Розкриваються історичні факти втілення засад автокефалії крайових церков. Висвітлюються устрій та зовнішні відносини Кіпрської, Синайської, Грузинської (Іберійської), Ново-грецької, Румунської, Болгарської та Сербської церков, Охридської архиєпископії, Карловацької, Чорногорської, Германштадської, Буковинської митрополій. Особливу увагу приділено нарису головніших подій з історії Української церкви до повстання Московської церкви.

Досліджено значення Вестфальського миру 1648 р. у становленні сучасного міжнародного права. Вперше у вітчизняній літературі підготовка і проведення Вестфальського конгресу розглядається не як виключно західноєвропейський феномен, а як наслідок взаємних зв'язків і взаємодії лабільної системи держав того історичного періоду. Невід'ємною складовою частиною тієї системи держав були також Московська і Польсько-Литовська держави, Запорозьке козацтво, Кримське ханство, Балканські держави, Османська імперія та ін. Підписання Оснабрюцького і Мюнстерського договорів як складових Вестфальського миру оцінюється як закономірний початок сучасного міжнародного права, а також як процес становлення європейського та світового правопорядку. Містяться додатки, які включають переклади російською і українською мовами найсуттєвіших положень Оснабрюцького і Мюнстерського договорів, а також їх повний німецький переклад з латинської мови, що став основою наукового дослідження.

Розглянуто причини та передумови війни, проблеми зовнішньополітичної діяльності уряду Гетьманської держави, причини укладення українсько-московської угоди 1654 р. та її наслідки щодо подальшого розвитку держави. Окремі розділи присвячено визначним історичним особистостям: Б.Хмельницькому, М.Кривоносу, А.Кисілю.

Зроблено спробу показати розвиток Збройних сил України від княжих часів до сьогодення і роль у даному процесі українського повстанства. Розглянуто структуру війська княжих часів (XI - XIV ст.), його стратегію, визначено діяльність полководців. Досліджено основи побудови Збройних сил українського козацтва (XVI - XVIII ст.), а також головне завдання українського козацького війська Б.Хмельницького. Відзначено видатних полководців даної доби. Наведено факти про знищення Запорізької Січі та запровадження в Україні московського адміністративного устрою. Розглянуто пластунський та січовий рухи в Україні (кінець XIX - початок XX ст.). Наведено історичні дані стосовно повстанського руху Півдня України, а також збройних сил України у періоди національно-визвольної революції та громадянської війни, тоталітарного режиму. Показано передісторію створення Збройних сил незалежної України, її законодавчу базу, роди військ.

Досліджено проблему розвитку політичних відносин керівництва Війська Запорозького з офіційними Москвою та Варшавою у контексті пошуку ним способів легітимації політико-соціального статусу козацтва як повноправного політичного народу. Детально проаналізовано діяльність Ю.Хмельницького, І.Брюховецького та П.Тетері. Основну увагу приділено Переяславсько-Московському договору 1654 р., українсько-польській угоді 1658 р., політичним і соціальним передумовам Чорної ради, а також міжусобній боротьбі на Правобережній Україні 1663 - 1664 рр.

Рассматривается искусство и художественная культура первобытного общества; культура, религия, искусство письменности, художественное ремесло, литература и храмы Нового царства в Древнем Египте; искусство и власть в Ассирии, верования народов Двуречья, художественная культура и ремесло Древнего Вавилона и Нововавилонского царства; культура эпохи Вед и художественные традиции Древней Индии; культура эгейского мира и эллинизма в Древней Греции; архитектурная и скульптурная культура Древнего мира.

На підставі вивчення різноманітних джерел, як російських, так і іноземних, розглядаються маловідомі сторінки військово-дипломатичної боротьби між Московською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі на межі 70-80-х років ХV ст. Підкреслено, що цей період засвідчив нову розстановку та зміну зовнішньополітичної ситуації в Східній Європі. На зміну різноманітним державно-політичним утворенням Північно-Східної Русі прийшла сильна Московська держава, яка ставила собі за мету об'єднання всіх давньоруських земель, що неминуче вело до військового конфлікту з Великим князівством Литовським, королем якого на той час був Казимир IV. Литва не мала військово-політичного потенціалу, необхідного для утримання в складі своєї території давньоруських земель. Вторгнення Менглі-Гірея на Правобережжя та розорення Києва на певний час припинили коливання кримського хана у виборі союзника, яким став Іван III. В даних умовах потенційні супротивники не наважувались на широкомасштабну війну між собою, а намагались діяти в складі коаліції, використовуючи сили союзників.

Детально проаналізовано концепцію свободи Маркса та Енгельса, доведено, що саме ця концепція лежить в основі комуністичного бачення суспільства майбутнього. Висвітлено історію комуністичної утопії в марксистській думці, включно з марксизмом-ленінізмом. З'ясовано, як внутрішня логіка комуністичної концепції вселюдського визволення перетворила марксизм на узаконення тоталітарних методів. "Стрибок із тваринного царства у царство свободи" - сутність доктрини "наукового соціалізму", а "царство свободи" - марксистська ілюзія комунізму, яка не стала та й не могла стати реальністю.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Здійснено спробу подати в одному контексті такі феномени, як освітня ситуація на Правобережній Україні в перші десятиліття ХІХ ст. та постать одного з найвизначніших українських діячів ХІХ ст., ученого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету Св.Володимира, професора М.О.Максимовича, на тлі процесу "винайдення" України, соціальних і культурних передумов формації української нації. Побудовано окремо кілька віх життя і діяльності вченого: від народження до 1834 р. - з особливим розглядом московської кар'єри М.Максимовича та з поясненням причин його переходу до Києва, описується київський період діяльності вченого, спеціально подано зв'язок його з Київським університетом, зокрема, ректорство, педагогічну роботу і творчість періоду київських викладів.

Зазначено, що на початку ХVІ ст. псковський ігумен Філофей, намагаючись припинити розправи і пограбування псковичів, написав декілька листів московським правителям, у яких висловив ідею про особливу місію Москви як Третього Риму. Сформульована Філофеєм месіанська ідея впала на благодатний грунт московської дійсності. Розглянуто шість функціональних аспектів концепції Третього Риму, що, на думку автора, найбільше вплинули на закорінення цієї форми месіанства в російській свідомості та дійсності (експансіоністську функцію, функцію національної ідеї, релігійну, етатичну, історіософську та міфотворчу функції).

Висвітлюється ключовий момент у боротьбі між Російською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі - війна 1500-1503 рр. На основі різноманітних опублікованих матеріалів та архівних джерел розглядаються питання військово-політичної боротьби, міжнародних відносин у Східній Європі на межі ХV-ХVI ст. Досліджуються актуальні і в наш час проблеми, пов'язані з правом населення самому вирішувати власну долю співвідношенням добровільності та насильства в ході формування Російської держави, місцем міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів у процесі державотворення.

Подається нова інтерпретація політичної історії України. Розглядаються особливості росту і занепаду Київської Русі-України, Галицько-Волинської держави, Литовсько-Української (Руської) держави. Висвітлюються основи формування козацько-гетьманської держави і її політична доля, становище України у московсько-царській неволі, історія створення Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Досліджуються позитивні та негативні сторони незалежності України, перспективи її розвитку та ін.

Розглянуто процес виникнення християнства на українських землях до охрещення України-Русі, передумови заснування Української Церкви. Описано церковну єпархію і управління Церквою, взаємовідносини між Церквою і державною владою, її вплив на суспільне життя до татарської навали та занепаду Києва і київської державності у 988-1240 рр. Особливу увагу приділено висвітленню Української Православної Церкви (УПА) від занепаду Київської держави до поділу Київської митрополії на Київську і Московську у 1240-1458 рр., а також правового положення, внутрішнього стану УПА в Польсько-Литовській державі до підпорядкування її Московській Патріархії у 1458-1686 рр. Проаналізовано стан шкільництва й духовної освіти у цей період, виникнення і діяльність православних церковних братств.

Висвітлено діяльність Української Православної Церкви (УПА) в складі Російської Православної Церкви у 1686-1917 рр., зокрема, доля Київської митрополії як автономної Церковної області, причини занепаду української культури під впливом Церкви, український церковно-культурний потенціал, його роль і працю на службі культурного піднесення Московщини. Проаналізовано долю Православної Церкви й православних українців під владою Польщі від часу підпорядкування УПА юрисдикції Московської Патріархії до падіння польської держави в кінці XVIII ст. Показано роль УПА в житті українського народу в ХІХ - на початку ХХ ст., у т.ч. на Буковині та в Закарпатті.

Розглядається найголовніша доба в історії Святої Церкви - XVI-XVII століття. Розповідається про боротьбу і засоби боротьби православних в Польщі за права своєї Церкви в першу чверть віку по унії 1596 р. Йдеться про відновлення року 1620 православної ієрархії Української Православної Церкви, а також про боротьбу за її легалізацію в Польсько-Литовській державі. Проведено аналіз внутрішнього життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство, управління Церквою. Висвітлюється соборна діяльність Церкви в XVII ст. Досліджується стан шкільництва й духовної освіти, вплив української вченості в церковному житті Московщини XVII ст. Описується розвій церковного мистецтва, культурно-освітня праця Української Церкви. Особливу увагу приділено підпорядкуванню Української Православної Церкви (Київської митрополії) юрисдикції Московського патриарха.

Розповідається про розвиток Православної Церкви українського народу в складі Російської Православної Церкви в 1686-1917 рр. Аналізується стан Київської митрополії та її долі, як автономної Церковної області. Ряд питань присвячений висвітленню становища української культури під впливом Церкви і причин її упадку в перше століття після підпорядкування Української Церкви Москві. Розглядається український церковно-культурний потенціал, його роль і праця на службі по культурному піднесенню Московщини у ХVIII ст. Відображається доля Православної Церкви й православних українців під Польщею від часу підпорядкування Української Православної Церкви юрисдикції Московської Патріархії й до падіння Польської держави в кінці XVIII ст. Простежується вплив Православної Церкви на життя українського народу в ХІХ-ХХ ст. (до революції 1917 р.).

Рассматривается суть анафемы и причины ее наложения в православной церкви. Представлены архивные документы, статьи, выдержки из публикаций по этой теме, в частности, документы по поводу неканоничности московской анафемы на патриарха Киевского и всея Руси-Украины Филарета, в т.ч. постановления Архиерейского Собора Русской Православной Церкви, обращение Митрополита Филарета к духовенству Украинской Православной Церкви (УПЦ), письмо епископата УПЦ Алексию ІІ, заявление Священного Синода УПЦ Киевского Патриархата, обращение Комитета по защите Украинского Православья к православному духовенству, верующим и всему украинскому народу и др.

Висвітлюється життя та діяльність професора, педагога, дослідника Миколи Павловича Ковальського, представлена бібліографія його праць. Містяться статті з проблем археографії, джерелознавства, історіографії, персонології, історії культури. Розглядаються проблеми історії Холмщини на сторінках зарубіжних та українських видань, деякі аспекти висвітлення сталінської репресивної політики на Придніпров'ї в часописі "Борисфен", проблеми походження козацтва в "Історії Русів". Досліджуються особливості реформування Запорізької Січі Хмельницьким, повідомляється про зв'язки Історичного товариства Литви (1929-1940) та українських істориків, про Переяславсько-Московський договір 1654 р. в оцінках М.С.Грушевського. Розкривається проблема авторства "Опису Європейської Сарматії" в історіографії, проблема соціальних рухів у західноукраїнському селі другої половини XIX ст. у новітній українській історіографії та ін.

Освещена политическая, социально-экономическая и религиозная история античных государств Северного Причерноморья и населения Юго-Западного Крыма в позднеантичный период развития. На основе комплексного анализа источников дана объективная характеристика сложного, длительного и неоднозначного процесса проникновения христианской религии в регион, ее восприятия жителями Херсонеса, Боспорского царства и Юго-Западной Таврики, где на территории современной Украины зафиксированы наиболее ранние следы распространения христианства.