Вивчено фізіологічну активність природного пептидного комплексу нирок (ППКН) та його синтетичних аналогів про-глу-ліз-асп-сер-арг-ліз (PEKDSRK), про-глу-ліз-асп-лей-арг-ліз (PEKDLRK), про-глу-ліз-асп-асп-арг-лей (PEKDDRL) при внесенні в кров донорів in vitro в умовах фізіологічної норми та аутоімунного нефриту на двох видах тварин, а також при фтористій інтоксикації та ураженні етиленгликолем. Указані пептиди не мають видоспецифічності дії. В крові донорів in vitro пептиди здійснювали вплив на Т-клітинну ланку імунітету. ППКН та його синтетичні аналоги сприяли збільшенню експресії CD-3, 4, 8, 72 молекул на поверхні лімфоцитів, посилювали проліферацію лімфоцитів та фагоцитарну активність нейрофілів. При аутоімунному нефриті пептиди блокували аутоімунну відповідь на антигени, проявляли еритропоетинподібну активність. При різних видах інтоксикації етиленгліколем здійснювали регуляторну дію на процеси регенерації та репарації, нормалізували коагуляційний потенціал крові, обмін нуклеїнових кислот та процеси перекисного окислення ліпідів в тканинах нирок. За умов інтоксикації фтористим натрієм відновлювали показники гемостазу. Таким чином, пептиди нирок мають важливе значення в підтримці фізіологічного стану нирок та цілісного організму.

Ферменты - активаторы фибриногена, протромбина, протеина С, выделенные из яда щитомордника обыкновенного и эфы многочешуйчатой, могут быть использованы в качестве "инструмента" как для исследований процесса тромбообразования на модельных системах, так и для диагностических целей в клинической практике. Разработанный на их основе комплекс диагностических тестов позволяет дать характеристику состояния системы гемостаза при разных патологиях, а также своевременно выявить нарушение равновесия между отдельными звеньями гемостаза. Тесты апробированы на плазме крови больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, язвенной болезнью, нефритами, преэклампсиями в период беременности и др.; они высокочувствительны, информативны, легко выполнимы и не требуют дополнительного оборудования.

Досліджено клінічний перебіг ускладнень з боку нервової системи та нирок у разі дифтерії. Зазначено особливості клінічного перебігу дифтерійних нефрозо-нефритів та полінейропатій, що виникають у ранній та пізній стадіях захворювання, їх зв'язок з тяжкістю перебігу самої дифтерії, розповсюдженістю місцевого запального процесу, вплив супутньої патології на частоту виникнення та тяжкість перебігу цих ускладнень. Висловлено припущення про різний механізм ураження нервової системи у разі дифтерії в ранній та пізній терміни захворювання. З'ясовано особливості перебігу гострої ниркової недостатності за тяжких форм дифтерії залежно від причин її виникнення в цих хворих. Вивчено ефективність основних методів лікування дифтерійних полінейропатій.

Удосконалено діагностику уражень нирок і легенів у хворих на ревматоїдний артрит завдяки використанню міжфазної тензіореометрії сечі та конденсату вологи видихуваного повітря. Визначено окремі чинники, які впливають на частоту і перебіг ревматоїдного гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, амілоїдозу нирок, плевриту, дифузного інтерстиціального фіброзу, фіброзувального альвеоліту, ревматоїдних легеневих вузликів. Проаналізовано стан легеневого сурфактанту у тварин з експериментальним ад'ювантним артритом. За допомогою фізико-хімічних методів дослідження патологія нирок і легенів діагностується в 4,2 і 4,7 разів частіше, ніж під час загальновизнаного обстеження, а ефективність терапії нефропатії та пневмопатії залежить від початкових фізико-хімічних властивостей сечі і вологи видихуваного повітря. Глюкокортикоїдні гормони позитивно впливають на біофізичний стан сечі, а системна ензимотерапія - на параметри видихуваного повітря.

Досліджено вплив основних медіаторних систем організму на манозовмісні мембранні структури (ММС) лейкоцитів. Розглянуто дію синтетичного антиоксиданту мексидолу та інсуліну, як ростового фактора, на експресію ММС лейкоцитів. Встановлено, що лімфоцити та поліморфноядерні лейкоцити реагують на дію інсуліну посиленням експресії їх ММС. Доведено, що за умов зміни медіаторних систем організму за експериментальних патологій (гострий стрес, інтоксикація тетрахлорметаном, фенілгідразинова анемія, аутоімунний нефрит) органні пептидні комплекси та пептидні фрагменти гемоглобіну регулюють функціональний стан клітин імунної системи.

Изложены современные представления об этиологии, патогенезе, клинико-морфологических проявлениях наиболее распространенных тубулоинтерстициальных поражений почек у детей. На основании обобщения данных современной литературы, опыта, накопленного сотрудниками кафедры педиатрии N4 Национального медицинского университета им. А.А.Богомольца приведены методы диагностики и лечения заболеваний органов мочевой системы у детей. Приведена классификация тубулоинтерстициального нефрита у детей. Предложены выдержки из материалов 10-го пересмотра Международной статистической классификации болезней и проблем, связанных со здоровьем (класс XIV. Болезни мочеполовой системы).

У дослідах на щурах з експериментальним Мазугі-нефритом констатовано розвиток клубочково-канальцевого дисбалансу внаслідок взаємодії на мембранні капсули Шумлянського - Боумена антигенів та антитіл, вивільнення біологічно-активних речовин (серотоніну, гістаміну), які виступають зв'язувальною ланкою в розвитку клубочкових і канальцевих дисфункцій.

Обгрунтовано доцільність виділення в перебігу гострого гломерулонефриту нефритичного варіанта. Виникнення за хронічного гломерулонефриту стабільної гіпертензії після певної тривалості догіпертензивного періоду збігається зі зниженням функціонального стану нирок і більш глибокими морфологічними змінами в нирковій паренхімі, особливо в мозковому шарі. Це дає підставу виділити до- та гіпертензивну клінічні стадії хронічного гломерулонефриту, тривалість яких менша (тобто хвороба прогресує швидше) у жінок, хворих старших вікових груп та за нефротичного варіанта захворювання.

За допомогою флуоресцентних методів вивчено структурні властивості та фізико-хімічні параметри мембран лейкоцитів та еритроцитів у хворих на хронічний пієлонефрит (ХПН). Установлено, що в разі ХПН порушується конформація мембранних білків, зменшується рівень їх занурення у ліпідний матрикс, знижується мікров'язкість гідрофобних ділянок останнього та розпушуються поверхневі шари мембран. Характер змін значень показників структурних властивостей мембран еритроцитів відрізняється від зареєстрованих для лейкоцитарних мембран, крім зменшення рівня занурення білків у ліпідний бішар. Так, у мембранах еритроцитів хворих на ХПН спостережено підвищення полярності загальних гідрофобних ділянок мембран і зростання від'ємного заряду мембранної поверхні. Одержані результати обговорено з урахуванням ролі цих клітин крові в патогенезі нефритів.

Вивчено клінічні особливості перебігу гострого та хронічного гломерулонефритів (ГН) і тубулоінтерстиціального нефритів (ТІН) у асоціації з вірусом простого герпесу (HSV) і цитомегалії (HCMV). Установлено, що інфікованість HSV і HCMV хворих дітей складає 41(59,4 %), а мікст-асоціація HSV і HCMV досягла 22(53,6 %) серед інфікованих дітей. Доведено, що HSV і HCMV не є провідним критерієм у розвитку конкретного клінічного синдрому або форми нефритів у дітей, за винятком гострого ТІН, за якого інфікованість виявлено в 90,9 % хворих. З'ясовано, що асоціація ГН і ТІН з HSV і HCMV сприяє тяжкості перебігу захворювання та розвитку низької чутливості до терапії. Визначено, що наявність HSV і HCMV сприяє розвитку оксидативного стресу за рахунок супресії активності антиоксидантних ферментів (каталази, пероксидази, відновленого глутатіону) у дітей, хворих на гострий та гронічний ГН і ТІН. Установлено кореляційну залежність зниження екскреції аміаку та титрових неорганічних кислот від активності антиоксидантних ферментів у дітей, хворих на гострий ТІН, і високого рівня малонового діальдегіду з проявами хронічної ниркової недостатності за хронічних ГН і ТІН. Зазначено, що розроблений спосіб лікування даних дітей противірусними препаратами "Віролекс" і "Реаферон" є найбільш ефективним щодо ліквідації антиоксидантного стресу в порівнянні з використанням вітаміну Е та есенціале.

Розглянуто питання реабілітації в нефрології, актуальні проблеми лікування, гломеруло- та пієлонефриту, хронічної ниркової недостатності, гемодіалізу, трансплантації нирки. Визначено шляхи удосконалення спеціалізованої допомоги нефрологічним хворим, висвітлено загальну стратегію їх реабілітації. Наведено прогностичні критерії хронізації та прогресування гломерулонефриту у дітей. Викладено сучасні підходи до терапії гострого гломерулонефриту з нефритичним синдромом у дітей, нові підходи до корекції протирецидивної терапії хронічного гломерулонефриту. Проаналізовано клінічну ефективність кальцеміну у разі остеопатій у хворих з захворюванням нирок, роль гомоцистеїну у прогнозуванні перебігу хронічного гломерулонефриту. Описано особливості профілактики гестозу у вагітних з хронічним пієлонефритом, зміни неспецифічних адаптаційних реакцій організму залежно від способу лікування у хворих з хронічною нирковою недостатністю, процеси вільно-радикального та перекисного окиснення ліпідів у хворих з нирковою недостатністю. Розкрито вплив препарату "Рекормон" на показники варіабельності серцевого ритму у хворих з термінальною хронічною нирковою недостатністю в період лікування гемодіалізом. Наведено результати імуносупресивної індукційної терапії у реципієнтів ниркових алотрансплантантів з використанням комбінації препаратів "Зенапакс" та "Сел-Септ".

Рассмотрены вопросы реабилитации в нефрологии, гломеруло- и пиелонефрита, хронической почечной недостаточности, гемодиализа, трансплантации почки. Определены пути усовершенствования специализированной помощи нефрологическим больным, освещена общая стратегия их реабилитации. Приведены прогностические критерии хронизации и прогрессирования гломерулонефрита у детей. Представлены современные подходы к терапии острого гломерулонефрита с нефритическим синдромом у детей, новые подходы к коррекции противорецидивной терапии хронического гломерулонефрита. Проанализированы клиническая эффективность кальцемина при остеопатиях у больных с заболеванием почек, роль гомецистеина в прогнозировании протекания хронического гломерулонефрита. Описаны особенности профилактики гестоза у беременных с хроническим пиелонефритом, изменения неспецифических адаптационных реакций организма в зависимости от способа лечения у больных с хронической почечной недостаточностью, процессы свободно-радикального и перекисного окисления липидов у больных почечной недостаточностью. Изучено влияние препарата "Рекормон" на показатели вариабельности сердечного ритма у больных с терминальной хронической почечной недостаточностью в период лечения гемодиализом. Приведены результаты иммуносупрессивной индукционной терапии у реципиентов почечных алотрансплантантов с использованием комбинации препаратов "Зенапакс" и "Сел-Септ".

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.41

Рубрики:

Внутрішні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: острый гломерулонефрит, нефритический синдром, дети, морфология, клинико-морфологические корреляции
Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-2

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 247 дітей з нефротичним синдромом гострого гломерулонефриту (ГГН) віком 3 - 14 років. Встановлено, що підвищена захворюваність ГГН вірогідно частіше спостерігалася в літньо-осінній період. Це дозволяє припустити його етіологічний фактор. Серед особливостей ГГН у літній період - висока частота й стійкість азотемії, знижена клубочкова фільтрація, тривала макрогематурія, стійка виражена еритроцитурія, наявність структурних змін паренхіми нирок, гіперкоагуляції, підвищення Ig M крові, ШОЕ. У дітей, які занедужали восени, рідше зустрічалися азотемія, гіперкреатинін, знижена фільтрація, порушення концентраційної функції й сонографічні зміни паренхіми нирок, частіше відзначалися підвищення сироваткового Ig G і більш виражена динаміка регресу еритроцитурії. Серед особливостями зимового періоду - менша частота вихідної вираженої еритроцитурії, низькі рівні Ig M крові, весняного сезону - більш виразна динаміка зменшення еритроцитурії. Безпосередній результат лікування гірший влітку, кращий - восени. Встановлено, що результат не залежав від сезону захворювання, а віддалений істотно кращий у дітей, які занедужали восени.

Обследовано 247 детей с нефритическим синдромом острого гломерулонефрита (ОГН) в возрасте от 3 до 14 лет. Установлено, что повышенная заболеваемость ОГН чаще встречается в летне-осенний период. Это позволяет предположить его этиологический фактор. Среди особенностей ОГН в летний период - высокая частота и стойкость азотемии, сниженная клубочковая фильтрация, длительная макрогематурия, стойкая выраженная эритроцитурия, наличие структурных изменений паренхимы почек, гиперкоагуляции, повышение Ig M крови, СОЭ. У детей, заболевших осенью, реже встречались азотемия, гиперкреатинемия, сниженная фильтрация, нарушение концентрационной функции и сонографические изменения паренхимы почек, чаще отмечались повышение сывороточного Ig G и более выраженная динамика регресса эритроцитурии. Особенностями зимнего периода явились меньшая частота исходной выраженной эритроцитурии, низкие уровни Ig M крови, весеннего сезона - более отчетливая динамика уменьшения эритроцитурии. Также установлено, что непосредственный результат лечения был достоверно хуже летом, лучше осенью. Ближайший результат не зависел от сезона заболевания, а отдаленный был существенно лучше у детей, заболевших осенью.

Рассмотрены вопросы машиностроения, химических и информационных технологий. Проанализировано влияние продольной формы зуба колеса в виде спирали Архимеда на кинематику цилиндрических арочных передач Новикова с двумя линиями зацепления. Приведены результаты исследований показателей топливной экономичности и токсичности отработанных газов дизеля, работающего на рапсометиловом эфире. Изучено влияние термической обработки на магнитные свойства магнитотвердых сплавов. Освещены технологические аспекты разработки нефритовых покрытий с использованием техногенного сырья. Рассмотрен дериватографический метод исследования процесса получения серебряного катализатора технологии формальдегида, модифицированного кобальтом. Представлена интеллектуальная логистическая концепция в управлении автоматизированными производственными системами.

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностичних та лікувально-профілактичних заходів за гострого гломерулонефриту з нефритичним синдромом (ГГННС) у дітей на основі вивчення клінічних та морфологічних особливостей захворювання та чинників, що впливають на характер його перебігу. Встановлено частоту функціональних та структурних змін у тубулярному апараті, показано їх патогенетичну роль за ГГННС. За даними черезшкірної біопсії нирки встановлено морфологічні типи гломерулонефриту (мезангіопроліферативний, ендокапілярний проліферативний, мезангіокапілярний), продемонстровано патоморфоз ГГННС. З урахуванням клініко-морфологічних зіставлень репрезентовано клінічні еквіваленти морфологічних змін ниркових структур. Уточнено патогенез розвитку тубуло-інтерстиційного компонента. Визначено параметри прогнозування перебігу ГГННС у дитячому віці, створено математичну модель хронізації захворювання. На підставі комплексної оцінки клінічних, функціональних та морфологічних характеристик ГГННС обгрунтовано та розроблено нову терапевтичну тактику, що передбачає обмеження терміну використання антибіотиків, застосування антагоністів кальцію, диференційоване призначення низькомолекулярних гепаринів, санацію вогнищ хронічної інфекцій, а також вилучення лікарських препаратів у період зворотного розвитку захворювання. Показано ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів.

Встановлено можливість одержання коричневих безпігментних склопокриттів для тонкокерамічних виробів санітарно-технічного та художньо-декоративного призначення за умови введення до складу нефритованої прозорої поливи паливних шлаків та водорозчинних солей металів змінної валентності. З використанням сучасних методів колориметрії вивчено колірні характеристики розроблених полив'яних покриттів, а диференційно-термічним методом аналізу встановлено флюсуючу дію дослідних забарвлювальних солей на базову шлаковмісну поливу.

Розглянуто питання нефрології, які виникають у практичній діяльності сімейних лікарів. Висвітлено особливості обстеження нирок і сечових шляхів. Наведено методи дослідження функції нирок, здатності нирок до осмотичного розведення та концентрування сечі та регуляції осмотичного гомеостазу. Охарактеризовано спадкові та природжені нефропатії, інфекції сечових шляхів, гломерулонефрит, діабетичну нефропатію, інтерстиціальний нефрит, гостру ниркову недостатність, нефропатію вагітних. Запропоновано класифікацію хвороб сечової системи.

Рассмотрены вопросы нефрологии, которые возникают в практической деятельности семейных врачей. Освещены особенности обследования почек и мочевых путей. Приведены методы исследования функции почек, пригодности почек к осмотическому разведению и концентрации мочи и регуляции осмотического гомеостаза. Охарактеризованы наследственные и врожденные нефропатии, инфекции мочевых путей, гломерулонефрит, диабетическая нефропатия, интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность, нефропатия беременных. Предложена классификация болезней мочевой системы.

Представлены результаты анализа клинико-рентгено-лабораторных особенностей течения подагры у 74 больных с наследственной обусловленностью и 94 больных с некомпрометированными генеалогиями. Показано, что наследственная форма подагры характеризуется началом заболевания в более молодом возрасте, сопровождается выраженными нарушениями пуринового обмена, приводящими к тяжелому рецидивирующему течению суставного (с наличием рентгенологических признаков костной деструкции) и почечного (уратный нефролитиаз, иммунокомплексный гломерулонефрит, тубулоинтерстициальный нефрит) синдромов, раннему появлению и быстрому прогрессированию хронической почечной недостаточности. Заболевание сопровождается высокой частотой кардиоваскулярной патологии, негативно сказывающейся на сокращении продолжительности жизни пациентов.