Показано, що розподіл нейронних молекул клітинної адгезії (NCAM) на поверхні нейритів нейронів гіпокампа миші, що активно ростуть за умов культивування, складається принаймні з двох складових. Одна з них проявляється в експоненціальному зменшенні імунофлуоресценції NCAM, яке спостерігалося по мірі віддалення від соми та конуса росту нейриту в бік центральної частини останнього. Ця складова може бути описана моделлю, яка припускає дифузний перерозподіл NCAM із місця переважного вбудовування таких молекул (соми нейрона і конуса росту). Інша складова виявляється за присутністю кластерів NCAM, які аперіодично розподілені вздовж нейритів. Деякі з таких кластерів (які спостерігалися після імунозабарвлення живих гіпокампальних нейронів антитілами до NCAM) можуть стрибкоподібно рухатися вздовж нейритів як в антероградному, так і в ретроградному напрямку, причому швидкість їх руху під час стрибка сягає 0,5 мкм/с. Зроблено висновок, що крім пасивної дифузії NCAM існує активний механізм перерозподілу даних молекул у центральній частині нейритів.

Зазначено, що гібридомна біотехнологія дозволяє одержувати практично в необмеженій кількості антитіла з обумовленою специфічністю. Технологія виробництва моноклональних антитіл і зони їх застосування постійно змінюються та поширюються, тому важливим є використання накопиченого матеріалу для розвитку теоретичних і практичних питань тваринництва.

Вивчені хвороби перепелів та їх епізотологія на різних фермах України. Серед заразних хвороб були сальмонельоз, ньюкаслська хвороба та еймериоз. Спалахів ньюкаслської хвороби не реєстрували. У сировотці крові перепелів виявлені антитіла проти кількох вірусів. Придатною вакциною проти ньюкаслської хвороби виявилась вакцина зі штамма "Ла-Сота".

Досліджено 175 карцином молочної залози, у тому числі 60 - з ендокринними клітинами (ЕК), які виявили за допомогою реакції Гримеліуса та АБС-методу (антитіла до хроморганіну А). Пухлини з ЕК розділили на три групи: 1 - з поодинокими ЕК, 2 - 20 - 50% ЕК, 3 - більш ніж 50% ЕК серед усіх пухлинних клітин. Проведено порівняльний аналіз клінічних особливостей (вік пацієнтів, об'єм пухлини, наявність метастазів) та віддалених результатів лікування хворих на рак молочної залози, в структурі якого були ЕК чи їх не було, - різниці в перебігу захворювання не виявлено. Найгірший прогноз захворювання можуть мати хворі на рак молочної залози, коли в пухлинi є 20 - 50% ЕК.

Узагальнено сучасні можливості застосування препаратів кон'югованих і некон'югованих моноклональних антитіл для лікування пацієнтів з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями. Проведено порівняльний аналіз принципів і механізмів їх дії та пов'язаних з цим проблем ефективності та ускладнень внаслідок лікування. Наведено останні дані про результати монотерапії препаратами антитіл та їх комбінацій з традиційною цитостатичною терапією.

Дано огляд наукової літератури про застосування сучасних методів діагностики ВІЛ-інфекції в лабораторній практиці. Описано методи виявлення антигену і специфічних антитіл у біологічних рідинах. Наведено основні принципи методів діагностики ВІЛ-інфекції, проаналізовано їх специфічність, чутливість, переваги та недоліки. Розглянуто основні напрямки удосконалення даних методів - автоматизація й експресність тестів поряд з підвищенням їх чутливості та специфічності.

Ключ. слова: відновлення мейозу ооцитів, кальцієві канали, антитіла
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: ооцит, кальцієві канали, антитіла
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.12

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено сучасні уявлення про молекулярні механізми контролю клітинного циклу і смерті клітин. Обгрунтовано застосування ретиноїдів, цисплатину, моноклональних антитіл, індукторів вільно-радикального окиснення та апоптозу для лікування онкологічних захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.48-43

Рубрики:

Пухлини опорно-рухової системи

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Загальновідомо, що антинуклеарні антитіла (АНА) є діагностично важливими за аутоімунних захворювань. Проте залишається нез'ясованою роль цих антитіл в етіології конкретних захворювань і особливо у разі вагітності. Важливим залишається також питання вибору діагностичного методу визначення АНА та його стандартизація. Розглянуто принципи визначення АНА, захворювання, які найбільш часто зустрічаються, і специфічні АНА, які виявляють за цих захворювань.

На сегодня стало общеизвестно, что антинуклеарные антитела (АНА) являются диагностически важными при аутоиммунных заболеваниях. Однако остается спорной роль этих антител в этиологии конкретных заболеваний и особенно при беременности. Важным остается также вопрос выбора диагностического метода определения АНА и его стандартизации. Рассмотрены принципы определения АНА, наиболее часто встречающиеся заболевания, и специфические АНА, которые выявляют при этих заболеваниях.

Показано, що антигени рогового шару як мішені для аутоантитіл, сприяють відторгненню епідермісу, з якими з організму виводяться агенти, що ухиляються від імунного нагляду. У випадку бешихи таким агентом є бета-гемолітичний стрептокок групи А. За псоріазу він невідомий, однак на його внутрішньоклітинну персистенцію побічно вказують експресія антигенів рогового шару епідермісу в мембранні структури, а також IgG- та IgA-антитіла, які залишаються, як і у разі бешихи, після виснаження антигенами рогового шару нормального епідермісу.

В результате исследований показано, что антигены рогового слоя выступают как мишени при аутоиммунных реакциях, роль которых при роже, псориазе и в норме - отторжение эпидермиса и выведение антигенов эндогенного и экзогенного происхождения, включая те, носителями которых являются агенты, уклоняющиеся от иммунного надзора. При роже таким агентом является бета-гемолитический стрептококк группы А, и эти процессы нарушаются в связи с присутствием и активностью возбудителя заболевания, индукцией аутоиммунных реакций de novo и участием в этих реакциях не только IgG-, но и IgM-, а также IgA-аутоантител. При псориазе аналогичные аутоиммунные реакции вызваны экспрессией антигенов рогового слоя в наружные мембраны эпидермальных клеток и косвенно указывают на то, что эта иммунопатология при псориазе может быть вызвана активностью персистирующего внутриклеточного неизвестного инфекционного агента.

Розглянуто питання розробки тест-системи полімеразної ланцюгової реакції для контролю контамінації ветеринарних імунобіологічних препаратів мікоплазмами, застосування даної реакції в комплексі діагностики інфекційних хвороб свиней. Описано генетичні властивості епізоотичних штамів вірусу грипу. Проведено порівняльну оцінку серологічних та молекулярно-генетичного методів діагностики лейкозу великої рогатої худоби. Вивчено вплив глутарового альдегіду на структуру ДНК мікобактерій за допомогою зазначеної реакції. Висвітлено методи одержання антивидових імунопероксидазних кон'югатів для імуноферментного аналізу. Наведено молекулярно-біологічні характеристики вірусів ньюкаслської хвороби, що циркулюють у популяціях диких водоплавних птахів півдня України. Визначено антитіла до вірусу інфекційного ларинготрахеїту курей на основі методу даного аналізу.

Рассмотрены вопросы разработки тест-системы полимеразной цепной реакции для контроля контаминации ветеринарных иммунобиологических препаратов микоплазмами, применения данной реакции в комплексе диагностики инфекционных болезней свиней. Описаны генетические свойства эпизоотических штаммов вируса гриппа. Проведена сравнительная оценка серологических и молекулярно-генетического методов диагностики лейкоза крупного рогатого скота. Изучено влияние глутарового альдегида на структуру ДНК микобактерий с помощью указанной реакции. Освещены методы получения антивидовых иммунопероксидазных конъюгатов для иммуноферментного анализа. Приведены молекулярно-биологические характеристики вирусов ньюкаслской болезни, циркулирующих в популяциях диких водоплавных птиц южной Украины. Определены антитела к вирусу инфекционного ларинготрахеита кур на основе метода данного анализа.

Проведено патоморфологічні й імуногістохімічні дослiдження у 51-му випадку фолікулярної аденоми, 26-ти випадках фолікулярної карциноми і 49-ти випадках папілярної карциноми. Встановлено, що серед фолікулярних пухлин, як доброякісних (фолікулярних аденом), так і злоякісних (фолікулярних карцином) переважали пухлини мікрофолікулярно-солідної будови, серед яких 34.2 % і 11.1 % відповідно були оксифільноклітинними. Серед папілярних карцином пухлини змішаної гістологічної будови складали 59.2 %, типової папілярної будови - 16.3 %, фолікулярної - 16.3 % та солідної - 8.2 % випадків. Аналіз наявності капсули й інвазивних властивостей карцином показав, що неінкапсульовані папілярні карциноми у більшості випадків мали ознаки екстратиреоїдного росту, судинної інвазії та метастатичного ураження регіональних лімфовузлів, тобто були широкоінвазивними. Частково інкапсульовані папілярні карциноми мали ознаки інвазивного росту у прилеглу тиреоїдну тканину,

у частині випадків - ознаки судинної інвазії та регіонального метастазування. Такі пухлини були охарактеризовані як інвазивні. Повністю інкапсульовані папілярні карциноми наведеної серії в жодному випадку не мали ознак розповсюдження за межі капсули пухлини, судинної інвазії, а також метастатичного ураженя лімфовузлів і були віднесені до мінімально інвазивних. Імуногістохімічна реація з антитілами до галектину-3 у клітинах папілярних карцином будь-якої гістологічної будови та інвазивних властивостей відрізнялась від такої у клітинах фолікулярних пухлин високою інтенсивністю у 100 % випадків і широкою розповсюдженістю у переважній більшості випадків на тлі негативної реакції з боку строми пухлини (ендотелій, фібробласти). Встановлені відмінності дозволяють вважати можливим використання імуногістохімічної реакції з антитілами до галектину-3 у диференціальній діагностиці папілярної карциноми.

Проведены патоморфологические и иммуногистохимические исследования в 51-м случае фолликулярной аденомы, 26-ти случаях фолликулярной карциномы и 49-ти случаях папиллярной карциномы. Установлено, что среди фолликулярных опухолей, как доброкачественных (фолликулярных аденом), так и злокачественных (фолликулярных карцином) преобладали опухоли микрофолликулярно-солидного строения, среди которых 34 2 % и 11.1 % соответственно были оксифильноклеточными. Среди папиллярных карцином опухоли смешанного гистологического строения составляли 59.2 %, типичного папиллярного строения - 16.3 %, фолликулярного - 16.3 % и солидного - 8.2 % случаев. Анализ наличия или отсутствия капсулы и инвазивных свойств опухолей показал, что неинкапсулированные папиллярные карциномы в большинстве случаев характеризовались признаками экстратиреоидного роста, сосудистой инвазии и метастатического поражения регионарных лимфоузлов, то есть были широкоинвазивными.

Наведено історію створення мононуклеарних антитіл (МКА), розглянуто принципи Ф. Бернета про клоніально-селекційну теорію імунітету, покладені в основу виготовлення МКА та механізм дії МКА на антитіла пухлинної маси. Зазначено, що найбільш важливими факторами, що перешкоджають ефективному використанню МКА, є гетерогенність пухлинної маси та імуногенність антитіл. Наведено перелік сучасних, найбільш часто вживаних у разі злоякісних захворювань ЛОР-органів препаратів МКА.

Рассмотрены история создания мононуклеарных антител (МКА), принципы Ф. Бернета о клониально-селекционной теории иммунитета, положенные в основу изготовления МКА и механизм действия МКА на антитела опухолевой массы. Отмечено, что наиболее важными факторами, которые мешают эффективному использованию МКА, являются гетерогенность опухолевой массы и иммуногенность антител. Приведен перечень современных, наиболее часто используемых при злокачественных заболеваниях ЛОР-органов препаратов МКА.

Викладено загальні питання імунології. Значну увагу приділено проблемам взаємодії мікро- та макроорганізмів, аналізу закономірностей інфекційного процесу у зв'язку з імунною відповіддю. Охарактеризовано антигени, антитіла, імунокомпетентні клітини, органи імунної системи, гуморальні фактори, зокрема, цитокіни, комплемент, лізоцин. Описано різні ефекторні механізми імунітету, особливості кооперативної взаємодії клітин у ході імунної відповіді. Наведено інформацію про механізми імунопатології, імунологічну пам'ять, алергію, імунодефіцити, методи вивчення клітинного імунітету та функціональної активності клітин.

Изложены общие вопросы иммунологии. Значительное внимание уделено проблемам взаимодействия микро- и макроорганизмов, анализу закономерностей инфекционного процесса в связи с иммунным ответом. Охарактеризованы антигены, антитела, иммунокомпетентные клетки, органы иммунной системы, гуморальные факторы, в частности, цитокины, комплемент, лизоцин. Описаны разные эффекторыне механизмы иммунитета, особенности кооперативного взаимодействия клеток в ходе иммунного ответа. Приведена информация о механизмах иммунопатологии, иммунологической памяти, аллергии, иммунодефицитах, методах изучения иммунитета и функциональной активности клеток.

Викладено теоретичні засади сублінгвальної специфічної імунотерапії (СЛІТ), розкрито її імунологічні механізми та можливості застосування в лікуванні алергічних захворювань. Наведено інформацію про блокуючі антитіла, дендритні клітини слизової оболонки порожнини рота, препарати рекомбінантних алергенів для СЛІТ, а також зарубіжні препарати та схеми СЛІТ.

Изложены теоретические основы сублингвальной специфической иммунотерапии (СЛИТ), раскрыты ее иммунологические механизмы и возможности применения в лечении аллергических заболеваний. Приведена информация о блокирующих антителах, дендритных клетках слизистой оболочки полости рта, препаратах рекомбинантных аллергенов для СЛИТ, а также зарубежных препаратах и схемах СЛИТ.

Встановлено значну частоту тиреоїдної патології у дітей Харкова та Харківської області, хворих на цукровий діабет - 72,1 %, в тому числі автоімунного тиреоїдиту - 23,6 %, що помітно перевищує подібні показники в популяції. Тиреопатії з високою частотою діагностовано як серед хворих дівчат, так і серед хлопців, а антитиреоїдні антитіла виявлено у половини дітей, хворих на цукровий діабет, в тому числі за відсутності інших ознак ураження щитовидної залози. Проведено аналіз частоти тиреопатій та особливостей тиреоїдного гормонального профілю залежно від віку і статі хворих, стану компенсації та тривалості цукрового діабету, обгрунтовано підходи до їх діагностики та лікування.

Установлена значительная частота тиреоидной патологии у детей Харькова и Харьковской области, больных сахарным диабетом, - 72,1 %, в том числе аутоиммунного тиреоидита - 23,6 %, что значительно превышает подобные показатели в популяции. Тиреопатии с высокой частотой диагностировались как среди больных девочек, так и среди мальчиков, а антитиреоидные антитела выявлялись у половины детей, больных сахарным диабетом, в том числе при отсутствии других признаков поражения щитовидной железы. Проведен анализ частоты тиреопатий и особенностей тиреоидного гормонального профиля в зависимости от возраста и пола больных, состояния компенсации и длительности сахарного диабета, обоснованы подходы к их диагностике и лечению.

A high incidence of thyroid pathology has been established in the children of Kharkiv and Kharkiv region, suffering from diabetes mellitus - 72,1 % and from autoimmune thyroiditis - 23,6 % that was significantly higher than in the population. A high incidence of thyreopathies was registered both in male and female patients, and antithyroid antibodies were revealed in one half of children with diabetes mellitus and with thyroid disorders. Thyreopathies incidence and thyroid hormonal profile were analyzed concerning the age and sex of patients as well as compensation and duration of diabetes mellitus. Approaches to diagnosis and treatment of the diseases were substantiated

Визначено рівень антитіл до інсуліну (ІА) та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у 255-ти хворих на цукровий діабет I і II типів, пролікованих різними добовими дозами препаратів інсуліну людини. Всіх обстежених розподіллили на 4 групи. Хворі першої групи одержували інсулін не більш, як 40 Од на добу, другої - від 41 до 60 Од, третьої - від 61 до 80 Од і четвертої - більш, як 80 Од. Рівень ІА у сироватці крові хворих на ЦД визначали імуноферментним методом, а ЦІК - методом преципітації їх поліетиленгліколем (Мr = 6 000). Показано, що у крові 36-ти осіб з 255-ти обстежених хворих на ЦД (14,1 %) виявляються ІА. Кількість виявлених ІА в усіх обстежених груп хворих коливається від 10,0 % до 19,1 %. Не встановлено суттєвих відмінностей рівня ІА в крові хворих на ЦД, яких лікували різними дозами препаратів інсуліну. В той же час спостерігається пряма залежність кількості ЦІК від дози введеного інсуліну.

Определено уровень антител к инсулину (ИА) и циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК) у 255-ти больных сахарным диабетом (СД) I и II типов, леченных разными суточными дозами инсулина человека. Все обследованные были поделены на 4 группы. Пациенты первой группы получали инсулин не более 40 Ед в сутки, второй - от 41 до 60 Ед, третьей - от 61 до 80 Ед и четвертой - более 80 Ед. Содержание ИА в сыворотке крови больных СД определяли иммуноферментным методом, а ЦИК - методом преципитации их полиэтиленгликолем (Мr = 6 000). Показано, что в крови 36-ти лиц из 255-ти обследованных (14,1 %), выявляются ИА. Не установлено существенных изменений уровня ИА в крови больных СД, леченных разными дозами инсулина, и количество выявленных ИА во всех обследованных группах колебалось от 10,0 % до 19,1 %. Наблюдается прямая зависимость количественного содержания ЦИК от дозы введенного инсулина.

The authors estimated levels of anti-insulin antibodies (IA) and circulating immune complexes (CIC) in 255 patients with diabetes mellitus (DM) types 1 and 2 treated by different daily doses of human insulin preparations. All patients investigated were divided into four groups depending on insulin doses. The patients of the 1st, 2nd, 3rd, and 4th group received daily 40, 41 - 60, 61 - 80, and more than 80 units, respectively. IA levels in sera samples of these patients were assayed using ELISA approach,the CIC concentrations being determined following their precipitation by polyethyleneglycol (Mr = 6 000); 36 (14,1 %) out of 255 tested patients were found to contain IA. No significant changes in IA levels were shown in DM patients treated by differentinsulin doses, these levels being within the range 10,0 % to 19,1 % in all patientsТ groups. At the same time, a direct dependence of CIC levels upon administered insulin doses was observed.