Подано ареали поширення, ізоглоси розмежування всіх варіантів парадигм словозміни частин мови і різновидів форм службових слів гуцульських, буковинських, подільських говірок південно-західного наріччя української мови на території Чернівецької області та суміжних земель.

Здійснено спробу інтерпретації південної межі північного (поліського) наріччя української мови на базі діалектного матеріалу. На основі вивченого лексичного матеріалу зроблено висновки стосовно життєво важливих галузей діяльності східних слов'ян.

Наведено цілісну характеристику регіонального функціонування української мови у кінці XIX - на початку XX ст. у контексті історико-культурних чинників, які впливали на соціальний статус української мови, її функціональні сфери та ступінь внутрішнього розвитку. На підставі використання текстів публіцистики, навчальних посібників, листування, художньої літератури розглянуто західний варіант тодішньої української літературної мови у зіставних зв'язках із її сучасними лексичними, граматичними, фонетичними нормами. Значну увагу приділено історичній специфіці літературномовного процесу на західноукраїнських землях, зокрема, на Буковині, - впливу живої народної мови - діалектам південно-західного наріччя, співтериторіальним мовам, які функціонували у місцевому соціумі у силу поліетнічного складу населення, діяльності чужомовної державної адміністрації за часів Австро-Угорщини.

Висвітлено проблематику взаємодії української та російської мов у Східній Слобожанщині під кутом зору когнітивної лінгвістики, мовну ситуацію на українських землях початку XX ст. та її відображення у дискусії з проблем унормування літературної мови, історичну природу деяких гіперичних явищ у говорах південно-східного наріччя української мови. Визначено перспективи створення діалектного словника Харківщини, охарактеризовано інтертекстуальні структури в мові сучасного публіцистичного дискурсу, культуротворчу специфіку мемуарного жанру, розглянуто особливості відображення родинних звичаїв та обрядів в українській фразеології тощо.

Визначено діалектизми в мові творів Т. Шевченка. Доведено, що рідними для поета були середньонаддніпрянські правобережні говірки та найближчі до них - лівобережні полтавські. Висунуто тезу про те, що Кобзар був знайомий зі східнополіськими, а також степовими, волинськими, подільськими, частково з наддністрянськими говірками.

The article focuses on the dialectal words in writings by T. Shevchenko. It is groved that midhead - Dnieper dialects of right-bank Ukraine as well as the nearest to them left-dank Poltava ones were native to the poet. Along with this the paper shows that T. Shevchenko was well-acquainted with the dialects of East Polissya, Step, Volyn', Podillya and to a certain degree with the head-Dniester ones.

Викладено засади визначення українських наріч, з'ясовано історію діалектного членування української мови, визначено роль "Атласу української мови" в остаточному розв'язанні цієї проблеми, обгрунтовано поділ говорів української мови на північне, південно-східне та південно-західне наріччя.

Подано діалектні тексти, записані на аудіокасети у 2000 - 2004 рр. від носіїв надсянських, наддністрянських, бойківських, лемківських говорів південно-західного наріччя української мови.

Приведены диалектные тексты, записанные на аудиокассеты в 2000 - 2004 гг. от носителей надсянских, надднестрянских, бойковских, лемковских диалектов юго-западного наречия украинского языка.

На підставі фронтального аналізу поліських пам'яток XVI - XVII ст. різних жанрів і стилів здійснено дослідження фонетичної системи північного наріччя української мови. Відтворено особливості системи поліського вокалізму та консонантизму досліджуваного періоду; встановлено відношення фонетичних континуантів поліських говорів до інших діалектних масивів української та білоруської мов; показано вплив на північноукраїнський мовний простір інших мовних систем. Дані фонетичні процеси проаналізовано на підставі багатого фактологічного матеріалу, значна частина якого - маловідомі рукописні тексти.

На основе фронтального анализа польских памяток XVI - XVII вв. разных жанров и стилей осуществлено исследование фонетической системы северного наречия украинского языка. Отражены особенности системы польского вокализма и консонантизма исследуемого периода; установлены отношения фонетических континуантов польских говоров к другим диалектическим массивам украинского и белорусского языков; показано влияние на североукраинское языковое пространство других языковых систем. Данные фонетические процессы проанализированы на основе богатого фактологического материала, значительная часть которого - малоизвестные рукописные тексты.

Розглянуто класифікацію тюркських мов, особливості османської діалектології, говірки північного Кавказу, середньоазійські наріччя. Наведено відомості про тюркські пам'ятники мусульманського та немусульманського характеру, розкрито вплив тюркських мов на слов'янські та європейські.

Рассмотрены классификация тюркских языков, особенности османской диалектологии, говор северного Кавказа, среднеазийские наречия. Даны сведения о тюркских памятниках мусульманского и немусульманского характера, раскрыто влияние тюркских языков на славянские и европейские.

Досліджено вияви динаміки й статики в українському діалектному просторі, розглянуто погляди різних мовознавців на проблему співвідношення статичного і динамічного. Особливу увагу приділено дослідженню теоретичних засад Празької лінгвістичної школи (ПЛШ) у поєднанні з поглядами Ф. де Сосюра щодо лінгвогеографічних досліджень та системно-структурним підходам авторів Атласу української мови до висвітлення рис українського діалектного простору. Простежено динаміку змін у фонологічній системі говірок південно-західного наріччя української мови. З метою унаочнення структури діалектної просторової конструкції з її ядром та периферією встановлено особливості окремих рис одного структурного рівня (фонологічного) та одного з виявлених комплексів нашарованих діалектних рис різних рівнів на території південно-західного наріччя. Визначено ареали ядер та периферій найважливіших фонетичних рис обраної групи лексики (зміни артикуляції голосних переднього ряду в ненаголошеній позиції, а також асиміляції приголосних за дзвінкістю/глухістю). На основі комплексного аналізу нашаровуваних на одній території діалектних просторових конструкцій різнорівневих рис виявлено зону вібрації в наддністрянсько-подільському міждіалектному пласті. Розглянуто специфічну зону вібрацій на зіткненні літеральних частин периферійних ареалів наддністрянських та подільських говірок (межиріччя Серету та Збруча), де виявлено ознаки не тільки змішаності, а й перехідності.

Проаналізовано семантику, структуру, варіативність, особливості функціонування об'єктних, локативних та темпоральних словосполучень східностепових говірок Донеччини. Встановлено типи дієслівних сполучень з іменним компонентом та їх формальними та семантичними ознаками. Визначено локалізацію різних типів дієслівно-іменних конструкцій у говірках досліджуваного діалектного масиву та подано характеристику їх просторової поведінки. Доведено, що до ознак, які забезпечують єдність українських східностепових говірок з іншими говорами південно-східного наріччя на синтаксичному рівні, належать побудовані за типовими для багатьох українських говірок моделями структури з локативними, темпоральними та об'єктивними відношеннями. Відзначено, що кожна з моделей має діалектоспецифічні вияви, особливості яких визначаються лексико-семантичним набором головних компонентів та їх поширювачів, відтінками семантичних відношень між елементами словосполучення, засобами та показниками граматичного зв'язку між ними. Відзначено, що діалектні особливості прийменникових структур простежуються переважно в сфері синтаксичних функцій непрямих відмінків. Розглянуто рівень продуктивності моделей дієслівних словосполучень з іменним компонентом, значну увагу приділено особливостям функціонування дублетних утворювань у новостворених говірках.

На базі етнолінгвістичного опису сімейних обрядів (родильного, весільного, поховального) Донеччини виконано системний опис складу й семантичної структури лексики сімейних обрядів східностепових говірок та подано їх ареальну та лексикографічну характеристику. Встановлено специфіку обрядової лексики як тематичної групи (ТГЛ), її зв'язок з іншими ТГЛ, визначено центральні та периферійні лексико-семантичні групи. Встановлено ступінь збереженості сімейних обрядів на Донеччині та їх вербального компонента, подано порівняльну характеристику структури традиційної та сучасної родильної, весільної та поховальної обрядовості, що дає матеріал для з'ясування закономірностей формування та розвитку новостворених говірок південно-східного наріччя на лексичному рівні. Встановлено неоднорідність етнодіалектного масиву, на підставі чого зроблено спробу ареального представлення етнолінгвістичних моделей та лексико-семантичних груп, визначено різні типи просторової поведінки матеріальних і вербальних елементів родильної, весільної та поховальної обрядовості, частина яких утворює мікроареали, бере участь у диференціації східностепових говірок. Результати лінгвогеографічного аналізу представлено у вигляді атласу (90 карт), проілюстровано запропонованими у додатках текстами (понад 400 текстів) і матеріалами словника лексики сімейної обрядовості (100 словникових статей).

На підставі аналізу писемних пам'яток різних жанрів і стилів здійснено системний опис фонетичних особливостей північноукраїнського наріччя у XVI - XVII ст. Детально охарактеризовано підсистему вокалізму й консонантизму польського варіанту староукраїнської мови, реконструйовано звукову систему польського наріччя даного періоду, окреслено межі досліджуваного територіально-мовного простору. Виявлено вплив на північноукраїнський писемно-літературний узус інших суміжних мовних систем. Запропоновано та перевірено на практиці методику картографування лінгвальних явищ у діахронії.

Дисертація присвячена системному описові словозміни іменника говірок перехідної між північним та південно-східним наріччями діалектної зони. У дисертації створено модель опису діалектної субстантивної словозміни з урахуванням морфонологічних типів основи; досліджено тенденції розподілу іменників за словозмінними типами, з'ясовано характер словозміни перехідної середньонаддніпрянсько-поліської зони. Систематизація й аналіз зібраного матеріалу дозволили змоделювати для досліджуваних говірок інваріант словозміни іменників, який охоплює 25 типів та 3 граматикатикалізовані парадигми. Розподіл іменників за словозмінними типами в різних говірках може бути використаний як релевантна ознака типології говірок.

Описано склад, семантичну структуру та просторову поведінку лексики традиційного ткацтва в українських слобожанських говірках південно-східного наріччя у зіставленні з іншими діалектами. Здійснено ономасіологічний аналіз назв технологічних операцій, прийомів і способів обробки сировини, продуктів виробництва та інших ткацьких реалій. Доведено, що, незважаючи на архаїзацію, промисел відносно добре зберігся на рівні мовної свідомості та засвідчує зв'язок з екстралінгвістичними реаліями двох планів: матеріальним виробництвом і міфологічними уявленнями, які визначають способи та засоби номінації реалій, їх частин. Проаналізовано східнослобожанські генуїнні та статуальні вербальні засоби ткацтва у слов'янському контексті, завдяки чому виділено ряд паралелей та міждіалектичних зв'язків. Досліджено просторову поведінку ареально релевантної лексики та семантики, що допомогло за рядом ознак (набір репрезентантів семи; маніфестанти, уживані спорадично; назви-гетероніми, що функціонують в одній говірці) на території східнослобожанських говірок окреслити західний, центральний та східний мікроареали.

Досліджено фразеологічну систему верхньонаддністрянських говірок південно-західного наріччя української мови на одному із хронологічних відрізків - останніх років ХІХ - ХХ ст. Визначено основні особливості говіркових фразеологічних одиниць (ФО), причини та способи їх структурних і семантичних трансформацій у живому (усному) та в писемному (художньому) мовленні. Виділено способи модифікації зовнішньої форми стійких виразів: субституцію, редукцію, розширення структури ФО, натяк і контамінацію, а також дві групи фразеологізмів залежно від характеру їх семантичної трансформації: ФО, значення яких звузилося або змінилося; ФО із розширеною внутрішньою формою.

Розкрито об'єкт, предмет і завдання української діалектології. Показано значення діалектології як науки та навчальної дисципліни. Висвітлено сутність таких понять, як літературна мова, говір, діалект, наріччя. Охарактеризовано основні етапи вивчення української діалектної мови, діалектних груп і говорів української мови. Розглянуто особливості класифікації українських діалектів і методи їх дослідження.

Проаналізовано сучасну словозміну іменників, прикметників і числівників, їх варіанти творення в українських говірках Північної Буковини. Наведено коментар щодо виявлених діалектних форм і їх територіального поширення. Вивчено й описано зв'язки українських говірок Північної Буковини та сусідніх українських говірок суміжних територій. Доведено, що особливості словозміни іменних частин мови в українських говірках Північної Буковини узгоджуються з системою словозміни південно-західного наріччя української мови.

Досліджено говірку, яка репрезентує гуцульсько-покутське діалектне суміжжя, на фонологічному, морфологічному та лексико-семантичному рівнях. Зазначено, що говірка зазнає впливу літературної мови, ці зміни особливо помітні у представників молодшого покоління. Кількість носіїв говірки з кожним роком зменшується, тому вивчення її специфічних рис є важливим. Подано опис фонологічної системи говірки, визначено типові для говірки реалізації фонем і нерегулярні фонетичні явища у системі голосних і приголосних, що дозволяє ідентифікувати досліджувану говірку серед інших говірок південно-західного наріччя. На основі аналізу діалектного матеріалу охарактеризовано морфологічні особливості досліджуваної говірки. Виявлено архаїчні збереження у системі частин мови, виявлено вплив літературної мови та встановлено спільні та відмінні риси з іншими говірками та сучасною літературною мовою. Проаналізовано лексику весільної обрядовості, з'ясовано її лексико-семантичні ознаки.

Досліджено фонетичні особливості канонічного тексту безвихідного середньошрифтового Євангелія. Попри порівняно велику кількість церковнослов'янських елементів, якими характеризується тогочасна книжна мова, у тексті пам'ятки мають місце своєрідні фонетичні явища, що виявляють зв'язок її автора з північноукраїнським наріччям.