Изучено влияние сыворотки крови больных раком на активность очищенной карбоангидразы (КА) типа I и II. Всего проанализировано 2134 образца сыворотки крови больных с опухолями различной локализации, пациентов с неопухолевой патологией и здоровых лиц. Показано, что сыворотка крови больных раком (независимо от локализации опухоли) во всех случаях активирует КА II. Активирующее действие отмечено уже при разведении 1 : 100 и постепенно усиливается, достигая пика при разведении 1 : 10. Результаты исследования указывают на присутствие в сыворотке крови этих больных эндогенных активаторов КА II.

Досліджено адаптаційний потенціал як почуттєвий показник стану адаптаційних механізмів організму людини й інструмент діагностики.

Проведено лонгітудинальне дослідження системи дихання учнів 11 - 15 років звичайних і спортивних класів впродовж п'яти років тренувань (на початку, посередині та в кінці навчального року). Визначено показники зовнішнього дихання за допомогою загальноприйнятого методу спірографії, рівні економічності зовнішнього дихання у дітей і підлітків контрольних і спортивних класів, їх нормативні величини хвилинного об'єму, максимальної вентиляції легень, життєвої ємності легень. Зроблено підрахунки стандартного основного обміну за таблицями Гарріса і Бенедікта за даними ваги, віку і росту обстежуваних. Доведено, що тривалі фізичні навантаження зумовлюють удосконалення функцій системи дихання, значно підвищують ефективність і економічність зовнішнього дихання організму.

Теоретично обгрунтовано доцільність застосування аеровібродинамічного способу для очищення поверхонь транспортних засобів від залишків вантажу, що підвищує ефективність процесу, знижує потрібну потужність та енергомісткість, зменшує шкідливий вплив вібронавантажень на рухомий склад.

Розглянуто питання організації акушерсько-гінекологічної служби. Подано відомості з патологічного акушерства, консервативної та оперативної гінекології. Висвітлено проблеми клінічної імунології та генетики в регіоні Донбасу, зокрема, особливості імунної реактивності та ліпоперекисного гемостазу у дітей, які часто хворіють, у періоді клінічного благополуччя, стан деяких механізмів антиендотоксинового захисту організму за умов хронічного стресу.

Висвітлено питання амінокислотної годівлі високопродуктивних корів. Встановлено залежність амінокислотного забезпечення їх організму залежно від умов надходження протеїну з кормом. Найбільш повноцінною виявилася мікробна маса і вміст рубця за наявності 0,80 - 0,85 к. од. в 1 кг сухої речовини та 110 - 130 г перетравного протеїну.

Проаналізовано чутливість розрахункових значень дози опромінення персоналу від інгаляційного надходження радіонуклідів з пилом і аерозолями об'єкта "Укриття" до організму щодо невизначеності початкових даних для розрахунку цієї дози. Встановлено, що розрахункова інгаляційна доза найбільш чутлива до значення коефіцієнта вторинного пилопідйому та малочутлива до неоднаковості радіонуклідного складу повітря, що надходить до організму. Наведено коефіцієнти вторинного пилопідйому в приміщеннях об'єкта, отримані на базі експериментальних даних.

Застосуванням ІЧ-, ЯМР і УФ-спектроскопії для дослідження складу синтетичного N,N-диметилгідразину (ДМГ) показано, що вивчені зразки містять ДМГ як основний компонент і відносно невелику кількість формілгідразону ДМГ. Метод потенціометричного титрування дозволив уточнити якісний і кількісний склад суміші й ідентифікувати додатково N,N-диметиламін як домішок. Вказаний метод став найбільш простим і надійним для кількісного визначення основних компонентів синтезованого ДМГ. Встановлено, що найбільш ефективним засобом очищення синтезованого ДМГ є кип'ятіння його над лугом з наступною дистиляцією у струмі інертного газу.

Запропоновано перекладений українською та англійською мовами науково обгрунтований та уніфікований перелік анатомічних термінів, що вживаються в медицині, укладений за системним принципом будови організму людини, з урахуванням нових термінів, уточнень, додатків та коментарів до нововведених термінів, внесених Федеративним Комітетом з Анатомічної Термінології у Новому Орлеані 5 - 9 квітня 1997 р.

Вперше у вітчизняній літературі узагальнено найновіші відомості у галузі молодої та перспективної біологічної науки - некробіології клітини, яка вивчає закономірності та механізми загибелі клітин багатоклітинного організму. Однією з форм такої загибелі є апоптоз - фізіологічна смерть клітини. Наведено теоретичні основи апоптозу, зокрема, розглянуто його молекулярні та клітинні механізми, їх відмінності від механізмів некрозу, а також біологічна роль апоптозу у нормі та при різних патологічних процесах у людини. Викладено основні дані щодо методичних підходів вивчення апоптозу, про особливості апоптозу злоякісних клітин під час хімічного та вірусного онкогенезу, а також метастазування пухлин. Значну увагу приділено перспективам розвитку протипухлинної терапії, що базується на направленій індукції апоптозу пухлинних клітин і блокаді ангіогенезу.

Узагальнено погляди на проблему аутоімунних тиреопатій. Дано сучасні уявлення про патогенетичні механізми їх розвитку, особливості еволюції лікування. Описано умови фізіологічної та патофізіологічної дії низьких температур на рівнях організму та клітин. Наведено дані про патогенетичність та ефективність локальної кріодеструкції щитовидної залози як методу лікування аутоімунного тиреоїдиту.

Розглянуто безпеку життєдіяльності як комплекс взаємозв'язків у системі "людина - життєве середовище" різного рівня. Висвітлено фізіологічні та психологічні особливості людського організму, медико-біологічні та соціальні проблеми суспільства. Значну увагу приділено вивченню джерел небезпеки та породжених ними факторів, які призводять до порушення життєдіяльності та спричинення надзвичайних ситуацій. Наведено характеристику природних, техногенних, соціально-політичних і комбінованих небезпек. Запропоновано щодо запобігання надзвичайних ситуацій, шляхи організації дій для усунення їх негативних наслідків, надання першої долікарської допомоги потерпілим.

Представлено інформацію про те, як діяти в екстремальних ситуаціях природних екосистем та екосистем, створених у біосфері людиною (урбаекосистем, агробіоценозів). Містяться дані про екологічно небезпечні забруднення урба- та агроекосистем (мутагени, канцерогени, гонадотропи, тератогени, ембріотропи), які, надходячи до організму людини, мають здатність спричинювати кумулятивні шкідливі ефекти не одразу, а через певні проміжки часу.

Наведено результати порівняльних стендових випробувань автомобіля, який працює на біогазі з різним вмістом метану. Випробування проведено з метою визначення доцільної глибини очищення біогазу. Показано, що достатнім є очищення біогазу до вмісту метану в ньому 93% (об.). Така глибина очищення здешевлює біогаз, оскільки для цього застосовуються дешеві способи очищення.

Розроблено технологію очищення та осушення біогазу для подальшого використання його як палива. Розрахунково-теоретичний аналіз показав, що для цієї мети пригодна водяна абсорбція зі стисненням біогазу до 1.2 МПа. Цей спосіб простий та недорогий, а діоксид вуглецю, що виділяється, можна використовувати для подальшої переробки. Згідно з розробленою технологією створено типовий проект.

Розглянуто загальний стан розробок і застосування біокерамік. Використані спочатку як альтернатива металевих виробів з метою підвищення біосумісності імплантатів, біокераміки перетворилися на різноманітний клас біоматеріалів, що в наш час включає в себе три основних різновиди: біоінертні високоміцні кераміки; різноманітні біоактивні кераміки, що утворюють безпосередні біохімічні зв'язки з кісткою або навіть із м'якими тканинами живого організму; різноманітні біорезорбовані кераміки, що активно включаються організмом у процес метаболізму з результатом, передбаченим розробником. Саме представники різних видів біокерамік визнано і найбільш біоінертними, і найбільш біосумісними з усіх відомих біоматеріалів. На основі літературних, а також деяких власних даних розглянуто склад, фізико-хімічні властивості та біологічну поведінку основних видів біокерамічних матеріалів, що включають у себе, крім класичних спечених керамік, також близькі за складом, властивостями й застосуванню склокристалічні матеріали та біоскло. Особливу увагу приділено структурному чиннику як основному фізичному параметру, що визначає не тільки властивість керамічних матеріалів, але й взаємодію кераміки з біосередовищем. Теперішній стан досліджень і застосування біокерамік охарактеризовано як початковий етап у розв'язку складних задач на стику матеріалознавства, біології та медицини шляхом синтезу "розумних матеріалів".

Викладено результати, досвід створення й експлуатації технологій та комплексів біоспоруд для очищення господарсько-побутових і промислових стічних вод 17-ти хімічних підприємств органічного синтезу та мінеральних добрив за виконаними в ДНДПІ "Хімтехнологія" розробками. Ефективна робота створених споруд дала змогу підприємствам України та країн СНД запобігти забрудненню водойомищ органічними і зв'язаними азотом сполуками. Запропоновано комплексну схему очищення стічних вод, модульна структура якої дає змогу послідовно нарощувати глибину очистки та отримати очищену воду практично будь-якої якості.

Викладено основи загальної біохімії та біохімії м'язової діяльності організму людини, описано хімічну будову і процеси метаболізму найважливіших речовин організму, а також розкрито їх роль у забезпеченні м'язової діяльності. Висвітлено біохімічні аспекти процесів м'язових скорочень та механізмів енергоутворення у м'язах, закономірності розвитку рухових якостей, процесів утомлення, відновлення, адаптації, а також раціонального харчування та діагностики функціонального стану спортсменів.

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

Наведено основні дані наукових досліджень, що були виконані під час роботи зимівників та наукового складу комплексної морської частини Першої української експедиції 1996-1997 рр. (НДС "Ернст Кренкель") на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" та Південно-Оркнейському і Південно-Шетландському полігонах. Викладено результати робіт з гідробіології, метеорології, гідрології, рельєфу морського дна і топографії поверхні моря, геофізики, геохімії, екології та адаптації організму людини. Розглянуто організаційні аспекти роботи Українського антарктичного центру та експедиції.