Представлено одну з перших спроб розгляду української ліро-епічної прози ХІХ-ХХ ст. в якості явища, неподільного на сегменти з однозначною їх історичною пропискою у часі, що спонукав чи був просто причетним до їхньої першоз'яви. Цим часом автор небезпідставно вважає усе минуле українського народу, котрий якраз цьому різновиду прозового мислення передав виплекану упродовж віків мову, а з тим і художньо-духовні її скарби, які цей народ формували і берегли. Загальноцивілізаційна вартість наголошених скарбів у дослідженні розглядається на доволі широкому філолого-філософському тлі: праці Гегеля, О.Потебні, М.Бердяєва, М.Гайдеггера, К.Ясперса, К.Юнга разом із літературно-критичним спадком Д.Чижевського, С.Єфремова, М.Зерова, Ю.Шереха є органічною складовою авторських міркувань про художній феномен "українського реалізму", його духовну ауру та націєтворчий зміст.

Здійснена спроба відтворити передумови виникнення перших груп і організацій, простежується процес підготовки до організаційного оформлення партії. Висвітлені основні програмні положення, відтворена діяльність Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) в добу Центральної Ради, Гетьманату і Директорії. На основі недоступних раніше "закритих" архівних матеріалів, спогадів, періодики проаналізовано основні напрямки політичної діяльності УПСР і здійснена спроба з'ясувати місце і роль партії в українській революції. В додатках подаються відомості про склад Центральних Комітетів УПСР, списки ЦК кандидатур до Українських Установчих Зборів, а також окремі партійні документи.

Пропонується авторське уявлення про літературу українського реалізму. Зроблено спробу теоретичного обгрунтування феномена реалізму, намічено та охарактеризовано передумови його виникнення і основні риси на прикладі творчості Т.Шевченка, О.-Ю.Федьковича, М.Вовчка, І.Нечуя-Левицького, О.Пчілки, Б.Гринченка, В.Леонтовича, Л.Українки та ін.

Висвітлюються характерні риси та особливості живопису України радянського періоду. Розглядаються проблеми співвідношення реалізму з ідеологізованим соцреалізмом, а також представлена повна колекція полотен українських митців 1950-1980-х рр., які належать до класики соціалістичного реалізму. В даній колекції представлено всі напрями і жанри - від великих тематичних полотен, портретів, які розкривають ідейний напрям живопису цього періоду, до ліричних пейзажів і натюрмортів. Наведено короткі біографічні відомості про художників, які працювали у цьому напрямку, - М.Антончика, В.Богданова, Г.Волошина, В.Єфименка, О.Горбенка, Т.Яблонської, М.Кривенка та ін.

На матеріалі української еміграційної лірики XX ст. по-новому інтерпретовано реалізм як стиль, що є одним із головних у системі адекватної лірики і грунтується на міметизмі. Розглянуто проблеми зв'язку світовідчування автора з його установками на систему "точки зору" (point of view) і літературної персони, функції "персонажів об'єктів", "персонажів-зображень", "відсутніх персонажів", двійників у сфері художнього світу, зв'язність ситуацій, епізодів і персонажів у творі (просторова рама, колективний портрет роду, соціальні та родинні узи тощо), концепту художнього образу (ікон) і місце у його структурі означеного й означуваного, ідеї транзитивності реалістичної картини дійсності.

Розглянуто історико-теоретичний аспект поняття "реалізм", його роль і функції серед інших типів і напрямів художньої творчості. Показано застосування реалістичних мотивів у творчості деяких зарубіжних і вітчизняних авторів - І.Франка, М.Стельмаха, Г.Флобера, У.Теккерея, О.Бальзака. Аналізується доцільність існування реалізму у мистецтві, показано аберацію естетичних понять в ідеологічній системі, а також визначено певні недоліки теорії реалізму.

Висвітлено основні етапи розвитку романтизму. Досліджено художні риси романтичного стилю в українській прозі першої половини XX ст. Значну увагу приділено еволюції романтичного стилю у прозі 40 - 80-х рр. XX ст., зокрема, псевдоромантиці у літературі соціалістичного реалізму. Детально проаналізовано творчість українських письменників-романтиків: О.Довженка, О.Гончара, С.Васильченка, Г.Косинки, І.Дніпровського та ін., а також типологічні явища у зарубіжних літературах.

Автор досліджує збірку "Сибірські новели" Б.Д.Антоненка-Давидовича як самобутнє явище української антитоталітарної прози, етапне в літературному процесі останніх десятиліть. Розглядається ідейно-художня концепція, проблематика, сюжетно-композиційні особливості, жанрова своєрідність, зображувально-виражальні засоби. Значна увага приділяється новаторству індивідуального стилю визначного майстра слова, поетиці, його внеску в примноження і збагачення надбань реалізму.

Проаналізовано духовні засади поліцентричного характеру української філософії, феномен професійно-академічної філософії, толерантність як принцип консолідації вітчизняного соціуму. Висвітлено ментальні особливості національної самосвідомості, соціально-філософські аспекти творчості К.Д.Ушинського, абсолютний реалізм І.Франка, історичний прогрес і проблему єдності людства у філософії К.Ясперса.

Роботу присвячено фундаментальній для удосконалення освіти філософській проблемі поліморфізму та інтеграції знання. На основі уявлень сучасної нелінійної онтології, критичної філософії, екологічного реалізму, філософії комунікативної дії розроблено альтернативну до холістських та постмодерністських філософій освіти концепцію інтегративної освіти. Встановлено голографічну природу структури освіти як об'єднання відношень суб'єкта освіти до світу, знань та суспільства, інтегративна реалізація якої надає особистості можливість оволодіння технологіями повноцінної життєтворчості, сучасною науковою та технологічною культурою. Запропоновано і обгрунтовано конструктивні моделі особистісно-зорієнтованої поліцентричної інтеграції знань та тетратехнологічний принцип конструювання змісту освіти.

Висвітлено вітчизняне та зарубіжне літературознавство ХІХ ст. Охарактеризовано німецьку класичну філософію та її вплив на літературознавство. Визначено літературознавчі напрями першої половини ХІХ ст. та основні напрями зарубіжного літературознавства другої половини ХІХ ст. Проаналізовано реалізм та його вплив на розвиток літературознавства. Простежено особливості світової літературознавчої думки в ХІХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.6

Рубрики:

Реалізм. Критичний реалізм <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання порівняльної славістики в інтерпретації Д.Чижевського. Охарактеризовано періоди раннього та пізднього середньовіччя, епохи Ренесансу, бароко, романтизму, класицизму, реалізму та неоромантизму слов'янської писемності. Проаналізовано стильові особливості московської літератури XVI - XVII ст., визначено основні тенденції гусизму та показано його вплив на слов'янський світ. Розглянуто феномен міжслов'янських зв'язків і резонанс слов'янського романтизму в Європі.

Освещены вопросы сравнительной славистики в интерпретации Д.Чижевского. Охарактеризованы периоды ранньего и позднего средневековья, эпохи ренесанса, барокко, романтизма, классицизма, реализма и неоромантизма славянской письменности. Проанализированы стилевые особенности московской литературы XVI - XVII ст., определены основные тенденции гусизма и показано его влияние на славянский мир. Рассмотрены феномен межславянских связей и резонанс славянского романтизма в Европе.

Висвітлено історію бунту натуралістів у Франції проти стилістики традиційного театру. Розглянуто аспекти творчості постановників А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвіля-Баркера, В.Немировича-Данченка та К.Станіславського. Охарактеризовано початки Ірландського драматичного руху, а також творчість провідних режисерів та критиків, які працювали в стилістиці реалістичного театру в США після Беласко. Простежено тяжіння до традиції в роботах Т.Вільямса й А.Міллера в США, Дж.Осборна й Е.Бонда в Англії.

Освещена история бунта натуралистов во Франции против стилистики традиционного театра. Рассмотрены аспекты творчества постановщиков А.Антуана, О.Брама, Дж.Грайна, Г.Гренвиля-Баркера, В.Немировича-Данченко и К.Станиславского. Охарактеризованы начала Ирландского драматического движения, а также творчество ведущих режиссеров и критиков, работавших в стилистике реалистического театра в США после Беласко. Прослежено тяготение к традиции в работах Т.Вильямса и А.Миллера в США, Дж.Осборна и Э.Бонда в Англии.

Зазначено, що у Харкові перші монументальні зразки скульптури, творцями яких були мешканці інших регіонів, з'явились на початку XX ст. Зроблено висновок, що для монументальної скульптури того часу характерними були риси реалізму, притаманні творчості усіх випускників Петербурзької академії мистецтв.

Отмечено, что первые монументальные произведения появились в Харькове в начале ХХ ст., творцами которых были жители других городов. Сделан вывод, что монументальная скульптура пребывала под влиянием Петербургской академии искусств, которую закончили все вышеупомянутые художники и для их стиля характерны черты реализма.

In Kharkov first monumental of product have appeared in the beginning XX items. Their creators lived in different cities of Ukraine and Russia, but any of them by the inhabitant of Kharkov was not. revolutionary the epoch was at times creations of thecertain realistic properties monumental of a sculpture with the precisely certain influence of the Petersburg academy of arts, which was finished by all above mentioned artists.

З використанням визначення суті поняття семіотики Томаса Куна розглянуто інтелектуальну інтерпретацію людини та світу у напрямках, що стосуються загальних філософсько-теоретичних підходів; у контексті парадигми протистояння реалізму та ідеалізму охарактеризовано сліпий розвиток даних підходів. Визначено зміст поняття інтерпретанту як вчення про знаки, а також як ментальну подію. Розкрито суть контрасту між онтологічними та трансцендетальними спорідненостями. Розглянуто історію розвитку семіотики, зокрема, античний, латинський світ, Іберійське середовище, висвітлено місце Джона Локка, Фердинанда де Соссюра, Чарльза С.Пірса, Джона Поінсота, Якоба фон Ойкскюлля в становленні семіотики як науки. Наведено теорії семіотики, рівні семіозу, розглянуто критику як дослідження текстуальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено погляди І. Франка щодо проблеми суб'єкта історичного процесу. Показано, що центральним в історії мислитель вбачав суб'єкт колективний - націю як органічну єдність, а у разі вирішення проблеми рушійних сил розвитку засновувався на "поліфакторності", визначаючи двигуном поступу матеріальні та духові чинники. Це дозволило уникнути однобічності й упередженості, притаманних багатьом тогочасним теоріям, більш повно осягнути закономірності історичного процесу у межах реалізму.

Розглянуто проблеми соціально-політичного реалізму ХХІ ст., з метою з'ясування реальних можливостей впливу засобів масової інформації на суспільство і державу та деяких тенденцій даного процесу в контексті сучасної політичної та соціально-психологічної ситуації в Україні та світі. Проаналізовано матеріали української діаспорної преси в соціокультурному контексті.

Висвітлено префігураційно-ейдологічний аспект креаціонізму в оповіданні І.Франка "Борис Граб". У контексті модернізму проаналізовано твір "Зів'яле листя". З'ясовано модерністичні тенденції показу образів євреїв та українсько-європейських взаємин у романі Франка "Перехресні стежки". Наведено функціонально-типологічні моделі тропеїчного слова в реалізмі та модернізмі. Висвітлено еволюцію постаті борця в його доробку. Обговорено проблеми герменевтики новели "Сойчине крило".