Запропоновано стислий біографічний виклад, розглянуто життєдіяльність 100 видатних людей України. Наведено цитатний ряд - вислови самого героя оповіді та думки про нього з метою найповнішого висвітлення кожної постаті. Дослідження присвячено епохальній події - 2000-літтю Різдва Христового.

Охоплюється широке коло питань, пов'язаних с постаттю Б.Хмельницького, його політичною, дипломатичною та військовою діяльністю по розбудові незалежної Української держави середини ХVII ст. Значна увага приділяється подальшій долі Гетьманщини, періоду бездержавності та відродженню Української держави ХХ ст. Окремо висвітлені питання зв'язків Української держави зі слов'янським світом, а також місця і ролі профспілок в Україні. Зроблено висновок, що ідейна спадщина Української держави Богдана Хмельницького багато в чому сприяла відродженню національної державності і розвитку українського суспільства у ХХ ст.

Запропоновано двомовне (українсько - англійське) видання матеріалів першої в Україні міжнародної конференції, присвяченої нагальним проблемам найновітнішого періоду літератури США: постмодернізму, мультикультуралізму, поетичним процесам і постатям, критичним школам. Висвітлено доповіді провідних дослідників США, України, Росії, Білорусії та молодих науковців-американістів.

Серед плеяди провідних громадсько-політичних діячів Галичини другої половини XIX ст. постать Анатоля Вахнянина, насамперед, пов'язана із заснуванням культурно-освітнього товариства "Просвіта", яке відіграло надзвичайно важливу роль у національному самоусвідомленні українства. Детально проаналізовано основні етапи життя і творчості, громадської та політичної діяльності А.Вахнянина.

Висвітлено перекладацьку, науково-дослідну та громадську діяльність однієї з найсвітліших постатей української еміграції у Німеччині - А.-Г.Горбач. Репрезентовано творчий доробок А.-Г.Горбач за 1959-1999 рр. та деяку літературу про її життя і творчу діяльність.

На підставі аналізу опублікованих і архівних документів та історичних досліджень систематизовано галерею портретів найбільш визначних громадсько-політичних, наукових, культурних, релігійних діячів Буковини кінця XVIII - початку ХХ ст. Показано зв'язок між окремою особою та історичними обставинами, за яких вона діяла, акцентовано увагу на феномені буковинської толерантності.

Наведено стислу біографію Митрополита Андрея Шептицького. Запропоновано тексти наукових праць, статей, доповідей та додатки про нього. Висвітлено діяльність патріарха Йосифа Сліпого.

На підставі достовірних документів і свідчень доведено, що Волинь є козацьким краєм. Розглянуто традиції волинського народу, становище Волині у період національно-визвольної революції 1648 р., а також роль відомих історичних постатей - С.Наливайка, Д.І.Вишневецького-Байди, О.Дашкевича, Д.Братковського, І.Мазепи та інших у становленні незалежної української держави та піднесенні національної свідомості українського народу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)61-8

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлюються загальні питання історії, духовності, національного виховання, зокрема, методи класифікації наук та трактування культури у філософії Френсиса Бекона, український національний рух у Галичині. Розглядаються характерні особливості українського іконопису і релігійної картини, структура внутрішнього простору Храму в контексті літургії. Описується графіка українських періодичних видань 20-30-х рр. ХХ ст., художні особливості поясного вбрання жінок Бойківщини в ХІХ - на початку ХХ ст., а також декоративно-ужиткове мистецтво в пам'ятках оборонного будівництва. Досліджується питання підготовки спеціалістів з художнього в'язання, проблематика та стилістика книжкової гравюри Галичини XVI-XVIII ст. Особливу увагу приділено таким мистецьким постатям, як О.Кравченку, Г.Круку, М.Бойчуку та ін.

Монографію присвячено проблематиці культурних героїв та знаменитостей в українській культурі протягом кількох століть. Розглянуто окремі видатні постаті української історії та сучасного життя, зокрема, Б.Хмельницького, І.Сірка, Н.Махно, Т.Шевченка, В.Симоненка, М.Хвильового, М.Щорса, В.Стуса, Л.Українки, Л.Костенко, М.Амосова, В.Івасюка, В.Лобановського, а також постаті, які "створено" національною культурою та суспільством.

Викладено проблеми, що розв'язував у своїх наукових дослідженнях відомий український вчений-філолог І.І.Огієнко - автор підручника "Українська культура" (1918). Розглядаються особливості і характер методики І.Огієнка як дослідника пам'яток давнього українського письменства, принципи поєднання у його працях Святого Письма, давньоукраїнського письменства та історії церкви як культурної цілісності. Пропонується концепція художнього зображення І.Огієнком відомих історичних постатей, по-науковому трактується вченим вітчизняна полемічна література.

Робиться спроба висвітлити постать Івана Франка останніх років життя, біографічну зумовленість його творчої спадщини, залежність її від життєвої основи, від особливостей психофізичної структури особистості автора. Представлено духовний портрет І.Франка у "найстрашніший" за його означенням рік у його житті - 1908, у дні відзначення 40-річчя творчої праці митця і в період Першої світової війни.

Висвітлено історію розвитку освіти на Новомиргородщині XIX ст. Проаналізовано стан навчально-виховної роботи у Златопільській гімназії, що з Повітового Дворянського училища перетворилася на повну чоловічу класичну гімназію, традиції якої творчо використовуються і сьогодні у Новомиргородському ліцеї. Наведено відомості про історичні постаті, які працювали у гімназії протягом різного періоду: О.Тулуб, Г.Грушевського, О.Андрієвського, О.Русова, М.Зерова, а також про її випускників: О.Назаревського, Б.Лятошинського, В.Винниченка, П.Филиповича, В.Вікторова та ін.

Подаються історико-літературні есе про відомих, маловідомих, або й зовсім невідомих широкому загалу - всього 176 імен - військових діячів України. Характерною ознакою есе є те, що автор відходить від традиційних "виразно класових", а отже, упереджених оцінок діянь багатьох українських полководців, серед яких - Костянтин Острозький, Богдан Ружинський, Іван Підкова, Петро Сагайдачний, Дмитро Барабаш, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Максим Кривоніс, Іван Мазепа, Григорій Потьомкін та ін. Об'єктивно аналізуючи військову та політичну ситуації, в яких їм доводилося діяти, автор нерідко вступає в полеміку з деякими істориками, знімаючи з українських лицарів давнє тавро "зрадників", "відступників", відкидаючи неприпустимий тон зверхності при оцінці ролі в нашій історії окремих її постатей.

Вперше досліджено основні етапи діяльності "Літературно-Наукового Вістника" (1898 - 1932 рр.), відомого українського видання, що пропагувало ідеї самобутності українського народу, української державності, прилучення до кола європейських народів. Висвітлено подвижницьку редакторську діяльність історичних постатей І.Франка, М.Грушевського та Д.Донцова, які в різні періоди очолювали журнал.

Подано нову реконструкцію життєвого шляху та багатогранної наукової діяльності в галузі історії права, археології, археографії, історії України одного з відомих вітчизняних правників ХІХ ст. - професора, декана юридичного факультету, ректора Київського університету Св.Володимира - М.Іванішева (1811-1874 рр.).

Праця присвячена творчій постаті одного з найвідоміших сучасних українських композиторів Мирослава Скорика в музичному контексті епохи. Поданий найширий огляд творчості митця до сьогоднішнього дня: на порозі зрілості (1955-1964), нова фольклорна хвиля (1965-1972), шлях до класичної досконалості (1973-1978), під знаком неоромантизму (1982-1983), в лабіринтах стильової гри (1986-1997).

Здійснено спробу подати в одному контексті такі феномени, як освітня ситуація на Правобережній Україні в перші десятиліття ХІХ ст. та постать одного з найвизначніших українських діячів ХІХ ст., ученого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету Св.Володимира, професора М.О.Максимовича, на тлі процесу "винайдення" України, соціальних і культурних передумов формації української нації. Побудовано окремо кілька віх життя і діяльності вченого: від народження до 1834 р. - з особливим розглядом московської кар'єри М.Максимовича та з поясненням причин його переходу до Києва, описується київський період діяльності вченого, спеціально подано зв'язок його з Київським університетом, зокрема, ректорство, педагогічну роботу і творчість періоду київських викладів.

Досліджено сподвижницький етап розвитку особистості А.С.Макаренка. Наведено імена зі списку "Друзі" діяча. Висвітлено утвердження ідей А.С.Макаренка у практиці навчально-виховних закладів. Охарактеризовано постаті перших пропагандистів педагогічних ідей А.С.Макаренка. Надано оцінку діяльності педагога його вихованцями.