Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР=9Цыг)

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Досліджено українські паремії як лінгвоментальні, символіко-семіотичні та комунікативні одиниці. Застосовано комплексний лінгвістичний підхід до розгляду природи паремій як одиниць мови та мовлення. Розкрито особливості та механізми паремійної номінації. Деталізовано специфіку паремій як знаків-символів типових ситуацій. Описано функціонування паремій як автосемантем, непрямих мовленнєвих актів та їх можливості трансформації під час актуалізації. Обгрунтовано доцільність кваліфікації паремій як комунікативно нерозчленованих висловлень. Доведено необхідність розгляду паремійних одниць як фразеологізованих речень "ідеальної" структури.

Вперше здійснено аналіз масиву українських прикмет, що дозволяє вважати їх окремим самостійним жанром національного фольклору. Простежено історію публікації та дослідження прикмет у східнослов'янській фольклористиці, досліджено типологію цих прогностичних паремій, їх синтаксичні особливості, художні засоби виразності та ритміко-інтонаційні характеристики. Доведено, що процес трансформації прикмет у суміжні паремії (господарські рекомендації, приказки, тексти магічних дій, побажання, прокльони, примовки, гадальні паремії, загадки), розгортання текстів прикмет у наративні форми, а також їх здатність побутувати у народнопісенній ліриці засвідчують великі генеративні можливості прогностичного вислову.

Розглянуто мовні засоби навчання міжкультурного спілкування російською мовою іноземних студентів українських ВНЗ: соматизми, дієслова мовлення, ідіоми та паремії.

Досліджено паремії, які репрезентують мовну поведінку українського етносу. Виокремлено 4 групи змістових паремійних одиниць відповідно до максим спілкування Г. Грайса, пов'язаних із кількісними, якісними, релевантним характеристиками та манерою мовлення.

Досліджено актуальну проблему - поповнення та активізація словникового запасу молодших школярів. Розглянуто вплив пареміологічного матеріалу на формування лексикону учнів початкової школи в процесі вивчення рідної мови та читання.

Викладено результати основних напрацювань вітчизняної та зарубіжної пареміології щодо лінгвістичної ідентифікації паремій та їх систематизації. Досліджено власне паремійний та афористичний корпуси української мови. Акцентовано увагу на проблемі диференціації власне паремії, її етнокультурній специфіці, концептуальній семантичній структурі, системній організації та стилістичних можливостях. Охарактеризовано структурно-семантичні, функціональні та комунікативні ознаки афоризмів як одиниць книжно-літературного походження, афористичні вислови систематизовано за ступенем вираження смислової домінанти, характером відображення навколишньої дійсності, структурою судження. Репрезентовано здобутки української пареміографії з відповідною періодизацією різних етапів: етап зародження, етап становлення (XVIII - XIX ст.), етап розбудови - створення сучасних пареміографічних праць, зокрема й нового типу.

На прикладі єврейсько-іспанських паремій на позначення календарних свят (Пуриму, Шабату та свята Естер) розглянуто проблеми багатокультурності сучасного Ізраїлю та особливості функціонування фольклорних текстів субетнічних груп євреїв-сефардів, вихідців з Іспанії.

Розглянуто природу художньої образності (ХО), механізми та способи її творення. Встановлено залежність складових феномена "художня образність" від контекстуальної представленості та наведено його визначальні особливості. Під час вивчення паремій за їх структурою та функціонуванням складових виявлено спільне та відмінне в їх будові та принципах творення і визначено рівні мовленнєво-семантичного оцінювання, що характеризують структуру художньо образного словотвору.

Розглянуто лінгводидактичні питання вивчення паремій (прислів'я та приказки) у початковій школі, зокрема особливості навчання дітей-білінгвів. Запропоновано види роботи з даною категорією учнів, які допомагають розумінню паремій, пов'язаних з природою свого етносу, культурою, особливостями господарювання, історією, специфікою мислення. Актуалізовано необхідність усвідомлення молодшими школярами фонового значення прислів'їв та приказок. Розкрито можливості лінгвокраїнознавчого опрацювання паремій, наведено основні методичні прийоми введення країнознавчої інформації. Зроблено порівняльну характеристику національно-культурної семантики формування фразеологічних систем споріднених мов і особливостей формування кожної.

Рассмотрены лингводидактические вопросы изучения паремий (пословицы и поговорки) в начальной школе, в частности особенности обучения детей-билингвов. Освещены виды работы с данной категорией учащихся, помогающие пониманию паремий, связанных с природой своего этноса, культурой, особенностями хозяйствования, историей, спецификой мышления. Актуализирована необходимость осознания младшими школьниками фонового значения пословиц и поговорок. Раскрыты возможности лингвострановедческой обработки паремий, приведены основные методические приемы введения страноведческой информации. Сделана сравнительная характеристика национально-культурной семантики формирования фразеологических систем родственных языков и особенностей формирования каждого.

The article presents some linguodidactic problems of studying paremias at primary school. It actualizes necessity of realization by young pupils of background meaning of proverbs and sayings; reveals potential of linguocultural work with paremias.

Досліджено семантику оцінок в художньообразних (ХО) висловленнях у психолінгвістичному аспекті: виявлено залежність сутності оцінок у ХО висловленнях від усвідомлення різних впливів на суб'єкт - констатор цінності. На прикладі паремій різного типу констатовано, що означення діяльності суб'єкта в них відбувається через демонстрацію впливу на його психічний стан. Проаналізовано склад так званого "ліричного" типу утворення, який можна визначити як взаємодію "суб'єкт - об'єкт - вплив - результат впливу". Виокремлено особливості цього типу ХО висловлювань. Охарактеризовано методи утворення ХО висловлювань метафоричного кшталту, висловлювань "метонімічного" та "опозиційного" рівнів.

Исследована семантика оценок в художественнообразных (ХО) высказываниях в психолингвистическом аспекте: выявлена зависимость сущности оценок в ХО высказываниях от осознания различных воздействий на субъект - констатор ценности. На примере паремий различного типа констатировано, что определение деятельности субъекта в них происходит через демонстрацию влияния на его психическое состояние, в частности на определенную конкретную сторону жизнедеятельности субъекта. Проанализирован состав так называемого "лирического" типа образования, который можно определить как взаимодействие в системе "субъект - объект - воздействие - результат воздействия". Выделены особенности этого типа ХО высказываний. Охарактеризованы методы образования ХО высказываний метафорического толка, высказываний "метонимического" уровня и "оппозиционного" уровней.

The article demonstrates some results of investigation of semantics of evaluations of image expressions in the psycholinguistic aspect. It shows dependence of the essence of evaluations from the levels of comprehension of different influence on the subject - a constator of meaningfulness.

Описано безеквівалентні компоненти художнього перекладу, які репрезентують тісний інтертекстуальнй зв'язок з оригіналом. Під час аналізу перекладу з близькоспоріднених мов (української та російської) виявлено такі одиниці інтертекстуальності: оніми, слова-реалії, фразеологізми, паремії, специфічні словотвірні моделі й форми слів, синтаксичні конструкції, цитати, епіграф. Досліджено способи перекладу інтертекстуальних одиниць.

Визначено мовний статус і специфіку паремій, уточнено концепцію лінгвістичної сутності й ідентифікації прислів'я як одного із різновидів паремій. Виокремлено прислів'я, що репрезентують риси характеру та відображають особливості ментальності українців. Охарактеризовано систему мовних засобів вираження ментальності на лексико-семантичному рівні. Особливу увагу приділено ключовим концептам української мовної картини світу. З'ясовано типові й окремі риси характеру українця, виділено риси характеру з позитивною та негативною оцінкою. Здійснено спробу комплексного дослідження лексико-семантичної структури концептів "жінка" й "чоловік" та виявлення гендерно зумовлених рис характеру. Розкрито соціально-культурну значущість ономасіологічної лексики у вираженні ментальності українського народу. Запропоновано семантико-синтаксичні моделі, за якими побудовані прислів'я на означення рис характеру людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.21-310

Рубрики:

Англійська мова

Шифр НБУВ: РА399279 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено фрагментарний аналіз досягнень сучасної українсько-польської лексикографічної продукції, враховано й традицію репрезентації усталених мовних виразів у польській та українській пареміографії. Проаналізовано специфіку подання у двомовних словниках усталених виразів, до яких відносимо еквіваленти слова і паремії в широкому їх розумінні (фразеологічні одиниці, прислів'я і приказки). Виокремлено та проаналізовано деякі методологічні недоліки словників.

Розглянуто головні формальні та змістові складники прозових текстів Людмили Старицької-Черняхівської, проаналізовано ідіостиль письменниці. Досліджено зразки малої прози авторки, їхні формальні та змістові складники. Людмила Старицька-Черняхівська (1868 - 1941) - українська поетка, прозаїк, перекладачка, драматург, мемуарист, культурно-громадська діячка, котра своєю творчістю і життям утверджувала самобутність української нації, захищаючи її право вільного голосу в міжнародній спільноті. Літературна спадщина письменниця презентує різні жанри та види художньої словесності. Однак здебільшого дослідники звертають увагу на драматургію авторки або вивчають історичні прозові твори, вбачаючи паралелі з тематикою батька письменниці. Та саме мала проза Людмили Михайлівни дозволяє розкрити головні риси її прозописьма, надаючи комплексне уявлення творчого доробку авторки. Простудійовані художні тексти є різножанровими. Так, "Жива могила" постає літературною інтерпретацією народних легенд. Тому наявний наскрізний фольклорний інтертекст, використання народнопоетичних епітетів, паремії, порівнянь тощо. Водночас авторка залучає також історичну ретроспективу, формуючи проекцію "минуле - сучасне - майбутнє", що стає змістовою домінантою в оповіданні "Мрія". У цьому творі письменниця вдається до метафізичних перевтілень жінки в різних часових площинах. Вона акцентує універсальну роль фемінної статі у поступі людської спільноти. Художньому тексту "Навіщо" властива притчевість, оскільки центральними постають філософські категорії людського життя. Натомість "Пам'яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами" виступає зразком есеїстки, адже письменниця стає співрозмовником і героїв, і читача. Отже, мала проза Людмили Старицької-Черняхівської постає яскравим і помітним явищем в українській літературі кінця ХIХ - початку ХХ століття.

Розглянуто комплексний аналіз прагматичних та семантичних особливостей українських паремій, що реалізують значення поради. Пораду кваліфіковано як різновид мовленнєвих директивних актів, що містить рекомендацію щодо того, як треба розв'язувати проблеми. Цей мовленнєвий акт є не лише відображенням особистісного досвіду, роздумів і розмірковувань адресанта, передаваних адресатові з метою змінити його спосіб думок чи дій, а й попередженням про небезпеку, запобіганням, рекомендацією, консультацією. Принципову відмінність поради від інших директивних актів убачаємо в тому, що вона каузує бажану, корисну для адресата дію. Адресант поради переважно представлений імпліцитно, його образ можна реконструювати зі змісту прислів'я. Паремії, що належать до паремій-наказів є категоричним виявом спонукання, опосередкованого намаганням вплинути на діяльнісну поведінку адресата й змінити або зберегти наявний стан речей. Прислів'я-поради зі значенням застереження реалізують інтенцію адресанта попередити небезпечну чи несприятливу для адресата ситуацію. У таких мовленнєвих актах комунікативний намір адресанта орієнтований на слухача з метою спонукати останнього діяти певним чином. Паремії-рекомендації містять настанову діяти саме так, бо це може мати позитивні наслідки. Така модифікація поради доцільна як із погляду мовця, так і слухача щодо виконання зазначеної дії. Рекомендація зумовлена наміром мовця надати компетентну пораду кому-небудь, зробити щось належним чином, пояснити наперед, які результати матиме її дотримання.

Розглядаючи переклад як засіб міжкультурної взаємодії, необхідно приділити особливу увагу перекладу стійких, культурно-маркованих одиниць, які передають екстралінгвістичну реальність. До таких одиниць, безумовно, належать пареміологічні одиниці. Паремії є короткими, вони легко запам'ятовуються і вживаються у повсякденному житті. Протягом століть пареміологічна мудрість слугувала провідником для людей в усьому світі. Паремії демонструють унікальність оцінок життя різних народів і, як правило, передаються у перекладі еквівалентами, які адекватно сприймаються у цільовій культурі. Дослідження присвячено аналізу пареміологічних одиниць з точки зору перекладу. Надано визначення поняття "паремія" та в межах цього поняття розрізнено два основних типи пареміологічних одиниць і прислів'їв і приказок. Розглянуто шляхи перекладу паремій і верифіковано класифікацію методів їх перекладу.

Розглянуто специфіку метафор, які репрезентують концепт ГРІХ в українській мовній картині світу. Описано роль сфери "речовини" як джерела метафоричного осмислення гріха. Визначено особливості кожного виду речовини, її прототипічні ознаки, з'ясовано підстави, які дозволяють зіставити цю речовину з гріхом. Матеріалом дослідження послугували українські фразеологізми, паремії та тексти сучасної української прози.