Досліджено адаптаційний потенціал як почуттєвий показник стану адаптаційних механізмів організму людини й інструмент діагностики.

Проведено лонгітудинальне дослідження системи дихання учнів 11 - 15 років звичайних і спортивних класів впродовж п'яти років тренувань (на початку, посередині та в кінці навчального року). Визначено показники зовнішнього дихання за допомогою загальноприйнятого методу спірографії, рівні економічності зовнішнього дихання у дітей і підлітків контрольних і спортивних класів, їх нормативні величини хвилинного об'єму, максимальної вентиляції легень, життєвої ємності легень. Зроблено підрахунки стандартного основного обміну за таблицями Гарріса і Бенедікта за даними ваги, віку і росту обстежуваних. Доведено, що тривалі фізичні навантаження зумовлюють удосконалення функцій системи дихання, значно підвищують ефективність і економічність зовнішнього дихання організму.

Розглянуто питання організації акушерсько-гінекологічної служби. Подано відомості з патологічного акушерства, консервативної та оперативної гінекології. Висвітлено проблеми клінічної імунології та генетики в регіоні Донбасу, зокрема, особливості імунної реактивності та ліпоперекисного гемостазу у дітей, які часто хворіють, у періоді клінічного благополуччя, стан деяких механізмів антиендотоксинового захисту організму за умов хронічного стресу.

Висвітлено питання амінокислотної годівлі високопродуктивних корів. Встановлено залежність амінокислотного забезпечення їх організму залежно від умов надходження протеїну з кормом. Найбільш повноцінною виявилася мікробна маса і вміст рубця за наявності 0,80 - 0,85 к. од. в 1 кг сухої речовини та 110 - 130 г перетравного протеїну.

Проаналізовано чутливість розрахункових значень дози опромінення персоналу від інгаляційного надходження радіонуклідів з пилом і аерозолями об'єкта "Укриття" до організму щодо невизначеності початкових даних для розрахунку цієї дози. Встановлено, що розрахункова інгаляційна доза найбільш чутлива до значення коефіцієнта вторинного пилопідйому та малочутлива до неоднаковості радіонуклідного складу повітря, що надходить до організму. Наведено коефіцієнти вторинного пилопідйому в приміщеннях об'єкта, отримані на базі експериментальних даних.

Запропоновано перекладений українською та англійською мовами науково обгрунтований та уніфікований перелік анатомічних термінів, що вживаються в медицині, укладений за системним принципом будови організму людини, з урахуванням нових термінів, уточнень, додатків та коментарів до нововведених термінів, внесених Федеративним Комітетом з Анатомічної Термінології у Новому Орлеані 5 - 9 квітня 1997 р.

Вперше у вітчизняній літературі узагальнено найновіші відомості у галузі молодої та перспективної біологічної науки - некробіології клітини, яка вивчає закономірності та механізми загибелі клітин багатоклітинного організму. Однією з форм такої загибелі є апоптоз - фізіологічна смерть клітини. Наведено теоретичні основи апоптозу, зокрема, розглянуто його молекулярні та клітинні механізми, їх відмінності від механізмів некрозу, а також біологічна роль апоптозу у нормі та при різних патологічних процесах у людини. Викладено основні дані щодо методичних підходів вивчення апоптозу, про особливості апоптозу злоякісних клітин під час хімічного та вірусного онкогенезу, а також метастазування пухлин. Значну увагу приділено перспективам розвитку протипухлинної терапії, що базується на направленій індукції апоптозу пухлинних клітин і блокаді ангіогенезу.

Узагальнено погляди на проблему аутоімунних тиреопатій. Дано сучасні уявлення про патогенетичні механізми їх розвитку, особливості еволюції лікування. Описано умови фізіологічної та патофізіологічної дії низьких температур на рівнях організму та клітин. Наведено дані про патогенетичність та ефективність локальної кріодеструкції щитовидної залози як методу лікування аутоімунного тиреоїдиту.

Розглянуто безпеку життєдіяльності як комплекс взаємозв'язків у системі "людина - життєве середовище" різного рівня. Висвітлено фізіологічні та психологічні особливості людського організму, медико-біологічні та соціальні проблеми суспільства. Значну увагу приділено вивченню джерел небезпеки та породжених ними факторів, які призводять до порушення життєдіяльності та спричинення надзвичайних ситуацій. Наведено характеристику природних, техногенних, соціально-політичних і комбінованих небезпек. Запропоновано щодо запобігання надзвичайних ситуацій, шляхи організації дій для усунення їх негативних наслідків, надання першої долікарської допомоги потерпілим.

Представлено інформацію про те, як діяти в екстремальних ситуаціях природних екосистем та екосистем, створених у біосфері людиною (урбаекосистем, агробіоценозів). Містяться дані про екологічно небезпечні забруднення урба- та агроекосистем (мутагени, канцерогени, гонадотропи, тератогени, ембріотропи), які, надходячи до організму людини, мають здатність спричинювати кумулятивні шкідливі ефекти не одразу, а через певні проміжки часу.

Розглянуто загальний стан розробок і застосування біокерамік. Використані спочатку як альтернатива металевих виробів з метою підвищення біосумісності імплантатів, біокераміки перетворилися на різноманітний клас біоматеріалів, що в наш час включає в себе три основних різновиди: біоінертні високоміцні кераміки; різноманітні біоактивні кераміки, що утворюють безпосередні біохімічні зв'язки з кісткою або навіть із м'якими тканинами живого організму; різноманітні біорезорбовані кераміки, що активно включаються організмом у процес метаболізму з результатом, передбаченим розробником. Саме представники різних видів біокерамік визнано і найбільш біоінертними, і найбільш біосумісними з усіх відомих біоматеріалів. На основі літературних, а також деяких власних даних розглянуто склад, фізико-хімічні властивості та біологічну поведінку основних видів біокерамічних матеріалів, що включають у себе, крім класичних спечених керамік, також близькі за складом, властивостями й застосуванню склокристалічні матеріали та біоскло. Особливу увагу приділено структурному чиннику як основному фізичному параметру, що визначає не тільки властивість керамічних матеріалів, але й взаємодію кераміки з біосередовищем. Теперішній стан досліджень і застосування біокерамік охарактеризовано як початковий етап у розв'язку складних задач на стику матеріалознавства, біології та медицини шляхом синтезу "розумних матеріалів".

Викладено основи загальної біохімії та біохімії м'язової діяльності організму людини, описано хімічну будову і процеси метаболізму найважливіших речовин організму, а також розкрито їх роль у забезпеченні м'язової діяльності. Висвітлено біохімічні аспекти процесів м'язових скорочень та механізмів енергоутворення у м'язах, закономірності розвитку рухових якостей, процесів утомлення, відновлення, адаптації, а також раціонального харчування та діагностики функціонального стану спортсменів.

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

Наведено основні дані наукових досліджень, що були виконані під час роботи зимівників та наукового складу комплексної морської частини Першої української експедиції 1996-1997 рр. (НДС "Ернст Кренкель") на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" та Південно-Оркнейському і Південно-Шетландському полігонах. Викладено результати робіт з гідробіології, метеорології, гідрології, рельєфу морського дна і топографії поверхні моря, геофізики, геохімії, екології та адаптації організму людини. Розглянуто організаційні аспекти роботи Українського антарктичного центру та експедиції.

Вивчено вплив різних режимів бігових тренувань на аеробну продуктивність організму, а також на показники ЕКГ і артеріальний тиск. Встановлено, що позитивні зміни біоелектричної активності серця відбуваються лише за умови суттєвого зростання аеробної продуктивності. Робота в аеробному й аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення не викликала кумулятивних змін артеріального тиску в стані спокою. Стійке зниження діастолічного тиску спостережено за навантажень анаеробного спрямування - в анаеробно-аеробному режимі.

Розглянуто структуру та ферментативні реакції перетворення основних класів біомолекул - білків, амінокислот, вуглеводів, ліпідів, вітамінів, нуклеотидів, інформаційних нуклеїнових кислот. Висвітлено питання молекулярної біології та генетики, біохімічні основи фізіологічних функцій організму людини та їх нейрогормональної регуляції, молекулярні механізми виникнення найбільш поширених патологічних процесів (атеросклерозу, цукрового діабету, ожиріння) та спадкових ензимопатій. Значну увагу приділено молекулярним механізмам функціонування клітин крові, печінки, м'язів, імунної, нервової систем, ензимодіагностиці та біохімічним засадам фармакотерапії порушень обміну речовин.

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Досліджено вплив амніотичної рідини на активність біологічного окиснення в ендометрії корів за умов статевого циклу, тільності та функціональної патології яєчника. Детально розглянуто репродуктивні якості свиноматок асканійського типу української м'ясної породи за різних методів підбору. Значну увагу приділено особливостям росту внутрішніх органів ярок різних адаптаційних типів, імунотерапії стафілококових захворювань шкіри собак, застосуванню деяких антиоксидантів та ентеросорбентів з метою зниження рівня нітратів і нітритів у тканинах організму курей, профілактиці диспепсії у новонароджених телят. Наведено токсикологічну характеристику гідрохімічного режиму Тілігульського лиману.

Вперше розглянуто методи кріоконсервування біологічних тканин і рідких середовищ організму. Описано нові хімічні та фізичні методи активації ферментних структур для лікування хронічних захворювань. Велику увагу приділено матеріалам для біомедичної апаратури та інструментів, медичним матеріалам для реконструкції біотканин, перев'язувальним і шовним матеріалам, кріоматеріалам. Проаналізовано головні джерела біопошкоджень медичних матеріалів.

Розглянуто методи біомеханічного аналізу показників організму людини під час виконання фізичних вправ, використання апаратурних, інструментальних комплексів, ЕОМ. Висунуто тезу про те, що моделювання фізичних вправ на підставі її структурної організації дозволяє одержувати цілісну систему всіх елементів.