Встановлено, що головною метою національної політики у сфері науки й освіти протягом 1932 - 1937 рр. була централізація управління даними галузями культури, уніфікація навчальних планів та програм. З'ясовано, що наприкінці 1937 - на початку 1938 рр. були закриті школи та технікуми, де викладання відбувалося мовами національних меншин і розпочалася русифікація української вищої та середньої спеціальної освіти.

Розглянуто історичні чинники соціальних зрушень, що визначали становлення та формування української мови у Східній Україні на початку ХХ ст. Східна Україна 1900-х років перебувала під владою Росії, яка і визначала права мови в громадському житті українців. До негативних наслідків призвело введення Емського указу 1876 р., що забороняв друкування та викладання в школах українською мовою, українські театральні вистави тощо. Заходи, спрямовані на усунення української мови з громадського життя, підривали її авторитет, що згодом спричинило процес русифікації на українських землях. Проте за таких складних умов у 1900 - 1925 рр. українська мова розвивалася шляхом стандартизації та унормування. Значні кроки робила українська лексикографія. Постало питання про місце української мови у системі освіти. Наприклад, у Харківському, Одеському та Київському університетах було запроваджено українознавчі курси українською мовою. У цей період українська мова виборювала собі місце в літературі та друкованих виданнях. Досліджено основні етапи культурно-історичного розвитку української мови початку ХХ ст. у Східній Україні.

Становлення радянської школи в західних областях України у повоєнний період - одна з драматичних сторінок вітчизняної історії. На підставі аналізу численних джерел та публікацій автор простежує процес ліквідації української національної школи, викорінення традицій родинного, релігійного та патріотичного виховання в краї, показує драматичну боротьбу національно-патріотичних сил за збереження головних принципів діяльності системи народної освіти. Розглядаються етапи становлення та розвитку радянського шкільництва, ставлення до нової радянської школи різних шарів населення регіону, розкривається партійно-політичний тиск на систему народної освіти, її уніфікація та русифікація.

У праці на основі широкого кола джерел та публікацій автор аналізує станову структуру, чисельність, національно-віросповідальну приналежність, правове та матеріальне становище, ставлення до навчання, суспільно-політичну діяльність студентської молоді Харківського, Київського та Новоросійського університетів у другій половині ХIХ ст. Розглядається система соціально-охоронного регулювання, яка була запроваджена царським самодержавством з метою усунути можливість студентських політичних виступів, в першу чергу на національному грунті, русифікація університетської освіти в Україні. Досліджуються причини масових студентських виступів, їх гасла, форми боротьби студентства українських університетів з самодержавством.

Досліджено та осмислено витоки сучасного важкого становища української мови в українському суспільстві. На підставі принципів об'єктивності та історизму подано докладний аналіз переслідувань української мови протягом століть та політики денаціоналізації українського народу з боку різних загарбників. Розкрито справжню сутність апологетів двомовності в Україні як слухняних виконавців волі чужинців. Запропоновано заходи щодо покращання мовної ситуації в державі та зміцнення української державності.

Наведено відомості про появу українських козаків та зростання кількості українців на Кубані. Розглянуто політику царської влади щодо їх русифікації, ліквідації національної культури та змін способу життя. Зазначено, що особливо русифікація українців розгорнулася в роки радянської влади, а це призвело до зменшення відсотка українського населення на Кубані.

Приведены сведения о появлении на Кубани украинских казаков и увеличении количества украинцев. Рассмотрена политика царской власти относительно их русификации и ликвидации их культуры и способа жизни. Отмечено, что русификация украинцев особенно активно развернулась в годы советской власти, а это привело к уменьшению украинского процента населения на Кубани.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф3(4УКР)8

Рубрики:

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)5-56 + Ш121(4РОС)1

Рубрики:

Історія

Мовна політика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу архівних матеріалів, законодавчих актів і наукової літератури розкрито історію Волинського дворянського зібрання, його трансформацію з самоврядної станової корпоративної інституції, основні властивості якої були сформовані у річпосполитській традиції, до інституції, підпорядкованої державним інтересам Російської імперії. Узагальнено значний матеріал про зміни його структури та складу, функцій, прав і повноважень, обмеження участі зібрання у системі органів влади. З'ясовано механізми та технології усунення зібрання від правління губернією, серед яких - позбавлення виборчого права, русифікація кадрового складу станових і державних установ. Звуження прав місцевих дворянських інституцій мало прояв у забороні депутатському зібранню видавати свідоцтва про належність до привілейованого стану, а згодом - ревізії його діяльності. Найголовнішим заходом стала заборона проведення Волинського дворянського зібрання та виборів. Доведено, що губернське дворянське зібрання використовувалося місцевою знаттю як вагомий засіб для збереження та відстоювання їх корпоративних прав. Зроблено висновок, що держава, втручаючись у формування його соціоетнічного складу, роз'єднувала шляхетську солідарність і підпорядкувала місцеве дворянство імперським завданням.

Вперше розкрито основні аспекти дипломатичного курсу Російської імперії щодо Галичини в 1900 - 1914 рр. Розглянуто різні варіанти вирішення "галицького питання" у період становлення та розвитку неославістського руху, визначено позиції російської еліти щодо формування даного напрямку зовнішньої політики держави. Виявлено особливості використання неославізму царською дипломатією на початку XX ст. Досліджено історію виникнення та діяльність благодійних товариств, що спеціалізувалися на організації та здійсненні підтримки проросійських сил у регіоні. Зроблено висновок, що основним завданням політики Росії щодо Галичини у досліджуваний період є превентивна русифікація русинів з метою активізації боротьби з українським національним рухом у межах імперії.

Удосконалено концепцію про діалоговий та екзистенційний характер української філософської думки. Виокремлено й охарактеризовано чотири екзистенційні тенденції - у професійній філософії, літературі, освітній і термінографічній практиці. Акцентовано увагу на лінгвофілософському дискурсі, висвітлено етапи формування та культурологічні проблеми української наукової термінології. Проведено вивчення терміна як межового феномену, розкрито зміст і теоретико-методологічні засади поняття "екзистенційність" терміна. Доведено, що екзистенційне філософування є основною базою, на якій формувалася українська наукова термінологія. На підставі аналізу деформацій сучасного українського математичного терміно-поняттєвого простору показано, що інтернаціоналізація та русифікація наукової термінології здискредитували природні мовні засоби розгортання пізнання. Зокрема, виявлено, що ізоморфізм, який штучно намагалися встановити між російською й українською терміносистемами, призвів до звуження кола математичних понять і порушення системності. Відзначено, що результати аналізу суттєво впливають на зближення когнітивного й екзистенційного аспектів пізнання, що демонструє їх тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість.

З використанням документальних матеріалів, архівів центральних та місцевих державних архівосховищ України та Російської Федерації, Служби безпеки України та її обласних управлінь розглянуто основні шляхи реалізації мовної політики України періоду кінця 1950 - 80-х рр. Наведений статистичний матеріал доводить, що русифікація України охопила всі сфери політичного, економічного та культурного життя. Доведено, що значні парадигми у сфері національної культурної політики викликали рішучий опір української інтелігенції, всіх тих, для кого було небайдужим минуле, сьогодення і майбутнє України. Наведено документи з архівно-слідчих справ українських правозахисників, які активно і послідовно включилися в рух за збереження рідної мови.

Узагальнено досвід реформування освіти протягом ХХ ст., що дозволяє виявити закономірності підготовки та реалізації шкільних реформ, історико-генетичні основи сучасної освітньої реформи. Виокремлено найбільш реалізовані серед напрямів реформування шкільної освіти зміни в її структурі (тип, термін навчання, організація навчального процесу). Наголошено на найрадикальніших змінах у ході реформування змісту шкільної освіти в контексті суспільно-політичних, економічних і педагогічних чинників. Відзначено часткову наявність в деяких проектах і законодавчих документах початку ХХ ст. теоретичних засад організації шкільної освіти на національному грунті, їх концептуального обгрунтування українською педагогічною громадськістю в процесі реалізації національної реформи 1917 - 1920 рр. Виявлено хвилеподібну відкриту (період імперської доби) та приховану (за часів союзних директив) систему русифікації шкільної освіти як складової асиміляції українського народу в радянську спільноту. Подано узагальнені висновки щодо наслідків реформаторської практики імперської доби (кінець ХІХ ст. - 1917 р.); короткого реформаторського досвіду українських урядів та керівних органів освіти в період УНДР (1917 - 1920 рр.); реформування в період розбудови радянської шкільної освіти в УРСР у 1920-х роках; реформування шкільної освіти в УРСР у 1930 - 1991 рр. за умов авторитарного суспільства.

З огляду на узагальнення вітчизняного досвіду реформування освіти запропоновано модель реформи, метою якої має бути сприяння індивідуальному і всебічному розвитку дитини.

Обобщен опыт реформирования образования в течение ХХ века, что позволит выявить закономерности подготовки и реализации школьных реформ, историко-генетические основы современной образовательной реформы. Выделены наиболее реализованные среди направлений реформирования школьного образования изменения в ее структуре (тип, срок обучения, организация учебного процесса). Подчеркнуты радикальные изменения в ходе реформирования содержания школьного образования в контексте общественно-политических, экономических и педагогических факторов. Отмечено частичное наличие в некоторых проектах и законодательных документах начала ХХ в. теоретических основ организации школьного образования на национальной почве, их концептуального обоснования украинской педагогической общественностью в процессе реализации национальной реформы 1917 - 1920 гг. Выявлено волнообразную открытую (период имперской эпохи) и скрытую (во времена союзных директив) систему русификации школьного образования как составной ассимиляции украинского народа в советскую общность. Представлены обобщенные выводы относительно последствий реформаторской практики имперской эпохи (конец XIX века - 1917 г.); короткого реформаторского опыта украинских правительств и руководящих органов образования в период УНДР (1917 - 1920 гг.); реформирования в период перестройки советского школьного образования в УССР в 1920-х годах; реформирования школьного образования в УССР в 1930 - 1991 гг. в условиях авторитарного общества.

Розглянуто особливості генезису природничого шкільного краєзнавства наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Проаналізовано внесок громадських організацій і періодичних видань у розвиток природничого краєзнавства в системі шкільної освіти зазначеного періоду. Зосереджено увагу на діяльності Російського Географічного товариства, Київського університету Святого Володимира, Російського суспільства туристів, культурно-освітніх товариств "Просвіт", які складали описи природи регіонів, пропагували дослідження компонентів місцевої природи та використання цих матеріалів у процесі викладання природничих дисциплін. Наголошено на значному впливі журналістики на розвиток краєзнавства в цей час. Констатовано, що досліджуваний період був досить суперечливим у розвитку системи шкільної освіти і краєзнавства: русифікація шкіл на території України, придушення з боку уряду усіляких проявів українського менталітету, ігнорування української історії, мови та народних традицій виховання виступали серйозною перешкодою розвитку краєзнавства, однак - активізували діяльність провідних українських мислителів, педагогів, творчих діячів, спрямовану на збереження унікальної української культури.

Рассмотрены особенности генезиса естественного школьного краеведения в конце ХIХ - начале ХХ вв. Проанализирован вклад общественных организаций и периодических изданий в развитие естественного краеведения в системе школьного образования обозначенного периода. Сосредоточено внимание на деятельности Российского Географического общества, Киевского университета Святого Владимира, Российского общества туристов, культурно-просветительских обществ "Просвита", которые составляли описания природы регионов, пропагандировали исследования компонентов местной природы и использования этих материалов в процессе преподавания естественных дисциплин. Подчеркнуто значительное влияние журналистики на развитие краеведения в это время. Констатировано, что исследуемый период был достаточно противоречивым в развитии системы школьного образования и краеведения: русификация школ на территории Украины, подавления со стороны правительства всяких проявлений украинского менталитета, игнорирование украинской истории, языка и народных традиций воспитания выступали серьезным препятствием развития краеведения, однако, - активизировали деятельность ведущих украинских мыслителей, педагогов, творческих деятелей, которые выступали за сохранение уникальной украинской культуры.

The features of the genesis of the natural school of local history in the late nineteenth - early twentieth century. The contribution of public organizations and periodicals in the development of the natural regional studies in the school system a designated period. Focus on actions of the Russian Geographical Society, University of St. Vladimir of Kiev, Russian Society of tourist, cultural and educational societies "Prosvita", which is the description of the nature of the regions, promoted the studyof components of the local nature and use of these materials in the teaching of natural sciences. Emphasis on the significant impact of journalism on the development of local history at this time. The influence of scientific, pedagogical, educational andinstructional materials for the development of local history of natural science, which focused on the necessity of immediate perception of surrounding reality by organizing trips, phenological and meteorological observations, the use in training of localmaterial, which contributed to a qualitative upgrade of course content of science.

Виявлено та проаналізовано суспільні засади генези комунікації в теорії та практиці освіти України за останнього періоду сталінського режиму (друга половина 1940-х - 1950-ті роки). Вибір періоду обгрунтовано тим, що це був післявоєнний час, коли суспільне життя являло собою нестійку систему, в якій найбільш чітко простежуються зв'язки між зовнішніми та внутрішніми факторами розвитку педагогічної комунікації. Розглянуто історичні, політичні, світоглядні, психологічні чинники хрущовських демократичних реформ та їх вплив на розвиток освіти в Україні. Увагу акцентовано на комунікативних аспектах суспільних та освітянських трансформацій. Наголошено, що за часів авторитаризму паростки гуманістичного усвідомлення сутності людського буття виникали саме в освіті: зростання ролі комунікації в різних сферах навчального та виховного процесу, переосмислення комунікативної ролі вчителя, природи, книги, мистецтва стали основою тих процесів, які призвели в кінцевому результаті до руйнації монологічної системи комунікації, руйнації політичної системи, розпаду Радянського Союзу.

Выявлены и проанализированы общественные основы генезиса коммуникации в теории и практике образования Украины по последнему периоду сталинского режима (вторая половина 1940-х - 1950-е гг.). Выбор периода обоснован тем, что это было послевоенное время, когда общественная жизнь представляла собой неустойчивую систему, в которой наиболее четко прослеживаются связи между внешними и внутренними факторами развития педагогической коммуникации. Рассмотрены исторические, политические, мировоззренческие, психологические факторы хрущевских демократических реформ и их влияние на развитие образования в Украине. Внимание акцентировано на коммуникативных аспектах общественных и образовательных трансформаций. Отмечено, что во времена авторитаризма ростки гуманистического осознания сущности человеческого бытия возникали именно в образовании: рост роли коммуникации в различных сферах учебного и воспитательного процесса, переосмысление коммуникативной роли учителя, природы, книги, искусства стали основой тех процессов, которые привели в конечном итоге к разрушению монологической системы коммуникации, разрушения политической системы, распада Советского Союза.

There been determined and analyzed the social basis of genesis of communication in the theory and practice of education (the second half of the 40th Ц 50th of XX century). There had been considered the historical, political. Psychological factors of Khruschev democratic reforms as well as their influence on the development of education in the Ukraine. Attention has been focused on communicational aspects of social and educational transformations.

Здійснено українознавчий аналіз етнонаціонального чинника становлення громадянського суспільства як такого, що явно чи латентно впливає на всі соціокультурні процеси та є стратегічним чинником розвитку громадянського суспільства в Україні. Зазначено, що найбільш органічно та ефективно громадянське суспільство може існувати в поліетнічній нації, що безпосередньо закріплено Конституцією України. Наголошено, що проте поліетнічність не повинна нівелювати базових ціннісних орієнтирів титульної нації - мови, культури, історичної пам'яті. Зауважено, що поліетнічні тенденції та мовна лібералізація, яка притаманна Україні постколоніального періоду, негативно відображається на розвитку громадянського суспільства. Визначено критерії радикалізму в етнонаціональних процесах в Україні, до яких належать такі: релігійний фундаменталізм, русифікація, федералізація, етнокультурна люмпенізація. Виявлено загальні вектори розгортання політики полікультурності: релігійна, мовна та соціокультурна лібералізація, мультикультурність етнонаціонального процесу консолідації нації, латентне визнання права етнічної меншості брати участь у визначенні умов соціокультурного існування етнічної більшості (української нації).

Проаналізовано умови та наслідки русифікації Волинського шкільництва протягом XVIII - XX ст.: охарактеризовано історичні та культурологічні причини цього явища, зроблено аспектний аналіз теоретичних засад русифікації. Виокремлено основні складові русифікації Правобережної України, зокрема: мовна, релігійна та кадрова політика. Встановлено домінування русифікації культури, освіти, яка повністю витіснила польські шкільні традиції. Визначено наслідки русифікації для подальшого розвитку шкільної освіти та культури на Волині.

Проанализированы условия и последствия русификации Волынского школьного образования в течение XVIII – XX вв.: охарактеризованы исторические и культурологические причины этого явления на Волыни, сделан аспектный анализ теоретических основ русификации. Выделены основные составляющие русификации Правобережной Украины, в частности: языковая, религиозная и кадровая политика. Установлена тенденция доминирования русификации культуры и образования, которая полностью вытеснила польские школьные традиции. Отмечены последствия русификации в контексте дальнейшего развития школьного образования и культуры на Волыни.

The article deals with the problem of russification of school education in Volyn during the 18-th the beginning of the 20-th centuries. Historical conditions and consequences of the russification of school education on the territory of Volyn region are being analyzed.

На основі аналізу наукових робіт радянських дослідників визначено стан вивчення ними проблеми русифікації другої половини ХІХ ст.

На основе анализа научных работ советских исследователей определено состояние изучения ними проблемы русификации второй половины ХІХ в.

The problem of the russification in the 2nd part of the XIX century in the works of soviet science sholars is analysed.

Висвітлено на основі вивчення архівних документів організацію російських шкіл до навчання дітей на території України в кінці 1930 - 1940-х рр. Встановлено, що з початком колективізації простежується занепад культурного життя національних меншин крім російської. Показано, що початок 1930-х рр. характеризувався таким явищем у розвитку й функціонуванні шкіл національних меншин, як примусова русифікація. Встановлено, що влада прагнула створити єдині вимоги щодо побудови навчально-виховного процесу шкіл на всій території СРСР і дати народам, котрі проживали в Україні, реальну можливість розвивати свою національну культуру і мову. Виокремлено, що в ході реалізації урядової політики стосовно освіти російських меншин особливого значення набували питання щодо формування мережі загальноосвітніх російських шкіл, створення життєздатних і дієвих органів щодо їх керівництва, організаційного та науково-методичного забезпечення. Досліджено, що зміст навчальних програм та планів російських шкіл цілком відповідав проведеним освітнім змінам у ході зазначеного періоду.

Освещена на основе изучения архивных документов организация русских школ к обучению детей в Украине в конце 1930 - 1940-х гг. Установлено, что с началом коллективизации прослеживается упадок культурной жизни национальных меньшинств кроме русской. Показано, что начало 1930-х гг. характеризовалось таким явлением в развитии и функционировании школ национальных меньшинств, как принудительная русификация. Прослежено, что власть стремилась создать единственные требования относительно построения учебно-воспитательного процесса школ на всей территории СССР и дать народам, которые проживали в Украине, реальную возможность развивать свою национальную культуру и язык. Выделено, что в ходе реализации правительственной политики относительно образования русских меньшинств особенного значения приобретали вопросы относительно формирования сети общеобразовательных русских школ, создания жизнеспособных и действенных органов из их руководства, организационного и научно-методического обеспечения. Исследовано, что содержание учебных программ и планов русских школ полностью отвечало проведенным образовательным изменениям в ходе отмеченного периода.

The given article considers organization of Russian schools in teaching children in Ukraine in the late 30’s and 40’s in the twentieth century on the base of archived documents It is considered that with beginning of collectivization cultural life of national minorities fell into decay except Russian; it is shown that the beginning of 30th was characterized by such phenomenon in the development and functioning of schools of national minorities, as force Russification. It is traced, that Soviet Government tried to create common requirements as to construction of educational process of schools on the whole territory of the USSR and to give the peoples who lived in Ukraine, real possibility to develop national culture and language. It is distinguished, that during realization of governmental politics as to formation of the Russian minorities of special meaning acquired a problem in the system of formation Russian secondary schools, making lifeliving and effective bodies from guidance, organizational and scientifically-methodological providing. It is investigated, that the content of educational programs and plans of Russian schools fully meet the requirements during the given period.

Досліджено заборону національних мотивів в українському кіномистецтві 60-х - поч. 70-х рр. ХХ ст., з'ясовано місце та роль національно-патріотичних питань в українському кіно, показано ідеологічне поневолення кіномитців, вивчено умови творчої самореалізації в УРСР, проаналізовано вплив суспільно-політичних та соціальних факторів на культурну сферу українського народу в окреслений період. Характерними рисами українського кіномистецтва 60-х - поч. 70-х рр. ХХ ст. стали: підпорядкованість радянській централізованій командно-адміністративній системі, тотальний контроль з боку КПРС-КПУ, русифікація, денаціоналізація, гоніння всього українського під приводом формування "єдиного радянського народу".