На документах зарубіжних архівів вперше в українській історіографії грунтовно висвітлено роль Чеських Земель (колишні Королівство Чехія, маркграфство Моравія і князівство Силезія, або сучасна Чеська Республіка) у формуванні Чехословаччини в контексті дезінтеграції Австро-Угорщини: компаративне державотворення у Східно-Центральній Європі після Першої світової війни, взаємодію еміграції з вітчизняними чинниками, участь у Паризькій конференції, геополітичну орієнтацію на США і Західну Європу, економічні й стратегічні аспекти, потенціал, проблеми, виникнення і спроби розв'язання регіональних конфліктів, визначення кордонів, стосунки з Австрійською республікою, Німеччиною, Польщею, контакти з Україною.

На матеріалах переважно зарубіжних джерел вперше в українській історіографії грунтовно вивчено роль Чеських земель (колишні Королівство Чехія, маркграфство Моравія і князівство Силезія, або сучасна Чеська республіка) у творенні Чехословаччини в контексті дезінтеграції Австро-Угорщини: компаративне державотворення у Східно-Центральній Європі після Першої Світової війни, взаємодію еміграції з вітчизняними чинниками, участь у Паризькій конференції, геополітичну переорієнтацію, політику США і західноєвропейських держав щодо Праги, економічні й стратегічні аспекти, потенціал, проблеми, появу і спроби розв'язання регіональних конфліктів, визначення кордонів, стосунки з Австрійською республікою, Німеччиною й Польщею, контакти з Україною.

Протягом XIV - XV ст. відбувалося формування королівської ради. Вона стала головним органом державного управління у Чеському королівстві в період правління династії Ягеллонів (1471 - 1526). Велику роль відігравали і земські з'їзди. Окрім земського з'їзду діяли і територіальні з'їзди. Кожна територія мала свої особливості. Наступним важливим державним органом був Земський суд. Більшість посад займали пани, рицарі мали право обіймати лише посаду найвищого земського писаря та бургграфа Градецького краю. У Моравії найвищу посаду обіймав земський гетьман. У Лужицях - фойт (fojt - васал короля наділений повноваженнями), а у Силезії королівський гетьман. Щодо королівських міст, то вони керувалися міським правом. Відмітимо, що далі рада розділялася на вужчу і розширену. Таким чином, основною рисою органів станового представництва було обмеження королівської влади і надання великого значення королівським з'їздам на яких досить вузьке коло вищої шляхти вирішувало фінансові, внутрішньо- та зовнішньополітичні питання.

Зауважено, що у світовому землеробстві соя займає одне з перших місць серед сільськогосподарських культур за масштабами виробництва. На сьогодні значно збагатився сортовий спектр і підвищився валовий збір зерна сої, проте реалізація генетичного потенціалу сучасних сортів залишається доволі низькою. Мета роботи - вивчити вплив iнокулянтiв на розвиток рослин, формування симбіотичних систем, захворюваність та продуктивність сучасних сортів сої, що належать до різних груп стиглості. Використано методи: мікробіологічні, газово-хроматографічний, польових досліджень, статистичної обробки. Встановлено позитивний вплив обробки насіння моно- та комплексним інокулянтами на розвиток рослин, формування симбіотичних систем, зменшення ураженості хворобами та продуктивність сої сортів Медея, Моравія та Медісон, що належать до різних груп стиглості. Показано стимулювальну дію цих інокулянтів на схожість, ріст, формування та нiтрогеназну активність нодуляційного апарату, а також урожай сої досліджуваних сортів. Висновки: інокуляція препаратами азотфіксувальних і фосфатмобілізувальних бактерій сприяла зниженню захворюваності рослин мікозами та бактеріозами, а також підвищенню урожаю зерна на 18,4 - 120,0 % порівняно з контролем. Найбільший приріст урожаю одержано на ранньостиглому сорті Медея за комплексної інокуляції.

Мета дослідження - представлення шляхів формування мультикультурної шляхетської спільноти на території Поділля (від 1434 р. Подільського воєводства), яке була найсхіднішою провінцією Польського королівства. Дослідницька методологія базується на принципах системності та міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні метеди: історіографічний, термінологічний, біографічний, просопографічний, генеалогічний та лінівістичного аналізу. У дослідження на підставі аналізу ймовірних місць походження шляхтичів, що отримували земельні надання на території Подільського воєводства за правління Владислава III у 1434 - 1444 рр., показано регіони Польського й Чеського королівств, звідки вони переселялися на східний кордон тогочасної Європи, а саме Малопольща, Мазовія, Великопольща, Моравія, Силезія. Найвіддаленішим місцем, звідки походили ці шляхтичі, були Моравія та Велюнський повіт Серадзького воєводства у Великопольщі. Решта місць походження, які можна локалізувати, віддалені від Поділля на 500 - 700 км. Для другої половини XV ст. виділено кілька етнічних і соціопрофесійних груп, з яких поповнювалася подільська шляхетська спільнота. Це військові найманці, що походили насамперед із території Чеського королівства, де на той час завершилися Гуситські війни. У середині та другій половині XV ст. Більшість із "нових подолян" осіла на Поділлі, а у другому і третьому поколіннях уже вважалися своїми в місцевій шляхетській спільноті. Висновки: з'ясування ймовірних місць походження прибулої у XV ст. на територію Поділля шляхти показує, що походила вона практично з усіх регіонів Польського королівства. Помітною групою на Поділлі у той час стали військові. Неможливість польського короля забезпечит и військо своїми підданими змушувала наймати вихідців із Чеського королівства. Частина з них після завершення служби осідала на Поділлі. Також у той час існувала можливість зміни соціального статусу для міщан, котрі завдяки військовій службі могли стати шляхтичами.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213-272 + П040.2-6

Рубрики:

Зернові бобові культури

Органічні добрива

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ