Розглянуто актуальні проблеми академічно-інноваційних напрямків вищої архітектурної та художньої освіти у контексті формування сучасного предметно-просторового середовища життєдіяльності. Проаналізовано історичні, статистичні, типологічні відмінності та сучасні тенденції розвитку угорського та українського театрів. Висвітлено проблему французького варіанта маньєризму та роль школи Фонтенбло в художній культурі Франції XVI ст. Описано особливості постмодерного мистецтва. Досліджено витоки архітектурної колористики Харкова першої половини ХІХ ст.

Розглянуто питання мистецтвознавства, архітектури громадських споруд та містобудування, теорії та історії архітектури, архітектурно-художньої освіти. Розкрито історико-політичні та культурологічні аспекти передумов виникнення національного варіанта маньєризму в культурі Франції XVI ст. Описано специфіку прояву інтертекстуальності в музичному театрі другої половини ХХ ст. Проаналізовано особливості проектування аквапарків, розвиток стилю в культовій архітектурі Слобожанщини. Наведено детальні правила забудови центральних районів історичних міст. Висвітлено проблеми підготовки дизайнерів у сучасному суспільстві.

Рассмотрены вопросы искусствоведения, архитектуры общественных сооружений и градостроительства, теории и истории архитектуры, архитектурно-художественного образования. Раскрыты историко-политические и культурологические аспекты предпосылок возникновения национального варианта маньеризма в культуре Франции XVI ст. Описана специфика проявления интертекстуальности в музыкальном театре второй половины ХХ ст. Проанализированы особенности проектирования аквапарков, развитие стиля в культовой архитектуре Слобожанщины. Приведены детальные правила застройки центральных районов исторических городов. Освещены проблемы подготовки дизайнеров в современном обществе.

Висвітлено питання формування національного варіанта маньєризму у мистецтві Франції, характерні особливості стилю, його відмінні риси, самоцінність школи Фонтебло. Досліджено дилему "стиль Фонтенбло - французький маньєризм", тобто мистецтво школи як ядро маньєризму Франції, новий характер культури, що базується на органічному взаємозбагаченні трьох складових (італійської, французької та фламандської), тяжіння стилю до синтезу мистецтв, особливу роль орнаментики в утворенні його характеру. Розглянуто творчість провідних майстрів Першої та Другої шкіл Фонтенбло, а також анонімів школи.

Проаналізовано комплекс світоглядних універсалій маньєризму, застосовано розширене трактування категорії "маньєризм", запропоновано введення до широкого наукового обігу категорій "маньєристична домінанта", "маньєристична константа". Досліджено провідні тенденції зміни стильової тканини, специфіку співіснування та боротьби різних течій у мистецтві XVI ст. Актуалізовано питання межі Ренесансу та маньєризму в контексті італійського мистецтва та його північно-європейських локальних варіантів.

Досліджено особливості поетичного дискурсу найрепрезентативніших представників поетів-"кавалерів". Запропоновано цілісне уявлення про життєвий шлях і літературний доробок Р. Герріка, Т. Кер'ю, Дж. Саклінга, Р. Лавлейса й Е.Воллера. Проаналізовано поетику не перекладених українською мовою творів цих англійських поетів XVII ст. Показано стильову своєрідність поетичних творів "кавалерів" і специфіку поєднання барокових, класицистичних і рокайльних елементів у художньому просторі цієї поезії. Виявлено, що попри наявність у художній палітрі "кавалерів" оригінального поєднання елементів усіх домінуючих стилів XVII ст. - маньєризму, бароко та класицизму, її суголосність рокайльним умонастроям та яскраво виражена присутність рокайльних тенденцій доводить, що саме поети-"кавалери" стояли біля витоків рокайльної традиції в літературі Англії.

Розкрито феномен становлення та еволюції школи Фонтебло (ШФ) в загальному контексті французького мистецтва (ФМ) XVI ст. Увагу приділено стилю Фонтебло як ядру французького варіанту маньєризму. Висвітлено особливості формування ШФ "як універсальної майстерні" Європи XVI ст., роль для формування ФМ подальших періодів, місце в європейській художній культурі. Визначено інтернаціональний напрямок ШФ, його значення для формування італійського, фламандського компонентів поряд з локальним - французьким. Увагу приділено питанням історії заснування міської резиденції королів у замку Фонтебло, аналізу великого масиву маловідомих у вітчизняному мистецтвознавстві творів живопису, графіки митців XVI ст.

Охарактеризовано вплив творчості одного з видатних поетів- єлизаветинців Е. Спенсера на придворну культуру Англії. Вперше у вітчизняному літературознавстві виконано комплексне дослідження художньої цінності ліричного циклу "Amoretti" Е. Спенсера в контексті літературного процесу Англії пізньотюдорівського періоду. Надано уявлення про індивідуальні творчі риси автора, які вплинули на формування "нового" національного поета. Описано аспекти, що характеризують Е. Спенсера як поета складного перехідного часу, коли формується династичний міф, національна міфологія; стикаються друкована культура та рукописна традиція; ренесансні віяння, маньєризм і ранньобарочне начало; статус поета ще не визначений та вироблення категорії авторства тільки почалося. Цикл "Amoretti" проаналізовано в контексті сприйняття поетичної традиції Відродження, властивої придворній культурі Англії на межі XVI - XVII ст. Е. Спенсер вивчається як поет, що наслідує традиції петраркізму та стоїть у витоків метафізичного стилю. Описано жанрову своєрідність поезії, простежено процес "переживання" петраркізму, звернено увагу на особливості його "героїв", мотивів, стилістичних та образних засобів, завдяки яким Е. Спенсер створює суто англійську національну поезію. З'ясовано художні риси "Анакреонтичних віршів" і весільного гімну "Epithalamion", що став логічним завершенням сонетів "Amoretti".

У роботі українського вченого-славіста Д. Чижевського представлено спробу сконструювати та структуру вати історію на засадах культурної і стильової цілісності, подібно до концептуалізації минувшини мистецтва, літератури та культури. Висунуто й обгрунтовано концепт культурно-історичної епохи як ідеального поняття-маркера для конструювання та представлення простору культури як певного діапазону стилів, що своєрідним чином розгортаються, переломлюються й трансформуються в низці сфер історичного буття. Обговорено думку про хвилеподібну теорію (схему) представлення культурних стилів, а також звернуто увагу на роль перехідних або межових стильових формацій, як-от передреформація, маньєризм, сентименталізм, бідермаєр, імпресіонізм та ін.

Роботу присвячено іконі "Преображення" із зібрання Харківського художнього музею. Вперше розглянуті питання походження пам'ятки. На думку автора, ікона походить із Білогірського Свято-Миколаївського Горнальського монастиря колишнього Сумського черкаського (Слобідського-Українського) полку. ікона є твором бароково-маньєристичного синтезу, що властиво слобожанському іконопису другої пол. XVII ст., має оригінальні деталі іконографії, які отримали подальше поширення в іконописі Лівобережної України в XVIII ст.

Вміщено відомості про сутність явища стилю, критерії художності, стильову динаміку в літературі, а також особливості літературного процесу. Розкрито поняття стильової домінанти, картини світу та концепції людини в історичній динаміці стилів. Висвітлено специфіку виявлення прикмет індивідуального стилю. Увагу приділено проблемі "переходовості" у "великих" стилях на прикладі маньєризму та бароко, описано національні особливості барокової стилістики. Розглянуто структуру переходових стильових процесів у XX ст. і пов'язані з ними художні трансформації.

Роботу присвячено іконі "Преображення" із зібрання Харківського художнього музею. Вперше розглянуті питання походження пам'ятки. На думку автора, ікона походить із Білогірського Свято-Миколаївського Горнальського монастиря колишнього Сумського черкаського (Слобідського-Українського) полку. ікона є твором бароково-маньєристичного синтезу, що властиво слобожанському іконопису другої пол. XVII ст., має оригінальні деталі іконографії, які отримали подальше поширення в іконописі Лівобережної України в XVIII ст.