльності. Увагу приділено питанням моральної свідомості та самосвідомості педагога. Розкрито сутність таких понять, як моральна культура, доброта, добропорядність, совість, моральний обов'язок педагога.

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

Вперше виявлено характерні особливості справедливості як соціально-правового феномену: її гнучкість та універсальність, можливість її оцінювання з позиції таких категорій, як "благо", "свобода", "совість", "честь", "гідність". Обгрунтовано наявність генетичного зв'язку між реалізацією принципу справедливості на таких ключових етапах застосування кримінального закону, як кваліфікація злочинів і призначення справедливого й доцільного покарання, та процесами побудови справедливого суспільства на основі концепції громадянського суспільства та правової держави. Доведено, що принцип справедливості в кримінальному й у кримінально-виконавчому праві характеризується такими обов'язковими ознаками (критеріями), як рівність, диференціація й індивідуалізація. На основі сучасних уявлень про принцип справедливості у сфері застосування покарань і поводження з засудженими сформульовано поняття справедливості як узагальнювального, етично обгрунтованого критерію порівняння активної поведінки людини та громадянина, відповідно до якого всі люди за вчинені злочини несуть покарання й одержують відплату один від одного у встановлений час.

Досліджено актуальну проблему виховання етичної свідомості в дітей молодшого шкільного віку за умов сучасної школи. Розглянуто такий елемент моральності як совість. Виявлено роль і місце совісті в системі етичних оцінок людини, механізм її формування та функціонування в різні вікові періоди. Зазначено щодо педагогічних і виховних можливостей творів різних видів мистецтв як засобів розвитку етичних якостей молодших школярів у процесі навчання дітей. Виявлено роль і ступінь відповідальності вчителя в процесі формування етичності дітей.