Ріст пухлинних клітин регулюється чергуванням станів латентності та різкого зростання. До того ж час перебування у кожному з них є величиною стохастичною. Розроблено стохастичну модель, що залежить від віку клітини, яка описує розвиток популяції пухлинних клітин. Отримано стохастичні характеристики кількості клітин у кожному зі станів у перехідному та стабільному режимах.

Вперше у вітчизняній літературі узагальнено найновіші відомості у галузі молодої та перспективної біологічної науки - некробіології клітини, яка вивчає закономірності та механізми загибелі клітин багатоклітинного організму. Однією з форм такої загибелі є апоптоз - фізіологічна смерть клітини. Наведено теоретичні основи апоптозу, зокрема, розглянуто його молекулярні та клітинні механізми, їх відмінності від механізмів некрозу, а також біологічна роль апоптозу у нормі та при різних патологічних процесах у людини. Викладено основні дані щодо методичних підходів вивчення апоптозу, про особливості апоптозу злоякісних клітин під час хімічного та вірусного онкогенезу, а також метастазування пухлин. Значну увагу приділено перспективам розвитку протипухлинної терапії, що базується на направленій індукції апоптозу пухлинних клітин і блокаді ангіогенезу.

У онкологічних хворих вірогідно частіше зустрічається дефіцитний фенотип за всіма локусами HLA I класу. При розвиткові реакцій імунних комплексів відзначаються вірогідні відмінності між частістю зустрічаємості деяких HLA I класу. У хворих із HLA-фенотипами, що відповідають таким у здорових донорів, здебільшого відсутня імунопатологічна реакція. Загалом, підбиваючи підсумки результатів досліджень стану імунної системи, наведених у цьому та попередніх повідомленнях, можна стверджувати, що пропонований методичний підхід дозволив по-новому оцінити імунні реакції, які виникають в організмі пухлиноносія, з'ясувати їх залежність від HLA-фенотипу хворого.

Вивчено безпосередні результати радикального лікування 73 хворих на рак ободової кишки з інтраопераційною кріодеструкцією пухлини та її спонтанним відпаюванням. У післяопераційний період в одному випадку відзначено нагноєння операційної рани, в другому - виникла шлункова кровотеча. Причиною смерті двох пацієнтів були інфаркт міокарда та тромбоз мезентеріальних судин. Результати дослідження свідчать, що інтраопераційна кріодеструкція пухлини зі спонтанним відпаюванням не ускладнює виконання операції та не погіршує перебіг післяопераційного періоду.

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Вивчено вплив антихолінестеразного агента прозерину та м-холіноблокатора атропіну на ріст лімфосаркоми Плісса у щурів та активність протипухлинного препарату хлофідену. Показано, що прозерин стимулює пухлинний ріст та знижує ефективність протипухлинної дії хлофідену. Введення атропіну викликало протилежні ефекти: гальмування росту пухлини й посилення протипухлинної дії хлофідену. Обговорено механізми зазначених ефектів.

Експериментальними дослідженнями, проведеними на щурах із чутливим і резистентним до цисплатину варіантами карциноми Герена, встановлено, що ступінь пошкоджень (індукованих цисплатином) структури хроматину інтерфазних ядер лімфоцитів тварин корелює зі ступенем чутливості до нього пухлини. В організмі без пухлини та з пухлиною, чутливою до дії цисплатину, з перших хвилин введення препарату відзначено зміну структури хроматину інтерфазних ядер лімфоцитів у напрямку збільшення частки оптично більш щільного хроматину. Спостережено зміни зниження щільності та гетерогенності хроматину. У той же час, хроматин ядер лімфоцитів крові щурів з пухлиною, резистентною до цисплатину, практично, не піддавався структурним перебудовам під впливом цього препарату. Аналіз одержаних результатів дозволяє припустити: пухлина, яка росте в організмі, гуморальним шляхом здійснює вплив на нормальні клітини крові, що змінює їх чутливість до пошкоджуючої дії відповідно до свого фенотипу.

В експерименті на 185 щурах встановлено, що циклофосфамід (ЦФ) у дозі 150 мг/кг на 7-й день після введення призводить до різкого зниження активності амідопірин-N-деметилази, еритроміцин-N-деметилази, гексобарбіталгідроксилази та ЦФ-гідроксилази в 1,5 - 3 рази, внаслідок чого пригнічується метаболізм ЦФ, зменшується екскреція його активних метаболітів із сечею. Імплантація щурам пухлини Герена знижує активність монооксигеназ печінки на 22,5 - 35 %. Антиоксидантні вітаміни (токоферол, ретинол), селен, фенобарбітал, а також антиоксидантно-сорбентний комплекс ефективно захищають мікросомальні ферменти від інгібуючого впливу пухлини та ЦФ, відновлюють рівень екскреції алкілувальних метаболітів ЦФ.

Наведені дані характеризують мумійо-вітас як ефективний біорегулятор, котрий в умовах пухлинного процесу і променевої терапії ЛСП зумовлює нормалізацію або утримання поблизу вихідного рівня таких показників, як інтенсивність ПОЛ, активність АО-ферментів органів та крові щурів, склад периферичної крові. Ефект мумійо-вітас має адаптогенний характер, призводить до нормалізації параметрів окислювального гомеостазу, відновлення вмісту у крові лейкоцитів, тромбоцитів, збереження і підвищення рівня ВГЛ - природних кілерних клітин, факторів протипухлинної резистентності організму. Оптимізація реактивності організму є тим механізмом, який забезпечує описаний раніше протипухлинний ефект мумійо-вітас.

Розглядається ультраструктурна перебудова пухлинної тканини під дією онкотропних поліовірусів, катехоламінергічні системи головного мозку в механізмах гіпоталамічного контролю наднирника, гістохімічні методи в біології, медицині та ветеринарії, ультраструктурні зміни органів імунної системи під впливом вірусів поліомієліту, морфологічні особливості ліпідного обміну гліом. Досліджується морфофункціональний стан тромбоцитів як об'єктивний показник ішемічної хвороби серця, вплив вірусно-бактеріальних асоціацій на ультраструктуру імунокомпетентних клітин, хірургічний спосіб відновлення форми суглобових кінців довгих кісток, перебудова структурних компонентів лімфатичних вузлів при локальній дії червоного лазера. Висвітлюється морфофункціональний стан щитовидної залози під впливом малих доз радіації, вплив пошкодження нервової тканини на органи імунної системи, морфофункціональні зміни лізосом у тканині легень за умов різних гіпоксичних станів, морфологічне забезпечення селекційної роботи у вівчарстві та ін.

Висвітлено загальні закономірності ангіогенезу мікроциркуляторного русла, а також ультраструктурні закономірності вторинного ангіогенезу в пренатальному періоді розвитку людини. Розкрито структурні аспекти вторинного ангіогенезу в шкірі людини у нормі та у випадках появи пухлин. Досліджено зміни в ультраструктурі пласкої гемангіоми, що виникли під впливом опромінення аргоновим лазером; мікроциркуляторні зміни у хворих на цукровий діабет ІІ типу під впливом лазерної терапії; структурні зміни компонентів нефрона у разі важкого ступеня клітинної дегідратації та реадаптації в експерименті; зміни у мікроциркуляторному руслі тонкої кишки собак під час стимуляції черевних симпатичних нервів в експерименті; морфологічні зміни у печінці у разі змішаного хронічного гепатиту В і С; морфологічні зміни ускладнених форм холециститу та холангіту в експерименті. Проаналізовано особливості цитоархітектоніки лімфатичних вузлів під час дії на них низькоенергетичного червоного лазера. Описано динаміку змін мікрометричних показників легень після опіку шкіри. Наведено морфо-функціональну характеристику слинних залоз і слизової оболонки бронхів на етапах формування хронічного обструктивного бронхіту; ультраструктурні характеристики ішемічного та реперфузійного ушкодження міокарда. Викладено концепцію розвитку генітального ендометріозу.

Вивчено активність ферменту синтезу ГАМК та рецептування медіатору плазматичними мембранами позапухлинної та пухлинної тканин кори надниркових залоз хворих із синдромом Іценка-Кушинга та гіперплазованої тканини кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга, а також надниркових залоз щурів за умов багаторазового введення кортикотропіну чи гідрокортизону. Встановлено, що активність глутаматдекарбоксилази значно знижена у корі надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга та у тканині кортикостероми. У позапухлинній тканині кори надниркових залоз хворих знайдено підвищення рецептування ГАМК, а у гіперплазованій тканині кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга чи у тканині кортикостероми рецептування амінокислоти не відрізнялося від контролю (позапухлинна тканина кори надниркових залоз хворих з гормональнонеактивними пухлинами). Рецептування медіатору плазматичними мембранами надниркових залоз щурів значно підвищена за умов гальмування процесів стероїдогенезу та знижена за умов стимуляції останніх.

Проведена оцінка результатів 37 кістково-пластичних операцій із застосуванням гідроксилапатиту у хворих з різними доброякісними новоутвореннями кісток. Лікування полягало в екскохлеації пухлини, електрокоагуляції її ложа і з наступним заміщенням дефекту імплантатом на основі гідроксилапатиту. Виявлено інфекційне ускладнення у одного хворого (2,7), рецидив пухлини (ГКП) - у двох (5,4). Отримані попередні результати як по кількості ускладнень та рецидивів, так і терміну відновлення функції кінцівки виявилися кращими після застосування гідроксилапатиту порівняно з аллотрансплантацією.

Наведено сучасні відомості щодо діагностики, методів лікування та прогнозування їх ефективності в разі гліом різного ступеня анаплазії. Визначено перспективи лікування пацієнтів з нейроонкологічними захворюваннями, пов'язані з використанням нових хірургічних технологій, променевої та хіміотерапії, а також методів, що вибірково впливають на пухлинні клітини.

Проведено клініко-параклінічне обстеження 1221 жінки з неплідністю з 1986 по 1996 рр., 211 із них були евакуйовані з міст Чорнобиля та Прип'яті у перші три дні після аварії на ЧАЕС і після цього мешкали у Києві, 560 - постійно проживали на забруднених радіонуклідами контрольованих територіях (КТ), 450 жінок проживали у Полтаві ("чистий" район). Встановлено зростання кількості гінекологічних захворювань у жінок з КТ через 6 років після аварії, тоді як у евакуйованих така тенденція спостерігалася вже у перші роки. В евакуйованих та жінок з КТ збільшилась кількість випадків запальних захворювань внутрішніх статевих органів, доброякісних пухлин яєчників, фіброміоми матки, генітального ендометріозу, патології шийки матки, порушення менструального циклу, а саме наявність гіпоменструального синдрому в жінок з КТ, що свідчить про ознаки старіння яєчників під впливом тривалої дії малих доз радіації.

С 1986 по 1996 гг. проведено клинико-параклиническое обследование 1221 женщины с бесплодием, из которых 211 были эвакуированы из городов Чернобыля и Припяти в первые три дня после аварии на ЧАЭС и жили затем в Киеве, 560 постоянно живут на загрязненных радионуклидами контролируемых территориях (КТ) и 450 проживают в Полтаве ("чистый" район). Установлен рост гинекологической заболеваемости у женщин с КТ через 6 лет после аварии, тогда как у эвакуированных эти заболевания наблюдались уже в первые годы. У эвакуированных женщин и женщин с КТ увеличилось количество случаев воспалительных заболеваний внутренних половых органов, доброкачественных опухолей яичников, фибромиомы матки, генитального эндометриоза, патологий шейки матки, нарушений менструального цикла,в частности, гипоменструального синдрома у женщин с КТ, что свидетельствует о старении яичников при длительном воздействии малых доз радиации.

Clinical and paraclinical examination of 1221 women with infertility was carried out in the period of 1986 - 1996. 211women were evacuated from Chornobyl and Prypjat in the first three days after the Chornobyl catastrophe and lived in Kyiv; 560women permanently lived in radiocontrolled territories (RCT). 450women who lived in Poltava were studied as a control. An increase of gynecologic sickness rate in women from RCT 6 years after the Chornobyl accident was found. In women who were evacuated from Chornobyl areas this increase was found already in the first years after the Chornobyl accident. High frequency of internal sex organ inflammatory diseases, tumors of the ovary, fibromioma of uterus, genital endometriosis, pathology of the cervix, disturbances of the menstrual cycle were showed for women exposed to radiation in both studied groups. Data about an increase of hypomenstrual syndrome frequency in women from RCT suggest premature exhaustion of the ovary induced by radiation.

Подано відомості про розвиток гінекології в Україні, медичну деонтологію, висвітлено питання організації гінекологічної допомоги та наукової організації праці у гінекологічному відділенні, а також основи законодавства України про охорону здоров'я жінки. Велику увагу приділено методам обстеження гінекологічних хворих, анатомії та фізіології жіночих статевих органів, порушенням менструальної функції. Висвітлено клініку, діагностику та лікування запальних захворювань, доброякісних і злоякісних пухлин геніталій. Описано невідкладні стани, основні типи гінекологічних операцій, підготовку хворих до планових і невідкладних операцій, алгоритм дій медичного персоналу під час їх проведення, принципи догляду за хворими у післяопераційному періоді, консервативні методи лікування гінекологічних хворих, техніку виконання місцевих процедур. Розглянуто основи урогінекології, а також наведено методи сучасної контрацепції та визначено роль планування сім'ї в охороні репродуктивного здоров'я жінки.

Описано фізіологічні специфічні функції жіночого організму та гінекологічні захворювання, викладено відомості з анатомії та фізіології жіночих статевих органів. Розглянуто сучасні методи діагностики та лікування гінекологічних захворювань (лапароскопія, УЗД, лазерна терапія, ентеросорбція, гемосорбція, плазмоферез, екстракорпоральне запліднення), а також сучасні аспекти фізіології та патології організму жінки поза вагітністю, патологію менструальної функції, специфічні та неспецифічні запальні захворювання жіночих статевих органів, безплідний шлюб з урахуванням порушення генеративної функції в жінки та у чоловіка, аномалії розвитку і положення жіночих статевих органів, передпухлинні стани і передракові захворювання, доброякісні та злоякісні пухлини жіночих статевих органів. Значну увагу приділено проблемам дитячої гінекології, наведено відомості про роль ВІЛ-інфекції у гінекологічних хворих. Викладено питання діагностики, клініки, лікування та профілактики гінекологічної ендокринології, СНІДу, ендометріозу, кандидозу, трихомонозу, туберкульозу жіночих статевих органів, трофобластичних пухлин та ін.

Для підвищення ефективності променевого лікування онкохворих дітей в Україні необхідно: 1. У дитячій радіоонкології впровадити сучасні методики променевого лікування, які б враховували специфіку дитячого організму і пухлинного росту. 2. Створити дитячий онкологічний центр і відповідні відділення при великих онкодиспансерах. 3. Оснастити спеціалізовані дитячі відділення сучасною радіологічною і лікувально-діагностичною апаратурою. 4. При підготовці лікарів виділити фах дитячих променевих терапевтів.

При пухлинах спинного мозку МРТ - адекватний і високоінформативний метод діагностики і динамічного спостереження, що дозволяє виявити утворення післяопераційних кіст органа (сирингомієлітичного характеру) і наявність спайкового процесу та ін. Виявлення рецидиву інтрамедулярного процесу після оперативного втручання при нативному дослідженні без вживання парамагнетиків утруднене як через подібність МР-характеристик пухлинної тканини і спинного мозку, пухлинної тканини і ділянки набряку, так і у зв'язку з наслідками оперативного втручання (деформація і гліоз спинного мозку, розвиток спайок). Серед пухлин спинного мозку найчастіше рецидивують невриноми і епендимоми.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.